Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/110/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/8343/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		23 червня 2020 року 
		Київ
		справа №640/110/20
		адміністративні провадження №К/9901/8343/20, №К/9901/13184/20
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Стеценка С.Г.,
		суддів: Стрелець Т.Г.,  Тацій Л.В., 
		 
		розглянувши в письмовому провадженні в касаційному порядку адміністративну справу № 640/110/20
		за позовом Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод»
		до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі
		третя особа: Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг»
		про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії
		за касаційними скаргами Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року (головуючий суддя Григорович П.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року (колегія у складі: головуючого судді Мєзєнцева Є.І., суддів: Файдюка В.В., Чаку Є.В.)
		В С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. У січні 2020 року Відкрите акціонерне товариство «Молдавський металургійний завод» (далі також - ВАТ «ММЗ») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України (далі також - Міністерство), Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі (далі також - Комісія), в якому позивач просив суд: - визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі документа "Розкриття інформації про методику розрахунку демпінгової маржі ВАТ "Молдавський металургійний завод", на підставі якого було підготовлено Основні факти та висновки про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова та прийнято рішення від 02.12.2019 № АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова"; - визнати протиправними дії Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України по складанню та направленню до Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі Основних фактів та висновків про результати антидемпінгового розслідування щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова, на підставі якого було прийнято рішення від 02.12.2019 № АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова"; - визнати протиправним та скасувати рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.12.2019 № АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова" у частині застосування строком на п`ять років остаточного антидемпінгового мита для виробника/експортера ВАТ "Молдавський металургійний завод" у розмірі 13,80 %, для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 %; - зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення про припинення антидемпінгового розслідування стосовно ВАТ "Молдавський металургійний завод" та інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова без застосування антидемпінгових заходів; - зобов`язати Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі прийняти рішення та встановити, що ВАТ "Молдавський металургійний завод" не може бути суб`єктом переглядів антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова (проміжних чи у зв`язку із закінченням строку їх застосування).
		2. Водночас, 09 січня 2020 року позивачем до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.12.2019 №АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова" у частині застосування строком на п`ять років остаточного антидемпінгового мита для виробника/експортера Відкритого акціонерного товариства "Молдавський металургійний завод" (зареєстроване місцезнаходження: 5500, Республіка Молдова, м. Рибниця, вул. Індустріальна, 1, ідентифікаційний номер (IDNO): 1003615000781 у розмірі 13,80 %, для інших виробників та експортерів товару походженням з Республіки Молдова - 35,37 % до моменту набрання законної сили судовим рішенням.
		3. Заява обґрунтована тим, що застосування антидемпінгових заходів негативним чином вплине на ведення господарської діяльності ВАТ «Молдавський металургійний завод», змусить переглянути виробничі плани і нести непередбачувані витрати, що негативно вплине на економічну діяльність підприємства, на інвестиції та зайнятість працівників, а для відновлення порушених прав, в разі задоволення позову, необхідно буде докласти значних зусиль.
		4. Зокрема, позивач посилається на те, що за результатами обчислення рентабельності продажу товару, враховуючи розміри середньої ціни за одиницю товару, собівартість одиниці товару, обсяги реалізації товару, за обставин сплати позивачем остаточного антидемпінгового мита, застосованого оскаржуваним рішенням у розмірі 13,80% до митної вартості товару, виробником/експортером якого він є, призведе до того, що поставляти позивачу товар в Україну стане не доцільно, оскільки, у такому випадку його експортні витрати перевищуватимуть експортний дохід, а отже, матиме місце збиткова діяльність в напрямку України.
		5. Крім того, позивач відзначає, що внаслідок застосування по відношенню до нього остаточних антидемпінгових заходів, виконання укладених з українськими покупцями товару контрактних домовленостей може бути фактично припинено, а виконання ВАТ «ММЗ» зобов`язань за укладеними договорами поставки та купівлі-продажу товару - стати неможливим, адже ціна товару після застосування антидемпінгових заходів буде значною мірою відрізнятись від контрактної ціни в бік збільшення, що очевидно суперечитиме економічним інтересам позивача та його контрагентів, оскільки останні при укладенні контрактів / договорів з позивачем не знали та не могли знати про застосування до позивача з 06.01.2020 спеціальних антидемпінгових заходів.
		6. Підсумовуючи власну позицію, позивач звертає увагу на те, що навіть у випадку сплати антидемпінгового мита на виконання оскаржуваного рішення за ставкою 13,80 %, в разі наявності рішення суду, в якому суд дійде висновку про протиправність застосування такої ставки, процедура з повернення сплачених сум митних платежів потребуватиме докладання значних зусиль та витрат, адже Закон України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» не містить порядку повернення сплачених сум антидемпінгового мита для випадку, коли після сплати мита рішенням суду встановлено протиправність застосування остаточних антидемпінгових заходів шляхом запровадження справляння остаточного антидемпінгового мита.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		7. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2020 заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову задоволено частково. Вжито заходи забезпечення адміністративного позову, а саме: до набрання законної сили рішенням по справі № 640/110/20 зупинено дію рішення Міжвідомчої комісії з міжнародної торгівлі від 02.12.2019 №АД-430/2019/4411-03 "Про застосування остаточних антидемпінгових заходів щодо імпорту в Україну прутків з вуглецевої та інших легованих сталей походженням з Республіки Білорусь та Республіки Молдова" у частині застосування строком на п`ять років остаточного антидемпінгового мита для виробника/експортера Відкритого акціонерного товариства "Молдавський металургійний завод" у розмірі 13,80 % до набрання законної сили рішенням по справі № 640/110/20.
		8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 16.03.2020 вказану вище ухвалу, постановлену судом першої інстанції, залишено без змін.
		9. Ухвалюючи такі рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок застосування по відношенню до позивача остаточних антидемпінгових заходів, виконання укладених з українськими покупцями товару контрактних домовленостей може бути фактично припинене, а виконання ВАТ "ММЗ" зобов`язань за укладеними договорами поставки та купівлі-продажу товару - стати неможливим, адже ціна товару після застосування антидемпінгових заходів буде значною мірою відрізнятись від контрактної ціни в бік збільшення, що очевидно суперечитиме економічним інтересам позивача та його контрагентів, оскільки останні при укладенні контрактів/договорів з позивачем не знали та не могли знати про застосування до позивача з 06.01.2020 спеціальних антидемпінгових заходів.
		10. Суди вказували й на те, що Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту" не містить порядку повернення сплачених сум антидемпінгового мита для випадку, коли після сплати мита рішенням суду встановлено протиправність застосування остаточних антидемпінгових заходів - справляння остаточного антидемпінгового мита.
		11. Таким чином, навіть у випадку сплати антидемпінгового мита на виконання оскаржуваного рішення за ставкою 13,80 %, в разі наявності рішення суду, в якому суд дійде висновку про протиправність застосування такої ставки, процедура з повернення сплачених сум митних платежів для позивача потребуватиме докладання значних зусиль та витрат, адже Закон України "Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту", як зазначено вище, не містить порядку повернення сплачених сум антидемпінгового мита у випадку, коли після сплати мита рішенням суду встановлено протиправність застосування остаточних антидемпінгових заходів - справляння остаточного антидемпінгового мита.
		12. Спираючись на такі аргументи, суди дійшли висновку, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду та ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		13. 23 березня 2020 року Публічне акціонерне товариство «Арселор Міттал Кривий Ріг» та 19 травня 2020 року Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України звернулися до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційними скаргами на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року, в яких просять скасувати вказані рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення заяви про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод» про забезпечення адміністративного позову відмовити повністю.
		14. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржники зазначили про те, що ухвалюючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій вжили такі заходи забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог. Крім того, оскаржувані рішення повністю нівелюють будь-який сенс застосування до позивача антидемпінгових заходів, оскільки зупинення рішення Комісії загрожує заподіянню істотної шкоди національним товаровиробникам. Скаржники також звернули увагу на те, що заява позивача фактично обґрунтована негативним впливом рішення Комісії на його господарську діяльність, а не істотним ускладненням чи неможливістю виконання рішення суду у випадку задоволення позову; рішення Комісії та застосування антидемпінгових заходів до позивача жодним чином не свідчать про неможливість виконання ВАТ «ММЗ» взятих на себе зобов`язань за договором із ПАТ «Дніпрометиз» та іншими контрагентами; зупинення дії рішення Комісії є втручанням в компетенцію суб`єкта владних повноважень. Разом з тим, скаржники вказали, що помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Таким порядком є Порядок повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 18.07.2017 № 643.
		ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		15. 23.03.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг».
		16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2020 визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» у складі: судді - Стеценка С.Г., суддів: Стрелець Т.Г., Тацій Л.В.
		17. Ухвалою Верховного Суду від 02.04.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг».
		18. 19.05.2020 в автоматизованій системі документообігу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зареєстровано касаційну скаргу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України та передано її раніше визначеному складу суду, про що складено відповідний протокол від 19.05.2020.
		19. Ухвалою Верховного Суду від 21.05.2020 відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України.
		20. Ухвалою Верховного Суду від 22.06.2020 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду і, враховуючи приписи пункту 3 частини першої статті 345 КАС України, постановлено здійснювати такий в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 23.06.2020.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		21. Так, у відповідності з частинами першою, другою, четвертою статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
		22. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		23. Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.
		24. Види забезпечення позову визначає стаття 151 КАС України, за змістом частини першої якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (пункт 1 цієї частини статті).
		25. Частиною другою цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		26. Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
		27. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
		28. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.
		29. Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас, для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
		30. Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов`язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
		31. Згідно роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову",   при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		32. Колегія суддів враховує й те, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		33. ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
		34. Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
		35. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
		36. Згідно з Рекомендацією № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		37. Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
		38. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
		39. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).
		40. В той же час, Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 (справа № 705/4587/17) сформулював правову позицію, згідно з якою, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.
		41. Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пункту 1 частини другої статті 150 КАС України.
		42. У даному ж випадку, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необхідність забезпечення позову на підставі аргументів, які, за своїм змістом є ідентичними доводам, наведеним у позовній заяві.
		43. Разом з тим, Верховний Суд наголошує, що надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.
		44. Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що мотиви, наведені позивачем у заяві про забезпечення позову, не свідчили про реальний характер загрози правам заявника до ухвалення рішення по суті спору, а також не зумовлювали настання, внаслідок невжиття таких заходів, обставин, які б переважали пов`язані із цим наслідки, й могли істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		45. Вказані ж заявником аргументи в обґрунтування вимог заяви про забезпечення позову вищезгаданим критеріям не відповідали, оскільки потребували детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.
		46. Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.
		47. Більше того, позиція заявника, покладена в основу мотивації заяви про забезпечення позову, ґрунтувалась на припущеннях й не була підтверджена жодними доказами, які б достовірно і беззаперечно свідчили про існування обставин, що можуть зумовити застосування судом повноважень, передбачених у главі 10 Розділу І КАС України.
		48. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що вжиті у цій справі заходи забезпечення позову не були співмірними із заявленими позивачем вимогами й не забезпечували тимчасовий захист саме тих прав, щодо яких спрямоване звернення до суду.
		49. Щодо доводів позивача про те, що після стягнення антидемпінгового мита застосованого оскаржуваним рішенням відповідача у розмірі 13,80% до митної вартості товару, виробником/експортером якого він є, в подальшому для позивача буде неможливим його повернення, в разі отримання позитивного рішення суду, слід зазначити наступне.
		50. Так, відповідно до ч. 4 ст. 275 Митного кодексу України, антидемпінгове мито встановлюється відповідно до Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» у разі ввезення на митну територію України товарів, які є об`єктом демпінгу, що заподіює шкоду або створює загрозу заподіяння шкоди національному товаровиробнику.
		51. Частиною 3 статті 11 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну» передбачено, що встановлене Комісією спеціальне мито сплачується імпортером товару в Україну незалежно від інших податків і зборів (обов`язкових платежів), які справляються при імпорті в Україну.
		52. Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про застосування спеціальних заходів щодо імпорту в Україну», імпортер - суб`єкт господарсько-правових відносин, який декларує надходження на митну територію України товару (товарів).
		53. Стаття 24 Закону України «Про захист національного товаровиробника від демпінгового імпорту» передбачає процедуру повернення сплачених сум антидемпінгового мита.
		54. Так, імпортер може вимагати повернення сплачених сум антидемпінгового мита, якщо ним доведено та Комісією прийнято відповідне рішення про те, що величину демпінгової маржі, на підставі якої розраховувалася ставка цього мита, було знижено до нуля або до рівня, нижчого за величину попередньо розрахованої демпінгової маржі, на підставі якої справлялося антидемпінгове мито.
		55. Для повернення сплачених сум антидемпінгового мита імпортер подає відповідну заяву до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У цій заяві повинна міститися інформація про митні органи, які здійснювали митне оформлення товарів, що обкладалися антидемпінговим митом. До заяви додаються документи, які підтверджують ввезення в країну імпорту товарів, їх митне оформлення та сплату антидемпінгового мита протягом шести місяців від дати прийняття Комісією рішення про справляння остаточного антидемпінгового мита, або від дати, коли було прийнято остаточне рішення про справляння сум, що гарантують сплату попереднього антидемпінгового мита.
		56. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, терміново надсилає Міністерству оригінали зазначеної заяви та доданих до неї документів, а їх копії - Комісії та Міністерству фінансів України.
		57. Заява про повернення сплачених сум антидемпінгового мита є належно обґрунтованою за умов, що вона містить точну інформацію про сплачені суми антидемпінгового мита та супроводжується всіма митними документами про розрахунки та сплату цих сум. Заява повинна також містити обґрунтування нормальної вартості та експортних цін в країну імпорту експортера або виробника, які сплатили антидемпінгове мито у строк, визначений у частині другій цієї статті.
		58. Таким чином, повернення сплаченого антидемпінгового мита імпортером, врегульовано нормами спеціального законодавства, відтак, доводи позивача про неможливість повернення в подальшому помилково/надміру сплаченого антидемпінгового мита та необхідність застосування з цією метою на даному етапі заходів забезпечення позову, не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються вказаним вище.
		59. Суди попередніх інстанцій також дійшли помилкового висновку про те, що негативний вплив на господарську діяльність позивача може стати підставою для застосування заходів забезпечення позову. До такого висновку суди дійшли на підставі доводів позивача про те, що до моменту прийняття Комісією рішення про застосування до ВАТ «ММЗ» антидемпінгових заходів останнім було укладено договір поставки із ПАТ «Дніпрометиз». Суди попередніх інстанцій також погодилися із доводами позивача про те, що виконання зобов`язання за укладеними договорами може бути неможливим, оскільки ціна товару збільшиться, а це суперечитиме економічним інтересам позивача та його контрагентів.
		60. Однак, колегія суддів вважає більш переконливими доводи скаржників в цій частині та зазначає, що заява позивача фактично обґрунтована негативним впливом рішення Комісії на його господарську діяльність, а не істотним ускладненням чи неможливістю виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
		61. Водночас, саме по собі посилання на негативний вплив рішень суб`єктів владних повноважень не є підставою для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		62. Рішення Комісії та застосування антидемпінгових заходів до позивача жодним чином не свідчать про неможливість виконання ВАТ «ММЗ» взятих на себе зобов`язань за договором з ПАТ «Дніпрометиз» та іншими контрагентами.
		63. Сам по собі факт укладення договору свідчить лише про те, що сторони домовились про поставку товару та мають намір його виконати. Відтак, висновки судів попередніх інстанцій про те, що застосування антидемпінгового мита може спричинити невиконання укладених договорів є безпідставними та необґрунтованими.
		64. Суд також звертає увагу на те, що сам по собі факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що таке рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
		65. Крім того, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно.
		66. Проте, відповідно до статті 150 КАС України, зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
		67. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20.03.2019 у справі №      826/14951/18 від 10.04.2019 у справі №826/16509/18 та від 26.12.2019 у справі №      640/13245/19, від 29.01.2020 у справі № 280/4367/19, від 03.03.2020 у справі № 540/2183/19 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від них.
		68. З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що заявником не наведено достатнього обґрунтування щодо наявності обставин, за яких невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
		69. Враховуючи викладене, колегія суддів, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційних скарг, дійшла висновку про те, що, у даному випадку, передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення даного позову - відсутні, у зв`язку з чим оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій, в частині, щодо якої порушується питання про їх касаційний перегляд, слід скасувати, а в задоволенні заяви позивача - відмовити.
		70. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 КАС України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		71. В свою чергу, суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення (частини перша, друга статті 351 КАС України).
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Арселор Міттал Кривий Ріг» та Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 січня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 16 березня 2020 року - скасувати.
		Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Відкритого акціонерного товариства «Молдавський металургійний завод» про забезпечення адміністративного позову - відмовити.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		С.Г. Стеценко
		Т.Г. Стрелець 
		 Л.В. Тацій ,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...