Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/80/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із сімейних правовідносин; Спори, що виникають із сімейних правовідносин про стягнення аліментів.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 18.06.2020.
Дата набрання законної сили: 17.06.2020
Номер судового провадження: 61-10971ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		17 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 642/80/18
		провадження № 61-10971св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Сімоненко В. М.,
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року у складі колегії суддів: Пилипчук Н. П., Кругової С. С., Бурлака І. В., 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
		Позовна заява мотивована тим, що 17 грудня 2010 року вона зареєструвала шлюб із відповідачем, від даного шлюбу мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відносини між подружжям поступово погіршувались і відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу. Повноцінної участі у матеріальному забезпеченні свого сина відповідач не бере, забезпеченням спільної дитини займається матір. Дитина повністю знаходиться на її утриманні. Відповідач є здоровим та працездатним чоловіком, має високий дохід, який отримує як фізична особа - підприємець, має регулярний дохід, інших осіб на утриманні не має, а відтак має об`єктивні можливості забезпечення свого неповнолітнього сина. Зазначила, що встановлений законодавством мінімальний розмір аліментів становить 930,00 грн щомісяця. Відповідач лише час від часу надає їй 1 000,00 грн, що є недостатнім для утримання сина.
		У зв`язку з чим ОСОБА_1 просить суд стягнути з відповідача кошти на утримання дитини в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
		У березні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
		Зустрічний позов мотивований тим, що 17 грудня 2010 року між ними було зареєстровано шлюб, від якого сторони мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 лютого 2018 року шлюб між ним та ОСОБА_1 було розірвано. Син, народжений в шлюбі, зареєстрований в квартирі, яка належить йому, та фактично проживає по черзі у кожного з батьків, за графіком 3 дні за місцем реєстрації з батьком, та 5 днів з мамою. 
		Позивач ОСОБА_2 зазначав, що матеріально забезпечує сина, зокрема купує йому одяг, взуття, продукти харчування, несе інші затрати, пов`язані з його життям, навчанням, розвагами, сплачує комунальні платежі за сина та відповідача, яка також зареєстрована в його квартирі. Мати дитини самоусунулась від обов`язку забезпечення спільної дитини.
		На підставі вищенаведеного позивач просить суд стягнути з відповідача кошти на утримання дитини в розмірі 1/4 частки з усіх видів її доходу, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
		 
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції 
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 12 грудня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. 
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що дитина фактично мешкає по черзі у кожного з батьків за оговореним графіком та кожна сторона несе матеріальні витрати на його утримання, отже добровільний порядок сплати аліментів у грошовій або натуральній формі виключає право стягувача аліментів на стягнення аліментів у судовому порядку. Суд не встановив ухилення батьків від виконання обов`язків по утриманню дитини.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року рішення суд першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 скасовано, ухвалено у цій частині нове рішення.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 21 березня 2011 року у розмірі 1/8 частини частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із 10 січня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що із матір`ю дитина проживає більшість часу отже на ОСОБА_1 покладено більше турбот щодо утримання дитини.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі поданій до Верховного Суду у червні 2019 року ОСОБА_2 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині первісного позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Враховуючи, що відповідно до частини четвертої статті 193 ЦПК України у випадку надходження зустрічного позову справа розглядається за правилами загального позовного провадження, у даній справі ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2019 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу з суду першої інстанції. 
		У липні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду. 
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 не ухилявся від утримання свого сина, добровільно здійснював витрати, пов`язані з його проживанням, навчанням, дозвіллям, лікуванням та харчуванням; дитина проживає по черзі у кожного з батьків, та батько періодично надає матері кошти у сумі 1 000,00 грн, тобто батьки порівну несуть затрати на дитину, підстав для стягнення аліментів з батька немає.
		У липні 2019 року до суду надійшла заява ОСОБА_2 про виклик в судове засідання учасників справи для надання пояснень.
		Оскільки згідно з частиною першою статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, відсутні підстави для розгляду справи у судовому засіданні за участю учасників справи
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Суд установив, що сторони з 17 грудня 2010 року перебували у зареєстрованому шлюбі (свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 , а. с. 7).
		ІНФОРМАЦІЯ_3 у сторін народився син ОСОБА_3 (свідоцтво про народження серія НОМЕР_2 , а. с. 8).
		09 лютого 2018 року шлюб між позивачем та відповідачем розірвано на підставі рішення Ленінського районного суду м. Харкова у справі № 642/6185/17.
		Згідно з довідкою дільниці № 63 КП «Жилкомсервіс» від 30 січня 2018 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зареєстровані за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 26). 
		Спільна дитина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає по черзі у кожного з батьків, за графіком приблизно 3 дні у батька та 5 днів у матері.
		Вказані обставини буди підтверджені ОСОБА_1 в судовому засіданні суду першої інстанції.
		Доказів того, що дитина проживає постійно у одного з батьків сторонами не надано.
		У провадженні Ленінського районного суду м. Харкова перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування та участі у вихованні дитини. 
		В матеріалах справи міститься порядок, який запропоновано Департаментом служби у справах дітей від 27 квітня 2018 року № 269, яким визначено певний порядок, відповідно до якого дитина має проживати з матір`ю приблизно 26 днів на місяць.
		Доказів того, що вказана справа розглянута та визначено порядку спілкування та участі у вихованні дитини саме у такий спосіб, як зазначає ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
		Згідно з інформацією веб-сайту «Судова влада», справа № 642/599/18 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку спілкування та участі у вихованні дитини ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 04 березня 2019 року позов залишено без розгляду. Вказане рішення набрало законної сили 20 березня 2019 року.
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Відповідно до пункту 2 розділу II «Перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		Відповідно до статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.
		Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
		Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
		Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
		Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
		Згідно з статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
		Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
		Відповідно до статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
		Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
		Встановивши, що із матір`ю дитина проживає більшість часу, а отже на ОСОБА_1 покладено більше турбот щодо утримання дитини, врахувавши інтереси дитини, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з  ОСОБА_2 аліментів на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 21 березня 2011 року у розмірі 1/8 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 % від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи із дня пред`явлення позову і до досягнення дитиною повноліття.
		Доводи касаційної скарги про те, що ОСОБА_2 не ухилявся від утримання свого сина, добровільно ніс витрати, пов`язані з його проживанням, навчанням, дозвіллям, лікуванням та харчуванням; дитина проживає по черзі у кожного з батьків, та батько періодично надає матері кошти у сумі 1 000,00 грн, тобто батьки порівну несуть затрати на дитину, підстав для стягнення аліментів з батька немає, висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно зі статтею 400 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги). 
		При вирішенні справи суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, вірно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно дослідив матеріали справи та надав належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України (у редакції чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 06 травня 2019 року залишити без змін. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                                           С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		В. М. Сімоненко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...