Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/4442/19 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; надання послуг.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2020. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 14.12.2022
Номер судового провадження: 2/522/801/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Провадження № 2/522/801/20
		Справа № 522/4442/19
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		15 червня 2020 року             м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси 
		у складі: судді - Бондар В.Я.,
		за участю секретаря судового засідання - Грищук В.О.
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні ум.Одесі цивільнусправу за позовом Одеського Національногомедичного університетудо ОСОБА_1 про стягненнявитрат нанавчання та зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, - 
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до ОСОБА_1 , в якому, з врахування уточнень, просить стягнути з відповідача суму витрат на навчання за період з 2009 по 2015 рік у розмірі 65164,00 гривень та суму виплаченої стипендії за період з 2009 по 2015 рік у розмірі 53877,95 грн. на користь Одеського національного медичного університету в інтересах Державного бюджету України, а також стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати в сумі 1921 грн.
		В обґрунт ування позову вказано, що 02 липня 2009 року ОСОБА_1 вступила до Одеського національного медичного університету на спеціальність «лікувальна справа» та підписала Угоду № 70 про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти.
		У червні 2015 року ОСОБА_1 закінчила ОНМедУ та, була направлена комісією по розподілу для проходження інтернатури та подальшого працевлаштування відповідно до державного замовлення до Ізмаїльського міського центру первинної медико-санітарної допомоги  амбулаторії загальної практики  сімейної медицини №1 Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації у якості лікаря загальної практики - сімейного лікаря. До проходження інтернатури та подальшого відпрацювання встановленого законодавством трирічного терміну ОСОБА_1 мала приступити з 01.08.2015 року.
		У липні 2018 року, під час проведення Державною аудиторською службою України ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського національного медичного університету за період з 01.05.2015 року по 01.06.2018 року, шляхом співставлення списків відрахованих студентів та документів, що підтверджують працевлаштування, встановлено факти неприбуття випускників, які навчалися за державним замовленням, до інтернатури, до місця розподілу за державним замовленням, звільненням за невиконання навчальних планів, а саме: неприбуття до інтернатури у 2015 році в тому числі й випускниці ОСОБА_1 .
		Як вказано у акті Державної аудиторської служби України № 04-21/12 від 23.07.2018 року, Одеським національним медичним університетом в особі ректора ОСОБА_2 зі студентами укладено угоди про підготовку та працевлаштування фахівців з вищою освітою. Відповідно до вказаних угод студент зобов`язується прибути після закінчення вищого навчального закладу освіта на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років після закінчення інтернатури, у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати відповідну державному або місцевому бюджету вартість навчання у встановленому порядку.
		Позивач зазначає, що Одеським національним медичним Університетом умови угоди № 70 від 02 липня 2009 року виконані у повному обсязі: відповідач пройшла повний курс навчання в ОНМедУ за державний кошт, не сплачуючи за навчання власні грошові кошти, отримала відповідну кваліфікацію та спеціальність за кошти бюджету. У свою чергу, відповідач умови договору не виконала, після закінчення начального закладу за місцем працевлаштування встановлений термін не відпрацювала.
		Відповідно до розрахунків економічного відділу ОНМедУ за весь період з 01.09.2009 року по 30.06.2015 року сума витрат на навчання ОСОБА_1 (без урахування стипендіального фонду) складає 65164 грн., а також відповідачеві за період навчання з 2009 року по 2015 рік була виплачена стипендія у розмірі 53877,95 грн.
		Ухвалою суду від 19.03.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк на усунення недоліків в позові.
		Після усунення недоліків, ухвалою суду від 15.04.2019 року провадження у справі відкрите, справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 24.06.2019 року.
		24.06.2019 року судове засідання відкладене на 20.08.2019 року у зв`язку з неявкою представника позивача.
		24.07.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог в частині стягнення судових витрат.
		15.08.2019 року відповідачем подано заперечення на позов, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на те, що у неї після закінчення навчання істотно змінилися умови Угоди №70 від 02.07.2009 року, внаслідок істотної зміни сімейних обставин та обставини подальшого навчання для отримання наукової степені в області медицини, а саме: позивач одружилась та переїхала на постійне проживання до Російської Федерації, м. Санкт-Петербург і наразі навчається в аспірантурі «НМИЦ онкологи им. Н.Н.Петрова, Минздрава РФ» у місті Санкт-Петербург.
		Крім того, наразі, відсутня норма, яка передбачає обов`язкове відпрацювання протягом трьох років після закінчення інтернатури, а, відтак, обов`язкове відпрацювання є порушенням конституційних прав громадянина.
		Також, 15.08.2019 року представником ОСОБА_1 подано зустрічний позов до Одеського національного медичного університету про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, в якому ОСОБА_1 просить розірвати Угоду №70 від 02.07.2009 року про надання вищої освіти у зв`язку із істотною зміною обставин.
		ОСОБА_1 у зустрічному позові посилається на те, що після укладення 25.04.2017 року шлюбу з ОСОБА_3 , вона переїхала проживати до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, навчається там у аспірантурі «НМИЦ онкологи им. Н.Н.Петрова, ОСОБА_4 », є вагітною, має намір зареєструвати майбутню дитину як громадянку РФ та залишитися там мешкати,що свідчить про наявність істотної зміни умов спірної Угоди №70, в зв`язку з чим наявні підстави для розірвання цієї Угоди. 
		20.08.2019 року судове засідання відкладене на 21.10.2019 року у зв`язку з неявкою сторін, а зустрічна позовна заява ОСОБА_1 залишена без руху та їй надано строк на усунення недоліків у прозові.
		У судовому засіданні 21.10.2019 року за клопотанням представника відповідача, розгляд справи відкладено на 12.12.2019 року.
		У судовому засіданні 12.12.2019 року за клопотанням представника відповідача щодо мирного врегулювання спору, розгляд справи відкладено на 06.02.2020 року.
		06.02.2020 року представником ОСОБА_1 подано уточнену зустрічну позовну заяву, в якій виправлені недоліки, на які звернуто увагу в ухвалі суду від 20.08.2019 року.
		Також, представником ОСОБА_1 06.02.2020 року подано відповідь на відзив на уточнену зустрічну позовну заяву.
		У судовому засіданні 06.02.2020 року судом ухвалено перейти до загального провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.03.2020 року.
		11.03.2020 року у зв`язку з повідомленням про замінування будівлі суду та терміновою евакуацією співробітників і відвідувачів суду, підготовче засідання перенесено на 08.04.2020 року.
		08.04.2020 року судом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.06.2020 року.
		У судовому засіданні 15.06.2020 року представник відповідача заперечував проти задоволення позову ОНМУ та підтримав зустрічний позов ОСОБА_1 .
		Представник ОНМУ в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце був повідомлений належним чином. Раніше позивач звертався до суду за заявами про розгляд справи за відсутності його представника. 
		Суд, заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 , дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до наступного.
		Судом встановлено, що 02 липня 2009 року ОСОБА_1 вступила до Одеського національного медичного університету на спеціальність «лікувальна справа» та підписала Угоду № 70 про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти.
		У червні 2015 року ОСОБА_1 закінчила ОНМедУ та, була направлена комісією по розподілу для проходження інтернатури та подальшого працевлаштування відповідно до державного замовлення до Ізмаїльського міського центру первинної медико-санітарної допомоги  амбулаторії загальної практики  сімейної медицини №1 Управління охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації у якості лікаря загальної практики - сімейного лікаря. До проходження інтернатури та подальшого відпрацювання встановленого законодавством трирічного терміну ОСОБА_5 мала приступити з 01.08.2015 року.
		У липні 2018 року, під час проведення Державною аудиторською службою України ревізії фінансово-господарської діяльності Одеського національного медичного університету за період з 01.05.2015 року по 01.06.2018 року, шляхом співставлення списків відрахованих студентів та документів, що підтверджують працевлаштування, встановлено факти неприбуття випускників, які навчалися за державним замовленням, до інтернатури, до місця розподілу за державним замовленням, звільненням за невиконання навчальних планів, а саме: неприбуття до інтернатури у 2015 році в тому числі й випускниці ОСОБА_1 .
		Як вказано у акті Державної аудиторської служби України № 04-21/12 від 23.07.2018 року, Одеським національним медичним університетом в особі ректора ОСОБА_2 зі студентами укладено угоди про підготовку та працевлаштування фахівців з вищою освітою. Відповідно до вказаних угод студент зобов`язується прибути після закінчення вищого навчального закладу освіта на місце направлення і відпрацювати не менше трьох років після закінчення інтернатури, у разі відмови їхати за призначенням, відшкодувати відповідну державному або місцевому бюджету вартість навчання у встановленому порядку.
		Отже, ОСОБА_1 до навчання в інтернатурі не приступила, за місцем направлення не прибула, та не відпрацювала встановлений термін після закінчення інтернатури, що не заперечує і сама відповідач. 
		На переконання суду, Одеським національним медичним Університетом умови угоди № 70 від 02.07.2009 року виконані у повному обсязі: відповідач пройшла повний курс навчання в ОНМедУ за державний кошт, не сплачуючи за навчання власні грошові кошти, отримала відповідну кваліфікацію та спеціальність за кошти бюджету. У свою чергу, відповідач умови договору не виконала, з часу закінчення інтернатури не менше трьох років не відпрацювала. 
		Відповідно до розрахунків економічного відділу ОНМедУ за весь період з 01.09.2009 року по 30.06.2015 року сума витрат на навчання ОСОБА_1 (без урахування стипендіального фонду) складає 65164 грн., а також відповідачеві за період навчання з 2009 року по 2015 рік була виплачена стипендія у розмірі 53877,95 грн.
		Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, акредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чиномвідповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами(стаття 629 ЦК України).
		Відповідно достатті 610 ЦК Українипорушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Згідно пунктами 1, 4 частинипершоїстатті 611 ЦК Україниу разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.
		Відповідач, яка закінчила навчання на бюджетній формі у Одеському національному медичному університеті, за місцем направлення на роботу не відпрацювала не менше трьох років з дня закінчення інтернатури.
		Отже, відповідачем не було дотримано вимог законодавства України та Угоди № 70 від 02.07.2009 року про навчання за кошти державного бюджету з метою отримання вищої освіти, в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення вищого навчального закладу три роки відповідно до направлення на роботу, тобто вона порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання.
		Згідно з частиною другою статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року «Про освіту» , у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов`язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Обов`язок випускника відшкодувати до державного бюджету повну вартість навчання за умов, що були погоджені між сторонами, передбачено частиною другою статті 52 Закону України «Про освіту» (яка була чинною з 23 березня 1996 року по 06 вересня 2014 року, у тому числі на час укладення угоди № 14 від 01 вересня 2008 року), пунктом 2 Указу Президента України від 23 січня 1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів», пунктом 14 постанови Кабінету Міністрів України від 22 серпня 1996 року № 992 «Про порядок працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалася за державним замовленням» (чинний на час укладення угоди № 14 від 01.09.2008 року) та пунктом 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 25 грудня 1997 року № 367.
		Зазначеними вище нормативними актами визначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направлені на роботу; незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов`язку прибути на роботу за призначенням;у разі, якщо його звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов`язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
		Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю,щовключаєможливість заробляти собі нажиття працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
		У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01 листопада 1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» судам роз`яснено: оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
		Частиною третьою статті 8 ЦПК України 2004 року встановлено, що у разі виникнення сумніву під час справи щодо відповідності закону чи іншого правового акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта.
		Відповідно до статті 150 Конституції України виключно до повноважень Конституційного Суду України належить вирішення питань про відповідність Конституції України законів та інших правових актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України.
		Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановівід 23 січня 2018 року у справі № 607/9099/15-ц (провадження № 61-694св17) та в постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 645/4438/16-ц (провадження № 61-12032св18).
		Згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Розмір витрат, які мають бути відшкодовані ОСОБА_1 у зв`язку із порушенням нею зобов`язання про відпрацювання за направленням, визначено на підставі фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2015 року у сумі 65164,00 грн. та нарахованої і виплаченої ОСОБА_1 стипендії у сумі 53877,95 грн. за період навчання у вищому навчальному закладі з вересня 2009 року по червень 2015 року включно.
		Доказів на спростування даного розрахунку суду не надано.
		При цьому,суд бередо увагите,що відповіднодо ч.1,3ст.71Закону України«Про вищуосвіту», фінансуваннядержавних закладіввищої освітиздійснюється зарахунок коштівдержавного бюджетуна умовахдержавного замовленняна оплату послугз підготовкифахівців,наукових інауково-педагогічнихкадрів таза рахунокінших джерел,не забороненихзаконодавством,з дотриманнямпринципів цільовогота ефективноговикористання коштів,публічності тапрозорості уприйнятті рішень. Розміри бюджетних призначень на підготовку фахівців з вищою освітою, а також на підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів встановлюються у Державному бюджеті України на відповідний рік.
		Відповідно до ч.4,5 ст.2 Закону України «Про формування та розміщення державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів», державні замовники після набрання чинності законом про Державний бюджет України на відповідний рік подають центральному органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державного замовлення, пропозиції до проекту державного замовлення на плановий рік з визначенням показників середньорічної чисельності, орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, а також обсягів видатків, передбачених Державним бюджетом України на зазначені цілі, та відповідні обґрунтування щодо наданих пропозицій. Орієнтовна середня вартість підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта розраховується відповідно дометодики, затвердженої Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до абз. 4 п.4 Постанови КМУ від 15.04.2013 року №306 «Про затвердження Порядку формування державного замовлення на підготовку фахівців, наукових, науково-педагогічних та робітничих кадрів, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів» критеріями формування державного замовлення є вартість послуг з підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, асистента-стажиста, аспіранта, докторанта, підвищення кваліфікації та перепідготовки однієї особи за бюджетні кошти (орієнтовна середня вартість підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, асистента-стажиста, аспіранта, докторанта за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем та формою навчання).
		Згідно пп.3 п.3 Постанови КМУ від 20.05.2013 року №346 «Про затвердження Методики розрахунку орієнтовної середньої вартості підготовки одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта», заклади, установи розраховуютьвартість підготовкиза державнимзамовленням одного кваліфікованого робітника, фахівця, аспіранта, докторанта, слухача за освітньо-кваліфікаційним рівнем, науковим ступенем, спеціальністю, напрямом підготовки, галуззю знань, видом економічної діяльності (для професійно-технічного навчального закладу), професією та формою навчання на плановий рік згідно з порядком, затвердженим МОН разом з Мінекономіки та Мінфіном, з урахуванням витрат на виплату академічної стипендії.
		Згідно пп.2 п.1 Постанови КМУ від 12.2004 року №882 «Питання стипендіального забезпечення», дія вказаного порядку поширюється на осіб, які навчаються у навчальних закладах або наукових установах (далі - навчальні заклади) за державним (регіональним) замовленням за рахунок коштів загального фонду державного (відповідного місцевого) бюджету, а саме на студентів денної форми навчання вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації (наукових установ).
		Згідно зпп.1п.4Постанови КМУвід 12.2004року №882«Питання стипендіальногозабезпечення», Особам, визначенимпунктом 1цього Порядку, призначаються академічні стипендії:  особам, зазначеним упідпунктах 1-3і9пункту 1 цього Порядку, а також учням (студентам) закладів спеціалізованої освіти спортивного профілю із специфічними умовами навчання - за результатами навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти і закладах вищої освіти (наукових установах).
		Крім того, Згідно зпп.1п.12Постанови КМУвід 12.2004року №882«Питання стипендіальногозабезпечення»  Академічними стипендіями є  стипендії, засновані Президентом України, Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України (у тому числі іменні), які призначаються учням, студентам, курсантам невійськових вищих навчальних закладів, асистентам-стажистам, аспірантам, а також курсантам, слухачам та ад`юнктам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів за результатаминавчання за певним освітнім (освітньо-кваліфікаційним) рівнем, розміри та порядок призначення яких визначаються окремими нормативно-правовими актами.
		Тобто,на переконаннясуду,виплата академічноїстипендії є законодавче встановленою складовою вартості навчання та інших витрат підготовки одного кваліфікованого фахівця, а тому факт її виплати свідчить про збільшення вартості підготовки вказаного спеціаліста, не залежно від підстав її виплати конкретному студенту в період навчання. 
		Крім того, порядок виплати стипендії позивачеві у відповідних розмірах був передбачений нормативно-правовими актами за результатами навчання, тобто був обов`язковим, та не носив характер добровільного заохочення відповідача з боку позивача.
		Щодо наявності підстав розірвання Угоди №70 від 02.07.2009 року у зв`язку з істотною зміною обставин, то суд приходить до наступного.
		ОСОБА_1 у запереченнях на основний позов та в обґрунтування зустрічного позову посилається на те, що після укладення 25.04.2017 року шлюбу з ОСОБА_3 , вона переїхала проживати до м. Санкт-Петербург Російської Федерації, навчається там у аспірантурі «НМИЦ онкологи им. Н.Н.Петрова, ОСОБА_4 », є вагітною, має намір зареєструвати майбутню дитину як громадянку РФ та залишитися мешкати в РФ, що є доказом істотної зміни умов Угоди №70 від 02.07.2009 року, укладеної між сторонами, в зв`язку з чим ця Угода має бути розірвана за рішенням суду. 
		Згідно ч.1,2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано зарішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Розірвання договору у разі істотної зміни обставин, не передбачено положеннями Угоди №70 від 02.07.2009 року, укладеної між сторонами.
		При цьому,згідно ч.1,2ст.652ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.
		Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторонине досяглизгоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Однак, ОСОБА_1 не наведено докази існування одночасно вказаних обставин, а єдиним доказом істотної зміни обставин, відповідач зазначає лише зміну свого сімейного стану та зміну свого місця проживання, що не може судом розцінюватися як універсальний замінник, передбачених частиною другою статті 652 ЦК України чотирьох умов, за яких договір може бути розірваний за рішенням суду, так як зміна сімейного стану, як і зміна місця проживання особи в результаті зміни сімейного стану відбувається на засадах добровільності та зумовлене причинами, які ця особа свідомо для себе обирає.
		Крім того, суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду про те, що зі змістустатті 651 ЦК Українивбачається, що розірвання договору вважається екстраординарною подією, що передбачене у вичерпному переліку підстав. При цьому суд повинен врахувати принцип стабільності правових відносин. 
		Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року №530/121/17 та від 27 листопада 2018 року №912/1385/17.
		За таких обставин, суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не доведено наявності, передбачених законом умов, за яких договір може бути розірваний рішенням суду у разі істотної зміни обставин, а тому критично ставиться до таких заперечень стосовно основного позову, та, відповідно, вважає зустрічний позов ОСОБА_1 не обґрунтованим і відмовляє у його задоволенні. 
		У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню виплати по оплаті суми судового збору у розмірі 1921,00 грн., сплата яких підтверджена платіжним дорученням №2568 від 17.07.2018 року на суму 1841 грн. та платіжним дорученням №1329 від 25.06.2019 року на суму 80 грн..
		Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		Позовні вимоги Одеського Національногомедичного університетудо ОСОБА_1 про стягненнявитрат нанавчання  задовольнити.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеського Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, м. Одеса, пров. Валіховський, 2) витрати на навчання за період з 2009 року по 2015 рік у розмірі 65164 (шістдесят п`ять тисяч сто шістдесят чотири) гривні.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеського Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, м. Одеса, пров. Валіховський, 2) суму виплаченої стипендії з 2009 року по 2015 рік у розмірі 53 877 (п`ятдесят три тисячі вісімсот сімдесят сум) гривень 95 копійок.
		Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеського Національного медичного університету (код ЄДРПОУ 02010801, м. Одеса, пров. Валіховський, 2) суму сплаченого судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) гривня. 
		У задоволеніпозовнихвимог ОСОБА_1 до Одеського національного медичного університету про розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин  відмовити.
		Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.
		Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
		Апеляційна скарга подається через Приморський районний суд м. Одеси до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
		Повний текст рішення суду складено 16.06.2020 року.
		 
		Суддя:                                         В.Я. Бондар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...