Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 431/3420/15-ц : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 19.06.2020. Зареєстровано: 21.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 22.06.2020.
Дата набрання законної сили: 17.06.2020
Номер судового провадження: 22-ц/810/379/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                                      Головуючийсуду 1інстанції - Пелих О.О.
		Доповідач -Коновалова В.А.
		 
		Справа № 431/3420/15-ц
		Провадження № 22-ц/810/379/20
		 
		ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		  ПОСТАНОВА
		Іменем України
		17 червня 2020 року   м. Сєвєродонецьк
		 
		Луганський апеляційнийсудускладіколегії суддівсудовоїпалатизрозглядуцивільнихсправ: 
		головуючого - Коновалової В.А., 
		суддів: Луганської В.М., Єрмакова Ю.В., 
		за участю секретаря судового засідання Перишкіна Т.М.,
		учасники справи:
		стягувач -Акціонерне товариствокомерційний банк«Приватбанк», 
		боржник  ОСОБА_1 ,
		державний виконавець органу державної виконавчої служби - начальник Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієва Олена Володимирівна,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Луганського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження справу
		за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»
		на ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 16 квітня 2020 року, постановлену у складі судді Пелиха О.О. в м. Старобільськ Луганської області, 
		за скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),
		в с т а н о в и в:
		Короткий зміст позовних вимог
		У березні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду зі скаргою на бездіяльність начальникаСтаробільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків) Стогнієвої Олени Володимирівни, в обґрунтування якої зазначило, що рішенням Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року,яке набралозаконної сили01грудня 2015року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGВ0GК0000004214 від 31 січня 2008 року у розмірі 45236,01 грн. 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області видано виконавчий лист. 
		10 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження № 49587433. 
		13 лютого 2020 року головним державним виконавцем Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Синельниковим Микитою Юрійовичем винесено постанову про передачу виконавчого провадження. 
		04 березня 2020 року постановою начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвоою Оленою Володимирівною прийнято виконавче провадження № 49587433. 
		19 березня 2020 року з відомостей наявних на офіційному сайті автоматизованої системи виконавчого провадження стягувачу стало відомо, що виконавче провадження № 49587433 стосовно ОСОБА_1 відкрито, рішення суду не виконано та будь-які дії щодо примусового виконання не проводяться.
		Також, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що згідно витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за боржником виявлено майно, а саме домоволодіння та земельна ділянка біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, державним виконавцем не було здійснено належних дій щодо виявлення майна боржника, не було проведено його арешт та опис, не здійснено дій щодо передачі його на реалізацію.
		Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просило суд визнати неправомірною бездіяльність начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієвої ОлениВолодимирівни у ВП № 49587433; зобов`язати начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієву ОленуВолодимирівну усунути порушення спричинені бездіяльністю та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на нерухоме (інше) майно боржника для належного виконання рішення Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року по справі № 431/3420/15-ц.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Старобільський районний суд Луганської області ухвалоювід 16 квітня 2020 року відмовив у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця  начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвої Олени Володимирівни.
		Суд першої інстанції обґрунтував рішення тим, що із заперечення начальника відділу Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвої Олени Володимирівни та доданих до нього документів вбачається, що державним виконавцем виконано необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого провадження. 
		Також, суд першої інстанції виходив з того, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним, оскільки задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов`язку по вчиненню конкретної виконавчої дії, в той час як суд не може з власної ініціативи виходити за межі заявлених у скарзі вимог, а у випадку задоволення заявлених вимог суд зобов`яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов`язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
		 
		Короткий зміст вимог апеляційної скарги
		В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» просить скасувати ухвалу Старобільського районного суду Луганської області від 16 квітня 2020 року та задовольнити у повному обсязі скаргу стягувача, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		 
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
		В апеляційній скарзі Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначило, що обґрунтовуючи обраний спосіб захисту, стягувач у скарзі посилався на порушення та невиконання державним виконавцем вимог ст. 13, 18, 48 Закону України «Про виконавче провадження», бездіяльність державного виконавця характеризується тим, що не вчинено дій з ефективного і своєчасного виконання судового рішення, не арештовано, не описано та не звернуто стягнення на нерухоме майно, що належить боржнику, не вжиті належні заходи з розшуку майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, не проведені інші дії для своєчасного та повного виконання рішення суду.
		Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що суд першої інстанції ухилився від здійснення контролю за виконанням судового рішення, формально розглянув скаргу стягувача, звільнив державного виконавця в подальшому виконувати вимоги закону.
		Також, Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі пропонуючи стягувану звернутися до виконавця з клопотанням про вчинення певної дії, тощо, а у разі невиконання такого клопотання, стягувач має право оскаржити таку бездіяльність, суд першої інстанції не звернув уваги, що по-перше, стягувач має право звернутися до виконавця з вимогою вчинити певні дії, проте закон не вимагає обов`язкового звернення стягувача з таким клопотанням. По-друге, така позиція суду першої інстанції суперечить висновкам самого суду про те, що у випадку задоволення заявлених вимог суд зобов`яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов`язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
		Стягувач непогоджується ізвисновком судупершої інстанціїстосовно того,що державним виконавцем виконано необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого провадження, оскільки державним виконавцем в установлений законом строк не учинялися дії щодо виявлення майна боржника, на яке можливо звернути стягнення, перевірки зміни майнового стану боржника тощо.
		Крім того, стягувач вказує на те, що за боржником зареєстроване нерухоме майно, а саме домоволодіння та земельна ділянка біля будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Банк вважає помилковим посилання суду на ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» згідно якої, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадження, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється, оскільки відповідно до останнього речення цієї статті у такому разі виконавець зобов`язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.
		Акціонерне товариствокомерційний банк«Приватбанк» зазначає,що боржник з 27 лютого 2004 року зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в той же час у власності боржника перебуває 46/100 будинку та земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 , в якому боржник фактично не мешкає, тобто неможливо зробити висновок, що це майно є єдиним житлом боржника та єдиним місцем його проживання, а тому державний виконавець повинен був звернути стягнення на нерухоме майно. Державним виконавцем було накладено арешт на нерухоме майно постановою лише 07 квітня 2020 року, тобто після подачі скарги.
		Додатково Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» посилається на те, що сам факт здійснення окремих дій щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою ч. 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і повного виконання рішення суду..
		 
		(2) Позиція інших учасників справи
		У відзиві на апеляційну скаргу начальник Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) просить у задоволенні апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відмовити, зазначивши, що оскаржувана ухвала суду є законною та обґрунтованою, посилається на те, що скаржник звернувся до відділу із заявою про примусове виконання рішення Старобільського районного суду Луганської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь стягувача заборгованості у розмірі 45236,01 грн. 10 грудня 2015 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження. В ході проведення виконавчих дій державним виконавцем з метою перевірки майнового стану боржника неодноразово були направлені запити до обліково-реєстраційних установ, неодноразово надсилалися виклики боржнику щодо явки до державного виконавця. Проте, боржник до державного виконавця не з`являвся, про причини неявки не повідомляв. 26 червня 2016 року державним виконавцем у відповідності до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» надіслано запит до Головного центру обробки спеціальної інформації щодо отримання відомостей про можливий перетин Державного кордону боржником. Також, державним виконавцем направлено до суду подання про встановлення тимчасового обмеження у вправі виїзду боржника за межі України, яке задоволено рішенням Старобільського районного суду луганської області від 31 березня 2017 року. 
		Державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , частка власності 46/100 у межах звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору.
		Звернення стягнення на кошти та інше майно боржника, у разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У даному випадку сума заборгованості боржника складає 45236,01 грн, що недостатньо для передачі на реалізацію нерухомого майна.
		 
		Копію ухвали про відкриття апеляційного Акціонерне товариствокомерційний банк«Приватбанк» отримало 29 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 193).
		Копію ухвалипровідкриттяапеляційного провадженнятаапеляційнускаргу начальник Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієва ОленаВолодимирівна отримала 22 травня 2020 року, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 186).
		В судовому засіданні представник Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», який приймав участь в режимі відеоконференції, доводи апеляційної скарги підтримав.
		Начальник Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієва ОленаВолодимирівна в судовезасідання нез`явилася,про дату,час імісце розглядусправи повідомленіналежним чиномі вустановленому закономпорядку. 
		ОСОБА_1  в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у відповідності до вимог п. 3 ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
		 
		ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк», дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приходить до наступного.
		Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції вмежах доводівта вимогапеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
		Відмовляючи у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), суд першої інстанції виходив з того, що із заперечення начальника відділу Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвої Олени Володимирівни, та доданих до нього документів вбачається, що державним виконавцем виконано необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого провадження. 
		Також,суд першоїінстанції виходивз того,щов порядку контролю за виконанням судових рішень суд може визнати лише конкретну бездіяльність виконавця неправомірною, тобто ту бездіяльність, яка стосується невчинення конкретної виконавчої дії в рамках виконавчого провадження. Також, суд може зобов`язати державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника) в конкретний та ефективний спосіб, тобто шляхом зобов`язання вчинити певну дію, розглянути певне клопотання тощо.
		Суд першої інстанції вважав, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним. Задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов`язку по вчиненню конкретної виконавчої дії, в той час як суд не може з власної ініціативи виходити за межі заявлених у скарзі вимог. У випадку задоволення заявлених вимог суд зобов`яже державного виконавця виконувати вимоги Закону, які він і так зобов`язаний виконувати в силу вимог того ж Закону.
		Також,суд першоїінстанції виходивз того,що згідно статей 18, 19 Закону України «Про виконавче провадження» в разі загальної бездіяльності виконавця з приводу виконання конкретного виконавчого документа стягувач має право звернутися до нього із клопотанням з приводу вчинення конкретних виконавчих дій, а виконавець буде зобов`язаний розглянути таке клопотання та повідомити про результати його розгляду стягувача. При цьому стягувач має право з власної ініціативи надавати виконавцю додаткові матеріали та документи (наприклад, матеріали щодо наявності у боржника певного майна, рахунків тощо). 
		Проте до такого висновку суд першої інстанції дійшов із порушенням норм права, з огляду на таке.
		У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
		Частиною статті129-1Конституції Українипередбачено,що судухвалює рішенняіменем України.Судове рішенняє обов`язковимдо виконання. Державазабезпечує виконаннясудового рішенняу визначеномузаконом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
		Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, відповідно до частини першої якої судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
		Таким чином, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінніст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд неодноразово робив висновок, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним (рішення у справах "Іммобільяре Саффі" проти Італії", 22774/93, 28.07.1999, § 63; Горнсбі проти Греції від 19.03.1997, § 40., а також " ОСОБА_2 проти України", "Жовнір проти України", "ОСОБА_4 проти України", "Шмалько проти України", "Ромашов проти України").
		Згідно практики Європейського суду з прав людини, яка є обов`язковою для застосування судами відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України і Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Рішення ЄСПЛ у справі «Хорнсбі проти Греції» («Hornsby v. Greece») від 19 березня 1997 року (п. 40)). У Рішенні ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» («Voytenko v. Ukraine») від 29 червня 2004 року ЄСПЛ нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1.
		Частиною 1 статті 74Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
		Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Виконавець зобов`язанийвживати передбаченихцим Закономзаходів щодопримусового виконаннярішень,неупереджено,ефективно,своєчасно ів повномуобсязі вчинятивиконавчі дії(частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
		Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		Права та обов`язки державного виконавця визначені у частинах другій та третій статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».
		Судом першої інстанції встановлено, що заочним рішенням Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року,яке набралозаконної сили01грудня 2015року, стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № LGВ0GК0000004214від 31січня 2008року урозмірі 45236,01грнта судовий збір у розмірі 226,18 грн з кожного.
		Згідно копії виконавчого листа № 2/431/1973, виданого 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області, з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» підлягає стягненню заборгованості у розмірі 45236,01 грн та судові витрати у розмірі 226,18 грн.
		Постановою про відкриття виконавчого провадження № 49587433, винесеною 10 грудня 2015 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Старобільського районного управління юстиції Білик О.М., відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2/431/1973, виданого 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості у розмірі 45236,01 грн та понесених судових витрат у розмірі 226,18 грн, про що свідчить копія постанови про відкриття виконавчого провадження № 49587433.
		13 лютого 2020 року головним державним виконавцем Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Синельниковим Микитою Юрійовичем винесено постанову про передачу виконавчого листа № 2/431/1973, виданого 01грудня 2015року Старобільським районнимсудом Луганськоїобласті,до Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків)у строкдо 13лютого 2020року,про щосвідчить копіяпостанови пропередачу виконавчогопровадження від13 лютого 2020 року.
		04 березня 2020 року постановою начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_4 прийнято виконавче провадження № 49587433. 
		Звертаючись до суду зі скаргою Акціонерного товариство комерційний банк «Приватбанк» просило визнати неправомірною бездіяльність начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієвої ОлениВолодимирівни у ВП № 49587433.
		Положеннями статті 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що заходами примусовоговиконання рішеньє:1)звернення стягненняна кошти,цінні папери,інше майно(майновіправа),корпоративні права,майнові праваінтелектуальної власності,об`єкти інтелектуальної,творчої діяльності,інше майно(майновіправа)боржника,у томучислі якщовони перебуваютьв іншихосіб абоналежать боржниковівід іншихосіб,або боржникволодіє нимиспільно зіншими особами;2)звернення стягненняна заробітнуплату,пенсію,стипендію таінший дохідборжника;3)вилучення вборжника іпередача стягувачупредметів,зазначених урішенні;4)заборона боржникурозпоряджатися та/абокористуватися майном,яке належитьйому направі власності,у томучислі коштами,або встановленняборжнику обов`язкукористуватися такиммайном наумовах,визначених виконавцем;5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
		В частині 1 статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
		Згідно частини 8 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.
		Проте, в матеріалах справи відсутні відомості щодо проведення начальником Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_4 будь-яких заходів, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконаннязазначеного рішеннясуду.Також, в матеріалах справи відсутні відомості про вжиття начальником Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)Стогнієвою ОленоюВолодимирівною заходів щодопримусового виконаннявказаногорішення суду,а саме щодо виявлення рахунків боржника, отримання інформації з відповідних реєстрів, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, здійснення перевірки майнового стану боржника з відповідною періодичністю тощо.
		Про відсутність вчинення начальником Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)Стогнієвою ОСОБА_5 дій щодо примусового виконання зазначеного заочного рішення Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року свідчить і копія Інформації про виконавче провадження із Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень від 19 березня 2020 року, із якої вбачається, що стосовно виконавчого провадження № 49587433, окрім постанови про відкриття виконавчого провадження від 10 грудня 2015 року, постанови про передачу виконавчого провадження від 13 лютого 2020 року та постанови про прийняття виконавчого провадження від 04 березня 2020 року, в Єдиному державномуреєстрі виконавчихпроваджень відсутні інші постанови та документи виконавчогопровадження, відсутнє фіксування інших виконавчих дій, як то передбачено статтею 8 Закону України «Про виконавче провадження».
		Надані начальником Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвою ОСОБА_5 відповіді на запит до Пенсійного фонду України від 07 квітня 2020 року, копія постанови від 07 квітня 2020 року про арешт майна боржника домоволодіння, які винесені після звернення стягувача до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків), також не свідчить про здійснення начальником відділу державної виконавчоїслужби необхідних виконавчих дій та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання заочного рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 вересня 2015 року.
		Відповідно до пункту 14 частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні.
		В матеріалах справи відсутні виклики про явку боржника до начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) з приводу виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 49587433.
		Таким чином, начальником Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвою Оленою Володимирівною не виконані вимоги Закону України «Про виконаче провадження» щодо перевірки майнового стану боржника (виявлення рахунків боржника, отримання інформації з відповідних реєстрів, виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, здійснення перевірки майнового стану боржника з відповідною періодичністю тощо) та не здійснено заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення суду.
		Відмовляючи у задоволенні скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність начальника Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків),суд першої інстанції не звернув уваги на те, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо здіснення начальником Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) ОСОБА_4 необхідних виконавчих дій та вжиття заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання заочного рішення Старобільського районного суду Луганської області від 25 вересня 2015 року.
		Отже,помилковим євисновок судупершої інстанціїпро те,що начальником Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвою Оленою Володимирівною виконано всі необхідні виконавчі дії, спрямовані на виконання виконавчого провадження № 49587433. 
		З урахуванням зазначеного колегія суддів вважає, що начальник Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)всупереч вимогамстатей 10,18Закону України«Про виконавчепровадження»,які регламентуютьздійснення заходів,необхідних длясвоєчасного ів повномуобсязі виконаннярішення звикористанням можливостей,передбачених уінших статтяхцього Закону,не вживдостатніх,ефективних заходівдля своєчасногопримусового виконаннявиконавчого листа№ 2/431/1973, виданого 01 грудня 2015 року Старобільським районним судом Луганської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованості у розмірі 45236,01 грн та понесених судових витрат у розмірі 226,18 грн, що свідчить про бездіяльність начальника Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)під часвиконання виконавчоголиста № 2/431/1973 від 01 грудня 2015 року.
		Крім того, суд першої інстанції, постановляючи ухвалу від 16 квітня 2020 року, дійшов помилкового висновку, що спосіб захисту, який обрано заявником, є неефективним та задоволення цих вимог не призведе до виникнення у виконавця обов`язку по вчиненню конкретної виконавчої дії.
		Згідно Інформаційноїдовідки зДержавного реєструречових правна нерухомемайно таРеєстру праввласності нанерухоме майно,Державного реєструІпотек,Єдиного реєструзаборони відчуженняоб`єктів нерухомогомайна щодосуб`єкта від07квітня 2020року ОСОБА_1 на правівласності належить46/100частини домоволодіння,яке розташованеза адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу № 131 від 31 січня 2008 року. Вартість домоволодіння становить 45390 грн. На дане домоволодіння зареєстроване обтяження та зазначено тип обтяження: договір іпотеки № 133 від 31 січня 2008 року, а розмір основного зобов`язання складає 23632 грн.
		Отже, 46/100частини домоволодіння,яке розташованеза адресою: АДРЕСА_1 , перебуває в іпотеці на забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором від 31 січня 2008 року, укладеним між ПриватБанк та ОСОБА_1 .
		Постановою про арешт боржника від 07 квітня 2020 року накладено арешт на майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , а саме на 46/100 частини домоволодіння.
		Частиною 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.
		Згідно частини 7 статті 51 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положеньЗакону України"Про іпотеку".
		Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов`язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».
		Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 522/10127/14-ц.
		В скарзі Акціонерне товариство комерційного банку «Приватбанк» посилається на те, що начальником Старобільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків)Стогнієвою ОленоюВолодимирівною допущенобездіяльність,оскільки невчинено дійз ефективногоі своєчасноговиконання судовогорішення,не арештовано,не описанота незвернуто стягненняна нерухоме(інше)майно,що належитьборжнику.Тому стягувачпросить зобов`язатиначальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієву ОленуВолодимирівну здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на нерухоме (інше) майно боржника.
		Відповідно до статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону щодо нерухомого майна, розташованого на території проведення антитерористичної операції, що належить громадянам України (у тому числі фізичним особам - підприємцям) або юридичним особам - суб`єктам малого і середнього підприємництва та перебуває в іпотеці, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 43-47 (у частині реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах)Закону України"Про іпотеку".
		Результат аналізу наведеної норми права свідчить, що дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.
		Верховний Суд України у постанові від 09 вересня 2015 року у справі № 6-483цс15 виклав правовий висновок, відповідно до якого поняття «мораторій» у цивільному законодавстві визнається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першої статті 263 ЦК України).
		Отже, Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень, звертати стягнення на предмет іпотеки та проводити конкретні виконавчі дії, заходи з приводу реалізації цього майна.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України»(із змінами, внесеними згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 28-р від 23.01.2019) місто Старобільськ Луганської області належить до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
		Статтею 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченоїЗаконом України"Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону. 
		Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що до правовідносин сторін підлягають застосуванню положення статті 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		Посилання Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк»в апеляційній скарзі на те, що рішенням суду стягнуто заборгованість, тому не розповсюджується на правовідносини з приводу реалізації спірного іпотечного майна боржника обмеження, встановлені статтею 9 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», не заслуговує на увагу, оскільки як зазначалось вище на дані правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про іпотеку», а тому до цих правовідносин сторін підлягають застосуванню положення Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції».
		За таких обставин, вимога Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк» прозобов`язання начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієву ОленуВолодимирівну здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника не підлягає задоволенню, оскільки дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» обмежує в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності.
		Проаналізувавши зазначені обставини по справі у їх сукупності, колегія суддів вважає, що ухвалу суду від 16 квітня 2020 року слід скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця. Визнати неправомірною бездіяльність начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієвої ОлениВолодимирівни у ВП № 49587433, у частині зобов`язання начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієву ОленуВолодимирівну усунути порушення спричинені бездіяльністю та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на нерухоме (інше) майно боржника для належного виконання рішення Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року по справі № 431/3420/15-ц відмовити.
		 
		Щодо суті апеляційної скарги
		Суд апеляційноїінстанції зарезультатами розглядуапеляційної скаргимає правоскасуватисудове рішенняповністю абочастково іухвалити увідповідній частинінове рішенняабо змінитирішення (п.2ч.1ст.374ЦПК України). 
		Апеляційний суд вважає, що ухвалу суду від 16 квітня 2020 року слід скасувати та ухвалити постанову про часткове задоволення скарги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на бездіяльність державного виконавця, визнати неправомірною бездіяльність начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієвої ОлениВолодимирівни у ВП № 49587433, в частині зобов`язання начальника Старобільськогорайонного відділудержавної виконавчоїслужби Східногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Харків) Стогнієву ОленуВолодимирівну усунути порушення спричинені бездіяльністю та здійснити всі необхідні дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо звернення стягнення на нерухоме (інше) майно боржника для належного виконання рішення Старобільського районногосуду Луганськоїобласті від25вересня 2015року по справі № 431/3420/15-ц відмовити.
		 
		Щодо судових витрат
		Відповідно до статті 452 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.
		Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» понесені витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 2102 грн згідно платіжного доручення № PROM2BЕDКК від 12 травня 2020 року. 
		Оскільки апеляційна скарга Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» частково задоволена, то з Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 1051грн. 
		Керуючись ст. 367, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 384, 447, ч. 2 ст. 451, ст. 452 ЦПК України, Луганський апеляційний суд у складі колегії суддів,
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
		Ухвалу Старобільськогорайонного судуЛуганської областівід 16квітня 2020року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		Скаргу Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк» набездіяльність начальникаСтаробільського районноговідділу державноївиконавчої службиСхідного міжрегіональногоуправління Міністерства юстиції (м. Харків) Стогнієвої Олени Володимирівни задовольнити частково. 
		Визнати неправомірною бездіяльність начальника Старобільськогорайонноговідділудержавної виконавчоїслужбиСхідногоміжрегіонального управлінняМіністерстваюстиції(м.Харків)СтогнієвоїОлениВолодимирівни у ВП № 49587433.
		В іншій частині відмовити.
		Стягнути зі Старобільського районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіональногоуправління Міністерстваюстиції (м.Харків) (код ЄДРПОУ 34962155) на користь Акціонерного товариствакомерційний банк«Приватбанк» (код ЄДРПО 14360570), судовий збір в сумі 1051 грн. 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
		Строк подання касаційної скарги під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню корона вірусної хвороби (COVID-19), продовжується на строк дії такого карантину.
		Повний текст постанови складено 18 червня 2020 року.
		 
		Головуючий     В.А. Коновалова
		Судді В.М. Луганська
		Ю.В. Єрмаков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...