Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 240/2353/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2020. Зареєстровано: 19.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 19.06.2020.
Дата набрання законної сили: 18.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/26394/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		18 червня 2020 року 
		Київ
		справа №240/2353/19
		адміністративне провадження №К/9901/26394/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого  Чиркіна С.М.,
		суддів: Кравчука В.М., Шарапи В.М.,
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 (головуючий суддя: Капинос О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 (головуючий суддя: Франовська К.С., судді: Кузьменко Л.В., Совгира Д.І.) у справі № 240/2353/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії ,
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача  ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив:
		визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо нерозгляду його заяви та документів, поданих до Житомирського обласного військового комісаріату про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.11.2015, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;
		зобов`язати Міністерство оборони України розглянути подану ним заяву та документи про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з 10.11.2015, внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії з прийняттям відповідного рішення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є учасником бойових дій в республіці Афганістан, інвалідом ІІ групи та має право на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку з інвалідністю відповідно до статті 16 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (далі - Порядок №975). У вересні 2018 року позивач звернувся до відповідача через ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою та всіма необхідними документами щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності з 10.11.2015. Проте листом Департамент фінансів Міністерства оборони України від 29.12.2018 повернув його документи без реалізації посилаючись на наявність попереднього рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги від 09.02.2018 №16.
		Позивач вважає, що відповідач не розглянув його заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановлення інвалідності ІІ групи з 10.11.2015 з викладених ним правових підстав та не прийняв відповідне рішення, оскільки з такою заявою звертався до відповідача вперше .
		Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019, яке залишено без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019, позов задоволено.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Міністерством оборони України не було розглянуто заяви позивача щодо виплати йому одноразової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ групи інвалідності з викладених ним підстав, тому прийшов до висновку про необхідність зобов`язати Міністерство оборони України розглянути таку заяву позивача та прийняти рішення по суті.
		Суд апеляційної інстанції погодився із таким висновком суду першої інстанції та зазначив, що посилання відповідача на наявність прийнятого з порушеного питання рішення, є безпідставним, оскільки звернення не є повторним, а тому вимагає розгляду за встановленою процедурою і прийняття рішення у встановленому порядку.
		Водночас суд апеляційної інстанції звернув увагу на обґрунтування апеляційної скарги доводами не щодо процедури розгляду звернення ОСОБА_1 , а щодо його права на одноразову грошову допомогу, що у даному випадку є передчасним.
		Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач направив на адресу Верховного Суду касаційну скаргу (надійшла поштою 16.09.2019), у якій скаржник з посиланням на порушення норм процесуального права просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник зазначає про ненадання оцінки судом апеляційної інстанції доводам щодо пропуску строку позивачем на звернення до суду та наявності підстав для залишення позову без розгляду.
		Стверджує, що зміст заяви від 26.03.2016 свідчить про те, що позивач саме 26.03.3016 звернувся за призначенням одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановленням інвалідності ІІ групи з 10.11.2015, проте позов подав до суду лише 01.03.2019.
		Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції. 
		В порядку статті 31, пункту 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у зв`язку зі звільненням з посади судді ОСОБА_2 , за результатом автоматизованого розподілу визначено наступний склад суду: головуючий суддя: Чиркін С.М., судді:Кравчук В.М., Шарапа В.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України (08.02.2020).
		Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судом, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та встановив таке. 
		Судами попередніх інстанцій у межах спірних правовідносин встановлено, що у період з 02.09.1983 по 13.11.1984 ОСОБА_1 проходив військову службу на території Республіки Афганістан, приймав участь в бойових діях у складі військової частини польова пошта НОМЕР_1 , під час участі в яких у 1983 році отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови, правої ноги, правої руки під час участі в бойових діях при виконанні обов`язків військової служби.
		Постановою Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 15.01.2013 року №51 встановлено, що отримані позивачем поранення, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. 
		27.02.2013 позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 26.02.2013, яка настала внаслідок поранення (контузія), захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується змістом довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ №654425 від 27.02.2013 року.
		Одноразова грошова допомога, інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства у зв`язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, позивачу не призначалися і не виплачувалися.
		30.11.2015 позивачу встановлено ІІ групу інвалідності з 10.11.2015 року, яка настала внаслідок поранення, контузії і захворювань, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, що підтверджується змістом довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 12 ААА № 218615 від 30.11.2015.
		07.09.2018 позивач звернувся із заявою до Міністерства оборони України через Житомирський обласний військовий комісаріат про виплату одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 10.11.2015 відповідно до Порядку №975.
		До зазначеної заяви ОСОБА_1 додав: копії витягу із протоколу засідання ЦВЛК від 15.01.2013 №51, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 09.01.2013 №28/Ж, довідки Житомирської обласної МСЕК № 2 серія 10 ААБ №654425 від 27.02.2013 та серія 12 ААА № 218615 від 30.11.2015, які свідчать про причину та обставини отримання поранення, контузії 1983 році, копії військового квитка, паспорту та ідентифікаційного номеру, картку реквізитів рахунку банку .
		В подальшому Житомирський обласний військовий комісаріат направив до Міністерства оборони України документи щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи внаслідок поранення, контузії, захворювань пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
		Листом Департаменту фінансів Міністерства Оборони України від 29.12.2018 №248/3/6/2168 документи повернуті без реалізації, з тих підстав, що комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, приймалося рішення про відмову позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги із наданням витягу із протоколу засідання комісії від 09.02.2018 №16 за його заявою.
		Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
		Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
		Статтею 16 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час встановлення ІІ групи інвалідності) закріплено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		Пунктом 4 частини 2 статті 16 зазначеного Закону передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
		Відповідно до частини 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, прийнятою відповідно до пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII, затверджено Порядок Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
		За змістом пункту 2 Постанови КМУ №975 допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
		Відповідно до пункту 3 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є:
		у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть;
		у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
		Згідно пункту 12 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
		Відповідно до пункту 13 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
		Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
		Відповідно до пункту 15 Порядку №975 призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
		За такого правового регулювання та встановлених обставин, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), однак у даному випадку таке рішення відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25.09.2018 у справі № 741/982/16, від 11.09.2019 у справі №760/12922/16, від 09.10.2019 у справі № 817/662/18.
		Повернення ж документів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу Порядком №975 не передбачено, а тому повернення Міністерством оборони України документів позивача до Житомирського обласного військового комісаріату без прийняття рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги суперечить зазначеним вище нормам.
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає про безпідставність доводів скаржника щодо ненадання судом апеляційної інстанції оцінки дотриманню позивачем строків звернення до суду, оскільки судами попередніх інстанцій в межах спірних правовідносин було встановлено, що звернення позивача про призначення одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІ групи з 30.11.2015 не є повторним.
		Так судом першої інстанції встановлено, що у 2016 році позивач звертався до відповідача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, за результатами розгляду якої протоколом від 03.06.2016 повернуто позивачу документи на доопрацювання, рішенням від 09.02.2018 №16 позивачу відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи з 20.06.2017 (при повторному встановленні інвалідності).
		Отже, при прийнятті відповідачем рішення №16 від 09.02.2018 до уваги приймалися довідка МСЕК серії 10 ААБ №654425 від 27.02.2013, згідно якої під час первинного огляду позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності, та довідка МСЕК серії 12 ААА №78290 від 23.06.2017, згідно якої під час повторного огляду позивачу підтверджено ІІ групу інвалідності.
		Водночас, у зазначених правовідносинах, позивач просить призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв`язку з встановленням інвалідності ІІ групи з 10.11.2015, а тому суди дійшли правильного висновку, що звернення позивача вимагає розгляду за встановленою процедурою і прийняття рішення у встановленому порядку.
		Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанції.
		Крім того, як убачається з касаційної скарги, наведені в ній доводи щодо помилковості висновків судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів.
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення.
		Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 09.04.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.08.2019 у справі №240/2353/19 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді Верховного СудуС.М. Чиркін
		В.М. Кравчук
		В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...