Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 805/4971/15-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних).
Надіслано для оприлюднення: 24.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/35614/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		24 червня 2020 року 
		Київ
		справа №805/4971/15-а
		адміністративне провадження №К/9901/35614/18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Гончарової І.А., 
		суддів - Олендера І.Я., Пасічник С.С.,
		здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС)
		на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року (головуючий суддя - Хохленков О.В.)
		та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя - Василенко Л.А., судді - Гайдар А.В., Ханова Р.Ф.)
		у справі №805/4971/15-а
		за позовом Державного підприємства «Артемсіль»
		до Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС)
		про скасування податкового повідомлення - рішення, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У листопаді 2015 року Державне підприємство «Артемсіль» (далі - позивач, платник, Підприємство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС, правонаступником якої є Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення - рішення.
		 
		В обґрунтування позовних вимог Підприємство зазначило про правильність визначення своїх податкових зобов`язань та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення контролюючого органу.
		 
		Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року, адміністративний позов задоволено повністю: 
		 
		- скасовано податкове повідомлення - рішення від 18.08.2015 №0000344700/2002/10/28-03-47;
		 
		- стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на користь Державного підприємства «Артемсіль» суму судового збору у розмірі 1   218,00 грн.
		 
		Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з правомірності формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з контрагентом з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Суди також зазначили, що позивач, за умови дотримання правил ведення податкового обліку, платник не може бути позбавлений права на відшкодування податку на додану вартість у разі невиконання його контрагентом зобов`язань щодо сплати такого податку.
		 
		Не погодившись з зазначеними рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог а повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначив, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного її вирішення по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення. Зокрема, відповідач посилається на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за результатом взаємовідносин з контрагентами. На думку контролюючого органу, невідображення даних податкової накладної в податкових зобов`язаннях продавця, свідчить про юридичну дефектність відповідних первинних документів та не дає покупцю права на формування показників податкового обліку. А тому, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість є правомірним, а підстави для його скасування - відсутні.
		 
		Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства. 
		 
		Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
		 
		Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
		 
		17 березня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
		 
		Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
		 
		09 січня 2019 року від Харківського управління Офісу великих платників податків ДФС надійшло клопотання про заміну відповідача, в якому заявник просив замінити відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на правонаступника - Харківське управління Офісу великих платників податків ДФС.
		 
		Постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 №247 «Деякі питання територіальних органів Державної фіскальної служби» перейменовано Міжрегіональне головне управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників в Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби.
		 
		Реорганізовано спеціалізовані державні податкові інспекції з обслуговування великих платників шляхом їх приєднання до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби за   переліком   згідно з додатком.
		 
		З огляду на вищевикладене, колегія судді вважає за необхідне задовольнити клопотання та замінити відповідача - Спеціалізовану державну податкову інспекцію з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС на його процесуального правонаступника - Харківське управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
		 
		Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами відповідача проведено камеральну перевірку даних позивача, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, щодо від`ємного значення різниці між сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку за січень 2015 року.
		 
		За результатами перевірки складено акт від 12.03.2015 №59/28-03-47 (далі - Акт перевірки).
		 
		Згідно з висновками Акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем суми позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та податкового кредиту за січень 2015 року на суму 30 282 грн та завищення бюджетного відшкодування за січень 2015 року на суму ПДВ в розмірі 64 118 грн (том 1 а.с.82-91).
		 
		31.03.2015 позивач подав заперечення №229 на Акт перевірки, що за результатами розгляду були залишені без задоволення (том 1 а.с. 76-81, 92-115).
		 
		30.04.2015 Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000094700/2378/10/28-03-47, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 64 118 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції в сумі 32 059 грн (том 1 а.с.164-165).
		 
		21.05.2015 позивачем до Міжрегіонального головного управління ДФС- Центрального офісу з обслуговування великих платників подано скаргу за №27/11-01-36 на зазначене податкове повідомлення-рішення (том 1 а.с.55-75).
		 
		Рішенням про результати розгляду скарги №18597/10/28-10-10-4-33 від 27.07.2015 скаргу №27/11-01-36 задоволено частково та скасовано податкове повідомлення- рішення №0000094700/2378/10/28-03-47 в частині встановленого завищення бюджетного відшкодування на 10 060,81 грн та штрафних (фінансових) санкцій на 5 030,41 грн (том 1 а.с.48-53).
		 
		18.08.2015 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000344700/2002/10/28-03-47, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 54 057,19 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% у сумі 27 028,59 грн (том 1 а. с. 25).
		 
		Контролюючи орган дійшов висновку про протиправність формування платником податкового кредиту за результатами господарських відносин з ПАТ «ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» АРТЕМІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ з огляду на те, що контрагент в порушення вимог податкового законодавства не задекларував об`єкт оподаткування та податкові зобов`язання з ПДВ. При цьому реальність здійснення господарських операцій з контрагентом відповідачем не заперечувалась.
		 
		Вважаючи зазначене податкове повідомлення - рішення протиправним, Підприємство звернулося до суду з даним позовом.
		 
		Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та Податковим кодексом України (далі - ПК України, тут і надалі в редакції, що була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).
		 
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		 
		Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		 
		Відповідно до п. 198.1 статті 198 ПК України Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
		 
		Згідно з п. 198.2 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
		 
		Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими   пунктом 201.11   статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).
		 
		Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
		 
		Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
		 
		Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків регулюються ст. 200 ПК України.
		 
		Згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
		 
		Відповідно до п. 200.4 при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до   пункту 200-1.3   статті 200-1   цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до   пункту 200-1.3   статті 200-1   цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
		 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (Покупець) та ПАТ «ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» в особі АРТЕМІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ (далі - Продавець) укладено договір №12/01-07-8 від 29.01.2014 на постачання зрідженого газу (том 1 а .с.119-122).
		 
		Також між позивачем (Замовник) та ПАТ «ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» в особі АРТЕМІВСЬКОГО УПРАВЛІННЯ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ (Газорозподільне підприємство) укладено договір на розподіл природного газу №08-004/2012-2013/175-19 від 01.12.2012 (том 1 а .с. 129-135).
		 
		На підтвердження фактичного виконання умов зазначених договорів, позивач надав копії податкових накладних, платіжних доручень, рахунків - фактури, накладних, прибуткових ордерів, товарно-транспортних накладних, актів приймання - передачі природного газу, тощо (а.с. 123- 128, 136-137, 141-144).
		 
		Досліджені в процесі розгляду справи первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності Підприємства з контрагентом. Судами попередніх інстанцій не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту. Крім того реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентами не заперечується і контролюючим органом.
		 
		За таких обставин, колегія суддів суду касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що платник податку не може бути позбавлений права на відшкодування ПДВ у разі коли його контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 31.01.2011 у справі № 21-47а10, 09.09.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 року у справі №21-573во10, в яких Верховний суд України зазначив, що у разі, якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
		 
		Допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару та заявлення до бюджетного відшкодування від`ємного значення з податку на додану вартість.
		 
		Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов`язань може слугувати підставою для відмови в отриманні бюджетного відшкодування.
		 
		Верховний Суд звертає увагу на те, що контролюючим органом не наведено жодних доводів щодо наявності в діях Державного підприємства «Артемсіль» ознак неправомірних дій.
		 
		Також, суд касаційної інстанції зазначає, що позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх податкових зобов`язань, адже поняття добросовісний платник, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань.
		 
		Аналогічна правова позиці викладена у постанові Верховного Суду від 15.02.2019 у справі №805/4717/15-а.
		 
		Крім того, колегія суддів враховує наявний в матеріалах справи сертифікат № 2059/05-4 від 30.07.2014 ТПП України, який засвідчує настання обставин непереборної сили з 01.07.2014 ПАТ «ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ «ДОНЕЦЬКОБЛГАЗ» АРТЕМІВСЬКЕ УПРАВЛІННЯ ПО ГАЗОПОСТАЧАННЮ ТА ГАЗІФІКАЦІЇ (а.с.138-139,156-157).
		 
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша   статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України   в редакції Закону, що діяв до набрання чинності   Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).
		 
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та здійснивши системний аналіз долучених до справи доказів, проаналізувавши правильність застосування судами норм законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків суді попередніх інстанцій, а тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення- без змін.
		 
		Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, 
		 
		ПОСТАНОВИВ :
		 
		Касаційну скаргу Харківського управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління ДФС) залишити без задоволення.
		 
		Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 13 січня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2016 року- без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                    І. А. Гончарова
		 
		Судді                                                                                         І. Я. Олендер
		 
		                                                                                                  С.С. Пасічник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...