Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 466/9871/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори про недоговірні зобов`язання; Спори про відшкодування шкоди; Спори про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2020.
Дата набрання законної сили: 19.10.2021
Номер судового провадження: 2/466/234/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 466/9871/18
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		18 червня 2020 року 
		 Шевченківський районний суд м.Львова
		у складі: головуючого судді Баєвої О.І.
		секретаря судового засідання Якимець Ю.М.
		за участю представника позивача ОСОБА_1 
		представника відповідача ОСОБА_2 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Одеської області, Головного управління національної поліції в Одеській області про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, -
		 у с т а н о в и в :
		позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь в якості відшкодування моральної шкоди 64706534,00 грн. завданої неправомірними діями поліції та прокуратури, стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку на його користь в якості відшкодування сум, сплачених 50000,00 грн. у зв`язку з правовою допомогою під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження.
		В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що слідчим відділом Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018161500001104 від 14.05.2018 року за фактом заволодіння ним шахрайським шляхом грошових коштів, виготовлення, використання завідомо підробленого документу та присвоєння владних повноважень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190, ч.2, 3 ст.358, ст.353 КК України.
		Позивач стверджує, що підставою до внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення стала ухвала Апеляційного суду Одеської області від 17.01.2011 року про направлення кримінальної справи №02200700160 до прокуратури Приморського району на додаткове розслідування. Так, 14.05.2018 року СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області внесено вказані відомості до ЄРДР за №12018161500001104.
		Постановою про закриття кримінального провадження від 05.09.2018 року встановлено, що 27.08.2007 року СУ ОМУ ГУ МВС України стосовно нього порушено кримінальну справу №02200700160 за ч.4 ст.190 КК України на підставі заяви ОСОБА_4 , поданої на ім`я прокурора м.Одеси від 15.08.2007 року про заволодіння грошовими коштами шляхом шахрайства.
		В ході особистого огляду позивача було виявлено посвідчення №234, у зв`язку із чим 05.09.2007 року СУ ОМУ ГУ МВС України стосовно нього порушено ще одну кримінальну справу №02200700168 за ч.3 ст.358 КК України. А 18.09.2007 року відносно позивача було ще порушено дві кримінальні справи №02200700177 за ч.2 ст.190 КК України та №02200700179 за ч.2 ст.190 КК України.
		В подальшому відносно позивача СУ ОМУ ГУ МВС України ще було порушено кримінальні справи, а саме: 16.10.2007 року №022007001181 за ч.3 ст.190 КК України, 15.10.2007 року №02200700182 за ч.2 ст.358 КК України, 17.10.2007 року №02200700183 за ст.353 КК України.
		26.10.2007 року у об`єднаній кримінальній справи №02200700160 складено обвинувальний висновок та скеровано до суду.
		Проте, постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за вчинення ним злочинів, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358, ст.353 КК України повернуто прокурору Приморського району для проведення додаткового розслідування. Дана постанова була залишена без змін постановою апеляційного суду Одеської області.
		05.09.2018 року прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 Ляховченком І.А. було прийнято рішення про відсутність в діях позивача інкримінованих злочинів. Цією ж постановою було скасовано запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
		Позивач покликається на те, що з моменту його фактичного затримання, а саме з 27.08.2007 року по 09.10.2008 року він перебував під вартою. За час перебування під вартою у нього погіршився стан здоров`я. Більше того, жодних слідчих дій з 2011 року по 2018 рік вчинено не було, хоча він перебував у статусі підозрюваного весь цей час. У зв`язку із чим, він був обмежений у соціальних можливостях, оскільки він був позбавлений можливості отримати вищу освіту, працевлаштуватися на роботу із достойним заробітком, а відтак і створити сім`ю.
		Такими незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури йому завдано моральної шкоди, у зв`язку з чим він звертається до суду. 
		У відзиві на позовну заяву представник Державної казначейської служби України просила відмовити у задоволенні позовних вимог, покликаючись на те, що Державна казначейська служба України не в змозі використати прав учасників судового процесу , оскільки по суті не є учасником спірних правовідносин. Також вважає, що позивачем безпідставно визначено спосіб відновлення порушеного права за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів Казначейством з єдиного казначейського рахунку. Представник відповідача зазначає також, що визначена позивачем моральна шкода не обгрунтована.
		У відзиві на позовну заяву представник прокуратори Одеської області зазначив, що позивачем завищено суму моральної шкоди більше ніж у 100 разів, а також не надано її обгрунтованого розрахунку. Крім того, вказує на те, що вимога позивача про відшкодування 50000 грн. за надану йому правову допомогу також не підлягає до задоволення, оскільки не надано жодних доказів понесення таких збитків.
		У відзиві на позовну заяву представник Головного управління національної поліції в Одеській області просить відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 . Зокрема пояснює, що головне управління національної поліції створено 07.11.2015 року та не є правонаступником жодної юридичної особи та не може нести відповідальність за дії, які передували зазначеній даті.
		Позивач ОСОБА_3 та його представник ОСОБА_1 у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримали. Пояснили, що на момент, коли затримували ОСОБА_3 , він був успішною людиною, мав бізнес, в місяць отримував близько 5 тисяч доларів США. Зазначає, що його було затримано у 2007 році та відносно нього порушено більше 11 кримінальних справ. Під час проведення досудового розслідування його було взято під варту. Під вартою він перебував 15 місяців. У суді, під час розгляду об`єднаного кримінального провадження, потерпілі вказували на те, що з ним ніколи не були знайомі, а справа фабрикована. Після заміни йому запобіжного заходу, він не мав де проживати, а тому ночував у під`їздах. Після повернення справи на додаткове розслідування, протягом семи років не було проведено жодної слідчої дії. Він неодноразово звертався до Генерального прокурора України, прокурора Одеської області та в інші органи, щоб відновити справу, проте кримінальне провадження відносно нього загубилося, знайшли лише більше ніж через 3 роки. 
		Позивач ствердив, що за час розслідування даного кримінального провадження, засоби масової інформації м.Одеси вказували в сюжетах, що він злочинець, внаслідок чого він втратив всі соціальні зв`язки, а також ділові стосунки.. Крім того 11 років він не мав можливості ніде зареєструватися, оскільки його документи знаходилися при справі. В постанові прокурора про закриття кримінального провадження зазначено, що жоден із фактів не підтверджено. 
		Представник прокуратури Одеської області у судовому засіданні позовні вимоги заперечив, просив у задоволенні таких відмовити. Вказав, що повністю заперечує суму завданих збитків, оскільки вважає, що консультаційний висновок носить лише науково-рекомендаційний характер. Крім того, зазначив, що витрати на правову допомогу позивач не довів. А також вважає, що позивачем не доведено належним чином завдання йому моральної шкоди.
		Представник Державної казначейської служби України в судовому засіданні позовні вимоги заперечив, вказавши, що органи казначейства діють згідно з Конституцією України. Їх повноважені обмежені. Вважає, що Державна казначейська служба України є неналежним відповідачем по справі, оскільки кошти відшкодовуються з державного бюджету України. Крім того, вказав на те, що розмір морального відшкодування є значно завищеним. В подальшому у судове засідання не з`явився, поступило клопотання про розгляд справи у його відсутності.
		Заслухавши пояснення сторін, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
		Судом встановлено, що 27.08.2007 року СУ ОМУ ГУ МВС України стосовно ОСОБА_3 порушено кримінальну справу №02200700160 за ч.4 ст.190 КК України на підставі заяви, поданої ОСОБА_4 на ім`я прокурора м.Одеси від 15.08.2007 року про заволодіння грошовими коштами шляхом шахрайства.
		В ході особистого огляду позивача було виявлено посвідчення №234, у зв`язку із чим 05.09.2007 року СУ ОМУ ГУ МВС України стосовно ОСОБА_3 порушено ще одну кримінальну справу №02200700168 за ч.3 ст.358 КК України. А 18.09.2007 року відносно позивача було ще порушено дві кримінальні справи №02200700177 за ч.2 ст.190 КК України та №02200700179 за ч.2 ст.190 КК України.
		В подальшому відносно позивача СУ ОМУ ГУ МВС України ще було порушено кримінальні справи, а саме: 16.10.2007 року №022007001181 за ч.3 ст.190 КК України, 15.10.2007 року №02200700182 за ч.2 ст.358 КК України, 17.10.2007 року №02200700183 за ст.353 КК України.
		26.10.2007 року у об`єднаній кримінальній справи №02200700160 складено обвинувальний висновок та скеровано до суду.
		З 27.08.2007 року і до 09.10.2008 року ОСОБА_3 перебував під вартою. В подальшому запобіжний захід змінено на підписку про невиїзд. 
		Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 22.11.2011 року кримінальну справу відносно ОСОБА_3 за вчинення ним кримінальних злочинів, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190, ч.ч.2,3 ст.358, ст.353 КК України повернуто прокурору Приморського району для проведення додаткового розслідування. Дана постанова була залишена без змін постановою апеляційного суду Одеської області.
		В ході судового розгляду встановлено, що жодних слідчих дій з 2011 року по 2018 рік органом досудового розслідування вчинено не було. Разом з тим, ОСОБА_3 весь цей час перебував у статусі підозрюваного. Хоча ним та його адвокатом неодноразово подавалися клопотання про закриття кримінальної справи. Такі клопотання органом досудового розслідування до уваги не бралися, а також не вчинялися слідчі дії, що позбавляло його можливості вести нормальне соціальне життя.
		В подальшому, слідчим відділом Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області проводилося досудове розслідування у кримінальному провадженні №12018161500001104 від 14.05.2018 року за фактом заволодіння ОСОБА_5 шахрайським шляхом грошових коштів, виготовлення, використання завідомо підробленого документу та присвоєння владних повноважень за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190, ч.2, 3 ст.358, ст.353 КК України.
		Підставою до внесення до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення стала ухвала Апеляційного суду Одеської області від 17.01.2011 року про направлення об`єднаної кримінальної справи №02200700160 до прокуратури Приморського району на додаткове розслідування. Так, лише 14.05.2018 року СВ Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП в Одеській області внесено вказані відомості до ЄРДР за №12018161500001104.
		Прокурором Одеської місцевої прокуратури №3 в порядку нагляду процесуального керівництва, 05.09.2018 року винесено постанову про закриття кримінального провадження на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України, та встановлено, що діями ОСОБА_3 не завдано матеріальної шкоди та його дії не утворюють склад злочинів, передбачених ч.ч.2, 3, 4 ст.190, ч.ч.2, 3 ст.358, ст.353 КК України.
		Правовідносини, які виникли між сторонами у даному випадку регулюються ст.ст.1174, 1176 Цивільного кодексу України.
		Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також передбачено право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
		З точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод судам належить зважати на ефективність такого способу.
		У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
		Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
		Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
		Право особи на відшкодування шкоди, завданої внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, передбачено також статтею 1176 ЦК України. Згідно з даною статтею шкода відшкодовується незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування цієї шкоди визначається законом.
		Таким законом є Закон України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон).
		Завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті 1 Закону).
		Згідно зі статтею 2 Закону право на відшкодування шкоди виникає у випадках, зокрема, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.
		Судом встановлено, що правовідносини сторін виникли з підстав неправомірних дій посадових осіб прокуратури Одеської області, зокрема щодо незаконного тримання під вартою ОСОБА_3 протягом 13 місяців, щодо необґрунтованого розслідування кримінального провадження протягом 11 років, з яким протягом 7 років не вчинялося жодних слідчих дій, а ОСОБА_3 залишався в статусі підозрюваного.
		Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
		Відповідно до цієї норми обов`язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.
		Статтею 43 Бюджетного кодексу України встановлено, що при виконанні державного бюджету і місцевих бюджетів застосовується казначейське обслуговування бюджетних коштів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунку, відкритого у Національному банку України.
		Згідно з пунктом 8 частини першої статті 7, частини другої статті 23 БК України бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
		Статтею 25 Бюджетного кодексу України установлено, що Державна казначейська служба України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Списання грошових коштів проводиться держказначейством з відповідного казначейського рахунку.
		Враховуючи викладене, хоча Державна казначейська служба України прямо не порушувала права ОСОБА_3 , законодавством України передбачений порядок відповідальності органу державної влади, відповідно до якого кошти списуються з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.
		Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, може полягати у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		Згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
		Факт заподіяння моральної шкоди діями слідчого відділу Шевченківського ВП Приморського ВП в м.Одесі ГУНП Одеської області та діями прокуратури Приморського району м.Одеси стверджується безпідставним притягненням до кримінальної відповідальності, тривалою бездіяльності посадових осіб пов`язаних з невиконанням своїх обов`язків, безпідставним триманням під вартою протягом 13 місяців ОСОБА_3 , не проведенні комплексу дій передбачених КПК України протягом 7 років, коли особа продовжувала перебувати в статусі підозрюваного у кримінальному правопорушенні, до неї було застосовано запобіжний захід та фактично відповідно відносно ОСОБА_6 діяли обмеження, передбачені запобіжним заходом. 
		Такі тривалі неправомірні дії призвели до погіршення здоров`я позивача, втрати соціальних зв`язків, а також роботи із достойним заробітком.
		Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права позивача порушені, підставою для відшкодування шкоди слугує також той факт, що ОСОБА_3 з моменту затримання, а саме з 27.08.2007 року по 09.10.2008 року перебував під вартою. 
		У відповідності із частиною 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону).
		Відповідно до частин другої, третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31.03.1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв`язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.
		Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.
		Відповідно до роз`яснень, викладених в п. п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", особа має право на відшкодування моральної шкоди лише у випадках прямо передбачених законодавством. Умовами для покладення на особу відповідальності за шкоду, заподіяну іншій особі, є протиправна дія чи бездіяльність, наявність шкоди, причинний зв`язок між дією (бездіяльністю) і негативними наслідками та вина заподіювача.
		Отже, для застосування деліктної відповідальності на підставі статті 1167 ЦК України необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність шкоди; 2) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду.
		При цьому суд виходить з того, що ст.12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів.
		Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Проте враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_3 щодо стягнення моральної шкоди у розмірі 64706534 гривен завищеними, їх розмір не знайшов свого підтвердження у судовому засіданні. Так, позивачеві були спричинені моральні страждання, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм, проте інших доказів на підтвердження немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, істотності змін в житті, тощо) суду не надано.
		Крім того, суд не бере до уваги покликання позивача при обгрунтуванні вищевказаної суми на консультативне повідомлення Львівського НДІСЕ від 30.11.2018 року №6, оскільки наведені в повідомленні розрахунки є науково-практичними рекомендаціями для визначення характеру та ступеня моральних страждань.
		Гарантований Законом розмір відшкодування моральної шкоди складає один розмір мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, при вирішенні цього питання суд виходить з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діє на час розгляду справи.
		Згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» мінімальна заробітна плата з 1 січня 2020 року складає 4723 гривень.
		Керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунка Державною казначейською службою України на користь ОСОБА_3 у відшкодування завданої йому у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом 684835 гривень моральної шкоди, у одному мінімальному розмірі заробітної за кожен місяць перебування під слідством і судом під час дії запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд і у розмірі двох мінімальних заробітних плат - за кожен із 13 повних місяців дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (4 723 гривень*119 місяців)+(4 723 гривень*2*13 місяців).
		Такий висновок також викладений у Постанові Верховного Суду від 28.11.2018 року у справі №214/6982/13-ц.
		Щодо вимоги ОСОБА_3 про відшкодування йому 50000 грн витрат на послуги адвоката у кримінальному провадженні, суд приходить до висновку, що такі є необгрунтованими та не підлягають задоволенню у зв`язку із ненаданням ОСОБА_3 жодних підверджуючих документів таких понесених витрат.
		Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги характер спірних правовідносин, доведеність неправомірних дій посадових осіб Головного управління національної поліції в Одеській області та Прокуратури Одеської області, суд приходить до висновку, що слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через казначейську службу на користь ОСОБА_3 684835 грн. у відшкодування моральної шкоди. В решті вимог відмовити.
		На підставі ст.ст. 23, 1167, 1174, 1176 ЦК України, керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 258, 259 ЦПК України, суд, -
		 у х в а л и в: 
		позов задовольнити частково.
		Стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через казначейську службу на користь ОСОБА_3 684835 грн. (шістсот вісімдесят чотири тисячі вісімсот тридцять п`ять гривень) у відшкодування моральної шкоди.
		В задоволенні інших вимог відмовити.
		Судові витрати віднести на рахунок держави.
		Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Державна казначейська служба України, код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м.Київ, вул.Бастіонна, 6.
		Відповідач: Прокуратура Одеської області, 65026, м.Одеса, вул.Пушкіна, 3.
		Відовідач: Головне управління Національної поліції в Одеській області, код ЄДРПОУ 03558552, 65014, м.Одеса, вул.Єврейська, 12.
		Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
		Повний текст рішення складено 23.06.2020 року.
		Суддя  О.  І.  Баєва

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...