Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 817/1240/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; землеустрою; державної експертизи землевпорядної документації; регулювання земельних відносин, з них; з питань здійснення публічно-владних управлінських функцій з розпорядження земельними ділянками.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/1080/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа №817/1240/17
		адміністративне провадження №К/9901/1080/17
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бучик А.Ю.,
		суддів: Рибачука А.І.,  Тацій Л.В., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Капустинського М.М, Моніча Б.С., Охрімчук І.Г. у справі         № 817/1240/17 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії, -
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області (надалі по тексту - відповідач) щодо відмови в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності;
		- зобов`язати відповідача повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , подані 12.05.2014 та 14.07.2017 від імені та в інтересах ОСОБА_1 і за результатами їх розгляду прийняти рішення, яким надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 13.09.2017 в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року     постанову Рівненського окружного адміністративного суду    від "13" вересня 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково.
		Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області щодо відмови в дозволі на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області повторно розглянути заяви ОСОБА_2 , подані 12.05.2014 та 14.07.2017 від імені та в інтересах ОСОБА_1 щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 умовних кадастрових гектари, розташованої на території Плосківської сільської ради Дубенського районі Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		В решті позову відмовлено.
		Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що судом апеляційної інстанції помилково вказано про необхідність застосування статті 122 Земельного кодексу України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який був прийнятий пізніше Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», оскільки, на думку заявника касаційної скарги, даною статтею як і Земельним кодексом України в цілому не регулюється питання виділення земельних часток (паїв), а тому спеціальним законом у даній сфері земельних відносин є Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».
		Позивач відзиву на касаційну скаргу не подав.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
		У ході розгляду справи судами встановлено, що Сертифікатом на право на земельну частку (пай) Серія РВ №0156316 від 19.11.2001 стверджується, що ОСОБА_3 , який проживає у с. Дитиничі Дубенського району Рівненської області на підставі рішення Дубенської районної державної адміністрації від 09.11.2001 №605 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності із земель запасу Плосківської сільської ради розміром 2.90 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Окрім цього, в сертифікат внесені зміни у зв`язку з передачею права на земельну частку (пай), що засвідчує передачу права на земельну частку (пай) ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №683 від 10.03.2016, розміром 2,90 в умовних кадастрових гектарах.
		Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №43205686 від 10.03.2016 за ОСОБА_1 закріплено право на земельну часту (пай), з земель запасу Плосківської сільської ради Дубенського району.
		Згідно з довіреністю від 26.08.2016 НВА 153415 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 бути його представником з усіма необхідними повноваженнями з питань, пов`язаних з передачею у приватну власність (приватизацію), розмежуванням, щодо встановлення меж земельної ділянки (земельних ділянок) в натурі (на місцевості), виготовленням та отриманням кадастрових номерів, права власності на земельну ділянку (земельні ділянки), отриманням документів про право власності на земельні ділянки, реєстрацією у відповідних органах в тому числі в Державному реєстрі речових прав на отриманням Інформації в паперовій та електронній формі з Державних реєстрів.
		Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області надані викопіювання про місце розташування земельних ділянок, які пропонуються для відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства взамін сертифіката на земельну частку (пай) на території Плосківської сільської ради.
		На звернення ОСОБА_2 від 10.02.2017 щодо надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 на встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення особистого селянського господарства взамін успадкованого сертифіката серії РВ №0156316, Дубенська районна державна адміністрація надала лист-відповідь від 30.03.2017 №776/02-18/17, в якій зазначила, що в межах населених пунктів Плосківської сільської ради вільних земельних ділянок немає, тому, з метою забезпечення права гр. ОСОБА_3 на земельну частку (пай), Плосківською сільською радою йому було рекомендовано отримати земельну ділянку за межами населених пунктів Плосківської сільської ради. Також повідомлено, що по питанню виділення земельної ділянки сільськогосподарського призначення взамін успадкованого сертифіката рекомендовано звернутись до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області.
		12.05.2017 ОСОБА_2 , звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області в інтересах ОСОБА_1 із заявою для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,9 ум. к. га, яка розташована на території Плосківської сільської ради Дубенського району Рівненської області для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності.
		Листом від 13.06.2017 за №В-2098/0-4922/0/6-17 ОСОБА_2 було повідомлено про необхідність долучення документів для надання дозволу на розробку документації із землеустрою.
		На заяву ОСОБА_2 від 14.07.2017 Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області надало лист-відповідь від 11.08.2017 №В-3444/0-6406/0/6-17, в якій вказало, що Головне управління згідно положень Земельного кодексу України не наділене повноваженнями щодо виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості. 
		Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до повноважень відповідача не віднесено прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що пропонувалася позивачу Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області для відведення у його власність, оскільки докази матеріалів справи свідчать про те, що земельна ділянка знаходиться на території Плосківської сільської ради.
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що до повноважень відповідача належить питання розпорядження земельними ділянками, державної власності сільськогосподарського призначення що розташовані за межами населеного пункту в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності.
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
		Суди першої та апеляційної інстанцій вірно виходили з того, що спір між сторонами виник з приводу наявності чи відсутності компетенції відповідача щодо розпорядження спірною земельною часткою (паєм). Так, позицією відповідача та суду першої інстанції зводиться до того, що до повноважень відповідача не віднесено прийняття рішення щодо виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що пропонувалася позивачу Плосківською сільською радою Дубенського району Рівненської області для відведення у його власність. Судом апеляційної інстанції встановлено, що за змістом ст. 122 Земельного кодексу України, повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення, що розташовані за межами населеного пункту, в тому числі і земельним ділянкам резервного фонду сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній власності, наділене саме ГУ Держгеокадастру.
		Перевіряючи правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, виходячи з встановлених ними обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції стосовно того, що відповідач діяв не у відповідності з нормами Земельного кодексу України    і неправомірно не розглянуло заяву позивача по суті висвітлених у ній питань.
		Відповідно до частини першої статті 3 Земельного кодексу України    земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
		Пунктами 16, 17 Перехідних положень Земельного кодексу України    визначено, що громадянам - власникам земельних часток паїв за їх бажанням виділяються в натурі ( на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю. Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
		Пунктом 8    Перехідних положень Земельного кодексу України    визначено, що члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств та працівники державних і комунальних закладів освіти, культури та охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонери з їх числа, які на час набрання чинності цим Кодексом не приватизували земельні ділянки шляхом оформлення права на земельну частку (пай), мають право на їх приватизацію в порядку, встановленому статтями 25та 118    цього Кодексу. В сільськогосподарських акціонерних товариствах право на земельну частку (пай) мають лише їх члени, які працюють у товаристві, а також пенсіонери з їх числа.
		Відповідно до частин першої та другої статті 25 Земельного кодексу України, при приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій земельні ділянки передаються працівникам цих підприємств, установ та організацій, працівникам державних та комунальних закладів освіти, культури, охорони здоров`я, розташованих на території відповідної ради, а також пенсіонерам з їх числа з визначенням кожному з них земельної частки (паю). Рішення про приватизацію земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій приймають органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень за клопотанням працівників цих підприємств, установ та організацій.
		Згідно з частиною п`ятою ст. 25 Земельного кодексу України, особи, зазначені у частині першій цієї статті , мають гарантоване право одержати свою земельну частку (пай), виділену в натурі (на місцевості)
		Частинами десятою та одинадцятою наведеної статті визначено, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у процесі приватизації створюють резервний фонд земель за погодженням його місця розташування з особами, зазначеними в частині першій цієї статті у розмірі до 15 відсотків площі усіх сільськогосподарських угідь, які були у постійному користуванні відповідних підприємств, установ та організацій.    Резервний фонд земель перебуває у державній або комунальній власності    і призначається для подальшого перерозподілу та використання за цільовим призначенням.
		Відповідно до частини шостої ст. 118 Земельного кодексу України    громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених    статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
		До компетенції районних державних адміністрацій, у відповідності до частини третьої ст. 122 Земельного кодексу України, належать повноваження з передачі земельних ділянок державної власності, крім випадків, визначених    частинами четвертою    і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
		а) ведення водного господарства;
		б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
		в) індивідуального дачного будівництва
		За приписами частини четвертої вказаної норми, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, зазначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		Отже, розмежування компетенції районних державних адміністрацій та центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів щодо розпорядження земельними ділянками державної власності, які знаходяться за межами населеного пункту, відбувається в залежності від призначення такої земельної ділянки.
		Відповідно, до повноважень Головного управління Держгеокадастру у Сумській області, належить розпорядження земельними ділянками державної власності сільськогосподарського призначення.
		Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
		Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013, розмежовано землі державної та комунальної власності в Україні. Пунктом 6 визначено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються:
		у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами;
		за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.
		Враховуючи викладене, тому колегія суддів погоджується з висновками суду про безпідставність відмови відповідача у розгляді заяви позивача в зв`язку з відсутністю відповідних повноважень.
		Посилання відповідача на частину другу статті 5 Закону України від 05 червня 2003 року №899-IV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)"    суди обґрунтовано не прийняли до уваги, оскільки, виходячи з висновків Конституційного Суду України, наведених у рішенні від 03.10.1997 по справі за № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією України), до даних правовідносин підлягає застосуванню ст. 122 Земельного кодексу України    в редакції    ЗУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування  земель державної та комунальної власності", який був прийнятий пізніше Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)".
		Відповідно до частини першої статті 350 КАС України (в редакції до набрання чинності змінами, внесеними Законом України від 15.01.2020 № 460-IX)    суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права, у зв`язку з чим касаційна скарга не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд:
		ВСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області залишити без задоволення.
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року  залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає.        
		 
		 
		Головуючий                                                                                                   А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                                               А.І. Рибачук
		 
		                                                                                                                        Л.В. Тацій

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...