Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 440/2008/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них; зайнятості осіб з інвалідністю.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 26.06.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/31243/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 440/2008/19
		провадження № К/9901/31243/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Єзерова А.А. суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.
		розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
		за касаційною скаргою Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 
		на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 (суддя Супрун  Є.Б.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 (головуючий суддя Присяжнюк О.В., судді Любчич Л.В., Спаскін О.А.)
		у справі №440/2008/19 
		за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 
		до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" 
		про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.
		І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
		1. У червні 2019 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта", в якій просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" на користь Публічного акціонерного товариства "Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія "Укртатнафта" адміністративно-господарські санкції у сумі 9070235,65 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 244896,30 грн.
		2. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 у справі №440/2008/19, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019, у задоволенні позову відмовлено.
		3. Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів з вказаними судовими рішеннями не погодилося, тому звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №440/2008/19 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
		4. До Верховного Суду від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		5. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта" зареєстроване як юридична особа 22.12.1995, про що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вчинено запис 24.12.2004 № 1 585 120 0000 000574. Основним видом діяльності відповідача за КВЕД є: 19.20 Виробництво продуктів нафтоперероблення.
		6. 27.02.2019 Публічним акціонерним товариством "Укртатнафта" подано до Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форму 10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2018 рік.
		Відповідно до звіту форми 10-ПІ у Публічному акціонерному товаристві "Укртатнафта" середньооблікова чисельність штатних працівників в 2018 році на підприємстві становить 3 886 осіб, а згідно зі ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2018 році визначена для відповідача - 155 місць.
		Відповідно до звіту форми 10-ПІ у відповідача в 2018 році середньооблікова чисельність штатних працівників-інвалідів складала 106 осіб.
		7. Враховуючи дані звіту, позивачем розраховано суму адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2018 році, становить 9070235,65 грн та пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в розмірі 244 896,30 грн (за 45 днів - з 16.04.2019 по 30.05.2019).
		8. Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця та пені.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
		9. Суди першої та апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходили з того, що матеріалами справи підтверджено виконання відповідачем обов`язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Відповідачем вжиті передбачені чинним законодавством певні заходи по забезпеченню працевлаштування осіб з інвалідністю.
		 
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВУ НА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ
		10. У касаційній скарзі позивач посилається на те, що судами не враховано положень ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», де зазначено про зобов`язання суб`єкта господарювання виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		11. У відзиві на касаційну скарги відповідач зазначає, що у касаційній скарзі не деталізовано, які норми права порушено чи не вірно судами застосовано при прийнятті оскаржуваних рішень.
		Публічне акціонерне товариство „Укртатнафта" стверджує у відзиві, що самостійно здійснювало пошук та працевлаштування осіб з інвалідністю. Так, за 2018 рік на роботу було прийнято 98 осіб з інвалідністю, серед яких 46 осіб за направленням центру зайнятості (копії направлень маються в матеріалах справи).
		На виконання вимог ст. 18 ЗУ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» Публічним акціонерним товариством „Укртатнафта" було виділено та створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю. Більш того, Публічне акціонерне товариство „Укртатнафта" у 2018 році 278 разів зверталося до Кременчуцького центру зайнятості стосовно попиту на робочу силу за формою 3-ПН (копії додаються), серед яких було 3085 вакансій, призначених для осіб, які мають додаткові гарантії, щодо сприяння у працевлаштуванні та можуть бути працевлаштовані з вибором окремої категорії громадян, а саме осіб з інвалідністю, що підтверджено документами, які було досліджено в судовому засідання першої інстанції.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		12. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах касаційного перегляду, визначених ст. 341 КАС України, надаючи оцінку правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		13. Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.
		14. Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
		При цьому, ч. 2 ст. 19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
		15. Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
		16. Так, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
		Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
		17. Спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
		18. Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
		19. Відповідно до п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 № 70 інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
		20. Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яка подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		21. Наведене свідчить про те, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
		Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало інваліда з причин незалежних від нього: відсутність інвалідів, відмова інваліда від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню інвалідів.
		22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було надано позивачу звіт за 2018 рік про зайнятість та працевлаштування інвалідів, в якому зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників Публічного акціонерного товариства "Укртатнафта", яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, становила 106 осіб.
		Протягом 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укртатнафта" 278 разів зверталося до Кременчуцького міськрайонного центру зайнятості з повідомленнями про наявність вільних робочих місць, що підтверджено копіями звітів форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", копії яких залучені до матеріалів справи.
		Крім того, Кременчуцьким міськрайонним центром зайнятості на подані вакансії упродовж 2018 року направлено 51 особу з інвалідністю, 5 з яких відмовилися від працевлаштування, а інші - працевлаштовані Публічним акціонерним товариством "Укртатнафта", про що підтверджується письмовими доказами, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
		23. Враховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, відповідачем не було допущено жодних із наведених вище порушень, а тому відсутні підстави для сплати адміністративно-господарських стягнень.
		24. Враховуючи те, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для інвалідів, відмовляв інвалідам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що причини непрацевлаштування інвалідів не залежали від самого роботодавця, тому в його діях відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
		25. Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі № 820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №№806/1368/17, від 11.09.2018 у справі №812/1127/18, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18.
		26. Доводи касаційної скарги відхиляються судом касаційної інстанції як необґрунтовані.
		Так, Верховний Суд наголошує, що Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда. Тому обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. 
		Водночас, нормами чинного законодавства не покладено обов`язку підприємств самостійного пошуку інвалідів для подальшого працевлаштування.
		27. Враховуючи зазначене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не спростовують вірних висновків судів попередніх інстанцій.
		28. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. 
		29. Оскільки Верховний Суд залишає без змін рішення судів попередніх інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати не підлягають новому розподілу.
		Керуючись ст. 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд 
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25.07.2019 і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24.09.2019 у справі №440/2008/19 - залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                                А.А. Єзеров
		 
		Суддя                                                                                                    В.М. Кравчук
		 
		Суддя                                                                                                    О.П. Стародуб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...