Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/22567/20-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; бездіяльність слідчого, прокурора.
Надіслано для оприлюднення: 18.06.2020. Зареєстровано: 19.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.

Номер судового провадження: 1-кс-23209/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 52019000000001196

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/22567/20-к 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 червня 2020 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи, яка звернулася зі скаргою  адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві провадження за скаргою адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання по процесуальним рішенням кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		В провадження слідчого судді надійшла скарга адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання по процесуальним рішенням кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		В скарзі адвокат ОСОБА_3 просить визнати бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року та зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		В обґрунтування доводів скарги адвокат ОСОБА_3 зазначає, що останній, зокрема, в інтересах ОСОБА_4 28.05.2020 року було подано Генеральному прокурору клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2020 року
		Однак, станом на час звернення до слідчого судді з даною скаргою, його клопотання Генеральним прокурором не розглянуте, та жодної відповіді на нього йому не надано. Таким чином вважає, що Генеральним прокурором допущено бездіяльність, яка полягає у не розгляді його клопотання, в порядку та строки, визначені ст. 220 КПК України, а відтак просить слідчого суддю зобов`язати Генерального прокурора України розглянути його клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , скаргу підтримав, посилаючись на викладені в ній доводи та проси задовольнити в повному обсязі.
		Прокурор про дату, час та місце розгляду провадження повідомлявся належним чином в установленому законом порядку, проте, в засідання не з`явився.
		На підставі ст. 306 КПК України слідчим суддею визнано можливим розгляд у відсутність прокурора.
		Слідчий суддя, заслухавши думку представника особи в інтересах, якої подано скаргу, дослідивши матеріали, які долучені до скарги, приходить до наступних висновків.
		Так, згідно ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України. 
		Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
		У відповідності до положень ч. 1 ст. 304 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу України, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформляється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
		Відповідно до ст. 303 КПК України наряду з іншими, на досудовому провадженні заявником, підозрюваним, його захисником може бути оскаржена така бездіяльність прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк.
		Поряд з вказаним, вимоги ст. 220 КПК України містять імперативну вказівку прокурору щодо розгляду клопотання сторони захисту, іншої особи, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування, або її представника, в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
		Так, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснювалось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року за ч.5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України за фактами зловживання службовим становищем службовими особами Національного банку України, які впродовж 2014-2015 років у порушення вимог відомчих нормативно-правових актів надали кошти рефінансування у розмірі близько 5 млрд. грн. в інтересах ПАТ «ВіЕйБі Банк», що в подальшому були перераховані службовими особами цього банку у вигляді кредитів на рахунки суб`єктів підприємницької діяльності, підконтрольних кінцевому бенефіціарному власнику банку, у зв`язку з чим державі завдано збитків в особливо великих розмірах.
		09.08.2019 року начальником відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 винесено постанову про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку відсутністю в діях службових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», Національного банку України, ТОВ «Бізнес-Центр Експертиза» складу кримінальних правопорушень.
		18.09.2019 року постановою Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 скасовано постанову начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.
		Разом з тим, 28.05.2020 року адвокат ОСОБА_3 зокрема в інтересах ОСОБА_4 звернувся до Генерального прокурора із клопотанням про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		Як вбачається, зі змісту клопотання адвоката ОСОБА_3 зокрема в інтересах ОСОБА_4 , то воно мотивовано тим, що постанова першого заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 від 18.09.2019 року винесена: поза строками досудового розслідування, а саме через 37 днів з моменту отримання постанови про закриття кримінального провадження, що суперечить ч. 6 ст. 284 КПК України; винесена прокурором, що не був призначений здійснювати повноваження прокурора саме у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року; не вмотивована, а саме без зазначення конкретних підстав для скасування постанови слідчого, без обґрунтування висновків про поверховість та неповноту проведеного розслідування; без наявності матеріалів кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		Тому, на думку адвоката ОСОБА_3 , що після незаконного скасування та відновлення досудового розслідування у справі № 12016100000001664 від 08.10.2016 року будь-які слідчі дії будуть незаконними, а отримані в результаті здійснення слідчих дій докази будуть недопустимими.
		Так, 09.08.2019 року постановою начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 кримінальне провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року закрито, у зв`язку з відсутністю в діяннях службових осіб ПАТ «ВіЕйБі Банк», Національного банку України, ТОВ «Бізнес-Центр «Експертиза» складу кримінальних правопорушень.
		 
		Проте, 18.09.2019 року Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_5 винесено постанову про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		Зазначену постанову обґрунтовано тим, що розслідування проведено поверхово, без повного та всебічного з`ясування обставин вчинених правопорушень, про що свідчить не проведення слідчим ряду необхідних слідчих дій.
		Статтею 123 Конституції передбачено, що організація і порядок діяльності органів прокуратури визначаються Законом України «Про прокуратуру», згідно зі ст.1 якого прокуратура становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим законом, здійснює встановлені Конституцією функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Згідно ст. 3 КПК України, надано визначення терміну «керівник органу прокуратури» та «прокурор»:
		п. 9) керівник органу прокуратури - Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури та їх перші заступники і заступники, які діють у межах своїх повноважень;
		п. 15) прокурор - особа, яка обіймає посаду, передбачену статтею 15 Закону України «Про прокуратуру», та діє у межах своїх повноважень.
		Відповідно до ст. 15 Закону України «Про прокуратуру», прокурором органу прокуратури є: 1) Генеральний прокурор; 2) перший заступник Генерального прокурора; 3) заступник Генерального прокурора; 4-1) заступник Генерального прокурора - керівник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури; 5) керівник підрозділу Офісу Генерального прокурора; 6) заступник керівника підрозділу Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 7) прокурор Офісу Генерального прокурора (у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури на правах самостійного структурного підрозділу Офісу Генерального прокурора); 8) керівник обласної прокуратури; 9) перший заступник керівника обласної прокуратури; 10) заступник керівника обласної прокуратури; 11) керівник підрозділу обласної прокуратури; 12) заступник керівника підрозділу обласної прокуратури; 13) прокурор обласної прокуратури; 14) керівник окружної прокуратури; 15) перший заступник керівника окружної прокуратури; 16) заступник керівника окружної прокуратури; 17) керівник підрозділу окружної прокуратури; 18) заступник керівника підрозділу окружної прокуратури; 19) прокурор окружної прокуратури.
		Згідно з ч.1 ст.16 Закону України «Про прокуратуру» незалежність прокурора забезпечується, зокрема, порядком здійснення повноважень, визначеним процесуальним та іншими законами, та забороною незаконного впливу, тиску чи втручання у здійснення повноважень прокурора (пп.2, 3).
		Частиною 1 статті 37 КПК України, прокурор, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, визначається керівником відповідного органу прокуратури після початку досудового розслідування.
		Згідно з п. 7 ч. 2 статті 36 ПК України, прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих.
		У той же час відповідно до ч. 6 статті 36 КПК України, Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня у межах строків досудового розслідування, передбачених статтею 219 цього Кодексу. Про скасування таких постанов повідомляється прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення відповідного досудового розслідування.
		Таке становище процесуального керівника узгоджується з положеннями ч.1 зазначеної статті КПК, відповідно до якої прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові та інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення прокурора.
		Так, зі змісту скарги та долучених до неї матеріалів, убачається що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.04.2020 року задоволено адміністративні позови ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 до Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 про визнання відсутності повноважень та якими визнано з 03 вересня 2019 року відсутніми повноваження, передбачені ч. 6 статті 36 та ч. 6 статті 284 КПК України, у Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 на прийняття постанови від 18 вересня 2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження від 09 серпня 2019 року у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08 жовтня 2016 року поза межами двадцятиденного строку, визначеного ч. 6 статті 284 КПК України.
		Зокрема, вимоги ч. 6 ст. 36 КПК України не наділяють повноваження вищестоящих прокурорів, зокрема заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 самостійно ухвалювати постанови замість слідчих та прокурорів нижчого рівня у кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, й, з наданих слідчому судді даних, які не спростовані, вбачається, що на дату винесення Першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_5 постанови від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, не було процесуального рішення щодо визначення його старшим прокурором групи або включення його в групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні, що прямо суперечить вимогам процесуального законодавства, а саме ст. 36 КПК України.
		Разом з тим, відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження, у тому числі є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, та, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Так, відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України копія постанови слідчого про закриття кримінального провадження надсилається заявнику, потерпілому, прокурору. Прокурор протягом двадцяти днів з моменту отримання копії постанови має право її скасувати у зв`язку з незаконністю чи необґрунтованістю. Постанова слідчого про закриття кримінального провадження також може бути скасована прокурором за скаргою заявника, потерпілого, якщо така скарга подана протягом десяти днів з моменту отримання заявником, потерпілим копії постанови.
		Однак, першим заступником Генерального прокурора ОСОБА_5 постанову про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року винесено 18.09.2019 року.
		Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 113 КПК України будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
		Зокрема, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 15.05.2019 року у провадженні № 757/56506/19-к встановлено, що постанова Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року прийнято за межами строків досудового розслідування та без відповідних повноважень.
		Також, в матеріалах доданих до скарги міститься копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.08.2019 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на постанову начальника відділу Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, оскільки орган досудового розслідування обґрунтовано оцінив фактичні обставини справи та отриманні в кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року докази на предмет відсутності складу кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України та дійшов до вірного висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
		Крім того, відповідно до ст. 110 КПК України процесуальне рішення прокурора приймається у формі постанови, яка повинна відповідати вимогам ч. 3 ст. 110 КПК України.
		В той же час, постанова прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження повинна, окрім відповідності вимогам ч. 3 ст. 110 КПК України, повинна відповідати вимогам ч. 6 ст. 284 КПК України.
		Зокрема, постанова Першого заступника Генерального прокурора про скасування постанови про закриття кримінального провадження повинна, окрім відповідності вимогам ч. 3 ст. 110, ч. 6 ст. 284 КПК України КПК України, повинна відповідати вимогам ч. 6 ст. 36 КПК України
		Частиною 5 ст. 110 КПК України в редакції від 05.09.2019 року, передбачено, що постанова прокурора складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови.
		Так, з долученої до матеріалів скарги копії постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, убачається, що вона прийнята останнім на підставі ст. 36, 110, ч. 6 ст. 284 КПК України.
		Проте, як вбачається із змісту оскаржуваної постанови в ній, в порушення вимог ст. 110 КПК України, відсутні: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України, відповідно до ч. 6 ст. 36, ч. 6 ст. 284 КПК України.
		Зокрема, ч. 6 ст. 36 КПК України передбачає, що заступник Генерального прокурора має право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих у межах строків досудового розслідування , передбачених ст. 219 КПК України , однак зі змісту постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року убачається, що в останній відсутні вищевказані мотиви прийняття такої постанови та їх обґрунтування, а тому постанова не відповідає ст. 110 ч. 5 п. 2 КПК України.
		Крім того, ч. 6 ст. 284 КПК України передбачає, що постанова про закриття кримінального провадження може бути скасована прокурором в разі її незаконності та необґрунтованості, однак зі змісту постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року убачається, що в останній відсутні зазначені мотиви прийняття постанови та їх обґрунтування, а тому постанова не відповідає ст. 110 ч. 5 п. 2 КПК України.
		Також, у постанові Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року в порушення ст.ст. 36 ч. 6, 110 ч. 5 КПК України не зазначено, чи здійснював нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування ОСОБА_5 на момент прийняття вказаної постанови від 18.09.2019 року, як то передбачають вимоги ст.ст. 4, 36 КПК України та ст. 25 Закону України «Про прокуратуру».
		Крім того, в порушення ст. 110 ч. 5 п. 3 КПК України в постанові Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року не зазначено можливість та порядок оскарження постанови, що фактично порушує права особи, передбачені п. 17 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 24 КПК України.
		Отже, зі змісту постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року вбачається, що вона прийнята з порушенням вимог ст. 110 КПК України й підстави для скасування постанови від 18.09.2019 року Першим заступником Генерального прокурора на момент винесення вказаного процесуального рішення в порушення ст. 110 КПК України не зазначені.
		Крім того, «основне призначення процесуальних норм  захистити обвинуваченого від будь-яких проявів зловживання владою» («Коем проти Бельгії» (22.06.2000), 102).
		Так, єдиним критерієм, який дозволяє визначити, які дії чи бездіяльність органу дізнання, слідчого, прокурора, які рішення цих органів та осіб можуть бути оскаржені до суду та хто саме має право на таке оскарження, є обмеженням конституційних прав і свобод громадян або створення перепон для доступу до правосуддя.
		Відповідно до ст. 9 ч. 1 КПК України під час кримінального провадження слідчий суддя, зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до ст. 9 ч. 5 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до ст. 9 ч. 6 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження здійснюється шляхом судового контрою у відповідності до положень ст. 7 КПК України.
		Ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		«Національний орган», визначений у статті 13, не обов`язково має бути судовим органом, але якщо ні, то його повноваження та гарантії, які він надає, є значущими у визначенні ефективності засобу захисту. … навіть припускаючи, що прокурор є незалежним, цей засіб не міг забезпечити заявнику допомогу» (Рішення по справі «Пантелеєнко проти України» (Panteleyenko v. Ukraine) від 12 лютого 2007 року, п. 80).
		«Метою статті 13 «є забезпечення механізму, завдяки якому особи можуть скористатися засобами судового захисту на національному рівні від порушення конвенційних прав, перед тим як вдатися до міжнародного механізму оскарження в Суді» (Рішення по справі « Кудла проти Польщі » ( Kudla v. Poland) від 26 жовтня 2000).
		«Стаття 13 гарантує наявність в національному праві правових засобів, захищающих переважно права і свободи, викладені в Конвенції. Тому й вимагається, наявність правового засобу, який дозволяє компетентному національному органу з`ясувати зміст претензії, заснованої на Конвенції» (Рішення по справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey) від 18 грудня 1996 року, п. 95).
		Так, відповідно до ст. 307 КПК України за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора постановлюється ухвала, яка за результатами розгляду може бути про: скасування рішення прокурора; скасування повідомлення про підозру; зобов`язання припинити дію; зобов`язання вчинити певну дію; відмовити в задоволенні.
		Проте, слідчий суддя самостійно не може прийняти таке рішення, яке має бути прийняте слідчим чи прокурором на виконання ухвали, прийнятої за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора.
		Разом з тим, відповідно до ст. 36 ч. 6 КПК України Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, керівник місцевої прокуратури, їх перші заступники та заступники при здійсненні нагляду за додержанням законів під час проведення досудового розслідування мають право скасовувати незаконні та необґрунтовані постанови слідчих та прокурорів нижчого рівня.
		Тому, слідчий суддя, вважає, що на підставі п. 3 ч. 2 ст. 307 КПК України, оскільки постанова Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року прийнята з порушенням ст.ст. 36 ч. 6, 110, 284 ч. 6 КПК України, слід зобов`язати Генерального прокурора вчинити певну дію  розглянути клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, й за результатами розгляду при наявності підстав передбачених КПК України, скасувати постанову Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року.
		Керуючись ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 7, 9, 24, 36, 110, 220, 284, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, Закон України «Про прокуратуру» слідчий суддя,- 
		 
		УХВАЛИВ:
		Скаргу адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання по процесуальним рішенням кримінальному провадженні № 12016100000001664 від 08.10.2016 року, - задовольнити.
		Визнати протиправною бездіяльність Генерального прокурора, яка полягає у не розгляді клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		Зобов`язати Генерального прокурора розглянути клопотання про скасування постанови Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 від 18.09.2019 року про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року та за результатами розгляду скасувати постанову Першого заступника Генерального прокурора ОСОБА_5 про скасування постанови від 09.08.2019 року про закриття кримінального провадження № 12016100000001664 від 08.10.2016 року.
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		Слідчий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...