Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 295/184/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/20330/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 295/184/17
		адміністративне провадження № К/9901/20330/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Данилевич Н.А.,
		суддів: Смоковича М.І.,  Шевцової Н.В., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Управління державної виконавчої служби  Головного територіального управління юстиції у Житомирській області,  ,   про визнання незаконними дій (бездіяльності) державного виконавця,  провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на постанову Богунського районного суду  м. Житомира від 16 лютого 2017 року ( суддя Гумен Н.В.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року  (головуючий суддя - Шидловський В.Б., судді Капустинський М.М., Мацький Є.М.)     у справі № 295/184/17.
		 
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2016 № 52803388 Відділу примусового виконання рішень Управління виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Житомирській області в частині стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 5800,00 грн.
		В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що позивачем 07.11.2016 року отримано постанову про відкриття виконавчого провадження від 03.11.2016 року старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. при примусовому виконанні виконавчого листа № 295/18150/14-а від 25.02.2015 року, виданого Богунським районним судом м. Житомира про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних доплат до пенсії, як дитині війни у відповідності із ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, починаючи з 19.05.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат. Позивачем, який являється боржником, рішення суду виконано частково, посилаючись на те, що відсутнє бюджетне фінансування, оскільки законодавством Пенсійному фонду України не встановлено бюджетне призначення для забезпечення виконання рішення суду. Крім того, позивач вважає, що постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження в частині стягнення виконавчого збору винесене із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки згідно із п. 1 ч. 5 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, а оскільки пенсія являється періодичним платежем стягнення виконавчого збору зі вказаної категорії спірних відносин не здійснюється.
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2017 року, яка була залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в задоволенні позову Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було відмовлено.  
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди виходили з того, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця. Стосовно  посилання позивача на те, що виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів, суди зазначили, що за виконавчим листом у справі №295/184/17 не передбачалося стягнення періодичних платежів, натомість зобов`язано боржника вчинити певні дії - провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних виплат до пенсії як дитині війни, починаючи з 19.05.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат, тобто мало місце виконання рішення суду зобов`язального характеру. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		24 квітня 2017 року позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року, в якій просив їх скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.  
		В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначив, що відповідач не мав правових підстав для стягнення виконавчого збору в розмірі 5800,00 грн, оскільки виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів. Скаржник вказав, що рішення суду було виконано частково, а у Фонду відсутнє бюджетне фінансування, оскільки законодавством Пенсійному фонду України не встановлено бюджетне призначення для забезпечення виконання рішення суду.
		Відповідачем по справі до Суду були надані заперечення на касаційну скаргу, в яких просив Суд залишити без змін оскаржувані судові рішення, оскільки вони винесені без порушення норм матеріального та процесуального права. Вказував, що виконавчий лист у справі носить зобов`язальний характер, тому він не є виконавчим документом про стягнення періодичних платежів.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні.
		 
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Сладь Т.П. 03.11.2016 року відкрито виконавче провадження (ВП № 52803388) з виконання виконавчого листа № 295/18150/14-а, виданого 25.02.2015 року Богунським районним судом м. Житомира про зобов`язання Управління Пенсійного фонду України в м. Житомирі Житомирської області провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних доплат до пенсії, як дитині війни у відповідності зі ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеному Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, щомісячно, починаючи з 19.05.2014  по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат (а.с. 8).
		В пункті другому та третьому даної постанови вказано про те, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 5800,00 грн.
		Судом першої інстанції встановлено, а сторонами підтверджено, що на час розгляду справи рішення суду по виконавчому провадженні ВП № 528003388 виконано частково, виконавчий збір не сплачено.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		Згідно з частиною першою ст. 18 Закону №1404 виконавець, ефективно, своєчасно і в повному обсязі повинен вчиняти виконавчі дії.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
		Частинами п`ятою та шостою ст. 26 Закону №1404 визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
		Так, відповідно до статті 27 Закону №1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
		За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
		Виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
		Так, ч. 5 ст. 27 Закону №1404 встановлено, що виконавчий збір не стягується:
		1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
		2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
		3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
		4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
		5) у разі виконання рішення приватним виконавцем.
		Відповідно до п.8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Міністерством юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України 29.09.2016 № 2832/5 стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
		    
		ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).
		З урахуванням норм, закріплених у частині 5 статті 26 Закону №1404, зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов`язком державного виконавця.
		Суд зазначає, що частиною 5 ст. 27 Закону №1404 передбачені випадки, у яких  виконавчий збір не стягується, зокрема, за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів.
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам, колегія суддів зазначає, що пенсія за своєю правовою природою є періодичним платежем, однак за виконавчим листом №295/18150/14-а не передбачалося стягнення періодичних платежів, натомість зобов`язано боржника вчинити певні дії - провести нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячних виплат до пенсії як дитині війни, починаючи з 19.05.2014 по 02.08.2014 з урахуванням проведених виплат, тобто мало місце виконання рішення суду зобов`язального характеру, тому колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що вказаний виконавчий лист не є виконавчим документом про стягнення періодичних платежів. 
		Колегія суддів, також погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що стягнення виконавчого збору при відкритті виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі №296/2223/17.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що дії державного виконавця є правомірними, а оскаржувана в частині стягнення виконавчого збору постанова, скасуванню не підлягає.
		У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		З огляду на такий підхід Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, Верховний Суд вважає, що ключові аргументи касаційної скарги отримали достатню оцінку.
		Згідно з частиною першою статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		Керуючись статтями 341, 343, 349-354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення.
		Постанову Богунського районного суду  м. Житомира від 16 лютого 2017 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2017 року у справі № 295/184/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович   Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...