Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 620/1787/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу забезпечення функціонування органів прокуратури, адвокатури, нотаріату та юстиції (крім категорій 107000000), зокрема у сфері.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/33889/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 620/1787/19
		адміністративне провадження № К/9901/33889/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г.,  Соколова В.М., 
		розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 620/1787/19
		за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді Пилипенко О.Є.,  суддів Бєлової Л.В., Беспалова О.О.,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обгрунтування
		1. У червні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (далі - відповідач, ГУ НП в Чернігівській області), в якому просив:
		1.1. визнати протиправними дії ГУ НП в Чернігівській області щодо відмови йому у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2;
		1.2. зобов`язати ГУ НП в Чернігівській області повторно розглянути його заяву про продовження дії дозволу на носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 в порядку визначеному чинним законодавством.
		2. В обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII за позивачем, який є суддею, звільненим у відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості встановлені для судді до його виходу у відставку, у тому числі і право на володіння пристроєм травматичної дії на законних підставах і позбавлення його такого права не грунтується на законі та є неправомірним. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019      року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними дії ГУ НП в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 . Зобов`язано ГУ НП в Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про продовження дії дозволу на носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 в порядку визначеному чинним законодавством.
		4. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що за позивачем, після його виходу у відставку, зберігається статус судді, а відповідно і гарантії недоторканності, у тому числі, право на захист та всі засоби визначені законом для забезпечення особистої безпеки судді, в тому числі, на зберігання та носіння спецзасобу травматичної дії. 
		5. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.      
		6. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року апеляційну скаргу ГУ НП в Чернігівській області задоволено. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		7. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що поняття «незалежність судді» та «недоторканість судді» є різними за своїм змістом та правовою природою. Суд апеляційної інстанції вказує те, що за суддею у відставку зберігаються гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку, в той час як право носіння та зберігання зброї є однією із гарантій незалежності судді, у зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 , так як за суддею у відставці не зберігається право на володіння пристроєм травматичної дії на законних підставах, у зв`язку з чим останнім не було надано доказів підтвердження підстави законного володіння пристроєм ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 , яке регулюється наказом МВС №379 дск від 15.06.2000.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		8. 05 грудня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій скаржник просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		9. У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що він, як суддя у відставці, має такі ж самі права як і суддя який здійснює правосуддя, зокрема, право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії. Відповідачем грубо порушені конституційні права та обмежено його конституційні гарантії незалежності, у зв`язку з чим дії відповідача є протиправними та такими, що суперечать як нормам Конституції України, так і нормам спеціального Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII та суттєво звужують зміст і обсяг прав судді, які він мав.
		9.1. Звертає увагу на те, що з правового аналізу положень частини 5 статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» 02 червня 2016 року № 1402-VIII слідує, що суддя у відставці має право на такі ж самі гарантії своєї недоторканості, як і до виходу у відставку, у тому числі гарантії, які закріплені Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Крім того, судом апеляційної інстанції при розгляді справи проігноровано рішення Конституційного Суду України № 19/рп-2004 від 01 грудня 2004 року, № 3-рп/2013 від 03 червня 2013 року, № 4-рп/2016 від 08 червня 2016 року, які стосуються незалежності суддів та статусу суддів, відповідно до яких за суддею у відставці зберігається звання судді і гарантії незалежності та недоторканості, що призвело до скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції.  
		10. 05 грудня 2019 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад колегії суддів: головуючий суддя (суддя - доповідач) Єресько Л.О., суддів Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		11. Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		12. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 22 червня 2020 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог частини 1 статті 345 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		13. 02 січня 2020 року від ГУ НП в Чернігівській області надійшов відзив на касаційну скаргу, де відповідач посилається на не обґрунтованість доводів даної касаційної скарги та просить її відхилити, а рішення прийняте судом апеляційної інстанцій залишити без змін. Вказують на те, що оскільки рішення про відмову у продовженні дозволу №13/к-821 на право зберігання та носіння пристрою травматичної дії прийнято на підставі вимог наказу МВС № 379ДСК від 15 червня 2000 року, в якому вказано перелік осіб, які мають відповідний статус та мають право на придбання, зберігання, носіння пристрою. Кожен такий статус у цьому наказі визначається Законами України, зокрема, Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Також, вказують на те, що гарантії недоторканості ніяким чином не відноситься до гарантій незалежності, які безпосередньо включають в себе право на носіння та зберігання травматичної зброї. Крім того, звання судді та судді у відставці не є тотожними, оскільки, суддя який здійснює судочинство у порядку встановленим процесуальним законом, а також інші повноваження визначені законодавством, в свою чергу суддя у відставці не наділений цим повноваженням. 
		Установлені судами фактичні обставини справи
		14. Постановою Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ позивач був звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку, і наказом в.о. голови Ніжинського міськрайонного суду від 14 вересня 2016 року №б4-ос відрахований зі штату суду.
		15. На даний час позивач перебуває на обліку в Ніжинському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області і з 15 вересня 2016 року та отримує      щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, призначене відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
		16. Під час роботи на посаді судді позивач отримав дозвіл на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними знаряддями несмертельної дії ПМР(у), кал.9      мм, № НОМЕР_2.
		17. У березні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо продовження дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, надавши необхідні для цього документи та сплативши кошти за надання даної послуги.
		18. 20 березня 2019 року позивач отримав від відповідача письмову відповідь на №13/К-821 від 19 березня 2019 року про залишення його заяви без задоволення.
		19. Свою відмову відповідач обґрунтовує тим, що до наданих позивачем документів не додано доказів підтвердження підстави законного володіння пристроєм ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2, яке регулюється наказом МВС від 15.06.2000 №379 дек. 
		20. Позивачу роз`яснено, що згідно наказу МВС України від 15.06.2000 № 379 дск для продовження терміну дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями металевими снарядами несмертельної дії необхідно надати документи, що посвідчують належність позивача до категорії осіб, які мають право на придбання, носіння та зберігання пристроїв, а саме: судді, працівники суду, працівники правоохоронних органів, журналісти, народні депутати України, члени громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, військовослужбовці, крім тих, які проходять строкову військову службу, державні службовці та пенсіонери МВС України.
		21. Вважаючи вищевказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
		Джерела права 
		22. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України      органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		23. Пунктом 1.1 наказу МВС України від 13.06.2000 року № 379 дск визначено, що ця Інструкція визначає порядок придбання, зберігання, обліку, використання та застосування пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії (далі - пристрої*), та зазначених патронів суддями, працівниками суду, правоохоронних органів та їх близькими родичами (стаття 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів»), а також особами, які беруть участь у кримінальному судочинстві (стаття 2 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві»).
		24. Статтею 1 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII (далі - Закон № 3781-XII) визначено, що цей Закон встановлює систему особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов`язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров`я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв`язку із службовою діяльністю цих осіб.
		25. Відповідно до цього Закону захисту підлягають, зокрема, судді та працівники апаратів судів, які беруть безпосередню участь відповідно у розгляді справ у судах, кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення (стаття 2 Закон № 3781-XII).
		26. Статтею 3 Закону № 3781-XII визначено, що відповідно до законодавства України працівники суду і правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право, зокрема, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту      особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна.
		27. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 затверджене Положення про дозвільну систему, якою встановлено, що видача дозволів здійснюється у порядку, визначеному МВС.
		28. Наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 затверджена Інструкція №622, яка визначає перелік документів, порядок видачі дозволів, строки їх дії.
		29. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Відповідно до статті 126 Конституції України незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. 
		30. Гарантії недоторканості судді визначені статтею 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
		31. Так, частиною 1 статті 48 Закону № 1402-VIII визначено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
		32. Відповідно до пункту 10 частини п`ятої статті 48 Закону № 1402-VIII  незалежність судді забезпечується визначеними законом засобами забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім`ї, майна, а також іншими засобами їх правового захисту.
		33. Частиною 1 статті 49 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддя є недоторканним. Без згоди Вищої ради правосуддя суддю не може бути затримано або утримувано під вартою чи арештом до винесення обвинувального вироку суду, за винятком затримання судді під час або відразу ж після вчинення тяжкого      або особливо      тяжкого злочину.
		34. Відповідно до п. «б» частини 1 статті 5 Закону № 3781-XII одним із видів забезпечення безпеки є видача зброї, засобів індивідуального захисту і сповіщення про небезпеку.
		35. Частиною 5 статті 116 Закону № 1402-VIII передбачено, що за суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії      недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
		Позиція Верховного Суду
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		36. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду справ» (далі - Закон № 460-IX).
		37. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-IX, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. 
		38. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		39. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		40. Згідно частини 4 статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		41. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначаються статтею 242 КАС (в редакції до 08 лютого 2020 року) України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		42. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		43. Предметом судового контролю у даній справі є правомірність дій ГУ НП в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2.
		44. Перевіряючи доводи касаційної скарги в межах наведених у ній доводів, Верховний Суд приходить до таких висновків.
		45. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що відмова відповідача у продовженні терміну дії дозволу на право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії, оформлена листом від 19 березня 2019 року №13/к-821, ґрунтується на положеннях наказу МВС України від 13.06.2000 №379/ДСК, у якому наявний перелік осіб, які мають право на придбання, зберігання, насіння зброї, у тому числі пристрою травматичної дії, визначений на підставі Законів України, зокрема, Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів».
		46. Питання надання такого дозволу регламентовані наказом МВС №379ДСК, тобто наказом для службового користування. Відповідач зазначив, що в наказі наявний перелік осіб, які мають право на придбання, зберігання, насіння зброї, у тому числі пристрою травматичної дії, визначений на підставі Законів України, зокрема, Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» від 23 грудня 1993 року № 3781-XII.
		47. Статтею 1 цього Закону встановлено його завдання, а саме Закон встановлює систему особливих заходів державного захисту суддів Конституційного Суду України, суддів та працівників апаратів судів, працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених на них законом обов`язків і здійсненню наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров`я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв`язку із службовою діяльністю цих осіб.
		48. Статтею 2 Закону № 3781-XII визначено, що відповідно до цього Закону захисту підлягають, зокрема, судді та працівники апаратів судів, які беруть безпосередню участь відповідно у розгляді справ у судах, кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення.
		49. Статтею 3 Закону № 3781-XII встановлені права працівників суду і правоохоронних органів та їх близьких родичів щодо заходів державного захисту. Відповідно до законодавства України працівники суду і правоохоронних органів та їх близькі родичі мають право, зокрема, застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і зброю з метою забезпечення виконання правомірних наказів і усних вимог, що добровільно не виконуються, для захисту особистої безпеки, безпеки близьких родичів, а також свого житла і майна.
		50. Постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року №576 затверджене Положення про дозвільну систему, якою встановлено, що видача дозволів здійснюється у порядку, визначеному МВС.
		51. Наказом МВС України від 21 серпня 1998 року № 622 затверджена Інструкція №622, яка визначає перелік документів, порядок видачи дозволів, строки їх дії.
		52. Відповідачем не заперечується, що позивач 24 січня 2016 року отримав дозвіл № 1519 на зберігання та носіння пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2, тобто як суддя він мав право на зберігання та носіння пристрою травматичної дії.
		53. Підставою для відмови у продовженні дії дозволу є єдина підстава, що позивач є суддею у відставці, не здійснює правосуддя, а тому втратив вказане право.
		54. Проте, Верховний Суд вважає вказану позицію відповідача неправомірною, а доводи скаржника наведені у касаційній скарзі щодо його статусу як судді та збереження його прав при виході у відставку є обґрунтованими.
		55. Так, відповідно до постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 08 вересня 2016 року № 1515-VІІІ ОСОБА_1 був звільнений з посади судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області у зв`язку з виходом у відставку.
		56. Статтею 124 Конституції України встановлено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Відповідно до статті126 Конституції незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
		57. Статтею 1 Закону № 1402-VIII визначено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом. Згідно зі статтею 6 Закону здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні утримуватися від заяв та дій, що можуть підірвати незалежність судової влади.
		58. Статус судді визначений статтею 52 Закону № 1402-VIII, відповідно до якої суддею є громадянин України, який відповідно до Конституції України та цього Закону призначений суддею, займає штатну суддівську посаду в одному з судів України і здійснює правосуддя на професійній основі.
		59. Згідно зі статті 116 Закону № 1402-VIII суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку. Отже з правового аналізу положень статті 116 Закону № 1402-VIII  слідує, що суддя у відставці має право на такі ж самі гарантії своєї недоторканості, як і до виходу у відставку, у тому числі гарантії, які закріплені Законом № 3781-XII.
		60. Згідно зі статтею 140 Закону № 1402-VIII судді, члени їхніх сімей та їхнє майно перебувають під особливим захистом держави. Служба судової охорони, органи правопорядку зобов`язані вживати необхідних заходів для забезпечення безпеки судді, членів його сім`ї, збереження їхнього майна, якщо від судді надійде відповідна заява.
		61. Таким чином, судова влада в України здійснюється суддями, незалежність і недоторканність яких гарантуються Конституцією і законами України.
		62. Особливістю статусу судді є те, що вказаний статус - звання судді зберігається за суддею при виході його у відставку. Разом зі збереженням вказаного статусу за суддею зберігаються гарантії його недоторканності, встановлені для судді до його виходу у відставку.
		63. Посилання відповідача на те, що суддя у відставці не може розглядати справ у судді, а тому він не підпадає під перелік осіб, визначених у статті 2 Закону № 3781-XII Верховний Суд не приймає до уваги, оскільки Законом не визначено будь-яких умов щодо безпосередньої участі судді у розгляді справ, як підставу для надання спірного дозволу.
		64. В Україні не прийнятий Закон про зброю (наявні лише його проекти), якій би чітко визначав питання прав громадян на зберігання та носіння зброї, її видів та обігу, придбання та порядку надання відповідних дозволів.
		65. Відповідно до частини 4 статті 6 КАС України забороняється відмова в розгляді і вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
		66. Невід`ємною, органічною складовою принципу верховенства права є принцип правової визначеності, проявом якого є вимоги чіткості, зрозумілості та однозначності правової норми, та відповідно має на меті забезпечення адаптації поведінки індивіда до нормативних умов правової дійсності, впевненості особи у своєму правовому становищі та захист її від свавільного втручання з боку держави.
		67. Зважаючи на наведене Верховний Суд констатує, що за позивачем, після його виходу у відставку, зберігається статус судді, а відповідно і гарантії недоторканності і незалежності, які гарантується Конституцією і законами України, у тому числі право на захист та всі засоби визначені законом для забезпечення особистої безпеки судді, а також зберігання та носіння спецзасобу травматичної дії.
		68. Виходячи з аналізу вищевказаних норм, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що суддя у відставці також має відповідний статус, пільги і відповідне право на захист з урахуванням його минулої діяльності. Усі засоби, визначені законом для забезпечення особистої безпеки судді, в тому числі на зберігання та носіння спецзасобу травматичної дії, повинні розповсюджуватись і на суддю у відставці.
		69. За таких обставин Верховний Суд констатує, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про визнання протиправними дії ГУ НП в Чернігівській області щодо відмови ОСОБА_1 у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 та зобов`язання відповідача повторно розглянути його заяву.
		70. В свою чергу, суд апеляційної інстанції в порушення норм матеріального права виходив з того, що право носіння та зберігання зброї є однією із гарантій незалежності судді, у зв`язку з чим відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у продовженні дії дозволу на право носіння та зберігання пристрою травматичної дії ПМР(у), кал.9 мм, № НОМЕР_2 .
		71. На підставі вищевикладеного Верховний Суд дійшов висновку, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який повно та правильно встановив обставини справи, вірно застосував норми матеріального права та надав їм вірне тлумачення.
		72. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		73. Відповідно до приписів статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		74. З урахуванням вищенаведеного касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 620/1787/19 підлягає скасуванню, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - залишенню в силі.
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		75. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції по своїй суті є правильним. У свою чергу, суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права, внаслідок чого помилково скасував законне рішення суду першої інстанції.
		76. Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		77. З урахуванням вищенаведеного постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року підлягає скасуванню, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - залишенню в силі.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		78. Ураховуючи, що суд касаційної інстанції ухвалює рішення на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, в силу частини першої статті 139 КАС України      з відповідача стягуються всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього      Кодексу, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		79. Зважаючи на документальне підтвердження понесених позивачем витрат, а саме: у суді касаційної інстанції згідно квитанції № 4 від 03 грудня 2019 року у розмірі 1528,80 грн судового збору, наявні підстави для їх стягнення з відповідача.
		Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
		2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2019 року у справі № 620/1787/19 - скасувати, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 серпня 2019 року - залишити в силі.
		3. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (ЄДРПОУ 40108651) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання касаційної скарги в розмірі 1528,80 грн (одну тисячу п`ятсот двадцять вісім гривень вісімдесят копійок).
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді  Л.О. Єресько      А.Г. Загороднюк   В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...