Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/436/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2020. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/32852/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		16 червня 2020 року 
		Київ
		справа №802/436/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/32852/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Хохуляка В.В., 
		суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,  
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017 (суддя - Дончик В.В.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Боровицький О.А., Матохнюк Д.В.) у справі №802/436/17-а за позовом ОСОБА_1 до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
		 
		встановив:
		ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі -  Вінницька ОДПІ) від 22.06.2016 №132819-13. 
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в ситуації із запровадженням податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, відповідні норми Закону щодо податкової реформи набрали чинності з 01.01.2015. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки. З урахуванням норм підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України, рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду цей податок міг вважатись встановленим місцевою радою. А тому, на думку позивача, нарахування Вінницькою ОДПІ, згідно Рішення 59 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 1984 від 23.01.2015, суми податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки в             2015 році було здійснено помилково.
		    
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької ОДПІ №132819-13 від 22.06.2016 в частині визначення суми грошового зобов`язання 2863,27 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		 
		При прийнятті зазначених судових рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що питання сплати податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки визначаються виключно Податковим кодексом України, а тому в даному випадку, рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов`язок платника сплачувати податки та збори. При цьому, враховуючи, що майновий комплекс, який належить ОСОБА_1 , підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, однак не вірно, без належної перевірки всіх обставин, визначено суму такого податку від оціночної вартості майнового комплексу, а не від його загальної площі.
		 
		Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 оскаржила їх у касаційному порядку.
		 
		У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 в частині відмови в позові та прийняти нове рішення про задоволення позову повністю.
		 
		В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилається на те, що з урахуванням норм підпункту 12.3.4  пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті в 2015 році та опубліковані протягом січня-лютого 2015 року не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки міг вважатися встановленим місцевою радою.
		 
		Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить 43/50 (сорок три п`ятдесятих) часток комплексу, будівель та споруд, які розташовані в АДРЕСА_2 , набутих згідно договору купівлі-продажу від 12.03.2012, укладеного з КП «Управління механізації будівництва», що підтверджується витягом з Державного реєстру прав.
		22.06.2016 Вінницькою ОДПІ згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового Кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення № 132819-13, яким ОСОБА_1 нараховано податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2015 рік в сумі 12599,35 грн.
		01.01.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, яким, зокрема, викладено в новій редакції статтю 266 Податкового кодексу України та введено новий податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
		 
		Так, відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
		 
		Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
		 
		Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
		 
		Підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
		 
		Згідно з підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
		 
		Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII рекомендовано органам місцевого самоврядування: у місячний термін з дня опублікування цього Закону переглянути рішення щодо встановлення на 2015 рік податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів житлової нерухомості, а також прийняти та оприлюднити рішення щодо встановлення у 2015 році податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) для об`єктів нежитлової нерухомості, податку на майно (в частині транспортного податку) та акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів. Установлено, що в 2015 році до рішень місцевих рад про встановлення місцевих податків на 2015 рік не застосовуються вимоги, встановлені Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Відповідно до положень пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
		 
		Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
		 
		Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.
		 
		Згідно з пунктом 2.1 статті 2 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.
		 
		Жодних змін до вищезазначених положень Податкового кодексу України внесено не було, дія зазначених положень на 2015 рік законодавцем не зупинялась, місцеві ради не звільнялись від обов`язку при встановленні нового виду місцевого податку дотримуватись вимог підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
		 
		Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов`язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
		 
		Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об`єктів нежитлової нерухомості був встановлений Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII, який набрав чинності 01.01.2015, отже, лише у 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку встановлення цього податку.
		 
		Рішенням 59 сесії 6 скликання Вінницької міської ради № 1984 від 23.01.2015 встановлено на території м. Вінниці податок на майно та затверджено Порядок справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (додаток № 1 до вказаного рішення). 
		З огляду на неможливість збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок) відповідно до норми підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), прийняте у січні 2015 року Вінницькою міською радою рішення, яким затверджено положення про встановлення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не могло бути застосовані в                      2015 році, оскільки плановим періодом для застосування цих рішень є 2016 рік.
		 
		Наявність у Податковому кодексі України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) норм, які регулюють правила справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
		 
		Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов`язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
		 
		Наведені положення Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) необхідно застосовувати з урахуванням норм Конституції України, які є нормами прямої дії, а звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
		 
		Так, за змістом статті 57 Основного Закону кожному гарантується право знати свої права і обов`язки. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов`язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
		 
		При цьому статтею 64 Конституції України передбачено, що зазначене конституційне право громадянина не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
		 
		Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини будь-яке втручання державного органу в мирне володіння майном повинно бути законним. Позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом» та держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення в дію «законів». При цьому, така концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи втручання мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого законодавства, вимагаючи, щоб воно було доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним у застосуванні (рішення «Щокін проти України» пункти 50, 51; «Сєрков проти України» пункти 33, 34).
		 
		Тобто, Європейським судом з прав людини неодноразово наголошувалося у своїх рішення, що введене державою законодавство, на підставі якого відбувається втручання у мирне володіння майном, має бути чітким, зрозумілим та передбачуваним для громадян, що також підтверджує обґрунтованість висновку щодо неможливості збігу у часі періоду опублікування рішення про встановлення податку та плановим періодом (у якому планується встановити місцевий податок).
		 
		За таких обставин, у контролюючого органу відсутні підстави покладення на позивача обов`язку зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015 рік.
		 
		Отже, висновок судів першої та апеляційної інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо  скасування податкового повідомлення-рішення від 22.06.2016 №132819-13 не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.
		Згідно з частинами першою, третьою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права; неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові, ухвалі.
		 
		Керуючись статтями 262, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		 
		постановив:
		Касаційну скаргу   ОСОБА_1 задовольнити.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.06.2016 №132819-13 скасувати.
		 
		Ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
		 
		Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.06.2016 №132819-13 в частині визначення суми грошового зобов`язання 9736,08 грн.
		 
		В іншій частині постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 04.05.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 20.06.2017 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		В.В. Хохуляк
		Л.І. Бившева 
		 Т.М. Шипуліна ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...