Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 177/1942/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів найму (оренди).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 22.06.2020
Номер судового провадження: 61-2276ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України
		 
		22 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 177/1942/16-ц
		провадження № 61-2276св19 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ,
		відвідачі: фермерське господарство «ТЕХАГРОМЕТ», Надеждівська сільська рада Криворізького району Дніпропетровської області, 
		треті особи: управління Держгеокадастру у Криворізькому районі Дніпропетровської області, відділ з питань реєстрації апарату міської ради та виконкому в особі виконкому Жовтоводської міської ради, 
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року в складі судді: Коваль Н. В., та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 рокув складі колегії суддів:Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до фермерського господарства «ТЕХАГРОМЕТ» (далі - ФГ «ТЕХАГРОМЕТ») про розірвання договору оренди земельної ділянки.
		 
		Позов мотивовано тим, що 10 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» в особі голови ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки, яка належить позивачу на праві приватної власності. Відповідно до пункту 1 договору оренди земельної ділянки ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» прийняло в строкове платне володіння та користування дану земельну ділянку, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згідно Акта прийому-передачі об`єкту оренди від 10 січня 2013 позивач передала ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» земельну ділянку у володіння та користування у стані, що відповідав умовам договору оренди. ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», порушуює умови договору оренди земельної ділянки: своєчасно не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації. Пропонує позивачу отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам, ведете сільськогосподарське виробництво на належній позивачу земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку. Порушило екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки. Перешкоджає внесенню в строки, встановлені чинним законодавством, плати земельного податку.
		 
		У пункті 38 договору оренди земельної ділянки визначено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації Надеждівською сільською радою. З 01 січня 2013 року набрали чинність Закон України «Про Державний земельний кадастр», постанова КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру», зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». З прийняттям зазначених нормативних актів повноваження, щодо державної реєстрації прав на земельні ділянки та скасування державної реєстрації цих прав не розповсюджуються на компетенцію Надеждівської сільської ради. Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державна реєстрація даного договору оренди земельної ділянки відбулась 12 лютого 2016 року (через три роки після його підписання) державним реєстратором Жовтоводського міського управління юстиції Лапшик А. В. У пункті 29 договору оренди земельної ділянки визначено обов`язок ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» приступати до використання земельної ділянки після набуття чинності цього договору.
		 
		Позивач вказувала, що як орендодавець, жодного оригіналу договору оренди земельної ділянки з ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» в 2016 році для подання на державну реєстрацію до Жовтоводського міського управління юстиції не підписувала. Позивачем неодноразово на адресу ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», направлялись пропозиції щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, але всі вони залишаються по теперішній час без відповіді.
		 
		ОСОБА_1 , з урахуванням уточнення позовних вимог, просила:
		            визнати недійсним договіроренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладений між  ОСОБА_1 та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» в особі голови Окунєвої І. О.;
		стягнути на користь ОСОБА_1 витрати пов`язані зі сплатою судового збору.
		 
		Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції
		 
		Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 рокув задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки відмовлено. 
		 
		Рішення суду першої та апеляційної інстанції мотивовані тим, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди землі недоведені та необґрунтовані. Встановлені в судовому засіданні обставини, свідчать про те, що позивач та відповідач уклали договір оренди земельної ділянки, при цьому позивач отримувала кошти за оренду зазначеної земельної ділянки за 2013, 2014, 2015, 2016 роки, що підтверджується письмовими матеріалами справи. Позивач наголошує на неналежності їй підпису в оригіналі договору оренди, який міститься в реєстраційній справі. Відповідно до висновку експерта № 3012-17 від 01 серпня 2017 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, два підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», який міститься в реєстраційній справі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, виконано самою ОСОБА_1 . За таких обставин, договір оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року є таким, що відповідає волевиявленню ОСОБА_1 та вимогам закону.
		 
		При відхиленні доводів апеляційної скарги апеляційний суд вказав, що колегією суддів приймається до уваги й те, що позивач ОСОБА_1 посилаючись на те, що цей договір нею не підписувався, ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції, не надала суду жодних доказів на спростування висновку експерта та не ставила перед судом питання про проведення повторної судової почеркознавчої експертизи.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		У січні 2019 року  ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просила оскаржені рішення скасувати та прийняти нове рішення по справі, яким задовольнити в повному обсязі вимоги позовної заяви про розірвання договору оренди. При цьому посилалася на те, що судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», порушуючи умови пунктів 9-11, 17, 29 договору оренди земельної ділянки: своєчасно не сплачує позивачу орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі. Систематично не враховує при визначені розміру орендної плати за користування земельною ділянкою коефіцієнти індексації; пропонує позивачу отримувати орендну плату за користування земельною ділянкою в натуральній формі товарами, які не пройшли державний контроль якості продуктів, екологічну експертизу та перевірку на відповідність державним стандартам; веде сільськогосподарське виробництво на належній мені земельній ділянці без проведення сівозміни, систематичного внесення добрив, постійно вирощуючи соняшник, який виснажує земельну ділянку; порушило екологічний стан земельної ділянки, знищивши захисну лісосмугу обабіч земельної ділянки; перешкоджає внесенню в строки, встановлені чинним законодавством, плати земельного податку. Відповідно частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Вирішити даний спір в позасудовому порядку в позивача немає змоги, оскільки голова ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» не бажає виконувати умови договору земельної ділянки, здійснювати орендну плату за земельну ділянки та сплачувати земельний податок, крім того досягти взаємопорозуміння між нами шляхом перемовин. Жодної інформації про розмір заборгованості за користування належною мені земельною ділянкою ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» не надає. Згідно частини четвертої статті 22 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва використовуються відповідно до розроблених та затверджених в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель. В той же час передбачений зазначеними законодавчими актами обов`язок відповідач не виконав і проект землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь щодо земельної ділянки не розроблений до цього часу. У постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № б-146цс12 вказано, що саме систематична (два та більше випадків) несплата орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання як договору оренди, так і договору суборенди земельної ділянки, тоді як разове порушення умов договору оренди у цій частині не вважається систематичним і не може бути підставою для його розірвання.
		 
		Вказує, що якщо відсутність у договорі однієї з істотних умов не унеможливила виконання договору, зокрема в частині проведення розрахунків, і сторони протягом певного часу виконували договір погодженим способом, то не згода сторони позивачів з умовою виконання договору не може бути підставою для визнання їх прав порушеними в момент укладення договору та визнання його недійсним з цих підстав. Суди не взяли до уваги докази в том, що колишня голова ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» ОСОБА_3 умисно не виконувала умови договору про виплату орендодавцю, як власнику земельної ділянки (пай) оренду плату та користування земельної ділянки. Порушення ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» своїх встановлених законом обов`язків щодо своєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розроблення проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь та передбачає заходи з охорони земель, забезпечення збереження земельної ділянки є істотними порушеннями умов договору оренди земельної ділянки, адже наслідком такої бездіяльності є різке зниження родючості ґрунтів орендованої в мене земельної ділянки та не своєчасне сплату орендної плати орендодавцю, як власнику земельної ділянки. Враховуючи те, що протиправна бездіяльність ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» загрожує збереженню стану орендованої земельної ділянки та не виконує в повному обсязі умови договору оренди земельної ділянки, позивач, як власник земельної ділянки, вважає, що договір оренди землі має бути розірваний, відповідно чинного законодавства України.
		 
		У березні 2019 року ФГ «ТЕХАГРОМЕТ» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені рішення без змін. Відзив мотивований безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги. Вказує, що саме по собі твердження щодо неповної та несвоєчасної сплати орендної плати орендарем не є підставою для визнання недійсним укладеного між сторонами договору оренди землі, які визначені статтею 215 ЦК України. Предметом спору у даній справі є саме визнання недійсним договору оренди землі від 10 січня 2013 року, укладеного між позивачем та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», а не його розірвання, тоді як позивач з незрозумілих причин просить суд прийняти нове рішення про розірвання вказаного договору. 
		 
		Зазначає, що за ініціативою позивача у справі проведено судову почеркознавчу експертизу, за результатами якої судовим експертом надано висновок від 01 серпня 2017 року № 3012-17. Судовим експертом встановлено, що два підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року виконані самою ОСОБА_1 особисто. Позивачем не доведено у визначеному порядку обставин, на які вона посилалась як на підставу вимог щодо визнання недійсним договору оренди землі від 10 січня 2013 року. Інших доказів на підтвердження викладених в уточненій позовній заяві обставин щодо підроблення підпису ОСОБА_1 у договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеному між сторонами, позивач не надала.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
		 
		У пункті 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Суди встановили, що  ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, розташованої на території Надеждівської сільської ради Криворізького району Дніпропетровської області.
		 
		10 січня 2013 року між позивачем та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», в особі голови ОСОБА_3 , укладено договір оренди земельної ділянки, площею 5,9690 га, у тому числі рілля 5,9690 га, кадастровий номер 12:218:843:00:01:021:0005, який зареєстрований Надеждівською сільською радою Криворізького району 10.04.2013, про що в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 110.
		 
		Відповідно до акта прийому-передачі об`єкта оренди від 10 січня 2013 року позивач передала зазначену земельну ділянку в користування ФГ «ТЕХАГРОМЕТ».
		 
		Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, договір оренди земельної ділянки 10 січня 2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», зареєстровано у Жовтоводському міському управлінні юстиції 12.02.2016 року.
		 
		Відповідно до висновку експерта № 3012-17 від 01 серпня 2017 року, за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, два підписи від імені ОСОБА_1 в договорі оренди земельної ділянки від 10 січня 2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ФГ «ТЕХАГРОМЕТ», який міститься в реєстраційній справі Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Жовтоводської міської ради, виконано самою ОСОБА_1 .
		 
		Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. 
		 
		При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року в справі № 761/26815/17 (провадження № 61-16353сво18) зроблено висновок, що «недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим».
		 
		Тлумачення статей 215, 216 ЦК України та статей 651 - 653 ЦК України свідчить, що  законодавець розмежовує конструкції «недійсність договору» та «розірвання договору», як за підставами, так і за своїми правовими наслідками. Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов`язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов`язань, що виникли на підставі оспорюваного договору оспорюваного договору не є підставою для його визнання недійсним. 
		 
		За таких обставин, суди обґрунтовано відмовили в задоволенні позову про визнання недійсним договору оренди від 10 січня 2013 року.
		 
		Згідно частини другої статті 410 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року) не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені рішення постановлено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржені рішення без змін, а тому судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		 
		Керуючись статтями 400 та 410 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		 
		Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 16 березня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:                                                                                              В. І. Крат
		 
		І. О. Дундар
		 
		Є. В. Краснощоков

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...