Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/357/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/22502/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 802/357/17-а
		адміністративне провадження № К/9901/22502/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  802/357/17-а
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Чернюк А. Ю.) від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Ватаманюк Р. В., Мельник-Томенко  Ж.  М., Сторчак В. Ю.) від 30 травня 2017 року, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, в якому просила:
		- визнати незаконними дії начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа, виданого 23 січня 2017 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 127/12167/16-ц та зобов`язати його здійснити безспірне списання коштів державного бюджету на виконання цього виконавчого листа.
		- зобов`язати начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області на підставі ст. 267 КАС України подати у місячний строк, з дня набрання законної сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання судового рішення.
		2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що начальник ГУ Державної казначейської служби України у Вінницькій області протиправно повернув без виконання виконавчий лист, виданий на підставі рішення суду у справі № 127/12167/16-ц від 27 жовтня 2016 року, оскільки такі дії не ґрунтуються на вимогах закону.
		3. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду 29 березня 2017 року залучено до участі у справі в якості другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
		4. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
		5. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, у червні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
		6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 червня 2017 року звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги та відкрито касаційне провадження.
		7. Вищим адміністративним судом справа до розгляду не призначалася.
		8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
		9. Відповідно до пп. 4 п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10. 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 802/357/17-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко  В. М. - головуючий суддя, Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.).
		11. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 699/0/78-20 від 29 квітня 2020 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенко В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
		12. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 29 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
		13. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року справу прийнято до свого провадження, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 802/357/17-а розпочато спочатку, позивачу та відповідачам у семиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали запропоновано подати відзив на касаційну скаргу та всі письмові докази, які підтверджують заперечення проти касаційної скарги, а також документ, що підтверджує надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів відповідачу.
		14. 28 травня 2020 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду першої та  апеляційної інстанцій залишити без змін.
		15. Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		16. Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 127/12167/16-ц позов ОСОБА_1 до Держави Україна, в особі Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про відшкодування моральної шкоди задоволено частково, стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на її користь 1000,00 грн. відшкодування моральної шкоди.
		17. На підставі рішення у справі № 127/12167/16-ц, ОСОБА_1 отримала виконавчий лист, який разом із заявою від 06 лютого 2017 року подала до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області.
		18. 07 лютого 2017 року Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області листом № 12-13/105-610 повідомило ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника, що є підставою його повернення позивачу.
		19. Вважаючи, що дії відповідачів є протиправними, а свої права порушеними, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		20. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що виконавчий документ виданий на підставі рішення у справі № 127/12167/16-ц від 27 жовтня 2016 року не відповідає вимогам ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», а саме відсутність коду юридичної особи, що унеможливило виконання виконавчого листа, а відтак підстави, для визнання протиправними дій начальника Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа відсутні.
		21. Оскільки суди не встановили протиправних дій начальника Головного управління Державної Казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення без виконання виконавчого листа, відтак дійшли висновку, що вимога про встановлення звіту про виконання судового рішення по справі на підставі ст. 267 КАС України є безпідставною.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.
		23. Зокрема, скаржник зазначив, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» містить положення про обов`язкове зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи, оскільки у цій же статті зазначено, що такий код зазначається лише за його наявності. Відтак, у відповідача були відсутні підстави для повернення виконавчого документа, проте суди не здійснили заходів щодо відновлення порушених прав скаржника.
		24. Крім цього, скаржник у касаційній скарзі здійснює виклад обставин справи та надає їм відповідну оцінку, цитує норми процесуального та матеріального права, посилається на рішення Європейського суду з прав людини, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями щодо відмови у задоволенні позовних вимог.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		25. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		26. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.
		27. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		28. Вимогами статті 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
		29. Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		30. Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		31. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		32. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII).
		33. Відповідно до ст. 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
		34. Згідно ч. 2 ст. 6 Закону № 1404-VIIІ рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
		35. У відповідності до абз. 2 пп. 1 п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
		36. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство).
		37. Отже, при виконанні рішень суду, за якими боржником є держава, органи казначейства України є суб`єктами владних повноважень, на яких покладений обов`язок щодо належного та своєчасного виконання рішень суду з виплати грошових коштів.
		38. Разом з цим, механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
		39. Згідно п. 2 Порядку № 845 у цьому Порядку терміни вживаються в такому значенні, зокрема:
		безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів; 
		виконавчі документи - оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження».
		40. Відтак, операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання органами Казначейства рішень про стягнення коштів здійснюється на підставі виконавчих документів, які оформлені в установленому Законом України «Про виконавче провадження» порядку.
		41. Відповідно до ч. 1, 3 ст.4 Закону № 1404-VIII, у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.
		Виконавчий документ підписується уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплюється печаткою. Скріплення виконавчого документа печаткою із зображенням Державного Герба України є обов`язковим, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, згідно із законом зобов`язаний мати таку печатку.
		42. Зазначена норма передбачає зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності).
		43. Згідно ч. 4 ст. ст.4 Закону № 1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо, зокрема, виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону. 
		У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
		44. Зазначеній нормі кореспондує п. 9 Порядку № 845, згідно якого орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ, зокрема, видано або оформлено з порушенням установлених вимог.
		45. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що виконавчий лист № 127/12167/16-ц виданий Вінницьким міським судом Вінницької області не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань боржника, що стало підставою його повернення позивачу.
		46. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що зазначення ідентифікаційного коду юридичної особи у виконавчому документі є обов`язковим, а його відсутність є правомірною підставою для повернення виконавчого документа стягувачу.
		47. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими висновками судів, з огляду на таке.
		48. Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		49. Гарантоване особі у статті 6 Конвенції право на справедливий суд розповсюджує дію і на стадію виконання судового рішення. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини нагадує, що право на судовий розгляд було б примарним, якщо б внутрішня судова система Договірної Держави дозволила б, щоб остаточне та обов`язкове судове рішення залишалось невиконаним відносно однієї із сторін, і що виконання рішення або постанови будь-якого органу судової влади повинно розглядатися як невід`ємна частина «процесу» в розумінні статті 6 Конвенції. («Іммобільяре Саффі» проти Італії», заява 22774/93, 28.07.1999, § 63; «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997, § 40).
		50. У рішенні «Юрій Миколайович Іванов проти України» (заява 40450/04, п. 46) Європейський суд з прав людини зазначив: «…що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання (див. рішення у справі «Метаксас проти Греції» (Metaxas v. Greece), № 8415/02, п.19, від 27 травня 2004 року; та у справі «Лізанец проти України» (Lizanets v. Ukraine), № 6725/03, п. 43, від 31 травня 2007 року).
		У таких справах відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання.
		51. У п. 54 цього рішення Європейський Суд з прав людини звернув увагу, що держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (див. рішення у справі «Сокур проти України» (Sokur v. Ukraine), № 29439/02, від 26 квітня 2005 року, і у справі «Крищук проти України» (Kryshchuk v.Ukraine), № 1811/06, від 19 лютого 2009 року).
		52. Колегія суддів погоджується з твердженням судів попередніх інстанцій, що виконавчий документ повинен містити обов`язкові реквізити та дані (інформацію) визначені ст. 4 Закону № 1404-VIII. Проте, вимоги п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону № 1404-VIII містять умову, за якої у виконавчому документі зазначається ідентифікаційний код юридичної особи, а саме «за наявності».
		53. Проте, у межах розгляду цієї справи, судами не досліджувалось питання наявності або відсутності такого коду юридичної особи у матеріалах справи, в межах якої видавався виконавчий лист.
		54. Разом з цим, відповідно до п. 5 Порядку № 845 під час виконання виконавчих документів органи Казначейства мають право, зокрема, повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, крім випадків виконання рішень про стягнення коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів; звертатися у передбачених законом випадках до органу, який видав виконавчий документ, щодо роз`яснення рішення про стягнення коштів, порушувати клопотання про встановлення чи зміну порядку і способу виконання такого рішення, а також відстрочку та/або розстрочку його виконання; безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію; вживати інших заходів до виконання виконавчих документів. 
		55. Відтак, колегія суддів доходить висновку, що з урахуванням положень Закону № 1404-VIII та Порядку № 845 у Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області були відсутні підстави для повернення виконавчого документа ОСОБА_1 , оскільки орган казначейства не позбавлений можливості звернутися до відповідних органів для отримання інформації, якої не вистачає для виконання рішення суду, та зазначення якої у виконавчому документі можливе лише за її наявності. 
		56. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого та помилкового висновку, що Головним управлінням Державної казначейської служби України у Вінницькій області правомірно повернуто позивачу без виконання виконавчий лист. 
		57. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		58. Згідно з ч. 1, 2 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		59. З урахуванням зазначеного вище, Суд дійшов висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме положень Закону № 1404-VIII та Порядку № 845, що є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
		60. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		61. Отже, суд касаційної інстанції вважає, що з метою ефективного та належного способу захисту, необхідного для поновлення прав позивача, є визнання протиправними дій Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області та зобов`язання прийняти до виконання виконавчий лист № 127/12167/16-ц, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 23 січня 2017 року про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		62. Щодо вимоги позивача про встановлення відповідачу строку для подання звіту про виконання судового рішення колегія суддів вважає за доцільне зазначити наступне.
		63. На час розгляду справи у суді касаційної інстанції, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України. 
		64. Відповідно до частини першої згаданої процесуальної норми суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
		65. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч. 2 ст. 382 КАС України).
		66. Правові норми, закріплені у ч. 1 ст. 382 КАС України, кореспондуються з положеннями, зокрема, пп. «ґ» п. 4 ч. 1 ст. 356 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови зазначається встановленого судом строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
		67. Проаналізувавши наведені положення КАС України, Верховний Суд вважає, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі Суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі.
		68. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов`язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання постанови суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу.
		69. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об`єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
		70. Позивач не навела аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надала доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання постанови суду. Крім цього, виконання рішення суду у цій справі залежить від дій, які має вчинити сам позивач, оскільки зобов`язання відповідача прийняти до виконання виконавчий документ, кореспондується з правом позивача на пред`явлення такого виконавчого документа до виконання відповідачу, позаяк, цим рішенням лише зобов`язано відповідача прийняти виконавчий лист без ідентифікаційного коду.
		71. З огляду на результат касаційного розгляду й відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 802/357/17-а скасувати та ухвалити нове рішення. 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.
		Визнати протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення ОСОБА_1 без виконання виконавчого листа, виданого 23 січня 2017 року на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2016 року у справі № 127/12167/16-ц.
		Зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області прийняти до виконання виконавчий лист № 127/12167/16-ц, виданий Вінницьким міським судом Вінницької області 23 січня 2017 року про стягнення за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...