Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/10798/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: A/855/2586/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10798/19                                                          Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		  24 червня 2020 року                                                                                            м. Київ
		          Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: 
		          Головуючого судді:                                                          Чаку Є.В., 
		          суддів:                                                                      Федотова І.В., Мєзєнцева Є.І.
		          за участю секретаря                                                           Муханькової Т.В.                    
		          розглянувши у закритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу Національного банку України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» до Національного банку України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, 
		 
		                                                  В С Т А Н О В И В :
		Публічне акціонерне товариство Акціонерний комерційний банк «ІНДУСТРІАЛБАНК» (далі - позивач, ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національного банку України (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення НБУ від 03 червня 2019 року №215/БТ про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».
		          Рішенням  Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року позов задоволено.
		          Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що виявлення Національним банком України в діях банку ознак, перелік яких наведено в Положенні №346, є свідченням наявності загрози інтересам вкладників та іншим кредиторам банку. Апелянт зазначив, що банк при проведенні фінансових операцій з ТОВ «ФК «Кредо-Інвест», ТОВ «Авіс-Інвестментс», ТОВ «Айур Фінанс», ТОВ «ТД Політехсістемс»  не брав до уваги визначені Національним банком України критерії та не вжив належних заходів відповідно до Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 26.06.2015 року №417 (далі - Положення №417) та внутрішніх документів Банку (вказане підтверджується відсутністю в справах клієнтів запитів до інших банків та до самих клієнтів на момент проведення фінансових операцій із перерахування коштів на рахунки ПАТ Банк «Юнісон», ПАТ «Таскомбанк», АБ «Укргазбанк»).
		          Апелянт зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення він діяв виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України»; діяв передбачувано, оскільки відповідальність банків за порушення вимог законодавства у сфері фінансового моніторингу/здійснення ризикової діяльності чітко визначена статтями 48 та 73 Закону України Про банки, Положенням №346; не ставився до Банку в інший спосіб, аніж це передбачено вимогами законодавства України; врахував ті матеріали, документи та дані, що згідно із законодавством України мають бути враховані під час його прийняття, на підставі обставин, фактів та дій, об`єктивне існування яких Банк визнає та не оспорює; врахував показники фінансового стану Банку; врахував позицію Банку стосовно всіх зафіксованих у Довідці про перевірку Банку від 10.12.2018 року фактів порушень/ознак здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу. 
		У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повно, всебічно та об`єктивно  з`ясував обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому рішення є законним та обґрунтованим. Зокрема, позивач зазначив, що ні в оскаржуваному рішенні, ні в довідці за результатами перевірки від 10.12.2018 року, на підставі якої винесено рішення №215/БТ, Національний банк не вказує, що в діяльності позивача було виявлено порушення: невідповідність або відсутність стандартам Базельського комітету банківського нагляду, і що така невідповідність поставила банк під серйозні ризики з боку клієнта й протилежної сторони. Також відповідач жодним чином не вказував ні в оскаржуваному рішенні, ні у довідці, ні при розгляді справи у суді першої інстанції на ризик концентрації та операційний ризик. Позивач зазначив, що оскаржуване рішення та апеляційна скарга взагалі не містять мотивів, за якими Національний банк дійшов висновку про те, що діяльність Банку (яку відповідач визнав ризиковою) загрожує інтересам вкладників та інших кредиторів Банку. Оскаржуване рішення не містить чітких ознак, висновків чи тверджень про наявність загрози інтересам вкладників чи інших кредиторів Банку внаслідок здійснення клієнтами Банку операцій, описаних в пунктах 1-2 розділу 1 Рішення №215/БТ. На думку позивача, вказані обставини свідчать про те, що Національний банк не визначився, не довів і не зазначив у рішенні яким чином фінансові операції, віднесені відповідачем до ризикової діяльності, спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів Банку, а тому кваліфікація відповідачем дій Банку як порушення визначеної ч.1 ст.48 Закону про банки заборони - неправомірна та безпідставна.
		           25.03.2020 року за клопотанням сторін, обґрунтованим введенням карантинних заходів у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), розгляд справи було відкладено.
		 19.05.2020 року ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду було відмовлено у задоволенні клопотання ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		          Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  не підлягає задоволенню, а рішення суду необхідно залишити без змін, з наступних підстав.
		          Як убачається з матеріалів справи, у період з 24.09.2018 року по 29.10.2018 року Департаментом фінансового моніторингу на підставі посвідчення НБУ від 18.09.2018 року №25-0015/50322, відповідно до вимог пункту 8 розділу ІІ Положення про порядок організації та проведення перевірок з питань запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 20 червня 2011 року №197 (із змінами), Плану перевірок банків та небанківських фінансових установ - резидентів на 2018 рік проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з питань дотримання законодавства, яке регулює відносини у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за період діяльності з 01.07.2014 року по 01.08.2018 року.
		          Результати проведеної перевірки оформлені довідкою від 10.12.2018 року, у висновках якої зазначено про  наявність випадків порушення Банком вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», Постанови Правління Національного банку України від 26.06.2015 року №417. Крім того зазначено, що у інспекційної групи наявні підстави вважати, що проведені окремими клієнтами Банку фінансові операції містять ознаки передбачені абзацами 14, 16 та 17 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення про застосування Національним банком України заходів впливу, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 серпня 2012 року №346, а саме:
		-          участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею - продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);
		-          нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансування тероризму;
		-          невикористання банком права відмовити у проведенні клієнтам банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину (у редакції, що діяла на момент проведення фінансових операцій).
		          Водночас, у довідці також зазначено, що рівень управління ризиками в частині організації внутрішньобанківської системи та управління ризиками є прийнятним; рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для ідентифікації, верифікації та вивчення клієнтів оцінений як задовільний; рівень управління ризиками використання публічними особами послуг банку для легалізації кримінальних доходів оцінений як прийнятний; рівень управління ризиками в частині виявлення фінансових операцій та здійснення інформаційного обміну з уповноваженими органами оцінено як задовільний; загальний рівень управління ризиками є задовільним. 
		           03.06.2019 року Комітетом з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ на підставі висновків викладених у довідці було  прийнято рішення №215/БТ «Про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу у розмірі 6   852   526, 49 грн.
		          Позивач, не погоджуючись з вказаними рішенням відповідача, звернувся з даним позовом до суду.
		          З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
		          Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		          Згідно ст. 2 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року №679-XIV, Національний банк є центральним банком України, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
		          Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк виконує такі функції, зокрема, встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна; здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній та консолідованій основі; здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій; здійснює державне регулювання та нагляд у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення за небанківськими фінансовими установами-резидентами, які є платіжними організаціями та/або членами/учасниками платіжних систем у частині надання ними фінансової послуги щодо переказу коштів на підставі відповідних ліцензій, зокрема Національного банку України (крім операторів поштового зв`язку в частині здійснення ними переказу коштів).          
		          Згідно ст. 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність», державне регулювання діяльності банків здійснюється Національним банком України у таких формах: I. Адміністративне регулювання: 1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності; 2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків; 3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру; 4) нагляд за діяльністю банків; 5) надання рекомендацій щодо діяльності банків. 
		II. Індикативне регулювання: 1) встановлення обов`язкових економічних нормативів; 2) визначення норм обов`язкових резервів для банків; 3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій; 4) визначення процентної політики; 5) рефінансування банків; 6) кореспондентських відносин; 7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції; 8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку; 9) імпорту та експорту капіталу.
		          Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про банки та банківську діяльність», у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать, серед іншого, накладення штрафів на: керівника банку у розмірі до п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; банк відповідно до положень, затверджених Правлінням Національного банку України, але у розмірі не більш як 1 відсоток суми зареєстрованого статутного капіталу; банк та/або керівника банку за невиконання вимог куратора банку у розмірі від двох тисяч до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; власників істотної участі у банку за невиконання прийнятих на себе зобов`язань про надання необхідної фінансової допомоги банку в рамках вжиття заходів з метою приведення діяльності проблемного банку у відповідність із вимогами законодавства у розмірі від п`яти тисяч до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; власників істотної участі у банку в разі порушення ними вимог статті 34 цього Закону щодо порядку набуття або збільшення істотної участі в банку у розмірі до 10 відсотків від номінальної вартості придбаної (збільшеної) частки.
		          Відповідно до п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 рішення про застосування заходу впливу приймає Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем (далі - Комітет з питань нагляду) відповідно до цього Положення. Факт здійснення банком ризикової діяльності установлює Правління Національного банку або Комітет з питань нагляду. Національний банк має право зробити висновок про здійснення банком ризикової діяльності на підставі результатів аналізу звітності банку, за результатами банківського нагляду, перевірок дотримання банками вимог валютного законодавства або законодавства з питань фінансового моніторингу.
		           Отже, Комітет з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайту) платіжних систем НБУ мав належні повноваження щодо перевірки ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» на предмет здійснення ним ризикової діяльності та прийняття, за результатами такої перевірки, відповідних рішень про застосування заходів впливу.
		          Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється здійснювати ризикову діяльність, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку. Перелік ознак, наявність яких є підставою для висновку Національного банку України про провадження банком ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, визначається нормативно-правовим актом Національного банку України та оприлюднюється у встановленому законом порядку.
		          Ознаки здійснення банком ризикової діяльності закріплені в п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346 та розподіляються на два окремі блоки: 1) ознаки здійснення банком ризикової діяльності; 2) ознаки здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу.
		          Так, відповідно до наведених положень ознаками здійснення банком ризикової діяльності, зокрема, можуть бути:
		1) здійснення банком операцій (прямо або опосередковано), що не мають очевидної економічної доцільності (сенсу);
		2) здійснення опосередкованого кредитування пов`язаних із банком осіб;
		3) невключення до переліку пов`язаних із банком осіб, які мають ознаки пов`язаності з банком, та з якими банк здійснює операції прямо чи опосередковано;
		4) здійснення операцій з цінними паперами, що мають ознаки фіктивності;
		5) використання банком фінансових інструментів, що призводить до штучного поліпшення фінансового результату банку або викривлення його звітності;
		6) дострокове повернення строкових коштів, залучених від пов`язаних з банком осіб;
		7) одноразове грубе або систематичні порушення банком законодавства у сфері готівкового обігу.
		          Ознаками здійснення банками ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, зокрема, можуть бути:
		1) проведення клієнтами банку фінансових операцій, що не мають документального підтвердження очевидної економічної доцільності (сенсу) та/або, якщо у банку немає документів (інформації) щодо реальних фінансових можливостей здійснення фінансових операцій клієнтів, або в разі невідповідності фінансових операцій клієнта наявним у банку документам (інформації) щодо фінансового стану та/або змісту діяльності (соціального статусу) клієнта;
		2) участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею-продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);
		3) проведення банком або клієнтами банку фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з уникненням виконання вимог та обмежень, передбачених банківським, валютним законодавством, законодавством з питань фінансового моніторингу;
		4) нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму;
		5) невикористання банком права відмовити в проведенні клієнтами банку регулярних фінансових операцій, характер яких дає підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з використанням послуг банку для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму, фінансування розповсюдження зброї масового знищення чи вчинення іншого злочину;
		6) здійснення банком або клієнтами банку фінансових операцій з використанням втрачених, викрадених документів або таких, що мають ознаки підроблених, недійсних (нікчемних);
		7) здійснення фінансової операції клієнтом, який є публічним діячем, особою, близькою або пов`язаною з публічним діячем, щодо якого (якої) банк не має документально підтверджених відомостей стосовно джерел походження коштів (активів, прав на такі активи), достатніх для підтвердження його (її) реальних фінансових можливостей проводити чи ініціювати проведення відповідної фінансової операції;
		8) створення/складення банком та/або подання ним Національному банку недостовірної(их) інформації/документів/висновків;
		9) неодноразове проведення клієнтом банку фінансових операцій з перерахування коштів за кордон як здійснення авансових платежів (попередньої оплати) на виконання зовнішньоекономічного(их) договору(ів), стосовно якого(их) банку було відомо або могло бути відомо, зокрема із публічних джерел або від інших фінансових установ, що контрагент(и) неодноразово порушує(ють) виконання/не виконує(ють) умов(и) відповідного(их) зовнішньоекономічного(их) договору(ів);
		10) проведення фінансових операцій клієнтів, щодо яких банком не вжито достатніх заходів стосовно встановлення їх кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)] та/або щодо яких є підстави вважати, що вони використовують агентів, номінальних утримувачів (номінальних власників) або посередників з метою приховування кінцевого(их) бенефіціарного(их) власника(ів) [контролера(ів)].
		          Тобто, Національний банк України розмежовує такі поняття як «ознаки ризикової діяльності»  та «ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу».
		Судом встановлено, що рішенням НБУ від 03 червня 2019 року №215/БТ на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» накладено штраф за здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу у розмірі 6  852  526, 49 грн.
		Підставою для прийняття такого рішення слугувало встановлення здійснення ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК», усупереч вимогам статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність», ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу, за ознаками, передбаченими абзацами 14 та 16 підпункту 3.3 пункту 3 розділу І Положення №346, а саме:
		-участь банку (надання банком послуг) у проведенні фінансових операцій, характер або наслідки яких дають підстави вважати, що вони можуть бути пов`язані з виведенням капіталів, легалізацією кримінальних доходів, конвертацією (переведенням) безготівкових коштів у готівку, здійсненням фіктивного підприємництва, уникненням оподаткування тощо (зокрема пов`язаних зі зняттям готівкових коштів, переказом коштів за кордон, купівлею - продажем цінних паперів, використанням рахунків осіб не за призначенням тощо);
		-нездійснення банком достатніх заходів для запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму.    
		          Згідно п. 9.1 глави 9 розділу ІІ Положення №346 НБУ має право накладати штрафи на банки, філії іноземних банків, власників істотної участі в банку, осіб, які набули або збільшили істотну участь у банку з порушенням вимог   статті 34 Закону про банки, відповідальних осіб банківських груп, інших учасників банківських груп. Штраф за порушення в діяльності відокремленого підрозділу банку накладається безпосередньо на банк - юридичну особу.
		Національний банк накладає штрафи в разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності або допущення, зокрема, таких порушень:
		порушення порядку, строків і технології виконання операцій, що встановлені нормативно-правовими актами Національного банку;
		надання недостовірної інформації, неподання інформації, оригіналів документів та/або їх копій, письмових пояснень з питань діяльності банку, у тому числі щодо пов`язаних із банком осіб та/або операцій банку з такими особами, на письмову вимогу уповноваженої посадової особи Національного банку або уповноважених Національним банком осіб на проведення перевірки;
		порушення вимог нормативно-правового акта Національного банку, що регулює порядок заповнення та подання статистичної звітності Національному банку, а саме: за неподання/несвоєчасне подання статистичної звітності або подання недостовірної статистичної звітності;
		подання недостовірної/неподання/несвоєчасне подання інформації про структуру власності, незабезпечення виконання банком вимог законодавства України щодо розкриття інформації про структуру власності;
		невиправлення звітності в порядку, установленому Національним банком;
		порушення банком порядку формування та зберігання обов`язкових резервів, резервів за валютними деривативами;
		порушення економічних нормативів;
		порушення вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо залучення коштів на умовах субординованого боргу до капіталу банку та дострокового його погашення;
		недотримання банком (філією іноземного банку) розміру резервування коштів в іноземній валюті (банківських металів) за залученим банком (філією іноземного банку) депозитом, кредитом (позикою) від нерезидента;
		порушення встановлених Національним банком значень лімітів загальної (довгої, короткої) валютної позиції банку (Л13-1, Л13-2);
		порушення банком вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку щодо відкриття відокремлених підрозділів банку, або надання банком інформації про відкриття свого відокремленого підрозділу, що містить неправдиві відомості, або невідповідність діяльності такого відокремленого підрозділу вимогам банківського законодавства;
		ненадання банком повідомлення або несвоєчасне повідомлення про внесення змін до положення про відокремлений підрозділ банку, або про прийняття рішення про закриття відокремленого підрозділу банку, або про фактичне припинення діяльності відокремленого підрозділу банку;
		недотримання банком умов, визначених нормативно-правовими актами Національного банку для здійснення інвестиції, або здійснення інвестиції без письмового дозволу Національного банку;
		невиконання банком вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо проведення уповноваженими Національним банком особами перевірки банку;
		порушення інших вимог нормативно-правових актів Національного банку;
		ненадання/несвоєчасне надання банком повідомлення щодо виконання письмового застереження, невиконання в установлений строк вимог Національного банку щодо усунення виявлених у діяльності банку порушень;
		недотримання відповідальною особою банківської групи, іншим учасником банківської групи вимог нормативно-правових актів Національного банку щодо нагляду на консолідованій основі;
		порушення вимог валютного законодавства;
		порушення вимог законодавства з питань фінансового моніторингу;
		невиконання вимог куратора банку.
		У відповідності до пункту 9.20 глави 9 розділу ІІ Положення №346 штраф за порушення банками вимог законодавства з питань фінансового моніторингу накладається на банк у розмірі не більше ніж 400000 гривень за кожний вид порушення, а саме за:
		1) порушення вимог щодо ідентифікації, верифікації клієнтів (осіб, представників клієнтів), вивчення клієнтів (осіб);
		2) невиявлення, несвоєчасне виявлення та/або порушення порядку здійснення аналізу, виявлення, реєстрації фінансових операцій, що відповідно до законодавства підлягають фінансовому моніторингу;
		3) неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством;
		4) порушення порядку зупинення фінансової (фінансових) операції (операцій);
		5) невиконання банком обов`язку відмовитися від обслуговування клієнта у випадках, передбачених законодавством з питань фінансового моніторингу;
		6) неподання, несвоєчасне подання, подання не в повному обсязі, подання недостовірної інформації/документів, подання документів/копій документів, у яких неможливо прочитати всі написані в них відомості, що необхідні для виконання Національним банком функцій з державного регулювання і нагляду з питань фінансового моніторингу, у тому числі на запит Національного банку (письмовий запит Національного банку або уповноважених Національним банком на проведення виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу осіб), приховування рахунків (документів, активів тощо) або втрату документів (у тому числі інформації про рахунки, активи тощо), створення інших перешкод проведенню виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу (далі - порушення порядку подання інформації / створення перешкод з питань фінансового моніторингу).
		Штраф у розмірі не більше ніж 17000 гривень накладається Національним банком за неподання / несвоєчасне подання / подання недостовірної статистичної звітності з питань фінансового моніторингу.
		Штраф у розмірі не більше ніж 50000 гривень накладається Національним банком за порушення інших вимог, визначених законодавством з питань фінансового моніторингу та не зазначених у підпунктах 1 - 6 пункту 9.20 глави 9 розділу II цього 
		Штраф у розмірі до 8000000 гривень включно, але не більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку, накладається Національним банком у разі виявлення порушень банком з усіх/більшості питань його діяльності у сфері фінансового моніторингу, що підлягали виїзній перевірці з питань фінансового моніторингу, та якщо рівень управління ризиками банку в частині здійснення достатніх заходів для дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу за результатами виїзної перевірки оцінений як недостатній (незадовільний).
		Загальна сума штрафу, що накладається на банк у разі встановлення факту здійснення ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та/або виявлення порушень законодавства з питань фінансового моніторингу, не може становити більше одного відсотка від суми зареєстрованого статутного капіталу банку.
		Недостовірною(ими) інформацією / документами з питань фінансового моніторингу є надана(і) банком інформація / документи, що не підтверджена(і) чи суперечить(ать) даним первинних документів або іншим матеріалам перевірки з питань дотримання вимог законодавства з питань фінансового моніторингу (виїзної перевірки з питань фінансового моніторингу, безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу), офіційним документам / інформації, отриманим(ій) від органів державної влади, банків, інших юридичних осіб.
		Зокрема, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, на позивача накладено штраф у зв`язку з тим, що під час перевірки виявлено, що Банк: не здійснив належних заходів щодо вивчення клієнтів ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» - ТОВ «ФК «Кредо - Інвест», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС», передбачених у внутрішніх документах банку з питань фінансового моніторингу; не здійснив поглиблену перевірку вказаних підприємств в передбачених законодавством з питань запобігання легалізації кримінальних доходів / фінансування тероризму та внутрішніми документами банку випадках; не відмовляв відповідно до вимог статті 10 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» зазначеним вище клієнтам у проведенні фінансових операцій; не звертався із запитами до органів виконавчої влади, державних реєстраторів, правоохоронних органів, юридичних осіб, щодо вивчення та ідентифікації зазначених вище клієнтів, та їх фінансових операцій.
		На підставі вказаних висновків Комітет дійшов висновку про здійснення банком ризикової діяльності за ознаками, передбаченими абзацами 14 та 16 пункту 3.3 глави 3 розділу І Положення №346, що є порушенням статті 48 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
		В обґрунтування своєї позиції Національний банк зазначив, що  протягом періоду з 27.11.2017 року до 17.04.2018 року юридичною особою - клієнтом банку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» з рахунку № НОМЕР_1 було перераховано на рахунок № НОМЕР_2 в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» на підставі укладеного з ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» договору №863/1 на послуги з інкасації від 01.09.2017 року безготівкові кошти на загальну суму 494   864   077, 27 грн. (99,59 % всіх видаткових фінансових операцій з рахунку №26508010000142, відкритого в банку).
		Згідно умов договору №863/1 ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» власними силами та засобами в зазначені дні та години надає ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» послуги з інкасації (проводить збирання та доставку готівки) з каси ПАТ «БАНК «ЮНІСОН» до підрозділів ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у зворотному напрямку за адресами, зазначеними у додатку №1 до договору №863/1 від 01.09.2017 року. Також, ПАТ «БАНК «ЮНІСОН»  зобов`язується здійснювати перерахування інкасованої виручки і забезпечувати її своєчасний переказ, наступного після інкасації робочого дня на поточний рахунок ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_3 , відкритий у ПАТ «ВІЕС БАНК».
		У спірному рішенні відповідач зазначив, що у заявці на інкасацію від 01.09.2017 року на послуги з інкасації наявна інформація про три відділення ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» та у реєстрах кредитних договорів за 04.01.2018 року, 09.01.2018 року, 10.01.2018 року, 12.01.2018 року, 15.01.2018 року та 16.01.2018 року зазначена інформація щодо трьох відділень, а саме: Відділення №1, Відділення №2 та Відділення №3. Водночас, відповідно до даних, наявних у банку, зокрема анкети клієнта - юридичної особи - резидента, інформації з опитувального листа юридичної особи від 20.11.2017 року, інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, даних з Державного реєстру фінансових установ, відокремлені підрозділи (філії, представництва тощо) у ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» відсутні.    
		Крім того, Комітетом щодо ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» виявлено ознаки, які можуть свідчити про здійснення ним фінансових операцій, що містять ознаки фіктивності, зокрема:
		-місцезнаходження клієнта є адресою, яка є місцем реєстрації значної кількості юридичних осіб (за адресою: 01004, м. Київ, вул. Басейна, 9, зареєстровано 249 юридичних осіб) ;
		-часті зміни в установчих документах клієнта, зокрема, пов`язані зі зміною його керівників (з 14.04.2015 року до моменту відкриття першого рахунку в банку (10.11.2017 року) тричі відбувалась зміна керівника);
		-зміна керівника та кінцевого бенефіціарного власника перед відкриттям рахунку в банку;
		-у штаті клієнта працює одна особа;
		-керівником та кінцевим бенефіціарним власником клієнта є одна й та сама особа;
		-обіг грошових коштів за рахунками клієнта складає мільйони гривень;
		-91 % всіх фінансових операцій за кредитом рахунку ТОВ «ФК «Кредо - Інвест» № НОМЕР_4 було проведено на підставі договорів відступлення права вимоги (без ПДВ);
		-керівник клієнта є одночасно засновником та кінцевим бенефіціарним власником/керівником ще у трьох компаніях - ТОВ «КРЕДО ГРУП», ТОВ «ПАРКІНГ КОМ» та ТОВ «АВТОПАРКСЕРВІС-14».
		Крім того, у спірному рішенні також зазначено, що протягом періоду з 31.10.2017 року по 14.06.2018 року клієнтами позивача, а саме ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» з рахунку № НОМЕР_5 та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» з рахунку №26501010000150 перераховано 411   030   640, 00 грн. згідно договорів на послуги з інкасації, а саме:
		-у період з 31.10.2017 року по 14.06.2018 року (включно) з рахунку ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» №26509010000130 списано 215   070   640, 00 грн. на рахунок № НОМЕР_6 , відкритий в АТ «ТАСКОМБАНК», як переказ власних грошових коштів згідно з заявкою на підкріплення каси згідно договорів інкасації, зокрема типового договору №ТІ-99/а на послуги з інкасації від 25.09.2017 року та типового договору №ТІ-88/а на загальну суму 215   070   640, 00 грн.;
		-згідно договору №ТІ-99/а наявна інформація про чотири відділення ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», однак на офіційному сайті Нацкомфінпослуг наявна інформація про відокремлені підрозділи ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», які створені 10.10.2017 року та 23.11.2017 року, тобто пізніше ніж дата укладання договору №ТІ-99/а;
		-у період з 24.04.2018 року по 22.05.2018 року (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» №26501010000150 списано 118   010   000, 00 грн. на рахунки № НОМЕР_7 та № НОМЕР_7 , відкриті в АБ «Укргазбанк», як перерахування коштів на послуги інкасації за договорами №30 від 04.04.2018 року та №30 від 27.04.2018 року (без ПДВ);
		-у період з 07.03.2018 року по 02.05.2018 року (включно) з рахунку ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_8 списано 77   950   000, 00 грн. на рахунок № НОМЕР_9 , відкритий в ПАТ «БАНК «ЮНІСОН», як перерахування коштів на послуги з інкасації за договором №916/і від 01 березня 2018 року (без ПДВ).
		Також інспекційною групою було встановлено, що кошти, які в подальшому перераховувались ТОВ «АВІС-ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» згідно договорів інкасації, в основному (близько 83 %) надходили з рахунку № НОМЕР_10 ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ ПОЛІТЕХСІСТЕМС», відкритого в банку, а саме: на рахунок ТОВ «АВІС -ІНВЕСТМЕНТС», відкритий в банку, у сумі 72   927   923, 22 грн. за період з 23.03.2018 року по 21.06.2018 року та рахунок ТОВ «АЙУР ФІНАНС», відкритий у банку, у сумі 268   523   000, 00 грн. за період з 28.03.2018 року по 27.06.2018 року на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів.
		На момент проведення банком фінансових операцій на підставі договорів купівлі - продажу цінних паперів, емітентами за якими, зокрема, виступало ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» у відкритих джерелах була наявна інформація про анулювання всіх ліцензій на провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів), а саме на послуги у сфері страхування в частині проведення конкретних видів страхування, та виключення ПрАТ «СК «ЗДОРОВО» з реєстру фінансових установ на провадження страхової діяльності.
		Інспекційною групою встановлено невідповідність вхідних та вихідних платежів за рахунками ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС»; здійснення за рахунками ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС», ТОВ «ТД ПОЛІТЕХСІСТЕМС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» фінансових операцій на мільйони гривень, наявність головного офісу та відокремлених підрозділів за відсутності трудових ресурсів; відсутність фінансових операцій за рахунком ТОВ «АЙУР ФІНАНС» № НОМЕР_8 з перерахування інкасованої виручки за відповідні періоди. 
		Аналізуючи надані пояснення та докази, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати, що зазначені вище фінансові операції свідчать про ризикову діяльність Банку, так як вказані операції є такими, що не заборонені чинним законодавством.
		Суд першої інстанції правильно зазначив, що висновки Комітету з питань нагляду не містять жодної інформації та обґрунтування яким чином наведені фінансові операції клієнтів Банку спричинили або створили загрозу спричинення шкоди інтересам вкладників та інших кредиторів Банку.
		Як свідчать матеріали справи ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ» це фінансова компанія, що внесена до Державного реєстру фінансових установ, із зареєстрованим та сплаченим капіталом у розмірі 5   050   000, 00 грн., з низкою ліцензій, виданих Нацкомфінпослуг, які станом на час відкриття рахунку та проведення операцій не були скасованими чи відкликаними. 
		У позовні заяві позивач зазначав, що ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС» було надано банку документальні підтвердження джерела походження коштів, а саме копії договорів із відступлення права вимоги та купівлі - продажу цінних паперів, що були підставою для зарахування коштів на рахунок клієнта банку. Вказані договори перевірялись позивачем у відкритих джерелах, у яких не містилось інформації про визнання недійсними зазначених угод. Крім того, позивачем у відкритих джерелах здійснювалась перевірка ціни акцій ПрАТ «ЗДОРОВО» на момент проведення торгів, яка відповідала ціні, зазначеній у договорах купівлі - продажу акцій.
		Судом встановлено, що ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» було здійснено ідентифікацію юридичних осіб - ТОВ «ФК «КРЕДО - ІНВЕСТ», ТОВ «АВІС - ІНВЕСТМЕНТС» та ТОВ «АЙУР ФІНАНС», визначених   Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		Колегія суддів звертає увагу, що послуги з інкасації наведеними фінансовими установами надавались ПАТ «БАНК ЮНІСОН», АТ «ТАСКОМБАНК», АБ «Укргазбанк», тобто вказані фінансові операції у вигляді виплати фізичним особам фінансовими установами грошових коштів у готівковій формі не вчинялися позивачем, а відтак в діях останнього не вбачається здійснення фінансових операцій, які б підпадали під ознаки здійснення банком ризикової діяльності.
		Відповідно до п. 1.6. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. №22, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші обмеження його права щодо розпорядження грошовими коштами, не передбачені законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що розміщені на банківському рахунку.
		Оскільки порядок розрахунків клієнт обирає самостійно, банк не може втручатись у таку діяльність та без вагомих підстав відмовляти у проведенні відповідних операцій.
		При цьому, жодним законодавчим актом України не передбачене право Національного банку України визнавати будь-який договір недійсним або встановлювати факт, чи був він укладений чи ні, оскільки здійснення правосуддя - це виключна компетенція судової влади України. Таким чином, усі висновки НБУ щодо досліджених ним договорів не можуть прийматись до уваги, оскільки такі договори вважаються правомірними до моменту визнання їх недійсними в судовому порядку.
		Колегія суддів зазначає, що позивач в повній мірі, належним чином та у відповідності до вимог чинного законодавства України вчиняв необхідні дії та заходи стосовно вчасного виявлення операцій, які підпадають під ознаки фінансового моніторингу, здійснював вивчення клієнтів, аналіз фінансових операцій.
		При цьому, доводи  НБУ як у відзиві на адміністративний позов так і в апеляційній скарзі  містять численні посилання на норми законодавства, однак не наведено, які саме заходи мав вжити, однак останні не були вжиті, ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з посиланням на конкретну норму законодавства, що за своїм змістом є припущеннями.
		Також, посилання відповідача на здійснення позивачем ризикової діяльності, з огляду на те, що клієнти банку за даними ЄДРСР фігурують у кримінальних провадженнях, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки вказане не доводить того, що клієнтами банку (їх посадовими особами) було вчинено кримінальне правопорушення, а вироки, які б підтверджували заявлене в матеріалах справи відсутні.
		Згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
		У рішенні у справі «Вєренцов проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку або бути здатними за потреби, за відповідної консультації передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія.
		Відповідно до параграфів 46, 47 рішення Європейського суду з прав людини від         3 квітня 2008 року у справі «Корецький та інші проти України» вислів «передбачений законом» у другому пункті статті 11 Конвенції не тільки вимагає, щоб дія, яка оскаржується, була передбачена національним законодавством, але також містила вимогу щодо якості закону. Закон має бути доступний для конкретної особи і сформульований з достатньою чіткістю для того, щоб вона могла, якщо це необхідно, за допомогою кваліфікованих радників передбачити в розумних межах, виходячи з обставин справи, ті наслідки, які може спричинити означена дія. Щоб положення національного закону відповідали цим вимогам, він має гарантувати засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади у права, гарантовані Конвенцією. У питаннях, які стосуються основоположних прав, надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права, одним з основних принципів демократичного суспільства, гарантованих Конвенцією. Відповідно закон має достатньо чітко визначати межі такої дискреції та порядок її реалізації. Ступінь необхідної чіткості національного законодавства, яке безумовно не може передбачити всі можливі випадки, значною мірою залежить від того, яке саме питання розглядається, від сфери, яку це законодавство регулює, та від числа та статусу осіб, яких воно стосується.
		 У свою чергу, в  рішенні від 28.10.2008 року у справі «Солдатенко проти України» (заява №2440/07, п.111) Європейський суд з прав людини зробив висновок проте, що вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.  
		Чинне законодавство не містить визначення поняття «ризикова діяльність», а ознаки ризикової діяльності, визначені в п. 3.3. глави 3 розділу І Положення №346, мають нечіткий та загальний характер й не містять об`єктивних критеріїв, тобто не відповідають вимогам «якості закону» та юридичної визначеності як складових принципу верховенства права, що не дозволяє банкам відокремлювати правомірну поведінку від протиправної та передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
		Натомість, відсутність у законодавстві чітких ознак «ризикова діяльність» створює для банків небезпечну правову невизначеність, коли банк не може заздалегідь встановити, чи є відповідна діяльність забороненою, чи повинен банк заздалегідь припинити її здійснення та заборонити її клієнтам. З іншого боку, така правова невизначеність невиправдано розширює підстави для НБУ для застосування заходів впливу до банків за будь-яку правомірну дію виключно на підставі суб`єктивних суджень.
		При цьому в п. 3.3. глави 3 розділу І Положення № 346 наводяться примірні, а не конкретні ознаки діяльності, які, як визначено, лише «можуть бути» ризиковими. Більшість ознак - це загальний опис фінансових операцій банків та їх клієнтів без вказівки на конкретні фактори/критерії, що можуть свідчити про створення такими операціями надзвичайних та неприйнятних ризиків, загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку.
		Національним банком України не наведено чітких критеріїв, за якими було зроблено висновок про ризикову діяльність ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» з наведенням конкретних правових норм, на підставі яких можна встановити, що здійсненні клієнтами банку фінансові операції перераховані вище є ризиковою діяльністю банка.
		Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недотримання Національним банком України, як суб`єктом владних повноважень, під час реалізації наглядових повноважень одного з обов`язкових складових принципу верховенства права - правової визначеності, оскільки в рішенні про застосування штрафних санкцій до ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК» не навів чітких ознак ризикової діяльності банку, які можуть завдати шкоду інтересам клієнтів та кредиторам банку, не довів наявність таких ознак у діях банку.
		Враховуючи  те, що судом встановлено відсутність в діях позивача порушень у сфері фінансового моніторингу та ознаки здійснення ризикової діяльності, й до того ж відповідачем не доведено, що діяльність банку загрожувала інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для визнання протиправним та скасування рішення НБУ від 03.06. 2019 року №215/БТ про накладення штрафу на ПАТ АКБ «ІНДУСТРІАЛБАНК».
		          Доводи апеляційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судом першої інстанції. Апеляційна скарга не містить інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) у відзиві на позовну заяву та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи. Обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права апеляційна скарга відповідача не містить.
		          Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		          Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		          Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 322 КАС України, суд
		                                                  П О С Т А Н О В И В :
		          Апеляційну скаргу Національного банку України - залишити без задоволення.
		          Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2019 року залишити без змін.
		          Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.
		          Повний текст постанови виготовлено 24.06.2020 року.
		          
		          Головуючий суддя:                                                                          Є.В. Чаку
		 
		          Судді:                                                                                          І.В. Федотов
		 
		                                                                                                            Є.І.Мєзєнцев

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...