Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/1273/16-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2020. Зареєстровано: 24.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 25.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/26872/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 802/1273/16-а
		адміністративне провадження № К/9901/26872/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
		розглядувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області 
		на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року (головуючий суддя - Слободонюк М.В.)
		та на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Смілянець Е.С., Залімський І.Г., Сушко О.О.)
		у справі №802/1273/16-а
		за позовом  ОСОБА_1 
		до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області
		про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У серпні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач, плтаник) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, Вінницька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення.
		 
		В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що належний позивачу на праві власності автомобіль не є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2016 році, а тому оскаржуване податкове повідомлення - рішення є протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
		 
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області форми "Ф" № 60209-13 від 29.06.2016.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій здійснивши на офіційному веб-сайті Міністерства економічного розвитку і торгівлі України розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу марки Volkswagen Touareg 2014 року випуску, з об`ємом двигуна 2967 см3, пальне - дизель дійшли висновку, що середньоринкова вартість автомобіля є меншою ніж 750 розмірів мінімальних заробітних плат.
		 
		Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.
		 
		21 лютого 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		13 березня 2017 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якій платник зазначає про законність і обґрунтованість рішень суддів попередніх інстанцій та безпідставність доводів, викладених у касаційній скарзі.
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, позивач є власником транспортного засобу марки Volkswagen, модель Touareg, 2014 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з об`ємом двигуна 2967 см3, пальне - дизель, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .
		 
		29.06.2016 Вінницькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Ф" № 60209-13, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік в розмірі 25 000,00 грн.
		 
		Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2015) судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.  Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вищенаведені вимоги кореспондуються з приписами статті 242 КАС України (в редакції, що діє з 15.12.2015), відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		 
		Судові рішення судів попередніх інстанцій вказаним вимогам не відповідають в зв`язку з наступним.
		 
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією та Податковим кодексом України (далі -ПК України) в редакціях, що були чинними на момент їх виникнення.
		 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Так, Законом України №71-VІІІ від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», що набрав чинності 01.01.2015, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції та запроваджено транспортний податок.
		 
		24.12.2015 Верховною Радою України прийнято   Закон України № 909-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», що набрав чинності 01.01.2016 (далі - Закон №909-VIII), яким внесено зміни у   Податковий кодекс України   щодо об`єкту оподаткування транспортним податком.
		 
		Підпунктом 267.3.1 пункту 267.3 ст. 267 Податкового кодексу України встановлено, що базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
		 
		Відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України (в редакції Закону України від 24.12.2015 №909) об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
		 
		Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки Законом України № 909-VIII     не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, з 01 січня 2016 року платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше 5 років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати.
		 
		Крім того, пунктом 4 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 909-VIII визначено, що у 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом   12.3.4пункту   12.3   статті   12 Податкового кодексу України   та   Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».
		 
		Виходячи з системного аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що законодавець на 2016 рік не передбачив залежності нарахування транспортного податку від факту прийняття відповідною радою рішення про встановлення місцевих податків.
		 
		При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції звертає увагу на те, що зі змісту пп. 267.2.1 ч. 267.2 ст. 267 ПК України та Методики визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2016 № 66 вбачається, що повноваження та обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. 
		 
		Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. 
		 
		Відтак, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація.
		 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що така інформація в матеріалах справи відсутня. За таких обставин, впевнитись у наявності підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення неможливо.
		 
		Згідно з частинами першої, другої   статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України   суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		 
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
		 
		Суди попередніх інстанцій скасовуючи податкове повідомлення-рішення про нарахування позивачу транспортного податку за 2016 рік, виходили з того, що відповідачем не виконаний обов`язок щодо надання належних доказів в підтвердження наявності підстав для визначення податкового зобов`язання з транспортного податку за 2016 рік. При цьому, судами, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
		 
		Відтак, для встановлення фактичних обставин справи, суди попередніх інстанцій повинні були встановити чи віднесено центральним органом виконавчої влади, транспортні засоби, аналогічні тому, який перебуває у власності позивача, до об`єктів оподаткування транспортним податком за 2016 рік; чи наявна така інформація на офіційному сайті Мінекономрозвитку; та чи надавалась інформація про об`єкти оподаткування транспортним податком за 2016 рік контролюючому органу для визначення податкових зобов`язань суб`єктам оподаткування.
		 
		Колегія суддів не приймає до уваги наявний в матеріалах справи розрахунок середньоринкової вартості автомобіля, оскільки останні датований вереснем 2016 року.
		 
		Така ж сама правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №804/112/17, від 13.03.2018 у справі №826/93000/16 та від 08.05.2018 у справі №818/1383/16.
		 
		Відповідно до частин четвертої та п`ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
		 
		Частиною четвертою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.
		 
		Враховуючи положення вищенаведених норм, колегія суддів Верховного Суду вважає, що відповідачем не виконано обов`язку щодо надання належних доказів на підтвердження наявності підстав для визначення позивачу податкового зобов`язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб за 2016 рік. При цьому, судом, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, не витребувано ані у відповідача, ані у Мінекономрозвитку, інформації, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.
		 
		Пунктом 1 ч. 1 ст. 345 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
		 
		Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
		 
		У зв`язку з вищенаведеним, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановили при цьому фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Верховний Суд також зазначає, що з метою з`ясування всіх фактичних обставин у справі для правильного її вирішення, судам необхідно врахувати той факт, що розрахунок середньоринкової вартості транспортного засобу здійснюється  Мінекономрозвитку та безпосередньо впливає на визначення об`єкту оподаткування транспортним податком.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Вінницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області - задовольнити частково.
		 
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 01 грудня 2016 року скасувати, справу №802/1273/16-а направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                        І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                                  І. Я. Олендер
		 
		                                                                                          Р. Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...