Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 128/984/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: 51-1305км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016020100000967

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова
		Іменем України 
		23 червня 2020 року
		м. Київ
		справа № 128/984/17 
		провадження № 51-1305км20
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого  ОСОБА_1 ,
		суддів   ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання    ОСОБА_4 ,
		прокурора  ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженої 
		ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201602010000967 за обвинуваченням
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Коростівці Жмеринського району Вінницької області, жительки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України.
		Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанції обставини
		За вироком Вінницького районного суду Вінницької області від 18 жовтня 
		2019 року ОСОБА_6 визнано невинуватою у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст.185 КК України та виправдано.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувалась у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України за наступних обставин.
		Так, ОСОБА_6 06 липня 2016 року, приблизно о 12:00, перебуваючи в приміщенні ТЦ «Метро», за адресою: с. Зарванці, Хмельницьке Шосе, 05 км, 1, Вінницький район, Вінницька область, проходячи біля рядів «побутової хімії», помітила на підлозі гаманець чорного кольору, який належав потерпілій ОСОБА_7 , в якому було 826, 30 грн, маючи умисел на таємне, незаконне заволодіння чужим майном, переконавшись, що за її діями ніхто не спостерігає, викрала вказаний гаманець, внаслідок чого завдала зазначеній потерпілій матеріальну шкоду на вказану суму.
		Вироком Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року вирок районного суду скасовано. Ухвалено свій вирок, яким ОСОБА_6 визнано винуватою за ч. 1 ст. 185 КК України та призначено їй покарання у виді штрафу в розмірі 
		80 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1360 грн. 
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджена просить скасувати оскаржуване судове рішення і закрити кримінальне провадження щодо неї у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України. 
		В обґрунтування своїх вимог вказує, що умислу на викрадення чужого майна вона не мала, однак, знайшовши загублений потерпілою гаманець, взяла з собою, щоб здати його в райвідділ поліції за місцем свого проживання з метою подальшого повернення власникові. Також стверджує, що апеляційний суд при ухваленні свого рішення надав неправильну оцінку доказам кримінального провадження та дійшов необґрунтованого висновку про доведеність винуватості у вчиненні нею крадіжки чужого майна, а не привласнення нею знахідки.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Від учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу засудженої не надходило.
		У судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги.
		Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Мотиви суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.
		Як установлено частинами 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції мас керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) чинним законом не передбачено.
		З касаційної скарги засудженої вбачається, що вона, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано в ст. 409 КПК України та ст. 410 КПК України, просить доказам у справі дати іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд апеляційної інстанції, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено. 
		Відповідно до положень статей 370, 420 КПК України суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Судом апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано, про що свідчить нижченаведене.
		Так, під час перевірки матеріалів провадження встановлено, що висновки суду щодо доведеності винуватості засудженої у вчиненні злочину, передбаченого 
		ч. 1ст. 185 ККУкраїни, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 . 
		За встановлених апеляційним судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно.
		В основу вироку апеляційний суд поклав дослідження даних відеозапису з камер спостереження ТЦ «Метро», а також показання самої ОСОБА_6 , які вона давала в суді першої інстанції.
		Разом із цим, доводи касаційної скарги засудженої про відсутність в її діях умислу на викрадення чужого майна, що свідчить лише про привласнення нею знахідки (гаманця потерпілої) спростовуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, які у своїй сукупності об`єктивно підтверджують умисел ОСОБА_6 на таємне викрадення чужого майна.
		Так, за нормативним визначенням крадіжка  це таємне викрадення майна, яке завідомо є чужим для винного, тобто воно перебуває у власності іншої особи, і винний не має на це майно ні дійсного, ні гаданого права.
		Заволодіння майном, яке фактично не вийшло з володіння власника, а опинилося з будь-яких причин у неналежному, але відомому йому місці (залишене чи забуте), особою, яка знала кому належить це майно, мала підстави вважати де знаходиться власник речі і усвідомлювала, що він може за нею повернутися, слід розцінювати не як привласнення знахідки, а як крадіжку чужого майна.
		На відміну від крадіжки, привласнене майно може вважатися знахідкою лише за умов, що: а) воно вибуло з володіння власника; б) місцезнаходження цього майна власнику не відомо; в) між втратою майна та його знахідкою пройшов тривалий час, який давав власнику підстави вважати майно остаточно втраченим; г) особа, яка знайшла майно, не була очевидцем події втрати і сама не чинила будь-яких активних дій, спрямованих на вилучення майна з володіння власника; д) відсутня можливість виявлення (ідентифікації) законного власника майна.
		Установлені у даному кримінальному провадженні обставини свідчать про знаходження ОСОБА_6 гаманця у відомому потерпілій місці, а саме в 
		ТЦ «Метро», можливу обізнаність ОСОБА_6 про те, хто є власником гаманця. Зокрема показання останньої у суді першої інстанції про те, що вона не відкривала гаманець, а відразу поклала до своєї сумочки свідчать про те, що ОСОБА_6 не намагалась встановити кому належить даний гаманець, оскільки в ньому могли знаходитись речі, які би вказували на законного володільця. Також судом встановлено розуміння засудженою того, що потерпіла може повернутися за гаманцем, і, дійсно, з відеозапису камер спостереження вбачається, що гаманець випав у потерпілої і через незначний період часу до місця знаходження гаманця підійшла ОСОБА_6 зі знайомим та за відсутності будь яких осіб підняла з підлоги гаманець і поклала його до своєї сумки. Разом з цим, потерпіла, щоб поновити контроль над своїм майном, звернулась до адміністрації торгівельного центру і через короткий період часу, а саме 2,5 години, звернулась із заявою до органу поліції, що свідчить про те, що гаманець, попри його втрату власницею, випав на підлогу в торгівельному центрі, перебував у власності потерпілої, проте реалізувати своє право вона не мала можливості через протиправні дії 
		ОСОБА_6 , яка забрала гаманець з підлоги, поклала його до своєї сумки і в подальшому залишила приміщення торгівельного центру. Привласнивши гаманець з корисливих мотивів, розуміючи, що там можуть бути кошти, і залишивши територію ТЦ «Метро», ОСОБА_6 отримала реальну можливість розпорядитися ним.
		З огляду на зазначені обставини, апеляційним судом було зроблено правильний висновок про наявність у діях ОСОБА_6 ознак злочину, передбаченого ч. 1 
		ст. 185 КК України.
		Вирок суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 374, 420 КПК України, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Оскільки кримінальний закон застосовано правильно, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону не допущено, касаційну скаргу засудженої слід залишити без задоволення, а вирок суду апеляційної інстанції  без зміни.
		Керуючись статтями 433,434,436,441,442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Вирок Вінницького апеляційного суду від 21 лютого 2020 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженої ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1   ОСОБА_2  ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...