Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/2185/19 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Грабіж.
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2020. Зареєстровано: 25.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: 11-кп/4805/391/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019060020000768

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УКРАЇНА 
		Житомирський апеляційнийсуд 
		 
		Справа №296/2185/19 Головуючий у 1-й інст.  ОСОБА_1  
		Категорія ст. 296 ч.1 КК України  Доповідач                 ОСОБА_2   
		 
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2020 року Житомирський апеляційний суд 
		в складі: головуючого ОСОБА_2 ,
		суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		з участю: секретаря ОСОБА_5 , 
		прокурора ОСОБА_6 ,
		обвинуваченого ОСОБА_7 ,
		             захисника   ОСОБА_8 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі кримінальне провадження №12019060020000768 за апеляційною скаргою прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2020 року, яким 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, не одруженого, з середньою спеціальною освітою, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,-
		 
		визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.186, ч.1 ст.296 КК України та призначено йому покарання:
		-за ч.1 ст.186 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту;
		-за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
		На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом одного року шести місяців іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені обов`язки: періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
		Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_7 на користь держави 1570 (одна тисяча п`ятсот сімдесят) гривень судових витрат за проведення судово  товарознавчої експертизи.
		Вирішено питання щодо речових доказів,-
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		За обставин встановлених судом та зазначених у вироку, 19.02.2019 року близько 17 год. 10 хв. ОСОБА_7 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходився у громадському транспорті  тролейбусі № 2062 за маршрутом № 3 (Ялинка  Смолянка  Вокзал), поблизу вул. Вокзальної, 13 у м. Житомирі, де у нього раптово виник злочинний умисел, направлений на вчинення хуліганства.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, в зазначений день, час та місці, діючи з прямим умислом, з мотивів явної неповаги до суспільства, які виражалися в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, зневазі до оточуючих, що супроводжувалось особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві, в присутності інших пасажирів, розпочав словесний конфлікт з кондуктором тролейбусу ОСОБА_10 , в ході якого ображав словами брутальної лайки та погрожував фізичною розправою останньому.
		У подальшому, ОСОБА_7 , підійшовши до ОСОБА_10 , наніс два удари кулаком правої руки в область обличчя, один удар кулаком лівої руки в ділянку губ та один удар в тім`яну ділянку голови останнього.
		Своїми умисними діями, ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_10 тілесні ушкодження у вигляді синців та крововиливу на обличчі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		В результаті вказаних дій ОСОБА_7 , кондуктор громадського транспорту ОСОБА_10 не міг продовжувати роботу, а тому тролейбус № 2062 припинив свою роботу та повернувся до Житомирського трамвайно  тролейбусного управління.
		Крім цього, 25.03.2019 року близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 перебував по вул. Київське шосе, 21 у м. Житомирі, де помітив раніше невідомих неповнолітніх осіб, один з яких ОСОБА_11 перебував на велосипеді марки «Тітан» в рамі білого кольору, який належить ОСОБА_12 , матері одного з неповнолітніх осіб  ОСОБА_13 .
		Зрівнявшись з вказаною групою осіб, ОСОБА_7 безпричинно, з надуманих підстав, в грубій формі звернувся до ОСОБА_14 з приводу того, чому він на нього дивиться, через що останній, злякавшись, кинув велосипед на землю та разом з іншими особами розпочали втікати, а ОСОБА_7 , піднявши велосипед, розпочав наздоганяти групу раніше невідомих неповнолітніх осіб та звернувся до них із запитанням кому належить даний велосипед, на що ОСОБА_13 повідомив, що йому.
		У цей день, час, місці та за вказаних обставин у ОСОБА_7 виник злочинний умисел, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), а саме велосипед марки "Тітан", в рамі білого кольору, який належить ОСОБА_12 , вартістю 1990 грн. 34 коп.
		Реалізуючи свій злочинний умисел, за вказаних вище обставин, ОСОБА_7 , сівши на вказаний велосипед, поїхав по вул. Київське шосе, у напрямку м. Київ, залишив місце вчинення злочину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд.
		Таким чином, ОСОБА_7 відкрито викрав майно, що належить ОСОБА_12 , а саме  велосипед марки «Тітан», в рамі білого кольору, вартістю 1990 грн. 34 коп., чим спричинив останній матеріальної шкоди на вищевказану суму.
		В апеляційній скарзі прокурор ОСОБА_9 , не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеності вини та кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.296, ч.1 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді 4 років обмеження волі. В решті вирок залишити без зміни. Вважає, що вирок суду підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції не надав належної оцінки даним, що характеризують особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, фактично не пов`язаний з соціальними інститутами, які могли б сприяти його перевихованню без ізоляції від суспільства, а також не врахував думку потерпілого ОСОБА_10 , який наполягав на суворому покаранні обвинуваченного. Крім того зазначає, що суд першої інстанції не врахував суспільну небезпечність ОСОБА_7 , який раніше хоч і не судимий, однак відносно нього 03.11.2017 року до Богунського районного суду м. Житомира було скеровано обвинувальний акт за ч.1 ст.296, ч.1 ст.122 КК України. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно врахував, як обставину пом`якшуючу покарання обвинуваченого, визнання вини та щире каяття, оскільки ОСОБА_7 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України фактично не визнав та не розкаявся. Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано застосував щодо ОСОБА_7 ст.75 КК України. 
		Заслухавши доповідача, доводи прокурора в підтримання апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника в заперечення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали кримінального провадження в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до ч.1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
		Враховуючи, що вирок оскаржується лише в частині призначеного покарання, висновок суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_7 у грубомупорушенні громадськогопорядку змотивів явноїнеповаги досуспільства,що супроводжувалосяособливою зухвалістю,та увідкритому викраденнічужого майна(грабіж), відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 186 КК України кваліфіковані правильно.
		Разом з тим, колегія суддів вважає, що призначене ОСОБА_7 судом першої інстанції покарання не відповідає тяжкості кримінального правопорушення, внаслідок м`якості, а саме застосуванні ст. 75 КК України та звільнення обвинуваченого ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням.
		Так, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував характер, ступінь суспільної небезпечності та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, особу обвинуваченого, обставини, що обтяжують та пом`якшують його покарання.
		Проте, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції не в достатній мірі враховано особу обвинуваченого ОСОБА_7 та не надано достатньої оцінки даним про підвищену суспільну небезпечність останнього ( а.п.70 т.1), який за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, думку потерпілого ОСОБА_10 , який наполягав на призначенні суворого покарання обвинуваченому. 
		Крім того, як зазначено у вироку, судом першої інстанції при призначенні покарання враховано як обставини, що пом`якшують покарання: визнання вини та шкодування про вчинене. 
		Разом з тим, з мотивувальної частини вироку вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, не визнав, у вчиненому не розкаявся.
		Також, судом першої інстанції не надано оцінки тому, що 03.11.2017 року до Богунського районного суду м. Житомира відносно ОСОБА_7 направлено обвинувальний акт за ч.1 ст. 296, ч.1 ст. 122 КК України (т.1 а.п. 205).
		Наведене свідчить про те,що ОСОБА_7 наполегливо прагневести злочиннийспосіб життя,оскільки протягом нетривалого часу вчинив два нових злочини, один з яких з корисливих мотивів, а інший пов`язаний з насильством, в той час, коли відносно останнього в суді вже перебувало вищевказане кримінальне провадження.
		Крім того, злочин, передбачений ч.1 ст.296 КК України, ОСОБА_7 вчинено в стані алкогольного сп`яніння, що в сукупності з вищенаведеним, також свідчить про його підвищену суспільну небезпечність.
		Відповідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
		Проте, на переконання колегії суддів, судом першої інстанції не наведено переконливих мотивів про можливість застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_7 вимог ст.ст.75, 76 КК України.
		За такихобставин,апеляційний судвважає,що даніпро особу ОСОБА_7 свідчать пронеможливість застосуваннящодо останньогоположень ст.75КК України. 
		На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи вирок відносно обвинуваченого ОСОБА_7 судом першої інстанції було допущено неправильне застосування законуУкраїни прокримінальну відповідальність,а тому він підлягає скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку.
		Так, відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.65 КК України апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу винного та обставини кримінального провадження, що обтяжують та пом`якшують його покарання.
		Відповідно до ст.12 КК України кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим ОСОБА_15 , відносяться до категорії невеликої та середньої тяжкості.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_15 , апеляційним судом враховано особу обвинуваченого, який є раніше не судимим, має молодий вік, перебував у розшуку, за місцем проживання характеризується посередньо, його соціальні зв`язки  не одружений, дітей немає, проживає разом з матір`ю та братом, офіційно не працевлаштований, на обліку в лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває.
		Також, апеляційний суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 296 КК України не визнав та не розкаявся.
		Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, апеляційний суд визнає щире каяття та визнання вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 186 КК України.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_7 , відповідно до ст. 67 КК України, апеляційний суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. 
		Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_7 слід призначити покарання у виді арешту в межах санкції ч.1 ст. 186 КК України, та у виді обмеження волі, що передбачене санкцією ч.1 ст. 296 КК України, яке, на переконання апеляційного суду, буде достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів.
		На підставі викладеного, вирок в частині призначеного покарання підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового вироку.
		Керуючись ст. ст. 404, 407, 420 КПК України, апеляційний суд, -
		 
		у х в а л и в :
		 
		Апеляційну скаргу прокурора Житомирської місцевої прокуратури ОСОБА_9 задовольнити частково.
		Вирок Корольовського районного суду м. Житомира від 09 квітня 2020 року щодо  ОСОБА_7 в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
		Призначити  ОСОБА_7  покарання:
		-за ч.1 ст.186 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту;
		-за ч.1 ст.296 КК України у виді 2 (двох) років обмеження волі.
		На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.
		Початок строку відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання. 
		В решті вирок залишити без зміни.
		Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
		 
		Судді:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...