Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 280/1555/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; процедур здійснення контролю Рахунковою палатою, Державною аудиторською службою України, державного фінансового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2020. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 23.09.2021
Результат оскарження 23.09.2021 Верховний Суд: скасовано судове рішення суду апеляційної інстанції та залишено в силі судове рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		РІШЕННЯ 
		25 червня 2020 року Справа № 280/1555/20  м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА ТЕРМІНОВОГО КРЕДИТУВАННЯ» 
		до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг 
		про визнання протиправним та скасування рішення,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА ТЕРМІНОВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (далі  позивач. ТОВ «СЛУЖБА ТЕРМІНОВОГО КРЕДИТУВАННЯ») звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати Рішення (постанову) відповідача від 11.12.2019 №1100/2020/15-3/17-ФМ.
		Ухвалою суду від 11.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.
		В обґрунтування заявлених позовних вимог та відповіді на відзив (вх.17654 від 14.04.2020) зазначає, що позивачем отримано постанову відповідача від 11.12.2019 №1100/2020/15-3/17-ФМ про застосування санкцій, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», пред`явлення вимог та здійснення контролю за виконанням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, якою накладено штрафні санкції в розмірі 8500,00 грн., яку вважає що вона винесена всупереч приписам чинного законодавства, яке регламентує повноваження НКФП, з грубими порушеннями порядку застосування заходів впливу НКФП, а також без урахування фактичних обставин. А саме постанову підписано не особою, уповноваженою діями згідно з законом від імені відповідача. Крім того, вважає, що оскаржуваною постановою безпідставно застосовано до товариства заходи впливу у вигляді накладення штрафних санкцій за ненадання інформації, надання якої Законом не вимагається. З огляду на таке, просить суд задовольнити позовні вимоги.
		Відповідач позов не визнав з підстав, викладених у поданому до суду відзиві (вх.№15809 від 03.04.2020 року) та заперечень на відзив (вх.№19739 від 28.04.2020) в якому зазначив, що Нацкомфінпослуг відповідно до покладених на неї п.3, п.п. 41 п. 4 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також п.12 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», може вимагати надання необхідної інформації. Вказує, що направлена до позивача вимога про необхідність подання до Нацкомфінпослуг інформації та копій документів свідчить про виконання відповідачем функцій регулятора шляхом проведення аналізу дотримання позивачем процедури в частині надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту та уникнення в майбутньому порушень прав споживачів ринку фінансових послуг. Також, оскільки предметом позову є рішення (постанова), яка станом на момент пред`явлення позову є виконаним, вважає, що предмет спору у даній справі відсутній. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.
		Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі. 
		Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
		Отже, відповідно до вищевказаних приписів КАС України, справу розглянуто судом в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами у межах строку, встановленого ст. 258 КАС України. 
		Суд, оцінивши повідомлені сторонами обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
		Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
		З матеріалів справи судом встановлено, що Нацкомфінпослуг надіслало на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Служба Термінового кредитування» запит за вих. № 6468/17-8-12 від 29.08.2017 щодо надання інформації та документального підтвердження, зокрема вимагало надати до Нацкомфінпослуг протягом десяти календарних днів з дня отримання даного запиту документи:
		повідомлення про взяття на облік суб`єкта первинного фінансового моніторингу (форма №1-ФМ);
		документів, що підтверджують факт відправлення повідомлення за формою №1-ФМ до Дерфінмоніторингу (повідомлення про вручення поштового відправлення тощо);
		повідомлення про результати обробки форми обліку суб`єкта первинного фінансового моніторингу (форма №3-ФМ) щодо відмови у взятті на облік суб`єкта первинного фінансового моніторингу та підтвердження дати його отримання (а.с. 15-16).
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Термінового кредитування» на вимогу надіслало лист-відповідь від 08.09.2017 вих.№08/09-17 з обґрунтуванням, що станом на 19.08.2017 всі підрозділи ТОВ «Служба Термінового кредитування» зняті з обліку у Єдиній інформаційній системі Державної служби фінансового моніторингу. Також повідомило, що підрозділи ТОВ «Служба Термінового кредитування» здійснювали кредитування фінансових осіб за рахунок власних коштів у межах від 200 грн. до 3000 грн. (а.с.19-20).
		27.11.2019 Нацкомфінпослуг складено акт № 2020/15-3/17-424 позапланової безвиїзної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення (а.с. 85-88).
		Відповідачем листом від 27.11.2019 №9719/28-8 повідомлено про розгляд справи на 11.12.2019 (а.с.89-90).
		11.12.2019 Нацкомфінпослуг за результатами розгляду акту складено рішення (постанову) №1100/2020/15-3/17-ФМ про застосування санкцій, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», пред`явлення вимог та здійснення контролю за виконанням Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до якої встановлено вчинення Товариство з обмеженою відповідальністю «Служба Термінового кредитування» правопорушення, на підставі ч. 3 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та застосовано штраф у розмірі 8500,00 грн. (а.с. 7-8).
		Не погоджуючись з рішенням (постановою) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 11.12.2019 №1100/2020/15-3/17-ФМ, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
		Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
		Загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг встановлюєЗакон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Відповідно до п.1 ч.1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг. Не є фінансовими установами (не мають статусу фінансової установи) незалежні фінансові посередники, що надають послуги з видачі фінансових гарантій в порядку та на умовах, визначенихМитним кодексом України.
		Згідно з п.10 ч.1ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», державне регулювання ринків фінансових послуг - здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам.
		Частиною 1ст. 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»встановлено, що державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється: щодо ринку банківських послуг та діяльності з переказу коштів - Національним банком України; щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів (деривативів) - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку; щодо інших ринків фінансових послуг - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		Указом Президента України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг» від 23.11.2011 №1070/2011на виконання Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» утворено Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та затверджено Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		Згідно пунктів 1, 2 Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України. Нацкомфінпослуг здійснює державне регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством. Нацкомфінпослуг у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами та дорученнями Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
		Повноваження Нацкомфінпослуг визначеністаттею 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Так, згідно з п.12 ч.1 ст.28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час направлення вимоги)національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції: надсилає фінансовим установам та саморегулівним організаціям обов`язкові до виконання розпорядження про усунення порушень законодавства про фінансові послуги та вимагає надання необхідних документів.
		Відповідно до ч.1 та 2 ст. 29 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» (в редакції на час направлення вимоги) пруденційний нагляд є складовою частиною загальної системи нагляду, що проводиться органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг, і базується на регулярному проведенні оцінки загального фінансового стану фінансової установи, результатів діяльності системи та якості управління нею, дотриманні обов`язкових нормативів та інших показників і вимог, що обмежують ризики за операціями з фінансовими активами.
		Основними напрямами пруденційного нагляду національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є додержання встановлених критеріїв та нормативів щодо: 1) ліквідності; 2) капіталу та платоспроможності; 3) прибутковості; 4) якості активів та ризиковості операцій; 5) якості систем управління та управлінського персоналу; 6) додержання правил надання фінансових послуг.
		Розпорядженням Нацкомфінпослуг від 20.11.2012 №2319, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18.12.2012 за №2112/22424, затверджено Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги (далі - Положення №2319).
		Відповідно до пункту 1.1 Положення №2319, це Положення розроблене відповідно до Законів України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», «Про страхування», «Про кредитні спілки», «Про недержавне пенсійне забезпечення», інших законів та Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженогоУказом Президента України від 23 листопада 2011 року №1070, з метою встановлення порядку та умов застосування заходів впливу за порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - заходи впливу), та забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг. Це Положення визначає порядок провадження у справах про порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг (далі - справи про правопорушення), механізм прийняття рішень Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (далі - Нацкомфінпослуг) про застосування заходів впливу та їх оскарження.
		Приписами пункту 1.5 Положення №2319 визначено, що дані та інформація про ознаки порушення законодавства про фінансові послуги може міститися, зокрема, в матеріалах, отриманих на письмову вимогу Нацкомфінпослуг про надання необхідних документів та інформації.
		Відтак, системний аналіз Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання фінансових послуг (крім професійної діяльності на ринку цінних паперів) та Положення про застосування Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, заходів впливу за порушення законодавства про фінансові послуги дає підстави стверджувати, що Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг наділена повноваженнями надсилати письмові вимоги про надання документів та інформації, не лише в межах справ про скоєнні правопорушення, а також з метою здіснення пруденційного нагляду.
		З огляду на викладене, твердження позивача в цій частині суд визнає безпідставними, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
		Щодо застосованого штрафу за порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та/або нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, також слід зазначити наступне.
		Відповідно до пункту 3 статті 24 Закону 1702 у разі невиконання (неналежного виконання) суб`єктом первинного фінансового моніторингу вимог цього Закону, інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, до нього застосовуються такі штрафні санкції, зокрема, за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання спеціально уповноваженому органу недостовірної інформації у випадках, передбачених законодавством, - у розмірі до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (для суб`єктів первинного фінансового моніторингу, які не є юридичними особами, - у розмірі до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян).
		Пунктом 8 вказаної статті визначено, що санкції до суб`єктів первинного фінансового моніторингу, передбачені цією статтею, застосовуються суб`єктами державного фінансового моніторингу, які відповідно до цього Закону здійснюють функції з державного регулювання і нагляду за суб`єктами первинного фінансового моніторингу, протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше ніж через три роки з дня його вчинення, у порядку, встановленому відповідним суб`єктом державного фінансового моніторингу.
		Суд зазначає, що п. 3 статті 24 Закону 1702 передбачає штрафну санкцію за неподання, несвоєчасне подання, порушення порядку подання або подання Держфінмоніторингу недостовірної інформації у випадках передбачених законодавством.
		Так, згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону 1702 аудиторські фірми зобов`язані стати на облік у спеціально уповноваженому органі (Держфінмоніторингу) як об`єкт первинного фінансового моніторингу (надалі - суб`єкт) та повідомляти Держфінмоніторинг в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
		В свою чергу, подання суб`єктами до Держфінмоніторингу інформації, необхідної для взяття їх на облік врегульовано Порядком №552.
		Абзацом 2 частини 5 Порядку подання інформації визначено, що спеціально визначені суб`єкти зобов`язані стати на облік у Держфінмоніторингу як суб`єкти не пізніше дня встановлення ділових відносин з клієнтом (проведення фінансової операції) у випадках, визначених статтею 8 Закону № 1702.
		Частиною 6 Порядку передбачено, що інформація, необхідна для взяття суб`єкта на облік, подається в паперовому вигляді та обов`язково повинна містити відомості про реєстрацію суб`єкта, його місцезнаходження, відповідального працівника, особу, яка тимчасово виконуватиме обов`язки відповідального працівника у разі його відсутності (у разі призначення такої особи), а також відокремлені підрозділи суб`єкта у разі їх наявності.
		Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 1702 частини п`ятої-шостої Порядку подання інформації, а саме: порядку та строків, встановлених для подання Держфінмоніторингу інформації, необхідної для взяття їх на облік (не пізніше дня встановлення ділових відносин з клієнтом) (надаючи послуги з аудиту, не стало на облік у Держфінмоніторингу як суб`єкт первинного фінансового моніторингу та не подало Держфінмоніторингу інформації, необхідної для взяття на облік (форма № 1-ФМ);
		пункту 2 розділу II Положення про здійснення фінансового моніторингу суб`єктами первинного фінансового моніторингу, державне регулювання і нагляд за діяльністю яких здійснює Міністерство фінансів України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.12.2015 №1160 (не було призначено відповідального працівника суб`єкта первинного фінансового моніторингу).
		Посилання позивача на те, що оскаржуване рішення (постанову) від 11.12.2019 №1100/2020/15-3/17-ФМ була підписана не особою, уповноваженою діяти згідно з законом від імені відповідача, суд розглянувши відхиляє за огляду на таке.
		Відповідно до п.6.4.24 п. 6.4 розділу 6 Положення про департамент регулювання та нагляду за кредитними установами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, затвердженого наказом керівника апарату Нацкомфінпослуг від 02.10.2017 № 240 (із змінами та доповненнями) передбачено, що з метою здійснення своєчасного і повного розгляду письмових звернень та запитів фізичних та юридичних осіб, підготовки відповідей у встановлений законодавством строк та здійснення наглядових повноважень Департаменту, директор Департаменту має право підпису вимог (запитів) про надання піднаглядними установами інформації та/або документів, запрошень на розгляд справ про правопорушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, а також повідомлень про прийняті Нацкомфінпослуг як колегіальним органом рішень щодо реєстрації, ліцензування та дозвільних процедур.
		Таким чином, ОСОБА_1 є начальником відділу контролю за дотриманням суб`єктам нагляду законодавства з питань фінансового моніторингу, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, відповідно до покладених на Департамент завдань щодо захисту прав споживачів фінансових послуг відповідно до п.п. 41 п. 4 положення № 1070, п. 12. ч. 1 ст. 28 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» підписав рішення (постанову) від 11.12.2019 №1100/2020/15-3/17-ФМ.
		Статтею 39, наведеного вище Закону, передбачено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних та інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів. Серед іншого, заходом впливу є: накладення штрафу, що передбачено статтями41і43цьогоЗакону.
		Порядок та умови застосування заходів впливу встановлюються законами України та нормативно-правовими актами національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
		Відповідно до пункту 2 частини 1статті 41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує до учасників ринків фінансових послуг (крім споживачів фінансових послуг) штрафні санкції за неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації - у розмірі від 100 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		З аналізу викладених норм вбачається, що Нацкомфінпослуг наділена повноваженнями щодо розгляду заяв споживачів про порушення законодавства у сфері ринків фінансових послуг, проводить перевірку фактів, викладених у таких заявах, шляхом направлення на адресу учасників ринків фінансових послуг вимог про надання інформації та документів. На основі аналізу отриманої інформації стосовно порушення уповноважена особа Нацкомфінпослуг обирає та застосовує відповідні заходи впливу. При цьому неподання, несвоєчасне подання або подання завідомо недостовірної інформації на вимогу Нацкомфінпослуг становить окремий склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена п.2 ч.1ст.41 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
		Розгляд справ про правопорушення та застосування заходу впливу, передбаченого підпунктом 3 пункту 2.1 розділу II цього Положення, належить до повноважень Голови Нацкомфінпослуг або керівників самостійних структурних підрозділів або осіб, які їх заміщують, за напрямами здійснення нагляду за окремими ринками фінансових послуг (пункт 3.2 Положення №2319).
		За приписами пунктів 4.1, 4.3 Положення №2319 провадження у справі про правопорушення є обов`язковою передумовою застосування заходів впливу, передбачених підпунктами 1 - 9 пункту 2.1 розділу II цього Положення.
		Днем початку провадження у справі про правопорушення є дата складання посадовою особою Нацкомфінпослуг акта про правопорушення.
		Акт про правопорушення складається та підписується в двох примірниках не пізніше 15 робочих днів з дати виявлення порушення законодавства про фінансові послуги.
		Суд не знаходить порушень з боку відповідача при застосуванні такого розміру штрафу, оскільки законом такі дії Комісії не обмежені, а факти вчинення порушень доведені під час розгляду даної справи.
		Крім того, судом встановлено а сторонами не заперечувалось що позивачем сплачено штраф згідно оскаржуваного рішення (постанови), ще до подачі позовної заяви, що свідчить про згоду з виявленими під час перевірки порушеннями.
		Тому, прийняття відповідачем 11.12.2019 рішення (постанови) №1100/2020/15-3/17-ФМ відповідно до якої встановлено вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Служба Термінового кредитування» правопорушення, суд визнає обґрунтованим та вчиненим у межах повноважень і у спосіб, встановлений Законом.
		Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органимісцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
		Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, законно прийняв оскаржувану постанову, відтак підстави для її скасування суд не вбачає.
		Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
		Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.
		У зв`язку із відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
		Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позовної заяви ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛУЖБА ТЕРМІНОВОГО КРЕДИТУВАННЯ» (69037, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, б. 39-а, офіс 25, код ЄДРПОУ 40858239) до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (01001, м.Київ, вул. Бориса Грінченка, 3, код ЄДРПОУ 38062828) про визнання протиправним та скасування рішення  відмовити повністю.
		Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. 
		Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до абзацу 1 пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення КАС України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений ст.295 КАС України, а також інші процесуальні строки щодо апеляційного оскарження, продовжуються на строк дії такого карантину. 
		 
		 
		 
		Суддя Н.В.Стрельнікова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...