Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/12085/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти громадської безпеки.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2020.
Дата набрання законної сили: 11.06.2020
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		Справа № 11-cc/824/2643/2020 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1  
		Категорія: ст. 181 КПК України Доповідач: ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		головуючого судді ОСОБА_2 
		суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		секретаря судового засідання ОСОБА_5 
		за участю
		прокурора ОСОБА_6 
		захисника ОСОБА_7 
		підозрюваного ОСОБА_8 
		розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року,-
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора першого відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого фактичного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування тривалістю 2 (два) місяці, тобто до 28 червня 2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Комсомольське Донецької області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого неофіційно водієм таксі, зареєстрованого за адресою:  АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого, 
		підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 438 КК України.
		Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував наявність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, та прийшов до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
		Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, підозрюваний ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необгрунтованість, постановити нову ухвалу, якою продовжити для підозрюваного строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та заборонити підозрюваному залишати місце свого проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , у певний період доби  у період часу з 22 години до 08 години. На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за їх першою вимогою; не відлучатися з території Київської області, без дозволу слідчого, прокурора чи суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання для старшого слідчого 3 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ СБ України ОСОБА_10 закордонний паспорт, інші документи, які дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну; носити електронний засіб контролю.
		В обгрунтування вимог апеляційної скарги підозрюваний зазначає про надуманість підозри, яка не підтверджена жодним доказом. Стверджує про відсутність доказів того, що він є членом терористичної організації ДНР, жорстоко поводився із військовополоненими та цивільним населенням. Додає, що до клопотання сторони обвинувачення не додано протоколів допитів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,  ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 .
		Також апелянт зазначає, що твердження сторони обвинувачення про те, що він в 2018 році пішки прийшов з Росії не відповідає дійсності, оскільки в той час знаходився в полоні на непідконтрольній Україні території, перебував у заручниках незаконних збройних формувань на території проведення АТО, був звільнений за обміном 29.12.2019, був незаконно позбавлений волі на 3,5 роки. Додає, що слідчий та прокурор вдаються до фальсифікації доказів.
		Далі в апеляційній скарзі підозрюваний звертає увагу суду на те, що клопотання прокурора не містить обставин, що заявлені ризики, передбачені ст. 177 КПК України не зменшилися та з`явилися нові. Вказує, що слідчий суддя не дав оцінки тому факту, що підозрюваному 04.03.2020 застосовано запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту та те, що з 04.03.2020 підозрюваний отримав від слідчого 42 повістки про виклик на 54 календарні дні, слідчі дії за якими проведено 4 рази.
		Також підозрюваний зауважує про те, що із доданих до клопотання прокурора матеріалів вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, проте такий злочин має розслідуватися Національною поліцією, а не СБУ та є злочином невеликої тяжкості. Додає, що про дату судового розгляду підозрюваного повідомлено 27.04.2020.
		Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та захисника, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підозрюваного задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
		Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в провадженні слідчого управління Головного управління СБ України в м. Києві та Київській області перебувають матеріали кримінального провадження №22020000000000051, відомості про яке 21.02.2020 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 438 КК України.
		04.03.2020 ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 438 КК України.
		11.03.2020 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва до підозрюваного  ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту, із забороною цілодобово залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 , із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України. Строк дії ухвали встановлено в межах терміну досудового розслідування до 04 травня 2020 року.
		28.04.2020 ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва строк досудового розслідування даного кримінального провадження продовжено до шести місяців, тобто до 04.09.2020.
		27.04.2020 прокурор першого відділу нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту управління нагляду та інформаційно-аналітичної роботи у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях та в умовах збройного конфлікту, Департаменту нагляду у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених в умовах збройного конфлікту Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про продовження щодо підозрюваного ОСОБА_8 строку запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року задоволено та продовжено щодо підозрюваного строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого фактичного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування тривалістю 2 (два) місяці, тобто до 28 червня 2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
		Під час розгляду клопотання про продовження строку тримання підозрюваного  ОСОБА_8 під домашнім арештом, слідчий суддя правильно встановив, що наведені у ньому дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявністьобґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих кримінальних правопорушень.
		Згідно з положеннями статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод нікого не може бути позбавлено свободи, крім установлених цією статтею Конвенції випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
		Відповідно до практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції гарантії від безпідставного арешту.
		Слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об`єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
		Як вбачається з ухвали слідчого судді та журналу судового засідання, на основі наданих стороною обвинувачення матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних, детальний перелік яких міститься у клопотанні прокурора. 
		Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, то слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів лише визначив, що причетність  ОСОБА_8 до вчинення злочинів, підозра у яких йому повідомлена, є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього такого обмежувального заходу, як домашній арешт, з чим погоджується і колегія суддів.
		Зважаючи на це, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно ОСОБА_8 чогось очевидно необґрунтованого чи недопустимого не встановив. 
		Посилання підозрюваного на відсутність у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих кримінальних правопорушень, не заслуговують на увагу, оскільки, на переконання колегії суддів, обґрунтованість підозри доведена доданими до клопотання матеріалами, з яких вбачається, що об`єктивний неупереджений спостерігач міг би зробити висновок про можливе вчинення підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Такі дані містяться зокрема у протоколах пред`явлення для впізнання від 26.02.2020, протоколі огляду від 26.02.2020, повідомленнях ДКР СБУ, протоколах допиту ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 .
		Враховуючи надані стороною обвинувачення докази на підтвердження у даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про її наявність. 
		Посилання підозрюваного на відсутність доказів того, що він є членом терористичної організації ДНР, жорстоко поводився із військовополоненими та цивільним населенням, в 2018 році пішки прийшов з Росії, оскільки в той час знаходився в полоні на непідконтрольній Україні території, перебував у заручниках незаконних збройних формувань на території проведення АТО, був незаконно позбавлений волі, колегія суддів визнає передчасними, оскільки вони стосуються доведеності вини особи, що не є предметом розгляду на даному етапі провадження, як і доводи апеляційної скарги з приводу того, що підозрюваний був звільнений за обміном 29.12.2019, проте підлягають перевірці на досудовому розслідуванні.
		Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження та дані про особу підозрюваного  ОСОБА_8 .
		В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
		Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
		На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне в матеріалах справи відсутні. 
		Таким чином відсутні підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи будуть адекватними заходами у даному кримінальному провадженні, тому колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції щодо необхідності задовольнити клопотання слідчого, оскільки стороною обвинувачення в повному обсязі доведено суду обставини, які виправдовують обмеження права  ОСОБА_8 на свободу.
		Доводи підозрюваного в частині відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, містять лише посилання на незгоду з наданими стороною обвинувачення матеріалами, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте підозрюваним у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували висновки слідчого щодо наявності ризиків, з огляду на документи долучені до клопотання.
		В сукупності із вищезазначеними обставинами для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
		Твердження підозрюваного про те, що до клопотання сторони обвинувачення не додано протоколи допитів ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_17 , знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду, разом з тим, наведені обставини не тягнуть за собою необхідність скасування ухвали слідчого судді, з огляду на доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості повідомленої  ОСОБА_8 підозри, та з огляду на інші долучені до клопотання докази.
		Що стосується доводів апелянта з приводу того, що сторона обвинувачення вдається до фальсифікації доказів, слід визнати непереконливими, оскільки дані твердження носять характер припущень, з урахуванням ненадання апелянтом фактів на підтвердження наведеного.
		Посилання підозрюваного на те, що із доданих до клопотання прокурора матеріалів вбачаються ознаки злочину, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, не заслуговують на увагу, оскільки кваліфікація дій підозрюваного може бути змінена протягом досудового розслідування, проте на момент розгляду клопотання, у колегії суддів не викликає сумнівів правильність кваліфікації дій підозрюваного, з урахуванням обставин справи та доданих до клопотання доказів. З цих же підстав колегія суддів не бере до уваги і твердження підозрюваного про те, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КК України має розслідуватися Національною поліцією, а не СБУ та є злочином невеликої тяжкості. 
		Не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді і посилання підозрюваного на ті обставини, що з 04.03.2020 ним від слідчого отримано 42 повістки про виклик, слідчі дії за якими проведено 4 рази, оскільки приймаючи рішення слідчий суддя пересвідчився у наявності обставин, які перешкоджають закінчити досудове розслідування і відсутність яких мала би бути підставою для відмови у задоволенні клопотання сторони обвинувачення, що у цьому випадку не мало місця.
		Твердження підозрюваного стосовно того, що про розгляд клопотання прокурора він повідомлений 27 квітня 2020 року, не є визначеною законом самостійною підставою для скасування ухвали слідчого судді. Крім того, копію клопотання сторони обвинувачення отримано підозрюваним та його захисником 24.04.2020 року (а.с. 149-152).
		Враховуючи наведене, доводи підозрюваного стосовно необґрунтованості та незаконності ухвали слідчого судді, є непереконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді клопотання повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує можливість застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та продовження строку тримання особи під домашнім арештом, при цьому вислухавши та врахувавши пояснення всіх учасників судового розгляду.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою.
		Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.
		Керуючись, ст. ст. 176  178, 182, 183, 194, 196, 309, 376, 403, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
		УХВАЛИЛА:
		 
		Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 28 квітня 2020 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_9 та продовжено щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, із забороною залишати місце свого фактичного проживання, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах строку досудового розслідування тривалістю 2 (два) місяці, тобто до 28 червня 2020 року, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України,  залишити без змін, а апеляційну скаргу підозрюваного ОСОБА_8  залишити без задоволення.
		Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		_________________ ____________________ ___________________
		 ОСОБА_2   ОСОБА_3  ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...