Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2-1230/11 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: 23.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.06.2020
Номер судового провадження: 6/0203/60/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 2-1230/11
		6/0203/60/2020 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		   23 червня 2020 року Кіровський районний суд м.Дніпропетровська в складі:
		 
		головуючого судді - Казака С.Ю.
		при секретарі - Дикаленко А.В.
		за участі представника заявника - ОСОБА_1 
		представника заінтересованої особи - Мовчан О.С.
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі заяву ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», ОСОБА_3 , Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,-
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		   До Кіровського районного суду м.Дніпропетровська надійшла вищезазначена заява ОСОБА_2 , в якій остання посилалась на те, що за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська у цивільній справі №2-1230/11 з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року в сумі 399146 грн. 18 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46269,61 долари США, що еквівалентно 366450 грн. 68 коп.; заборгованості по процентам в сумі 3732,21 долари США, що еквівалентно 29558 грн. 73 коп., пені в сумі 3136 грн. 77 коп. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2012 року по справі №412/9242/2012 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 399146 грн. 18 коп., стягнутої за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська, було звернуто стягнення на предмет іпотеки. За результатами виконавчого провадження з виконання рішення суду у справі №412/9242/2012 позичальником 21.03.2017 року була погашена заборгованість, яка була стягнута за рішенням суду у справі №2-1230/11 та постановою від 20.03.2017 року виконавче провадження було закінчено, в зв`язку із виконанням рішення суду в повному обсязі. Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05.07.2018 року у справі №201/7031/17 було відмовлено в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та рішення суду в цій частині було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди зазначили, що стягнута за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року була погашена в повному обсязі шляхом перерахування на рахунок стягувача коштів в сумі 401073 грн. 48 коп. Проте, заявниці стало відомо, що у Соборному відділі державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) перебувають на виконанні виконавчі листи по справі №2-1230/11 та проводяться виконавчі дії по стягненню заборгованості, яка вже повністю погашена. Посилаючись на вказані обставини, заявниця у відповідності до ст.432 ЦПК України просила визнати виконавчий лист, виданий 23.01.2012 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська по справі №2-1230/11, таким, що не підлягає виконанню.
		В судовому засіданні представник ОСОБА_2 підтримав подану останньою заяву та, посилаючись на викладені в ній підстави, просив задовольнити заяву.
		Заінтересована особа  ОСОБА_3 , в судове засідання не з`явився, в наданій заяві просив розглядати справу без його участі, зазначивши про підтримання поданої заяви.
		Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) явку свого представника не забезпечив, про причини неявки не повідомив.
		Представник ПАТ «МТБ БАНК» в наданих письмових запереченнях та поясненнях під час розгляду справи проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на те, що рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року у цивільній справі №2-1230/11 з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК» було стягнуто заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року в іноземній валюті, з визначенням її в гривневому еквіваленті. В ході виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська у справі №412/9242/2012 на рахунок банку було перераховано грошові кошти у гривнях, які було конвертовано банком в долари США згідно з існуючим курсом валют на день погашення боржником заборгованості. На теперішній час вказана заборгованість в повному обсязі не погашена та залишок заборгованості становить 12772,45 долари США. Заборгованість підлягає стягненню саме у доларах США, як валюті кредиту. 
		Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року у цивільній справі №2-1230/11, яке набрало законної сили, з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «МАРФІН БАНК», правонаступником якого є ПАТ «МТБ БАНК», було стягнуто заборгованість за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року в сумі 399146 грн. 18 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в сумі 46269,61 долари США, що еквівалентно 366450 грн. 68 коп.; заборгованості по процентам в сумі 3732,21 долари США, що еквівалентно 29558 грн. 73 коп., пені в сумі 3136 грн. 77 коп. Також стягнуто судові витрати в сумі 1820 грн.
		Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2012 року по справі №412/9242/2012 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року в сумі 399146 грн. 18 коп., стягнутої за рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року, було звернуто стягнення на предмет іпотеки. 
		За результатами виконавчих проваджень з виконання виконавчих листів, виданих 26.11.2012 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська на виконання рішення цього суду від 04.09.2012 року у справі №412/9242/2012, на рахунок банку боржниками було перераховано кошти в сумі 401073 грн. 48 коп. та постановами старшого державного виконавця Соборного відділу державної виконавчої служби м.Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області від 20.03.2017 року відповідні виконавчі провадження було закінчено на підставі п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження».
		Також з матеріалів справи вбачається, що банком до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було пред`явлено позов про стягнення заборгованості за кредитним договором №00219/RD від 23.05.2008 року за період, після того, за який заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року у цивільній справі №2-1230/11 було стягнуто заборгованість за кредитним договором.
		Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 05.07.2018 року у справі №201/7031/17, яке в цій частині було залишено без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 року, в задоволенні вказаних позовних вимог банку було відмовлено, оскільки скориставшись своїм правом, передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України, банк звернувся до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, який було задоволено заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року у цивільній справі №2-1230/11. Таким чином, у банку були відсутні правові підстави для подальшого нарахування процентів та неустойки. 
		В постанові Дніпровського апеляційного суду від 05.06.2019 року також зазначено, що під час розгляду справи встановлено, що за виконавчим документом, виданим 26.11.2012 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська у справі №412/9242/2012, на рахунок стягувача було перераховано кошти в сумі 401073 грн. 48 коп. та виконавче провадження закінчено.
		 
		Частиною 2 ст.432 ЦПК України встановлено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
		Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		У ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Частиною першою ст.1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
		При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
		Відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
		Тобто відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
		Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
		Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
		Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
		Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
		Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
		Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
		Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч.1 ст.1046 ЦК України, а також ч.1 ст.1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
		Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).
		Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.
		Відповідно до пункту 30.1 ст.30 Закону України від 05.04.2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
		Відповідні правові висновки наведені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 року у справі №373/2054/16-ц, провадження №14-446цс18; від 04.07.2018 року у справі №761/12665/14-ц, провадження №14-134цс18.
		 
		З матеріалів цивільної справи №2-1230/11 вбачається, що відповідно до умов кредитного договору №00219/RD від 23.05.2008 року кредит надавався позичальнику ОСОБА_2 в іноземній валюті  доларах США. 
		   Заочним рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року заборгованість за кредитним договором була стягнута з визначенням складових цієї заборгованості за тілом кредиту та процентами в доларах США, з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ.
		Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. 
		Під час виконання рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 04.09.2012 року по справі №412/9242/2012 боржником на рахунок банку було перераховано кошти в гривні, що на момент такого перерахування внаслідок конвертації в долари США за офіційним курсом НБУ не покривало стягнуту заборгованість у валюті кредиту. 
		Як зазначив, представник банку, на теперішній час згідно виписок по особовому рахунку позичальника непогашеною залишається заборгованість в сумі 12772,45 доларів США.
		За вказаних обставин, суд вважає, що доводи заяви про повне погашення заборгованості, стягнутої на підставі заочного рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 14.12.2011 року у справі №2-1230/11, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та належними доказами не підтверджені.
		В зв`язку з цим, суд не вбачає передбачених ст.432 ЦПК України підстав для визнання виконавчого листа, виданого на підставі зазначеного вище заочного рішення, таким, що не підлягає виконанню та приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заяви.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2,4,5,258-260,432 ЦПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		   В задоволенні заяви ОСОБА_2 , заінтересовані особи  Публічне акціонерне товариство «МТБ БАНК», ОСОБА_3 , Соборний відділ державної виконавчої служби у м.Дніпро Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню  відмовити.    
		   Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.261 ЦПК України та може бути оскаржена учасниками справи шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м.Дніпропетровська протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.
		 
		Повний текст ухвали складено 23 червня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		 
		Суддя                                 С.Ю.Казак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...