Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/4627/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 22.06.2020. Зареєстровано: 23.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.

Результат оскарження 14.07.2022 Верховний Суд: скасовано постанову суду апеляційної інстанції повністю і залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 червня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4627/19
		Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
		головуючого судді  Головка А.Б., 
		за участю:
		секретаря судового засідання  Крутько О.В., 
		позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  Марченко О.А.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		26 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу № 1243ц від 28.10.2019 року; поновлення на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
		В обґрунтування позовних вимог зазначав, що наказом Генерального прокурора від 28.10.2019 року № 1243ц його звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України з 29.10.2019 року на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Вважає вищевказаний наказ дискримінаційним, необґрунтованим, протиправним, а тому таким, що підлягає скасуванню. Вказані доводи позивача ґрунтуються на тому, що положення Закону України № 113-IX від 19.09.2019 року та Порядку проходження прокурорами атестації, затвердженого наказом Генерального прокурора від 03.10.2019 року № 221, не можуть поширюватися на його трудові відносини з Генеральною прокуратурою та слугувати підставою для звільнення, оскільки вони звужують його конституційні права, носять дискримінаційний характер, та суперечать нормам міжнародного та національного права. Позивачем не подавалась заява про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора за змістом, затвердженим у Порядку проходження прокурорами атестації, оскільки вимога щодо погодження на використання непідтвердженої анонімної інформації суперечить законодавству та порушує його конституційні принципи. Крім того, спірний наказ № 1243ц від 28.10.2019 року не містить конкретизації підстав, а лише зазначено посилання на пункт 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Також зазначав, що при здійсненні процедури попередження його як найманого працівника відповідачем було порушено статтю 49-2 Кодексу законів про працю України щодо права бути повідомленим персонально. 
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.12.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/4627/19.
		27.12.2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому зазначав, що спірний наказ прийнято відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування відзиву зазначав, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113- IX, який набрав чинності 25.09.2019 року запроваджено реформування системи органів прокуратури. Зокрема, відповідно до п. 6 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113- IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру". За приписами пункту 7 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113- IX прокурори та слідчі органів прокуратури, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів і слідчих у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом. Зауважував, що позивачем не було подано у встановлений строк заяву, затвердженої форми, до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора. Вважає, що оскільки обов`язковою умовою для призначення прокурорів до Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур є успішне проходження ними атестації та надання їх згоди на призначення, неподання відповідної заяви вказує на відсутність бажання позивача щодо його переведення до Офісу Генерального прокурора з дотриманням чітко визначеного у Законі механізму. 
		 23.01.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій позовні вимоги виклав у наступній редакції: 1. Визнати протиправними дії Генерального прокурора щодо звільнення з публічної служби та скасувати наказ Генерального прокурора від 28.10.2019 року № 1243ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 29.10.2019 року; 3. Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29.10.2019 року і до моменту фактичного поновлення в органах прокуратури України. 4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року замінено відповідача Генеральну прокуратуру України на належного Офіс Генерального прокурора.
		В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити в повному обсязі.
		Представник відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позов.
		Заслухавши вступне слово позивача і представника відповідача, перевіривши доводи учасників справи, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини.
		Наказом Генерального прокурора України № 957-ц від 19.07.2016 року у зв`язку зі зміною структури та штатного розпису Генеральної прокуратури України (накази Генерального прокурора України від 30.05.2016 року № 48шц), призначено радника юстиції ОСОБА_1 на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України, звільнивши його з посади прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України /а.с.199/.
		Наказом Генерального прокурора від 28.10.2019 № 1243-ц з посиланням на статтю 9 Закону України "Про прокуратуру", підпункт 1 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцевих і перехідних положень" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" ОСОБА_1 звільнено з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 29.10.2019 року /а.с.200/.
		Вважаючи наказ Генерального прокурора від 28.10.2019 року № 1243-ц протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, позивач звернувся з позовною заявою до суду.
		Надаючи оцінку спірному рішенню суд виходить з наступного.
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи прокуратури України та їх посадові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно частини 1 статті 4 Закону України "Про прокуратуру" організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		Законом України від 19.09.2019 року № 113-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" запроваджено реформування системи органів прокуратури (далі - Закон 113-IX) .
		Відповідно до пункту 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
		Згідно пункту 7 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
		Прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації (пункт 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX).
		Таким чином, вищевказаними нормами права визначена процедура реформування органів прокуратури, основною умовою якої є проходження прокурорами атестації з метою подальшого несення служби в органах прокуратури.
		Пунктом 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX передбачено, що атестація здійснюється згідно з Порядком проходження прокурорами атестації, який затверджується Генеральним прокурором.
		 
		 
		 
		Наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року затверджено Порядок проходження прокурорами атестації (далі Порядок № 221). 
		Згідно частини 2 статті 9 Закону України "Про прокуратуру" Генеральний прокурор видає накази з питань, що належать до його адміністративних повноважень, у межах своїх повноважень, на основі та на виконання Конституції і законів України. Усі накази Генерального прокурора оприлюднюються державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора на наступний робочий день після їх підписання з додержанням вимог режиму таємності. Накази Генерального прокурора, що є нормативно-правовими актами, набирають чинності з дня їх оприлюднення, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня оприлюднення.
		Виданий на виконання пункту 9 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX наказ Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року був оприлюдений державною мовою на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора 04.10.2019 року, що не заперечується сторонами.
		Згідно пояснень позивача він ознайомлювався з текстом Порядку № 221 на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Згідно пункту 9 Розділу І Порядку № 221 атестація проводиться на підставі письмової заяви прокурора Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури про переведення на посаду прокурора відповідно в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах, в якій зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних і на застосування процедур та умов проведення атестації. Форми типових заяв прокурора встановлено у додатку 2 до цього Порядку.
		Заява, вказана у пункті 9 розділу I цього Порядку, подається Генеральному прокурору прокурорами Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), прокурорами регіональних прокуратур, військових прокуратур регіонів (на правах регіональних), прокурорами місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів та інших військових прокуратур (на правах місцевих) до 15 жовтня 2019 року (включно) (пункт 10 Порядку № 221).
		У вступному слові позивач зазначав, що ним була написана заява від 08.10.2019 року про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію /а.с.208/. Проте вказана заява ним не була подана, оскільки листом виконувача обов`язків начальника Департаменту кадрової роботи та державної служби Дунас Т. було визначено, що у разі подання прокурорами заяв, які не відповідають встановленим формам, наведеним у додатках до Порядку № 221, вони мають невідкладно повертатися відповідним прокурорам для належного оформлення; заяви прокурорів і слідчих, які не відповідатимуть затвердженим формам вважатимуться неподаними з відповідними правовими наслідками /а.с.203/. В свою чергу, позивач не бажав подавати заяву за формою, затвердженою наказом Генерального прокурора № 221 від 03.10.2019 року, оскільки на його думку вона містить незаконне положення щодо погодження на використання анонімної не підтвердженої інформації.
		З цього приводу суд зазначає, що пунктом 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX передбачено, що у заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації.
		Досліджуючи надану суду копію заяви позивача від 08.10.2019 року про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора та про намір пройти атестацію суд зазначає, що вона не містить положень щодо надання згоди позивачем на застосування процедур та умов проведення атестації, а отже вона не відповідає пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX.
		Суд зазначає, що позивач під час судового засідання не надавав пояснень щодо недостатності часу на подання заяви, яка б відповідала положенням Закону 113-IX, а отже суд приходить до висновку, що строк до 15 жовтня 2019 року був достатнім для її написання, проте позивач фактично не погоджувався на застосування процедур та умов проведення атестації.
		Пунктом 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX передбачено, що прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, звільняються Генеральним прокурором, керівником регіональної (обласної) прокуратури з посади прокурора на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" за умови настання однієї із наступних підстав: неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		Суд звертає увагу на ту обставину, що мотиви, якими позивач обґрунтовує свою позицію та необхідність скасування спірного наказу про звільнення фактично свідчать про його незгоду із положеннями Закону №113-ІХ та Порядку №221, які на його думку порушують права та гарантії позивача, що визначені Кодексом законів про працю та Конституцією України.
		З цього приводу суд зазначає, що положення Закону № 113-IX на день ухвалення рішення у вказаній справі є чинними та неконституційними у встановленому законом порядку не визнавались, а тому у суду відсутні правові підстави для його не застосування.
		Крім того, на думку суду, оскільки позивач не погоджувався з деякими положеннями Порядку № 221 у разі неуспішного проходження ним атестації він не був позбавлений можливості захисти свої права під час оскарження результатів атестації з підстав невідповідності окремих положень Порядку № 221 вимогам Закону.
		Суд вважає за необхідне вказати на те, що запровадження законодавцем такого механізму реформування органів прокуратури України безперечно є втручанням у приватне життя особи прокурора у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року в аспекті умов проходження публічної служби (професійної діяльності). 
		Проте, таке втручання у даному конкретному випадку прямо передбачено Законом № 113-IX. Вказаний Закон та Порядок №221 були оприлюднені та своєчасно доведені до відома позивача.
		Закон № 113-IX є передбачуваним, оскільки пункт 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX містить цілком зрозумілі наслідки неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію у вигляді звільнення на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру". Також він переслідує абсолютно легітимну ціль відновлення довіри суспільства до функціонування органів прокуратури України.
		У цій справі суд не знаходить підстав для висновку про незабезпечення балансу між публічним інтересом суспільства на формування корпусу прокурорів системи органів прокуратури України та приватним інтересом заявника на продовження служби в органах прокуратури оминаючи процедуру атестації.
		Суд вважає також безпідставними доводи позивача про порушення відповідачем вимог трудового законодавства з огляду на наступне.
		Норми Закону України "Про прокуратуру", які визначають умови і підстави звільнення прокурора з посади, у тому числі з адміністративної посади, є спеціальними по відношенню до інших нормативних актів, у тому числі Кодексу законів про працю України.
		Законодавцем внесено зміни до статей 32 та 40 Кодексу законів про працю України. Так, згідно з частиною п`ятою статті 32 Кодексу законів про працю України переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус. Частиною п`ятою статті 40 Кодексу законів про працю України передбачено особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої-третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус.
		Частиною п`ятою статтею 51 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що на звільнення прокурорів з посади з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, не поширюються положення законодавства щодо пропозиції іншої роботи та переведення на іншу роботу при звільненні у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, щодо строків попередження про звільнення, щодо переважного права на залишення на роботі, щодо переважного права на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, щодо збереження місця роботи на період щорічної відпустки та на період відрядження.
		Відповідно до п. 6 Розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-IX, з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру".
		Доводи позивача щодо відсутності у наказу конкретної підстави для звільнення є необґрунтованими, оскільки спірний наказ містить посилання на пункт 19 розділу розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX щодо звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з неподання прокурором Генеральної прокуратури України, регіональної прокуратури, місцевої прокуратури, військової прокуратури у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури та про намір у зв`язку із цим пройти атестацію.
		З приводу доводів позивача щодо відсутності фактичної ліквідації чи реорганізації Генеральної прокуратури України, скорочення чисельності штатів під час його звільнення суд зазначає наступне.
		Статтею 104 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації або ліквідації.
		Відповідно до статті 81 Цивільного кодексу України на юридичних осіб публічного права у цивільних відносинах положення цього Кодексу поширюється, якщо інше не встановлено законом.
		Згідно з частиною 3 статті 81 Цивільного кодексу України порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюється Конституцією України та законом. Органи прокуратури України відносяться до юридичних осіб публічного права. 
		Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
		До дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур їх повноваження тимчасово здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні та місцеві прокуратури (пункт 3 розділу II Закону № 113-ІХ).
		 Відповідно до пункту 5 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ Офіс Генерального прокурора є правонаступником Генеральної прокуратури України лише в частині виконання міжвідомчих міжнародних договорів, укладених Генеральною прокуратурою України.
		Згідно з частиною 3 статті 16 Закону України "Про прокуратуру" прокурор призначається на посаду безстроково та може бути звільнений з посади, його повноваження на посаді можуть бути припинені лише з підстав та в порядку, передбачених законом.
		Відповідно до пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ звільнення прокурорів за пунктом 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" здійснюється за умови настання однієї з підстав, передбачених підпунктами 1-4 пункту 19 розділу II Закону № 113-ІХ. При цьому, такої умови як прийняття Генеральним прокурором рішення про ліквідацію чи реорганізацію органу прокуратури вказаним пунктом не передбачено.
		Юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру" є неподання ним заяви про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію згідно вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX.
		Таким чином, відповідач належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного наказу.
		Враховуючи викладене, суд вважає, що наказ Генерального прокурора від 28.10.2019 року №1243ц виданий на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом, відтак підстави для його скасування відсутні, а у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.
		Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 01011; код ЄДРПОУ 00034051) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повністю.
		 
		Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
		Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України. 
		Повне рішення складено 22.06.2020 року.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя А.Б. Головко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...