Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/9719/18 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 24.06.2020.
Дата набрання законної сили: 16.06.2020
Номер судового провадження: 14-78цс20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		 
		І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И
		 
		16 червня 2020 року
		м. Київ
		Справа № 554/9719/18
		Провадження № 14-78цс20
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача - Лященко Н. П.
		суддів: Антонюк Н. О., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.,
		розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Полтавської міської ради на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року (у складі колегії суддів Бондаревської С. М., Кривчун Т. О., Чумак О. В.) у цивільній справі за позовом  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради, треті особи: Полтавська міська рада, ОСОБА_5 , про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
		ВСТАНОВИЛА:
		У листопаді 2018 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради, Шевченківської районної у місті Полтаві ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		Позивачі зазначали, що згідно з додатком 1 до рішення Виконавчого комітету Полтавської міської Ради депутатів трудящих від 27 грудня 1954 року № 862 «Про затвердження матеріалів обміру кварталів» затверджено квартал № 447 будинку АДРЕСА_1 та зареєстровано землекористування у розмірі 2 331 кв. м земельної ділянки.
		Відповідно до викопіювання з кварталу № 447 у місті Полтаві на садибній ділянці АДРЕСА_1 розміщені житловий будинок, сараї, гаражі, вбиральня.
		На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10 лютого 2010 року ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира НОМЕР_1 в будинку АДРЕСА_1 , про що зроблено відповідний запис від 26 січня 2010 року за номером 39 та зареєстрованого в Приватному підприємстві «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» (далі - ПП ПБТІ «Інвентаризатор») від 12 лютого 2010 року.
		Право власності на квартиру НОМЕР_2 на АДРЕСА_1 у                     ОСОБА_2 виникло на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 7310 від 25 листопада 2011 року.
		Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло, виданим Управлінням житлово-комунального господарства від 10 грудня 2008 року, квартира НОМЕР_3 на АДРЕСА_1 належить на праві приватної часткової власності ОСОБА_3 .
		Відповідно до реєстраційного напису ПП ПБТІ «Інвентаризатор» від 29 січня 1998 року № 122 ОСОБА_4 належить на праві приватної власності квартира  
		НОМЕР_4 на АДРЕСА_1. Будинок АДРЕСА_1 відповідно до пункту статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» належить до багатоквартирного будинку.
		Рішенням Шевченківської районної у місті Полтаві ради дев`ятої сесії VII скликання від 23 червня 2016 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», зокрема пунктом 8, погоджено виділення в окрему садибу земельної ділянки площею 430 кв. м на АДРЕСА_2 , яка виділена ОСОБА_6 рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 23 червня 2011 року, та пунктом 8.1 створеній садибі присвоєно адресу: АДРЕСА_4 .
		Пунктом 8.2 зазначеного рішення ОСОБА_6 надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку площею 430 кв. м за адресою АДРЕСА_4 , із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
		Пунктом 8.4 цього рішення за садибою на АДРЕСА_2 зареєстровано земельну ділянку площею 902 кв. м.
		Позивачі вказували, що орган місцевого самоврядування самоправно збільшив розмір земельної ділянки за рахунок суміжних земель, що перебували у їх користуванні.
		Рішенням Шевченківської районної у місті Полтаві ради дванадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», зокрема пунктом 6, погоджено об`єднання в одну садибу загальною площею 2 430 кв. м земельних ділянок за адресами: по АДРЕСА_2 ( ділянка площею 1 тис. кв. м), АДРЕСА_4 (ділянка площею 430 кв. м) та АДРЕСА_3 (ділянка площею 1 тис. кв. м), які належать ОСОБА_5 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 16 червня 2017 року. Пунктом 6.1 цього ж рішення створеній садибі присвоєно адресу: АДРЕСА_2 .
		Пунктами 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у місті Полтаві ради дванадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо об`єднання земельної ділянки на АДРЕСА_2 площею 2 430 кв. м для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та зобов`язано громадянку ОСОБА_5 провести державну реєстрацію права власності на земельну ділянку на АДРЕСА_2 у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Рішенням Полтавської міської ради від 24 травня 2018 року «Про надання згоди на розміщення багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями на земельних ділянках по АДРЕСА_2, АДРЕСА_3 » надано згоду ОСОБА_5 на розміщення багатоквартирних житлових будинків із вбудованими нежитловими приміщеннями на власній земельній ділянці площею 0,243 га на АДРЕСА_2 та земельній ділянці площею 0,1029 га на АДРЕСА_3 за умови об`єднання та зміни цільового призначення земельних ділянок з присвоєнням адреси та внесення змін до містобудівної документації.
		Згідно із викопіюванням з кварталу № 447 у місті Полтаві садибна ділянка на АДРЕСА_3 має площу 2 331 кв. м, а внаслідок об`єднання земельних ділянок на АДРЕСА_2, АДРЕСА_4 та АДРЕСА_3 відбулося накладення меж, унаслідок чого порушено право позивачів на користування земельною ділянкою, яка було надана будинку АДРЕСА_1 .
		Окрім того позивачі зазначили, що на час отримання ОСОБА_5 державного акта на право приватної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_2 було встановлено факт самовільного захоплення суміжної земельної ділянки на АДРЕСА_1 , при цьому погодження меж цієї земельної ділянки з усіма суміжними власниками та землекористувачами, зокрема з ОСОБА_1 , проведено не було.
		З наведених підстав позивачі просили усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом визнання недійсним та скасування пункту 8.4 рішення Шевченківської районної у місті Полтаві ради дев`ятої сесії VII скликання від 23 червня 2016 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», пунктів 6, 6.1., 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради двадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок».
		Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2019 року закрито провадження у справі на підставі частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Судові витрати у розмірі 704,80 грн віднесено на користь держави. Роз`яснено, що позовна заява підлягає розгляду в порядку Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Октябрського районного суду міста Полтави від 15 квітня 2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
		Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позов у цій справі поданий щодо захисту порушеного приватного майнового права, оспорювання рішення органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень поглинається спором про речове приватне право, а його захист відбувається у порядку цивільного судочинства.
		01 липня 2019 року Полтавська міська рада через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила її скасувати і залишити в силі судове рішення місцевого суду.
		Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи не містять жодного доказу факту виникнення між сторонами приватноправових відносин щодо земельної ділянки площею 2 331 кв. м на АДРЕСА_1 . Позивачі не надали доказів щодо виникнення та існування у них майнових прав на земельні ділянки на АДРЕСА_2, АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 , які були предметом оспорюваних рішень Шевченківської районної у м. Полтаві ради, тому висновок суду щодо існування між сторонами приватноправових відносин є помилковим. Сторони у справі визнають та не оспорюють ту обставину, що власником усіх спірних земельних ділянок є виключно територіальна громада міста Полтави. Спірні правовідносини, у яких відповідач приймав оспорювані рішення, реалізуючи свої контрольні функції у сфері управління діяльністю, підпадають під юрисдикцію адміністративного суду та повинні розглядатися за правилами КАС України. 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі, а ухвалою від 26 березня 2020 року - справу призначено до судового розгляду.
		Частиною шостою статті 403 ЦПК України встановлено, що справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 квітня 2020 року справу переданона розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на те, що у цій справі заявником оскаржуються судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
		Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
		Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі визначеного законом виду судочинства щодо встановленого кола правовідносин. 
		Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
		Частиною першою статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
		Тобто в порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.
		Визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
		У пунктах 1, 2, 7 частини першої статті 4 КАС України наведено такі визначення:
		адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; 
		публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи;
		суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
		Статтями 2, 4 та 19 КАС України визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
		Згідно з пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
		Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
		З аналізу наведених процесуальних норм убачається, що до адміністративної юрисдикції відносяться справи, які виникають зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.
		Визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.
		При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
		Позивачі звернулися до суду з позовом до Виконавчого комітету Шевченківської районної у м. Полтаві ради, Шевченківської районної у м. Полтаві ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
		Зі змісту позовної заяви слідує, що позивачі просили визнати недійсними та скасувати пункт 8.4 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради дев`ятої сесії VII скликання від 23 червня 2016 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок» та пункти 6, 6.1, 6.2, 6.3 рішення Шевченківської районної у м. Полтаві ради дванадцятої сесії VII скликання від 26 жовтня 2017 року «Про поділ та об`єднання земельних ділянок», мотивуючи тим, що вказаними рішеннями Шевченківської районної у м. Полтаві ради вони були позбавлені права користування частиною земельної ділянки прибудинкової території багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 , оскільки на підставі цих незаконних рішень забудовники протиправно заволоділи суміжними з їх прибудинковою територією земельними ділянками, а також незаконно заволоділи частиною їх прибудинкової території шляхом перестановки паркану та знищення їхніх насаджень.
		У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права й обов`язки безпосередньо виникають, зокрема, з актів органів місцевого самоврядування (частина четверта статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Отже, їхні рішення можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до пункту 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування.Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).
		Рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з погляду його законності, а вимога про визнання такого рішення незаконним і його скасування - розглядатися за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право і спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер.У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою заявлення зазначеної позовної вимоги є оспорювання речового права (права власності), що виникло внаслідок реалізації відповідного рішення суб`єкта владних повноважень.
		Оскільки між позивачами та відповідачем існує спір щодо усунення перешкод у користуванні частиною прибудинкової території багатоквартирного будинку, такий спір щодо права користування слід вирішувати за правилами цивільного судочинства. А тому висновок апеляційного суду щодо юрисдикції спору є обґрунтованим, а аргументи Полтавської міської ради щодо наявності в адміністративного суду юрисдикції для розгляду спору є помилковими.
		З огляду на викладене підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції з наведених у касаційній скарзі доводів не вбачається.
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалену у справі постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
		Керуючись статтями 400, 402-404, 409, 410, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		Касаційну скаргу Полтавської міської ради залишити без задоволення.
		Постанову Полтавського апеляційного суду від 29 травня 2019 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                        Н. П. Лященко  Судді:     Н. О. Антонюк     В. С. Князєв    В. В. Британчук   Л. М. Лобойко    Ю. Л. Власов   О. Б. Прокопенко      М. І. Гриців     В. В. Пророк      Д. А. Гудима     Л. І. Рогач      В. І. Данішевська     О. М. Ситнік    Ж. М. Єленіна   О. С. Ткачук    О. Р. Кібенко   О. Г. Яновська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...