Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1526/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/15623/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа №806/1526/17
		адміністративне провадження №К/9901/15623/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Данилевич Н.А.,
		суддів: Смоковича М.І.,  Шевцової Н.В., 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області    про визнання дій неправомірними та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстицї України на постанову  Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року  (головуючий суддя - Франовська К.С., судді - Іваненко Т.В., Кузьменко Л.В.).
		 
		І. Суть спору
		Короткий зміст позовних вимог
		У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		- визнати неправомірними дії (бездіяльність) Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №806145/17 та постановлення безпідставного рішення від 27.04.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП№53566918.
		 
		- скасувати постанову від 27.04.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка В.В. та відновити виконавче провадження.
		В обґрунтування позову позивач посилався на те, що державним виконавцем в порушення вимог діючого законодавства винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа від 20.02.2017, виданого у справі №806/145/17, так як постанова суду не виконана. Зазначає, що у спірній постанові державний виконавець посилається на лист боржника від 10.03.2017 №31/4827, який йому не відомий. Вказує, що державний виконавець не перевірив виконання боржником постанови суду та порушив вимоги ст. 18, 19 Закону України "Про виконавче провадження". 
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року у задоволені позову відмовлено.
		Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд зазначив, що на підтвердження виконання боржником постанови суду представником відповідача надано лист Головного сервісного центру МВС України від 10.03.2017 №31/4827, адресований ОСОБА_1 , з якого вбачається, що у межах компетенції розглянуто скаргу від 19.12.2016, про результати розгляду якої ОСОБА_1 повідомлено. Тобто постанову суду у справі №806/145/17 Головним сервісним центром МВС України виконано у повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження, про що листом від 29.03.2017 №31/5291 повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України. Стосовно доводів позивача на посилання державного виконавця у постанові про закінчення виконавчого провадження на скаргу ОСОБА_2 з невідповідною датою "19.12.206.", суд зазначив, що пропущена цифра у даті є технічною помилкою, яка не свідчить про неправомірність дій державного виконавця при вчиненні виконавчих дій та не може бути підставою для скасування спірної постанови.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Визнано дії Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України в частині невиконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №806/145/17 та винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП№53566918 від 27 квітня 2017 року протиправними.
		Скасовано постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Руденка Віталія Володимировича від 27.04.2017 про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 від 27 квітня 2017 року та зобов`язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відновити виконавче провадження.
		Скасовуючи постанову суду першої інстанції апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції не звернув уваги на вимоги п. 1 ч. 3 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження", якими на державного виконавця покладено обов`язок проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону. Суд зазначив, що матеріалами справи не спростовуються твердження позивача, що ним не було отримано відповідь Головного сервісного центру МВ України від 10.03.2017 № 31/4827. З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідачем не було виконано в повній мірі норми, визначені ч. 1 ст. 18 Закону, оскільки в листі боржника не в повному обсязі міститься запитувана позивачем інформація, а тому визнав, що оскаржувана постанова винесена державним виконавцем передчасно, з порушенням норм матеріального права.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
		13 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року, в якій відповідач просить скасувати зазначене судове рішення та залишити в силі постанову суду першої інстанції.
		На обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник вказує, що спірне виконавче провадження закінчено у зв`язку з фактичним виконанням рішення боржником. Вказує, що перевірка виконання рішення є правом державного виконавця, а не його обов`язком. Зазначає, що державний виконавець не може надавати оцінку повноти надання відповіді позивачу на виконання рішення суду. 
		Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2020 року зазначену адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду.
		II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 у справі №806/145/17 зобов`язано Головний сервісний центр Міністерства внутрішніх справ України письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 від 19.12.2016 року, в частині, яка стосується неправомірних дій посадових осіб Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України і суті прийнятого рішення. В решті позовних вимог відмовлено.
		16.03.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №53566918 на виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17.
		Копія вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження була направлена сторонам, одночасно боржнику було встановлено 10 денний термін для виконання судового рішення.
		27.04.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП №53566918 з примусового виконання виконавчого листа №806/145/17, виданого 20.02.2017 Житомирським окружним адміністративним судом у справі №806/145/17 з підстав, передбачених п.9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження, так як боржником рішення суду виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
		При винесені постанови про закінчення виконавчого провадження, державний виконавець послався на лист Головного сервісного центру МВ України від 29.03.2017 №31/5291, яким відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомлено про виконання рішення Житомирського окружного суду у справі № 806/145/17.
		До вказаного листа було надано копію відповіді, яка направлена ОСОБА_1 від 10.03.2017 №31/4827, яким останнього повідомлено, що у Головному сервісному центрі МВ України у межах компетенції розглянуто його скаргу стосовно необхідності проведення перевірки та встановлення державних службовців, які, на думку заявника, викрали або отримали в незаконний спосіб ксерокопії листів від 07.10.2016 та від 21.10.2016 з рішенням та підписом керівника, з реєстраційними відмітками державних установ Головного сервісного центру МВ України та регіонального сервісного центру в Житомирській області. У листі зазначено, що за результатами перевірки фактів викрадення посадовими особами Головного сервісного центру МВ України вищезазначених листів не встановлено. У листі зазначено, що на виконання постанови Житомирського окружного адміністративного суду від 26.01.2017 (справа №806/145/17), за фактом неповідомлення ОСОБА_1 письмово про результати перевірки скарги ОСОБА_2. в його інтересах від 19.12.2016, до винних посадових осіб буде вжито відповідних заходів реагування. Окрім того, ОСОБА_1 роз`яснено, що у разі незгоди з прийнятим рішенням він має право на його оскарження у встановленому законодавством порядку.
		ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
		Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII) відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
		Так, згідно з ч. 2 цієї статті виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; 3) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; 4) заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; 5) роз`яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов`язки.
		Пунктом 1 частини 3 цієї статті передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
		Згідно з ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
		Відповідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
		08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 №460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина 1 статті 341 КАС України).
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 341 КАС України).
		Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», п. 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення у справі «Immobiliare Saffi «проти Італії», заява № 22774/93, п. 66, ECHR 1999-V).
		Неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого ст. 1 Протоколу № 1 (п. 53 рішення ЄСПЛ у справі «Войтенко проти України» від 29 червня 2004 року № 18966/02). 
		Згідно рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів №13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов`язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їх "ex-officio". Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
		Як встановили суди попередніх інстанцій, підставою для винесення спірної у цій справі постанови про закінчення виконавчого провадження слугували обставини фактичного виконання судового рішення.
		Суд першої інстанції вказав на те, що фактичне виконання судового рішення у справі №806/145/17 підтверджується наданим державному виконавцю листом Головного сервісного центру МВС України від 10.03.2017 №31/4827, адресованим ОСОБА_1 .
		Однак, Суд звертає увагу на те, що виконавчий документ, що перебував на примусовому виконанні в межах виконавчого провадження ВП №53566918, передбачав зобов`язання Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України письмово повідомити ОСОБА_1 про результати перевірки скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 від 19.12.2016, в частині, яка стосується неправомірних дій посадових осіб Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України і суті прийнятого рішення. 
		Тобто, саме письмове повідомлення боржником позивача про результати перевірки скарги ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 від 19.12.2016 є фактичним виконанням вказаного судового рішення, однак, як правомірно врахував суд апеляційної інстанції, матеріалами справи не спростовуються твердження позивача, що ним не було отримано відповідь Головного сервісного центру МВ України від 10.03.2017 №31/4827.
		Доводи скаржника про відсутність обов`язку у державного виконавця перевіряти суть наданої боржником відповіді Суд оцінює критично, оскільки вищенаведене судове рішення передбачало безпосередньо надання боржником письмової відповіді позивачу щодо результатів розгляду його скарги, проте матеріали виконавчого провадження ВП №53566918 доказів виконання судового рішення не містять.
		Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про передчасне закінчення виконавчого провадження ВП№53566918.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд виходить з того, що судом апеляційної інстанції було надано належну правову оцінку доводам, викладеним у позовній заяві та запереченнях проти позову, а також наведеним сторонами під час судового розгляду справи. Жодних нових доводів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного судового рішення, у касаційній скарзі не зазначено. 
		Частиною першою статті 350 КАС України (в чинній редакції) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Враховуючи вищенаведене, відповідно до частини 1 статті 350 КАС України Суд касаційної інстанції вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки судом не було допущено неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права.
		З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, підстави для скасування судового рішення відсутні.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстицї України залишити без задоволення.
		Постанову  Житомирського апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2017 року у справі 806/1526/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.
		 
		 
		 
		СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович   Н.В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...