Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/4245/18 : Окремі процесуальні питання; Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 10.06.2020
Номер судового провадження: 61-8250ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		10 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 754/4245/18
		провадження № 61-8250св19
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Коротуна В. М.,               
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, 
		третя особа - ОСОБА_3 ,
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва у складі судді Панченко О. М. 
		від 17 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Мельника Я. С., Іванової І. В., Сержанюка А. С. від 14 березня 2019 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами про витребування від ОСОБА_2 на її користь квартиру АДРЕСА_1 , скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 28 листопада 2015 року № 26563472 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. та стягнення з відповідачів на її користь судових витрат.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що вона та її мати ОСОБА_4 були співвласниками квартири АДРЕСА_1 . 20 жовтня    2015 року від їх імені було укладено договір дарування квартири, за яким ОСОБА_4 нібито подарувала ОСОБА_1 належну їй 1/2 частини спірної квартири. Крім того, дізнались, що від імені ОСОБА_1 16 листопада                   2015 року було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, за яким ця квартира була відчужена ОСОБА_3 , а в якості документів, на підтвердження її особи, нотаріусу було надано копію паспорту на її ім`я, проте з фотографіями невідомої особи та підписом, який не відповідає дійсному підпису позивача. Вважає, що на підставі підроблених документів було незаконно відчужено квартиру без її згоди. Крім того, за договором купівлі-продажу від 28 листопада 2015 року № 1216 ОСОБА_3 було продано зазначену квартиру ОСОБА_2 , який станом на сьогоднішній день значиться її власником. Вказує, що рішенням Деснянського районного суду міста Києва 
		від 22 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 16 листопада 2015 року. Рішення набрало законної сили.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 . Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 
		від 28 листопада 2015 року № 26563472 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Ковальчука С. П. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, спірна квартира вибула із власності позивача поза її волею, а тому вимоги про витребування квартири від кінцевого набувача є обґрунтованими. Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним і узгоджується із приписами статті 388 ЦК України. 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року апеляційну скаргу  ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року залишено без змін. 
		Апеляційний суд, погоджуючись з висновками місцевого суду, зазначив про те, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини спору, перевіривши доводи сторін, проаналізувавши зібрані у справі докази, дав їм належну правову оцінку, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи касаційної скарги
		У квітні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не дослідили зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів наявності підстав для витребування спірної квартири у відповідача. Позивачем у позовній заяві не зазначено норми діючого законодавства, на яких ґрунтується вимога про скасування рішення про державну реєстрацію прав, а судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні не зазначено норми законодавства, на підставі яких задоволено дану вимогу.
		Узагальнені доводи інших учасників справи 
		У червні 2019 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, в якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що судами попередніх інстанцій вірно враховано вказані у позовній заяві підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 10 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу 
		№ 754/4245/18 з Деснянського районного суду міста Києва. Зупинено виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що відповідно до дублікату свідоцтва про право власності на житло від 15 грудня 1998 року квартира АДРЕСА_1 на праві власності в рівних долях належить ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
		Відповідно до договору дарування квартири від 20 жовтня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Грек А. В. за № 1506, ОСОБА_6 подарувала ОСОБА_1 
		1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
		Згідно договору купівлі-продажу квартири від 16 листопада 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Більшиною С. О., ОСОБА_1 продала ОСОБА_3 квартиру 
		АДРЕСА_1 .
		28 листопада 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , який був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П.
		Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва 
		від 22 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 16 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та 
		ОСОБА_3 
		2.Мотивувальна частина
		Позиція Верховного Суду
		08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року 
		№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
		Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		За таких обставин, розгляд касаційної скарги скаргу ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 рокуздійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		За положеннями статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Разом з тим відповідно до положень статті 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо згідно з статтею 388 цього кодексу майно не може бути витребуване в нього.
		Згідно з положеннями статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
		Розглядаючи спори щодо витребування такого майна, суди повинні мати на увазі, що у позові про витребування майна може бути відмовлено лише з підстав, зазначених у статті 388 ЦК України, а також під час розгляду спорів про витребування майна мають установити всі юридичні факти, визначені статями 387 та 388 ЦК, зокрема чи набуто майно з відповідних правових підстав, чи є підстави набуття майна законними, чи є набувач майна добросовісним набувачем тощо.
		У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень.
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам 
		(пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, провадження 14-144цс18).
		Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.
		Оскільки добросовісне набуття в розумінні статті 388 ЦК України можливе лише тоді, коли майно придбано не безпосередньо у власника, а в особи, яка не мала права відчужувати це майно, наслідком угоди, укладеної з таким порушенням, є повернення майна з чужого володіння.
		Звертаючись до суду з указаним позовом,  ОСОБА_1 посилалась на те, що заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва 
		від 22 листопада 2017 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 16 листопада 2015 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , та просила витребувати від  ОСОБА_2  на свою користь спірну квартиру як таку, що вибула з її володіння поза її волею і була придбана відповідачем відповідно до укладеного із ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 28 листопада 2015 року.
		Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог про витребування квартири на користь позивача, оскільки спірна квартира вибула з володіння власника поза його волею, тому витребування спірної квартири у добросовісного набувача є ефективним способом захисту прав власника за правилами статті 388 ЦК України.
		Рішення суду про витребування нерухомого майна з чужого незаконного володіння, яке набрало законної сили, згідно пункту 9 частини першої 
		статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди попередніх інстанцій із урахуванням вказаних норм матеріального права, встановили фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, оцінили докази у їх сукупності та дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірна квартира вибула з володіння її власника без належної правової підстави.
		Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав для висновку про порушення судами норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, вони були предметом розгляду судами попередніх інстанцій та зводяться лише до переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
		Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
		Частиною третьою статті 436 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанцій у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
		Ураховуючи, що ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 10 травня 2019 року було зупинено виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року до закінчення касаційного розгляду справи, касаційне провадження у справі закінчено, тому виконання вказаного судового рішення підлягає поновленню.
		Оскільки оскаржувані судові рішення залишено без змін, а скаргу без задоволення, то судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 17 грудня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 березня 2019 року залишити без змін.
		Поновити виконання рішення Деснянського районного суду міста Києва 
		від 17 грудня 2018 року.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                     М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                             С. Ю. Бурлаков
		 
		                                                                                                             В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...