Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 319/377/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; визнання права власності на земельну ділянку.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2020. Зареєстровано: 27.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: 2/319/229/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
		Справа № 319/377/20 
		Провадження №2/319/229/2020
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 
		16 червня 2020 року                                                                         смт Більмак
		 
		Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Валігурського Г.Ю. при секретарі Костенко А.В., за участю представника позивача ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_5 до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права на отримання земельної ділянки у власність,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		До Куйбишевського районного суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_5 (далі - позивач) до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права на отримання земельної ділянки у власність. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_6 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за життя 25.05.1995 року нею складено заповіт, яким вона все своє майно заповіла позивачу. Після смерті спадкодавця, відкрилась спадщина яка складається з права на отримання у власність земельної ділянки розміром 9,10 га, яка належала померлій на підставі державного акта на право приватної власності на землю ІІІ - ЗП 003607, виданого 17 серпня 2001 року. 
		Нотаріус постановою від 18.12.2019 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку у зв`язку з поданням заяви на видачу свідоцтва про права на спадщину після спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини. Позивач обґрунтовує пропущений строк звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини тим, що після смерті спадкодавця йому ніхто не повідомив про існування заповіту, на той час він проживав в м. Маріуполі Донецької області. Крім того, документи, що підтверджують зміну прізвища спадкодавці з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_6 » не збереглись, у зв`язку з чим не можливо встановити родинний зв`язок між ним і спадкодавцем, як між онуком та бабою. За таких обставин позивач вимушений звернутись до суду за захистом своїх майнових прав. Позивач просить встановити факт родинних відносин між ним та спадкодавцем, продовжити йому строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , визнати за ним право на отримання у власність земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом.
		Позивач в судове засідання не з`явився. 
		Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, повідомив, що позивач від позову не відмовляється, на задоволенні позовних вимог наполягає. 
		Відповідач явку уповноваженої особи в судове засідання не забезпечив, заяв або клопотань до суду не подавав, причини неявки не повідомив. 
		У зв`язку з цим справа відповідно до ст. 223 ЦПК України розглядається за відсутності відповідача.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, судом встановлені наступні обставини і відповідні їм правовідносини.
		З матеріалів справи слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Ланцівської сільської ради Більмацького району Запорізької області 19.12.2019 року.
		За життя померлою складений заповіт, яким вона на випадок своє смерті, все своє майно, що їй належить і на що вона матиме право, заповіла своєму онукові ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується копією заповіту від 25.05.1995 року. 
		Відповідно до копії сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 06.12.1996 року, ОСОБА_6 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Ланцівське» розміром 8.30 га, в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
		Згідно копії державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ - ЗП № 003607, виданого 17.08.2001 року та зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №398, ОСОБА_6 належить земельна ділянка площею 9.10 га, що розташована на території Ланцівської сільської ради Куйбишевського (Більмацького) району Запорізької області. 
		Згідно листа відділу у Більмацькому районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, ОСОБА_6 виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 06.12.1996 року, розміром 8.30 у. к. га, та державний акт на право приватної власності на землю ІІІ - ЗП № 003607 від 17.08.2001 року розміром 9.1 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 
		Позивач звертався до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану на території Ланцівської сільської ради Більмацького району Запорізької області, яка належала померлій ОСОБА_6 , однак через пропущений строк звернення до нотаріуса із відповідною заявою, нотаріусом винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 18.12.2019 року.
		Позивачем в підтвердження факту родинних відносин між ним та спадкодавцем додано копію свідоцтва про народження НОМЕР_2 від 14 травня 1961 року, копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 20.08.1949 року та копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 13.12.1967 року, з яких слідує, що ОСОБА_6 , (дошлюбне прізвище ОСОБА_6 ) є матір`ю батька позивача ОСОБА_10 . 
		Актовий запис про шлюб ОСОБА_11 та ОСОБА_6 відсутній, оскільки книги запису актів цивільного стану (про шлюб) відділу ЗАЦС при Ланцівській сільраді сучасного Більмацького району Запорізької області за 1935 - 1936 рр. на зберігання не надходили, що підтверджується листом Державного архіву Запорізької області № 01-32/м-2976 від 17.12.2019 року.
		Судом допитаний свідок ОСОБА_3 , який в судовому засіданні пояснив, що він був головою Ланцівської сільської ради з 1990 по 2005 роки, знав батька позивача - ОСОБА_12 . Позивач разом з батьком приїжджав до своєї баби ОСОБА_6 (матері ОСОБА_13 ), документи щодо її шлюбу не збереглись, від ОСОБА_6 дізнався, що її чоловік ОСОБА_11 загинув під час війни.
		Також судом допитаний свідок ОСОБА_4 , який в судовому засіданні пояснив, що він знайомий з позивачем як з односельцем. ОСОБА_6 народилась у 1909 році, до війни приблизно у 1935 - 1936 роках одружилась з ОСОБА_11 , від шлюбу народився син ОСОБА_13 , який є батьком позивача. На час укладення шлюбу паспортів у жителів сіл не було у зв`язку з цим документів про укладення шлюбу не збереглось, тому її прізвище записано як « ОСОБА_6 » на підставі виданого у 1967 році свідоцтва про народження, проте її діти записані як « ОСОБА_6 ». Знає, що ОСОБА_6 заповідала своє майно позивачу, оскільки він є її онуком. Батько позивача деякий час проживав у Ланцевому, потім в шістдесятих виїхав у м. Маріуполь з дружиною та дітьми. 
		Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування», якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутись в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
		Частиною 4 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
		У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема письмовими доказами, показаннями свідків.
		З наявних у матеріалах справи доказів та показань свідків встановлено, що ОСОБА_5 є онуком ОСОБА_6 . Виникнення права на спадкування у позивача залежить від всатновлення факту родинних відносин з ОСОБА_6 як онуком та бабою відповідно, оскільки в заповіті спадкодавиця своє майно заповідала саме своєму онуку ОСОБА_5 . 
		За таких обставин суд приходить до висновку, що факт родинних відносин підтверджено письмовими доказами та показаннями свідків, а тому даний факт підлягає встановленню.
		Згідно ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР в редакції, які діяли час відкриття спадщини, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. 
		Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Особи, для яких право спадкоємства виникає лише у випадку неприйняття спадщини іншими спадкоємцями, можуть заявити про свою згоду прийняти спадщину протягом строку, що залишився для прийняття спадщини. Якщо строк, що залишився, менше трьох місяців, він продовжується до трьох місяців.
		Як вказує позивач після смерті ОСОБА_6 він тривалий час проживав за межами місця відкриття спадщини, а саме в місті Маріуполі Донецької області, про наявність заповіту йому не було відомо. 
		У зв`язку з цим позивач у строк встановлений ст. 549 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) для прийняття спадщини до нотаріуса не звернувся. В подальшому на його звернення приватним нотаріусом Більмацького районного нотаріального округу у Запорізькій області Дашевською А.О. йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з пропуском строку звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
		Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
		Таким чином, передбачений ст. 549 ЦК УРСР шестимісячний строк для прийняття спадщини може бути продовжений судом за заявою заінтересованої особи при доведеності поважності причин його пропуску. 
		Вирішуючи питання про продовження строку, для прийняття спадщини суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
		Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
		Таким чином, необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.
		Вказану правову позицію висловив Верховний суд в своїй постанові від 26.06.2019 року №565/1145/17.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		В ст. 5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законом.
		Проаналізувавши встановлені обставини справи, оцінивши надані в силу положень ст. 80 ЦПК України докази в їх сукупності, приймаючи до уваги, що позивач пропустив строк прийняття спадщини з поважних причин, пов`язаних з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця, суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити та продовжити ОСОБА_5 строк для прийняття спадщини.
		Вирішуючи вимоги про визнання права на отримання у власність земельної ділянки в порядку спадкування за заповітом, суд виходить з наступного.
		Відповідно до ч. 1 ст. 524, 527 ЦК УРСР (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємцями можуть бути особи, що були живими на момент смерті спадкодавця, а також діти померлого, зачаті при його житті і народженні після його смерті.
		Згідно спадкової справи №153/2019 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернувся лише позивач.
		За правилами ч. 1 ст. 524, ч. 1 ст. 534, ч. 2 ст. 548 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
		Кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.
		Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
		У разі продовження строку для прийняття спадщини суд одночасно вирішує питання про визнання за позивачем права на належне йому майно, що збереглося в натурі, або на грошові суми, коли воно реалізоване. Така практика узгоджується із роз`ясненнями, що містяться в пунктах 3, 4 ППВСУ від 24 червня 1983 року № 4 «Про практику розгляду судами України справ про спадкування».
		Згідно ч. 10 ст. 5 ЗК УСРС (в редакції, яка діяла на час відкриття спадщини) право на земельну частку може бути передано у спадщину в порядку і на умовах, передбачених цивільним законодавством щодо успадкування майна, та статутом відповідного колективного підприємства. За відсутності спадкоємців переважне право на земельну частку мають члени цих підприємств, кооперативів і товариств.
		Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 23 ЗК УРСР в редакції, які діяли час відкриття спадщини, право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
		Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
		Як слідує з державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ - ЗП № 003607, виданого 17.08.2001 року, який наданий позивачем, його видано 17.08.2001 року, тобто більше ніж через три роки після смерті ОСОБА_6 .
		Отже, ОСОБА_6 не могла та не одержувала документу, що посвідчує право власності на землю.
		Враховуючи наведене ОСОБА_6 не набула права власності на земельну ділянку на підставі державного акту. При цьому ОСОБА_6 мала право на земельну частку (пай) на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 06.12.1996 року.
		Як зазначив Пленум Верховного Суду України у п. 11 постанови від 30.05.2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
		Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
		Згідно правової позиції викладеної у п. 3.1. листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.
		Суд приходить до висновку, що відповідно до цивільного законодавства позивач має право в прядку спадкування за законом отримати у спадщину право на земельну частку (пай), яке мала ОСОБА_6 на підставі сертифіката на право на земельну частку (пай) серії НОМЕР_5 від 06.12.1996 року.
		Таким чином суд приходить до висновку що, позивач в порядку спадкування має право на земельну частку (пай) площею 8,30 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності КСП «Ланцівське», яке належало померлій ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_6 .
		За таких обставин суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 524, 534, 527, 548, 549, 550, 553 ЦК УРСР, ст.ст. 5, 22, 23 ЗК УРСР, ст.ст. 4, 5, 12, 81, 258, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд 
		 
		у х в а л и в:
		 
		Позов  ОСОБА_5 до Комиш-Зорянської селищної ради Більмацького району Запорізької області про встановлення факту родинних відносин, продовження строку для прийняття спадщини та визнання права на отримання земельної ділянки у власність задовольнити частково.
		Встановити факт родинних відносин між спадкодавцем - ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спадкоємцем - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . 
		Продовжити ОСОБА_5 строк для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 . 
		Визнати за ОСОБА_5  в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) площею 8,30 в умовних кадастрових гектарах із земель колективної власності КСП «Ланцівське», на яку мала право померла ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_6  на підставі сертифікату серії НОМЕР_5 , виданого Куйбишевською районною державною адміністрацією 06.12.1996, та зареєстрованого 06.12.1996 за № 392 у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай).
		В задоволенні решти позову відмовити. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційну скаргу може бути подано до Запорізького апеляційного суду через Куйбишевський районний суд Запорізької області.
		Позивач: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
		Відповідач: Комиш-Зорянсь селищна рада Більмацького району Запорізької області, адреса: вул. Вокзальна, буд. 5, смт Комиш-Зоря Більмацького району Запорізької області, код ЄДРПОУ 25223155.
		Повний текст судового рішення виготовлено 25.06.2020 року.
		 
		Суддя                                         Г. Ю. Валігурський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...