Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/13678/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного соціального страхування, у тому числі; загальнообов’язкового державного страхування на випадок безробіття.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/45468/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 308/13678/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/45468/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Коваленко Н.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Ужгородського міського центру зайнятості
		про зобов`язання вчинити дії
		за касаційною скаргою Ужгородського міського центру зайнятості
		на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді Дергачової Н.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії: головуючого судді Багрія В.М., суддів Рибачука А.І., Старунського Д.М.),
		В С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		У грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Ужгородського міського центру зайнятості (далі також - відповідач) про зобов`язання вчинити дії. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року, адміністративний позов задоволено, а саме: визнано протиправними дії Ужгородського міського центру зайнятості по припиненню з 27 листопада 2016 року виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 на підставі наказу від 29 листопада 2016 року №НТ 161129 у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 2 березня 2000 року №1533-III (далі - Закон №1533-III); зобов`язано Ужгородський міський центр зайнятості розпочати виплати допомоги по безробіттю ОСОБА_1 за проміжок часу, що починається з 27 листопада 2016 року до дати працевлаштування, але який не перевищує 360 календарних днів.
		Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про задоволення позову, виходив з того, що дії відповідача щодо припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю є протиправними та суперечать положенням Закону №1533-III, тому Ужгородський міський центр зайнятості зобов`язаний розпочати виплату позивачці такої допомоги за проміжок часу, що починається з 27 листопада 2016 року до дати працевлаштування, але який не перевищує 360 календарних днів.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
		Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, відповідач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років з дня її призначення. Враховуючи, що дворічний період щодо виплати позивачці допомоги по безробіттю розпочався 26 листопада 2014 року, то виплата її допомоги по безробіттю правомірно припинена 26 листопада 2016 року. 
		Позиція інших учасників справи
		4 грудня 2017 року до суду надійшли заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача, в яких зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими з правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 листопада 2017 року  відкрито касаційне провадження у справі №308/13678/16-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.
		У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15  грудня  2017  року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.
		Суддя-доповідач ухвалою від 22 червня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу №308/13678/16-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 червня 2020 року.
		При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було.
		Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що 19 листопада 2014 року ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міського центру зайнятості з заявою про отримання статусу безробітної.
		26 листопада 2014 року відповідачем було надано ОСОБА_1 статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.
		9 липня 2015 року ОСОБА_1 подано заяву про відмову від послуг Ужгородського міського центру зайнятості у зв`язку з працевлаштуванням, тому їй на підставі підпункту 10 пункту 1 статті 31 Закону №1533-III було припинено виплату допомоги по безробіттю та припинено реєстрацію як безробітної.
		23 вересня 2016 року позивачка вдруге звернулася до Ужгородського міського центру зайнятості за отриманням статусу безробітної.
		30 вересня 2016 ОСОБА_1 було надано статус безробітної та була призначена допомога по безробіттю.
		27 листопада 2016 року позивачці припинено виплату допомоги по безробіттю на підставі наказу від 29 листопада 2016 року №НТ 161129 у зв`язку із закінченням строку виплати відповідно до підпункту 12 пункту 1 статті 31 Закону №1533-III.
		Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що допомога по безробіттю позивачці виплачувалася з 26 листопада 2014 року по 8 липня 2015 року (225 календарних днів) та з 30 вересня 2016 року по 26 листопада 2016 року (58 календарних днів). Загальна кількість календарних днів допомоги складала 283 дні. 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		Оцінка висновків судів попередніх інстанцій і доводів учасників справи 
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
		Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року відповідають, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 22 Закону №1533-III загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом двох років. У разі чергового визнання в установленому порядку застрахованої особи безробітною у межах двох років, протягом яких виплачується допомога по безробіттю, тривалість її виплати враховується сумарно.
		Згідно з абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 15 червня 2015 року №613 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 2015 року за № 821/27266 (далі - Порядок №613), загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю застрахованим особам не може перевищувати 360 календарних днів (особам передпенсійного віку - не більше 720 календарних днів) протягом двох років з дня її призначення.
		Відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку №613допомога по безробіттю призначається в межах дворічного періоду, який починається з восьмого календарного дня після реєстрації безробітного та закінчується відповідного місяця та числа другого року. Початком наступного дворічного періоду є відповідно день призначення допомоги по безробіттю після закінчення попереднього дворічного періоду.
		Дворічний період продовжується на строк дії поважних причин, зазначених у підпункті 2 пункту 2 розділу III цього Порядку, за умови реєстрації (перереєстрації) безробітного не пізніше 30 календарних днів після закінчення дії зазначених причин.
		Пунктом 11 розділу ІІ Порядку №613 передбачено, що виплата допомоги по безробіттю призначається в межах дворічного періоду з урахуванням продовженого на строк дії поважної причини, визначеної в підпункті 2 пункту 2 розділу 3 цього Порядку.
		У межах дворічного періоду кількість днів виплаченої допомоги по безробіттю враховується сумарно за всіма випадками реєстрації (перереєстрації) безробітного з урахуванням днів скорочення тривалості виплати допомоги по безробіттю.
		У разі повторної реєстрації (перереєстрації) безробітного в межах дворічного періоду йому виплачується відповідний залишок допомоги по безробіттю.
		Зареєстрованим безробітним, які в поточному дворічному періоді отримали допомогу по безробіттю в повному обсязі, допомога по безробіттю призначається на наступний дворічний період за умови їхньої повторної реєстрації після працевлаштування.
		Так, судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що допомога по безробіттю позивачці виплачувалася з 26 листопада 2014 року по 8 липня 2015 року (225 календарних днів) та з 30 вересня 2016 року по 26 листопада 2016 року (58 календарних днів). Загальна кількість календарних днів допомоги складала 283 дні, тобто менше ніж 360 календарних днів протягом встановлених законом двох років з 26 листопада 2014 року по 26 листопада 2016 року.
		Враховуючи викладене вище, колегія суддів Верховного Суду погоджується із судами попередніх інстанцій про те, що відповідач не мав правових підстав для припинення виплати ОСОБА_1 допомоги по безробіттю з 26 листопада 2016 року. 
		Висновки у цій постанові узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 7 квітня 2020 року у справі №1840/2828/18 та від 29 квітня 2020 року у справі №266/970/16-а.
		Як убачається з касаційних скарг, наведені в них інші доводи щодо помилковості висновків судів попередніх інстанцій у цій справі фактично зводяться до необхідності нової правової оцінки обставин у справі та дослідження наявних у матеріалах справи доказів, зокрема щодо періодів надання допомоги по безробіттю та кількості днів, протягом яких позивачка отримувала такий вид державної допомоги. Водночас зазначеним доводам судами попередніх інстанцій вже була надана оцінка.
		Верховний Суд наголошує, що до його повноважень не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.
		Так, згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		У відповідності до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.
		Рішення судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі є законними та обґрунтованими і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, в оскаржених судових рішеннях повно і всебічно з`ясовані обставини в адміністративній справі з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		Оскільки колегія суддів залишає в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Ужгородського міського центру зайнятості залишити без задоволення.
		Постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2017 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий                                                                                 Я.О. Берназюк 
		Судді:                                                                                          Н.В. Коваленко 
		                                                                                          С.М. Чиркін

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...