Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1184/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; проходження служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/2924/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 802/1184/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/2924/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Яковенка М. М.,
		суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
		розглянувши в порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу №  802/1184/16-а
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької  області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: В. М. Кузьмишин, О. А. Боровицький О. А., О.  О.  Сушко) від 03 листопада 2016 року, 
		УСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративний позовом до Прокуратури Вінницької області, третя особа на стороні відповідача Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області, у якому, з урахуванням заяви про зміну (уточнення) позовних вимог, просив: 
		- стягнути з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 12 вересня 2016 року у розмірі 58331,56 грн.
		2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі № 802/3837/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області, серед іншого, поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області з 06 жовтня 2015 року. Рішення суду в частини поновлення позивача на посаді допущено до негайного виконання. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27 січня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Однак, в порушення статей 14, 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідачем рішення суду, в частині поновлення позивача на посаді, не виконано, з огляду на що позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом:
		3. Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року позов задоволено частково.
		Стягнуто з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 09 вересня 2016 року, у розмірі 57736,34 грн. 
		У іншій частині позовних вимог відмовити.
		4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року скасовано постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року та прийнято нову, якою позов задоволено частково.
		Зобов`язано Прокуратуру Вінницької області нарахувати та виплатити   ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 09 вересня 2016 року, з врахуванням отриманої допомоги по безробіттю.
		В іншій частині позовних вимог відмовлено.
		5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, 10 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року та залишити в силі постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року.
		6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 грудня 2016 року відкрито касаційне провадження за скаргою позивача, встановлено строк десять днів з моменту отримання ухвали, протягом якого можуть бути поданні заперечення на касаційну скаргу.
		7. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
		8. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
		9. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		10. 10 січня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі № 802/1184/16-а передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Бевзенко В. М. - головуючий суддя Шарапа В. М. , Данилевич Н. А.).
		11. Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2018 року касаційну скаргу прийнято до провадження.
		12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року № 209/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати суддів Шарапи В. М. та Стрелець Т. Г., що унеможливлює їх участь у розгляді касаційної скарги.
		13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 05 лютого 2020 року, визначено склад колегії суддів: Бевзенка В. М. - головуючий суддя, Данилевич Н. А., Шевцова Н. В.
		14. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року № 648/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Бевзенка В. М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційної скарги.
		15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23 квітня 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
		16. Ухвалою Верховного Суду від 19 травня 2020 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		17. Станом на 23 червня 2020 року письмового заперечення або відзиву на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України / Верховного Суду не надходило, що не перешкоджає її подальшого розгляду по суті.
		IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		18. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №  802/3837/15-а задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Прокуратури Вінницької області. 
		Визнано протиправним та скасовано наказ прокуратури Вінницької області № 1404 к від 05 жовтня 2015 року про звільнення молодшого радника юстиції ОСОБА_1 з посади прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області.
		Поновлено молодшого радника юстиції ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області з 06 жовтня 2015 року.
		Стягнуто з Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня 2015 року по 01 грудня 2015 року в сумі 11904,40 грн. 
		Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області та стягнення заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць допущено до негайного виконання. 
		Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 3031,60 грн. в якості понесених судових витрат на оплату правової допомоги.
		19. Проте, Прокуратура Вінницької області рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області не виконала, та листом від 02 грудня 2015 року № 05/4-1111-15 повідомила позивача про неможливість виконати рішення, у зв`язку ліквідацією управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні Прокуратури Вінницької області, у тому числі посади прокурорів відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації вказаного управління.
		20. На підставі виконавчого листа № 802/3837/15-а, виданого 01 грудня 2015 року Вінницьким окружним адміністративним судом, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Думанською А. Л. 28 грудня 2015 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області з 06 жовтня 2015 року та направлено її  копію відповідачу для негайного виконання.
		21. Постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №  802/3837/15-а залишена без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.01.2016 року та набрала законної сили.
		22. 16 березня 2016 року Головне управління Державної казначейської служби у Вінницькій області, виконало постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в частині стягнення з прокуратури Вінницької області на користь ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 06 жовтня по 01 грудня 2015 року у сумі 11904,40 грн. 
		23. Наказом Прокурора Вінницької області від 12 вересня 2016 року № 1156 к, на виконання постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року у справі №  802/3837/15-а, молодшого радника юстиції ОСОБА_1 поновлено на посаді прокурора відділу приймання, опрацювання та аналізу оперативної інформації управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні прокуратури Вінницької області з 06 жовтня 2015 року.
		24. Враховуючи не виконання судового рішення в частині поновлення на посаді позивач звернувся до суду з позовом про виплату середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення суду.
		IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		25. Суд першої інстанції, частково задовольняючи адміністративний позов, виходив з того, що у зв`язку із затримкою виконання відповідачем рішення суду щодо поновлення на посаді ОСОБА_1 , позивач має право відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) на виплату йому середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, а тому втрачений позивачем, у зв`язку із невиконанням рішення суду про поновлення на роботі, заробіток у продовж 02 грудня 2015 року по 09 вересня 2016 року складає 57736,34 грн.
		26. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково адміністративний позов, виходив з того, що враховуючи встановлені обставини у даній адміністративній справі та правовий статус відповідача, слід констатувати протиправну бездіяльність органу державної влади, що безумовно суперечить закріпленим засадам діяльності органів прокуратури, визначених в статті 3 Закону України «Про прокуратуру». 
		27. Окрім того, суд зазначив, що отримання допомоги по безробіттю у сумі 45609,11 грн. за період 06 листопада 2015 року по 04 вересня 2016 року повинна бути врахована при вирішенні питання про присудження оплати за час вимушеного прогулу, а тому суд зобов`язав Прокуратуру Вінницької області нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02 грудня 2015 року по 09 вересня 2016 року, з врахуванням отриманої допомоги по безробіттю.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		28. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.
		29. Скаржник наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваним судовим рішенням.
		30. Зокрема, позивач, посилаючись на вимоги статті 236 КЗпП України, не згодний з висновками суду апеляційної інстанції про зменшення розміру середнього заробітку за час вимушеного прогулу на суму отриманої допомоги по безробіттю. 
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		31. Враховуючи положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №  460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.
		32. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до частини 1 статті 341 КАС України, виходить з наступного.
		33. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		34. Статтею 43 Конституції України  встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		35. Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України) регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.
		36. Частиною другою статті 235 КЗпП України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
		37. В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
		38. Відповідно до частини другої  статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України  (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення, далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.
		39. Згідно з частиною третьою  статті 14 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення), невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
		40. За статтею статті 370 КАС України (у редакції, чинною на час прийняття оскарженого рішення) судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
		41. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.
		42. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
		43. З огляду на встановлені державні гарантії обов`язковості виконання судових рішень, Верховний Суд зазначає, що затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов`язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
		44. Верховний Суд зазначає, що невиконання або несвоєчасне виконання судового рішення є відповідною підставою для звернення позивача до суду. При цьому, позивач наділений правом самостійно обирати спосіб захисту його порушених прав, як то шляхом звернення до суду з відповідним позовом, так і шляхом встановлення контролю за виконанням судового рішення про поновлення його на посаді.
		45. Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 20 червня 2018 року по справі № 826/808/16.
		46. З матеріалів справи вбачається, що в порушення вищенаведених норм, відповідачем рішення суду в частині поновлення на посаді, що звернуто до негайного виконання 01 грудня 2015 року, набрало законної сили 27 січня 2016 року, не виконувалось до 12 вересня 2016 року, що свою чергу свідчить про затримку відповідачем виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника та зумовлює породження у позивача права на отримання середнього заробітку за час затримки в силу приписів статті 236 КЗпП України.
		47. Висновок суду апеляційної інстанції про те, що при визначенні суми середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, потрібно враховувати отриману допомогу по безробіттю, Верховний Суд відхиляє, оскільки виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин законодавством не передбачено.
		48. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16.
		49. На підставі викладеного, Верховний Суд погоджується із судом першої інстанції, що оскільки відповідна постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 01 грудня 2015 року в частині поновлення позивача на посаді, яка набрала законної сили, не виконувалась до 12 вересня 2016 року, позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення, відповідно до статті 236 КЗпП України.
		50. Питання правомірності обрахунку середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення не є предметом касаційного оскарження, а тому не аналізуються Судом.
		51. Окрім вищевикладеного, суд касаційної інстанції наголошує на тому, що виходячи з визначених процесуальним законом меж предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права. Натомість, суб`єкт владних повноважень зобов`язаний доводити правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності в судах першої та апеляційної інстанції, які вирішують питання факту.
		52. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції надано вірну оцінку спірним правовідносинам, щодо наявності підстав для часткового задоволення адміністративного позову.
		53. Доводи позивача викладені у касаційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду цієї справи у касаційному провадженні.
		54. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		55. Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		56. З огляду на викладене, постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року підлягає скасуванню, а постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року залишенню в силі.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року у справі №  802/1184/16-а скасувати.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2016 року №  802/1184/16-а залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                           М. М. Яковенко
		 
		Судді                                                                                                              І. В. Дашутін
		 
		                                                                                                              О. О. Шишов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...