Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 2а-17228/12/2670 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; реалізації податкового контролю.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2020.
Дата набрання законної сили: 18.12.2020
Результат оскарження 18.12.2020 Шостий апеляційний адміністративний суд: залишено постанову суду без змін
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		1/686
		 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		25 червня 2020 року                               м. Київ                              № 2а-17228/12/2670
		Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., за результатами відкритого судового засідання в адміністративній справі за позовом
		дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп»   
		до       Головного управління ДПС у м. Києві 
		третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Київська місцева прокуратура № 7 
		про          визнання противоправними та скасування податкових повідомлень-рішень 
		за участю позивача, відповідача, третьої особи
		ВСТАНОВИВ:
		До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» (надалі - позивач), юридична адреса: 04071, м. Київ, вул.  Володимира Сосюри,6 до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, яка була замінена Верховним Судом на правонаступника Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві (надалі - відповідач), адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, третя особа - прокуратура Подільського району міста Києва (надалі - третя особа), адреса: 04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, 19б, в якій позивач просить суд:
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002452220 від 09.07.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - ППР № 0002452220); 
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002462220 від 09.07.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - ППР № 0002462220);
		- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0002472220 від 09.07.2012, винесене Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (надалі - ППР № 0002472220).
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ
		Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 у задоволенні позовних вимог дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп» відмовлено.
		Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013, апеляційна скарга позивача задоволена, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 скасована, визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення № 0002452220 від 09.07.2012, №0002462220 від 09.07.2012, № 0002472220 від 09.07.2012 року, винесені Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби.
		Постановою Верховного Суду від 15.08.2019 касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві задоволена частково, постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.03.2013 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2013 скасовані, а справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.10.2019 адміністративна справа № 2а-17228/12/2670 прийнята до провадження та призначено підготовче засідання.
		14.11.2019 в судовому засіданні судом на обговорення постановлено питання щодо заміни третьої особи за належністю Прокуратури Подільського району міста Києва на належну - Київську місцеву прокуратуру № 7, в результаті було замінено третю особу на Київську місцеву прокуратуру № 7.
		Крім цього, 14.05.2020 в судовому засіданні судом на обговорення постановлено питання щодо заміни первісного відповідача Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на належного - Головного управління ДПС    у місті Києві.
		У зв`язку із вищевикладеним, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 14.05.2020 замінено відповідача - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19).
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2020 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання та призначено підготовче засідання на 28.05.2020. 
		У судовому засіданні  28.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті. 
		В судовому засіданні 25.06.2020 під час розгляду справи по суті прибули позивач, відповідач та третя особа. Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі. Представники відповідача та третьої особи у судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили суд відмовити у задоволенні позову.  
		В судовому засіданні 25.06.2020 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.
		Згідно ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять.
		Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. 
		В період з 14.05.2012 по 01.06.2012 відповідач здійснив планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.03.2012, за результатами якої складено Акт від 11.06.2012  № 211/22-205/33104229 (надалі - Акт).
		В ході проведення перевірки встановлено порушення позивачем: 
		- п.1.25, ст.1, пп.4.1.6, п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР (надалі - Закон № 283/97-ВР) , п.5 ст.5.1, пп. 15.3.1 п.15.3 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов`язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (що діяв до 01.01.2011) (надалі - Закон № 2181),  пп.14.1.27 п. 14.1 ст.14, п.137.1 ст.137, п.138.2, 138.4 ст.138, п. 138.6, п. 138.8. ст.138, пп.139.1.9. п.139.1 ст.139, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ     Перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI      (надалі - ПК України) в результаті завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства на загальну суму 159 611 372 грн. та занижено податок на прибуток підприємства на загальну суму 6 023 915грн.;
		- пп.3.1.1. п.3.1. ст.3, п. 4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 3168/97-ВР (надалі - Закон № 3168/97-ВР), пп.15.3.1. п.15.1 ст.15 Закону № 2181, п. 186.3 ст.186, пп.196.1.14, п.196.1 ст.196, п.198.2, 198.3, п.198.6 ст. 198 ПК України в результаті встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 9 428 415грн.;
		- ст.18, ст.30, ст.33 Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-ХІV (надалі - Закон № 161), п.274.1 ст.274, п.288.5 ст.288 ПК України в результаті встановлено заниження задекларованих суб`єктом господарювання показників орендної плати за землю на загальну суму 437 917,34 грн.;
		- п.286.2     ст.286 ПК України в результаті встановлено неподання податкового розрахунку земельного податку на 2012.
		На підставі Акту відповідач прийняв: 
		- ППР № 0002452220 відповідно до якого сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток складає 159 611 372 грн.; 
		- ППР № 0002462220 за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 7 529 894 грн., з яких, за основним платежем 6 023 915 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 505 979 грн.; 
		- ППР № 0002472220 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 11 358539 грн., з яких за основним платежем 9 428415 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 1 930 124 грн.
		Позивачем неодноразово оскаржувались вказані ППР до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 03.12.2012 № 6389/0/61-12/10-2115  ППР залишені без змін, скарги - без задоволення.
		Вважаючи ППР № 0002452220, № 0002462220, ППР № 0002472220 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до адміністративного суду із відповідною позовною заявою.
		Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України ( надалі - КАС України) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
		При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Відповідно до приписів п.21.1 ст.21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.
		Згідно з пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
		Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
		Відповідно до пп.77.1 ст.77 ПК України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
		Згідно з пп.77.4. ст. 77 ПК України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.
		Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
		Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені ПК України, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.
		Строк складення акта (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого ПК України (з урахуванням його продовження).
		У разі незгоди платника податків з висновками акта такий платник зобов`язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта або окремо у строки, передбачені ПКУ.
		Пунктом п. 86.3 ст. 86 ПК України визначено, що акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено ст.ст. 77, 78 ПК України, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
		У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику.
		Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов`язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов`язання.
		У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв`язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному ст. 58 ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. У таких випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
		Згідно з п. 86.7 ст. 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п`яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв`язку з необхідністю з`ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному ст. 58 ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.
		У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, контролюючий орган зобов`язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.
		Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов`язковою. Такі заперечення є невід`ємною частиною акта (довідки) перевірки.
		Рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.
		Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому ст. 58 ПК України для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (п. 86.8 ст. 86 ПК України). 
		З матеріалів справи вбачається, що перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 встановлено його заниження за 4 квартал 2010 на загальну суму 38 149 329 грн. 
		Позивач подав розрахунок коригування сум ПДВ до податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 від 19.01.2011 № 9006299837, в якому здійснено коригування податкових зобов`язань з ПДВ до зменшення по підприємству покупцю ПАТ «Завод Укркабель». Станом на 01.04.2010  по рахунку № 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» було відображено кредиторську заборгованість перевіреного підприємства перед ВАТ «Завод Укркабель» в розмірі 52 560 795 грн. 
		Крім того, ВАТ «Завод Укркабель» на дату складання розрахунку коригування податкових зобов`язань на зменшення як юридична особа вже не існувало, оскільки підприємство змінило в жовтні 2010 організаційно-правову форму господарювання з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство.
		В ході перевірки відповідачем було використано матеріали попередньої перевірки позивача за період з 01.04.2007 по 30.09.2008 за результатами якої був складений відповідний Акт від 05.02.2009 № 15/23-604/33104229.
		Згідно змісту зазначеного Акту № 15/23-604/33104229 в додатках «Розрахунок валових доходів та валових витрат за 2007р.» зазначено, що валовий дохід позивача за 3 квартал 2007  в загальній сумі 71,3 млн.грн. сформовано за рахунок доходів, отриманих від продажу валюти в сумі 25,6 млн.грн. та реалізації послуг оренди в сумі 44,9 млн.грн. в даних до перевірки копіях розрахунків коригування податкових зобов`язань від 27.12.2010 та 28.12.2010 відсутній підпис посадової особи - отримувача розрахунку з боку підприємства - покупця ПАТ «Завод Укркабель».
		Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 01.04.2010 по 31.03.2012 встановлено їх завищення в сумі 381 398 366 грн., в тому числі витрати минулих періодів (від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року, що переносилися з попереднього звітного періоду в наступний).   
		Попередньою перевіркою  відповідно до акту від 09.09.2010 № 293/23-304/33104229 за період з 01.10.2008 по 31.03.2010 встановлено завищення задекларованих підприємством показників по рядку 04.9 у загальній сумі 620     196 грн., у т.ч. по періодах: 2009 в сумі 148     617 грн., 1 квартал 2010 в сумі 471     579 грн. 
		Від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток виникло за рахунок відображених позивачем у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12», погашення відсотків за коригування кредитними коштами, вартості придбаної валюти для погашення кредитів в іноземній валюті, в т.ч. отриманих від компанії «Anthousa Limited» (договори процентної позики від 14.03.2005 № 14/03, від 12.12.2006 № 01/12-5с, від 25.09.2007 № 25/09) , яка є материнською компанією. 
		Як зазначає відповідач, компанія «Anthousa Limited» зареєстрована у Великобританії з місцем розташування комерційної діяльності в Республиці Кіпр, є засновником суб`єкта господарювання ТОВ «Господарник», що в свою чергу є засновником позивача. 
		Перевіркою відображених у рядку 04.9 Декларацій «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» показників за період 2-4 квартал 2010 в сумі «-« 104 724 535 грн., 1 квартал  2011 в сумі «-« 176 679 975 грн. встановлено, що висновки попередньої перевірки позивач не оскаржував, але порушення щодо завищення від`ємного значення, викладеного в акті перевірки не усунув, що було враховано у висновках по акту  даної перевірки. 
		Перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати» показників за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 у загальній сумі 49 799 614 грн. встановлено, що на формування цих показників мали вплив балансова вартість валюти, відсотки по кредиту, комісія банку, збиток від курсової різниці, вартість між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів, інформаційно-консультаційні послуги, пов`язані з господарською діяльністю підприємства. 
		Проведеною перевіркою показників, відображених позивачем у рядку 04.13 Декларацій «Інші витрати», крім визначених у 04.1.-04-12», за період 2-4 квартал 2010 в сумі 27 024319 грн., 1 квартал 2011 в сумі 22 775 295грн., на підставі таких документів: банківських документів, господарських договорів із додатками, відомостей валових витрат, авансових звітів банківських виписок, договорів на банківське обслуговування, господарських договорів, актів виконаних робіт  (наданих послуг), рахунків-фактур. 
		Попередньою перевіркою (акт від 09.09.2010 № 293/23-304/33104229 за період з 01.10.2008 по 31.03.2010) було встановлено завищення задекларованих підприємством показників по рядку 04.13, а саме: «ДП «Строй-Маркет Груп» надано до ДПІ у Подільському районі м. Києва уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 06.08.2009 № 124570 за 2008 рік, в якій відобразило валові витрати у сумі 72 300 000 грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Встановлено порушення пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону № 283/97-ВР в результаті чого безпідставно віднесено до складу «інші витрати» за 2008 рік витрати на суму 72 300 грн. в т.ч по періодах: 4 квартал 2008 в сумі 72 300 000 грн.».
		Також, в ході проведення перевірки встановлено, що материнська компанія «Anthousa Limited» простила борг з повернення кредиту, а також частину боргів передано згідно розподільчого балансу новоствореним суб`єктам господарювання ДП «Строй Маркет Плюс» та «Строй Маркет 1». 
		Прощення боргу материнською компанією «Anthousa Limited» призводить до неправомірного включення до складу валових витрат курсових різниць, нарахованих на суму заборгованості, яка вже існує (прощена). 
		Таким чином, оскільки відсутня заборгованість за кредитним договором, від`ємне значення курсових різниць нараховане на суму прощеного боргу підлягає списанню. 
		Отже, від`ємне значення з податку на прибуток, що було сформоване протягом 2005-2011 років саме за рахунок вищевказаних курсових різниць підлягає зменшенню.
		Попередньою перевіркою (акт від 09.0910р. № 293/23-304/33104229 за період з 01.10.2008р. по 31.03.2010) встановлено, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 06.09.2009 № 12570 за 2008, в якій відобразило валові витрати в сумі 72 300 000грн. не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, встановлено порушення пп.5.3.9. п.5.3 ст. 5 Закону № 283/97-ВР в результаті чого безпідставно віднесено до складу «інші витрати» за 2008 витрати на суму 72 300 000 грн., в т.ч. за 4 квартал 2008 в сумі 72 300 000 грн. Висновки попередньої перевірки позивач не оскаржував, але порушення щодо завищення від`ємного значення, викладене в акті перевірки не усунув, що враховано у висновках акту перевірки від 11.06.2012  №211/22-205/33104229.
		В ході перевірки показника рядка 06.6 «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього звітного періоду, або від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2-4 квартал 2011 в сумі 185 821 683 грн. 1 квартал 2012 в сумі 196 115 934 грн. встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в загальній сумі 185 821 683 грн. 
		У зв`язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 № 2275-VI, сума від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток за 2009 включається до декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2010 із врахуванням певних обмежень. 
		Згідно змін, внесених до п.22.4. ст. 22 Закону України від 28.12.1994 «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94 ВР у редакції Закону № 283/97-ВР в декларації за 9 місяців 2010 у складі валових витрат платника податку враховується 20 % суми від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток, що утворилося станом на 1 січня 2010 в сумі 26 063 239 грн. (20% збитків за 2009). 
		Збитки за 2010 задекларовано в сумі 71 95 440 грн., в т.ч. збитки за 2010 становлять 45 892 201 грн. + 20% збитків за 2009 в сумі 26 063 239 грн. 
		На формування даного показника мало вплив коригування (до зменшення) задекларованих за 1 квартал 2010 в рядку 04.9 «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» 20%  збитків за 2009 в сумі 130 787 774 грн. (26 063 239 (20% + 104 724 535 (80%)= 130 787 774). 
		В подальшому, 80% збитків 2009 задекларовані позивачем в 1 кварталі 2011  (104     724 535 грн. (80% за 2009) +719 55440 грн. збитки 1 кв. 2011 (в т.ч. 20% збитків за 2009). 
		Таким чином, від`ємне значення рядка 04.9 за 1 квартал 2011, що задекларовано в сумі 176 679 975 грн. складається з суми 104 724 535 грн. + 71 955 440 грн.
		У 1 кварталі 2011 по рядку 07 «Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності» задекларовано збитки в сумі 185 821 683 грн., на які вплинули: збитки минулих періодів в сумі 130 878 774, що становлять - 26 063 239 грн. залишок збитків за 2009 (20%) рядок 04.9, 104 724 535 грн., залишок збитків за 2009 (80%)  рядок 04.9 та від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 45 892 201 грн., що становлять збитки за 2010, рядок 08. 
		Попередньою перевіркою (за період з 01.01.2008 по 31.03.2010) було встановлено, що на формування даного показника мало вплив перенесення на валові витрати 2009  від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2008 в сумі 110 782 069 грн. (що виникло внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості валютних коштів для погашення кредитів в іноземній валюті, в т.ч. отриманих від компанії «Anthousa Limited» та перенесення на валові витрати 1 кварталу 2010 від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за 2009 в сумі 130 787 774 грн. 
		Також попередньою перевіркою було встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 04.13 Декларацій «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» всього в сумі 73 391 775 грн. в т.ч. по періодах: 4 квартал 2008 в сумі 72 448 617 грн. (відсутні підтверджуючі документи пп.5.3.9. п. 5.39 ст. 5 Закону № 283/97-ВР), 2009 - 1 квартал 2010 в сумі 471 579 грн. (віднесено до валових витрат різницю між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів пп.7.3.2. п. 7.3. ст. 7 Закону № 283/97-ВР. 
		Відтак, з наведеного суд робить висновок, що збитки, що були задекларовані позивачем у періоді, що перевірявся (01.04.2010 - 31.03.2012) належним чином не підтверджені. 
		Також судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з ТОВ «Сан Кор Трейд»  відповідно до укладених договорів купівлі-продажу. 
		Позивач за рахунок відображення в обліку здійснення господарських операцій з ТОВ «Сан Кор Трейд» включено до складу валових витрат за 4 квартал 2011 7 280 000 грн. за 1 квартал 2012 2 475     000 грн., а результатами перевірок ТОВ «Сан Кор Трейд» податковими органами встановлено неможливість здійснення реальної поставки товару від попередніх постачальників по ланцюгу просування товару до ТОВ «Сан Кор Трейд» та подальшої поставки горіху волоського позивачу, в тому числі, встановлено невідповідність в кількості придбаного товару та поставленого в подальшому покупцям. 
		Окрім того, ТОВ «Сан Кор Трейд» відобразив в обліку придбання волоського горіха врожаю 2011 згідно договору постачання від 01.11.2011 № 1055, укладеного з СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ. Разом з тим ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надано висновок № 15 щодо відсутності факту реального здійснення господарської діяльності СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ у якому встановлено, що у  грудні 2011 господарська діяльність СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ має ознаки нереальності здійснення, а саме: відсутній рух активів чи власного капіталу у процесі здійснення господарської діяльності, відсутні фізичні, технічні можливості до вчинення господарських операцій, відсутній кваліфікований персонал, наявність в штаті лише керівних посад, відсутні основні фонди, платник не знаходиться за місцем знаходження та здійснення управління та обліку при відсутності укладених договорів оренди інших приміщень. Звіркою СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ не підтверджено реальність здійснення господарських відносин з ПП «ТАУРУС-2010», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ  по ланцюгу постачання до ТОВ «Сан Кор Трейд».
		По залишку заборгованості ТОВ «Сан Кор Трейд» уклав угоду про уступку права вимоги з ТОВ «Артеміса». За результатами аналізу отриманої від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно підприємств СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ та ТОВ «Артеміса», які в грудні 2011 є постачальниками ТОВ «Сан Кор Трейд» встановлено, що операції з поставки товару, робіт (послуг) на адресу ТОВ «Сан Кор Трейд» здійснювались з метою надання податкової вигоди третіх осіб.
		На підтвердження виконання умов зазначених договорів, контрагентами були виписані позивачу наступні первинні документи: акти виконаних робіт, видаткові накладні, податкові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи. Разом з тим, позивач не надав  докази товарності та реальності оспорюваних операцій: товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, а також інших документів, що підтверджують факт перевезення товарів, а також документів, що підтверджують прийняття товару - журналів реєстрації довіреностей.
		Всі вищенаведені обставини підтверджуються наступними фактами, документально підтвердженими відповідачем і не спростованими позивачем, а саме. 
		Посадовими особами ДПІ у Київському районі м. Одеса було проведено ряд перевірок, за результатами яких складено наступні акти: 
		- від 16.03.2012 № 101/23-34-32896290/13 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» код ЄДРПОУ 32896290 з питань правових відносин з ТОВ «Флорена-плюс» код ЄДРПОУ 35851839 за період серпень 2011року;
		- від 23.03.2012 № 152/22-34/32896290/3 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» код ЄДРПОУ 32896290 з питань достовірності відображення податкового кредиту з податку на додану вартість по декларації з ПДВ за вересень 2011 року;
		- від 16.03.2012 № 102/22-34/32896290/4 «Про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Сан-Кор Трейд» код ЄДРПОУ 32896290 з питань правових відносин з СП «Харбківпчелопродукт» у формі ТОВ, код ЄДРПОУ 37100851 за період листопад 2011 року;
		- від 19.03.2012 № 116/22-34/32896290/15 за період грудень 2011 року. 
		В ході зазначених перевірок відслідковано неможливість здійснення реальної поставки товару від попередніх постачальників по ланцюгу просування товару до ТОВ «Сан Кор Трейд» та подальшої поставки горіху волоського позивачу, в т.ч. встановлено невідповідність в кількості придбаного товару та поставленого в подальшому покупцям. 
		За результатами вищезазначених перевірок ТОВ «Сан Кор Трейд» встановлено наступні обставини. 
		ТОВ «Сан Кор Трейд» відобразив у обліку придбання горіху волоського врожаю 2011 згідно договору постачання від 01.11.2011 № 1055, укладеного з СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ (код ЄДРПОУ 31555462). Кількість та вартість товару вказана в додатках до договору на кожну поставку окремо. 
		Листом ДПІ у Ленінському районі м. Харкова від 29.02.2012 № 821/7/18-011, яким надіслано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ, код ЄДРПОУ 31555462 щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за період грудень 2011р.» від 29.02.2012 № 74/18-015/31555462  у якому зазначено:
		«…Провести зустрічну звірку СП «Харківпчелопродукт» неможливо у зв`язку із тим, що підприємство не знаходиться за юридичною адресою, про що свідчить довідка ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова про не встановлення місцезнаходження платника за податковою адресою від 17.01.2012 року за № 20/26-006.
		Зустрічну звірку неможливо провести у зв`язку з тим, що неможливо співставити дані первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, види, обсягу і кількості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з`ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. 
		При цьому в ході організації проведення зустрічної звірки з метою забезпечення підтвердження господарських відносин вжито такі заходи.
		Станом на початок звірки СП «Харківпчелопродукт» має стан «*» - до ЄДР внесено запис про відсутність за юридичною адресою. 
		Співробітниками підрозділу ВПМ здійснено виїзд за адресою реєстрації, ознак підприємства та посадових осіб СП «Харківпчелопродукт» не встановлено.
		17.01.2012 опитано ОСОБА_1 , який здійснює охорону складських приміщень, розташованих за вищевказаною адресою. В своєму поясненні ОСОБА_1 повідомив, що підприємство за адресою реєстрації не знаходиться. Фактично СП «Харківпчелопродукт» розташовано за адресою м. Харків, вул. Космічна, 4. З метою перевірки інформації здійснено виїзд за адресою м. Харків, вул. Космічна, 4. За зазначеною адресою встановлено магазин «Медок». Підприємницьку діяльність в ньому здійснює ФОП ОСОБА_2 . В своєму письмовому поясненні остання повідомила, що СП «Харківпчелопродукт» по вул.  Космічна, 4 не знаходиться.
		З урахуванням наведеного працівниками ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова складено довідку № 20/26-006 від 17.01.2012р. про не встановлення місцезнаходження платника податків та посадових осіб.
		Таким чином запит від 10.02.12 № 1392/10/15-211 про надання інформації та її документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентами за грудень 2011 не було вручено у зв`язку із вищевказаним.
		Згідно бази даних АСБ в Харківській області директор СП «Харківпчелопродукт»   ОСОБА_3 зареєстрований за адресою Харківська обл., м. Вовчанськ, вул. О. Досвітнього, 12. З метою опитування директора СП «Харківпчелопродукт» ОСОБА_3  співробітниками ВМП ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було здійснено виїзд за адресою реєстрації ОСОБА_3 , однак, встановити та опитати останнього не надалося можливим. Згідно усних пояснень сусідів ОСОБА_3 за вказаною адресою не мешкає. Відповідно до довідки відділу ОДК ДУМВС України в Харківській області ОСОБА_3 був засуджений за ст. 140 ч.3 Кримінального кодексу України. 
		При проведенні аналізу наявної у податкових органів інформації та її документального підтвердження також встановлено, що: Декларація на прибуток та реєстр 1ДФ до ДПІ не надавалися, що свідчить про відсутність у СП «Харківпчелопродукт» основних засобів та працівників. Беручи до уваги вищенаведене у СП «Харківпчелопродукт» відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій. Згідно даних ЦБД ДРФО у ОСОБА_3 інші доходи відсутні. Повідомлення за формою 20 ОПП до ДПІ у Ленінському районі м. Харкова не надходило.
		Податкова декларація з ПДВ за грудень 2011 була надана 30.01.2012 електронною поштою, договір про визнання електронних документів від 23.12.2011 № 820/9012945589/11 також було направлено засобами електронного зв`язку. У зв`язку із відсутністю зразків підпису директора СП «Харківпчелопродукт» ОСОБА_3 провести почеркознавчу експертизу не можливо. 
		Податковий кредит СП «Харківпчелопродукт» за грудень 2011 сформовано за рахунок податкових накладних, виписаних  ПП «Таурус-2010» та ТОВ «УБФ» у грудні 2011. 
		ВПМ ДПІ у Ленінському районі м. Харкова надано висновок № 15 від 28.02.2012  «щодо наявності ознак фіктивності діяльності суб`єкта господарювання СП «Харківпчелопродукт» у формі ТОВ».
		Крім цього, був опитаний попередній директор СП «Харківпчелопродукт» ОСОБА_4 «…приблизно з листопада 2010 я був директором та засновником СП «Харківпчелопродукт». За цей час коли я був директором та засновником даного підприємства фінансово-господарську діяльність підприємство не здійснювало. 21.12.2011 згідно договору купівлі-продажу корпоративних прав я у повному обсязі передав всі права ОСОБА_5 .».
		Крім цього, були направлені запити про наявність у власності або тимчасовому користуванні земельних ділянок до Державного комітету України із земельних ресурсів та до Харківського бюро технічної інвентраризації щодо наявності нерухомого майна у власності СП «Харківпчелопродукт». Станом на момент складання довідки інформація не надходила. 
		Звіркою СП «Харківпчелопродукт» не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із ПП «ТАУРУС - 2010», їх вид, обсяг, якість та розрахунки, а саме встановлено відсутність об`єктів оподаткування та неможливість реального здійснення платником податків операцій СП «Харківпчелопродукт» по ланцюгу постачання до ТОВ «Сан-Кор Трейд». 
		По залишку заборгованості ТОВ «Сан-Кор Трейд» уклав наступні угоди: № 38 від 31.12.2011 з СП «Харківпчелопродукт» та з ПП «Інвест-Таун» код ЄДРПОУ 37008508 про уступку права вимоги, № 39 від 31.12.2011 з ТОВ «Артеміса» та ПП «Інвест-Тайм» код ЄДРПОУ 37008508 про уступку права вимоги. 
		При цьому, листом ДПІ у Джержинському районі м. Харкова від 24.02.2012 № 2176/7/23-521, яким надіслано акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Артеміса» (код ЄДРПОУ 21245770) щодо документального підтвердження господарських відносин  із платниками податків та зборів їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01.12.2011 по 31.12.2011» від 24.02.2012 № 315/2305/21245770 у якому зазначено:
		«…Співробітниками ВПМ ДПІ у Джержинському районі м. Харкова проведені наступні оперативні заходи:
		В ході проведених заходів було опитано колишнього засновника ТОВ «Артеміса» (код ЄДРПОУ 35586929) ОСОБА_6 , яка в ході письмових пояснень повідомила, що згідно протоколу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Артеміса» від 12.01.2012 та договору купівлі-продажу корпоративного права від 13.01.2012 року вона продала частку у статутному капіталі ТОВ «Артеміса» у розмірі 100%  громадянину ОСОБА_7 . 
		Також вона повідомила, що про теперішнє місцезнаходження ТОВ «Артеміса» та його нових власників їй не відомо, колишня податкова адреса ТОВ «Артеміса»: м. Харків, провулок Балакірєва, 3-А (приміщення в аптеці, розташоване на 3-му поверсі Державної клінічної лікарні швидкої та невідкладної медичної допомоги № 4 ім. Проф. Мащанінова, загальною площею приблизно 15.кв.м.).
		Співробітниками ВПМ ДПІ Дзержинського району м. Харкова здійснено обстеження податкової адреси підприємства. Встановити підприємство за даною адресою не виявилось можливим. Колишній директор ТОВ «Артеміса» ОСОБА_8 повідомила, що згідно наказу та протоколу загальних зборів учасників (засновників) ТОВ «Артеміса» була звільнена від обов`язків директора ТОВ «Артеміса» з 12.01.2012 року за власним бажанням та передала громадянину ОСОБА_7 печатки, уставні, бухгалтерські та інші документи ТОВ «Артеміса» згідно акту прийому-передачі від 12.01.2012 року. Право підпису документів на підприємстві належало їй та головному бухгалтеру ОСОБА_9 , звіти здавались в електорнному вигляді, термін дії ключів на електронне обслуговування минув 17.01.2012р. 
		ТОВ «Артеміса» 26.01.2012 подало податкову декларацію з ПДВ за грудень 2011, згідно якої було задекларовано обсяг реалізації 70 751 336 тис. грн. (р.1А), ПДВ 14 150 267 тис. грн. та обсяг придбання 70 322 753 тис. грн. (р.10А), ПДВ (р.17) 14 064 551 грн. Згідно  наданої декларації основним постачальником у грудні 2011 є підприємство ПП «Таурус - 2010» (код ЄДРПОУ 37187581), що лічиться на обліку у Комінтернівському районі м. Харкова. 
		Згідно пояснень ОСОБА_8 підприємство ТОВ «Артеміса» з 01.08.2011 по 12.01.2012 включно звітувало до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова з нульовими показниками. З ПП «Таурус-2010» фінансово-господарська діяльність не здійснювалася, договорів не укладалося, з посадовими особами даного підприємства не знайома, чим займається та де знаходиться таке підприємство їй не відомо.
		Враховуючи вищевикладене, фінансово-господарська діяльність підприємства за грудень 2011 має ознаки нереальності здійснення. 
		Наведені обставини свідчать, що за період з грудня 2011 господарська діяльність ТОВ «Артеміса» має наступні ознаки нереальності здійснення:
		- відсутній рух активів, зобов`язань чи власного капіталу у процесі здійснення господарської операції;
		- відсутні фізичні, технічні та технологічні можливості до вчинення задекларованих господарських операцій, а саме: відсутній кваліфікований персонал; наявність в штаті тільки керівних посад; відсутні основні фонди у тому числі: транспортні засоби, приміщення для зберігання товарів. 
		Керівник ТОВ «Артеміса» ОСОБА_7 не мав права здавати податкову декларацію до ДПІ Дзержинського району м. Харкова за грудень місяць 2011 по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ «Артеміса»  з ПП «Таурус»-2010» оскільки набув право ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Артеміса» лише з 12.01.2012, а колишнє керівництво в особі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 не мали жодних фінансово-господарських операцій з ПП «Таурус-2010»  з 01.12.2010 по 12.01.2012 включно. 
		Враховуючи вищевикладене щодо ТОВ «Артеміса» відсутній факт реального вчинення господарських операцій за період з 01.12.2011 по 31.12.2011. 
		Таким чином, за результатом аналізу результатів проведених перевірок, отриманих від ДПІ у Ленінському районі м. Харкова та ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова стосовно підприємств СП «Харківпчелопродукт» та ТОВ «Артеміса», що в грудні 2011 були постачальниками ТОВ «Сан-Кор Трейд» встановлено, що операції з поставки товару, робіт (послуг) на адресу ТОВ «Сан-Кор Трейд» здійснювалися з метою надання податкової вигоди третіх осіб.
		З огляду на вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що наявність видаткових накладних не є беззаперечним доказом того, що відбувся реальний  продаж та передача товару від продавця покупцю. 
		Позивач до перевірки не надав доказів товарності та реальності оспорюваних операцій: товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товару, а також інших документів, що підтверджують факт перевезення товарів, по яких відбувся рух товару від продавця (постачальника) до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття товарів, а саме журналів реєстрації довіреностей, їх якості. 
		При цьому, якщо товар доставлявся вантажним автомобілем, таким документом є товарно-транспортна накладна за формою №1-ТН, затверджена Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 № 488/346. Вона повинна містити відмітки відправника товару (щодо відвантаження товару) та його отримувача (стосовно фактичного отримання товару). 
		Відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 із змінами та доповненнями (надалі - Наказ № 363):
		- товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; 
		- товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи;
		- транспортна послуга - перевезення вантажів та комплекс допоміжних операцій, що пов`язані з доставкою вантажів автомобільним транспортом. 
		Натомість, позивачем не надано товарно-транспортні накладні на підтвердження такого перевезення. 
		Також в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують транспортування товару залізничним транспортом тощо.
		Крім того, згідно Наказу № 363, перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно із заявками.
		Відповідно до п.11 Наказу № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
		Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
		Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
		Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
		Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
		Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
		Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається перевізнику.
		У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого до перевезення, до такої накладної замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватися для розрахунків із замовником. 
		Також, пунктом 3.6     Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку запасів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 10.01.2007 № 2     (надалі - Наказ № 2) встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.
		Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.
		Тобто, на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.
		Таким чином суд приходить до висновку, що в ході проведення перевірки з`ясовано, що операції з придбання та реалізації мали не товарний характер, товар не перевозився і не зберігався. Відповідно до наданих позивачем документів під час перевірки відсутня можливість встановити вид транспорту, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, можливість здійснення таких операцій  як з боку постачальника позивачу та і збоку позивача своїм подальшим покупцям. 
		Окрім того, судом встановлено, що позивачем за 1 квартал 2011 по рядку 07 «Об`єкт оподаткування від усіх видів діяльності» задекларовано збитки у сумі 185 821 683грн., на які вплинули: збитки минулих періодів в сумі 130 878 774 грн. та від`ємне значення об`єкта оподаткування на суму 45 892 201 грн., що становлять збитки за 2010. Також попередньою перевіркою (за період з 01.10.2008 по 31.03.2010) встановлено завищення задекларованих суб`єктом господарювання показників у рядку 04.13Декларації «інші витрати, крім визначених у 04.1-04.12» усього в сумі 73 391 775 грн., в тому числі по періодах: за 4 квартал 2008 в сумі 72 44 8617 грн.( відсутні підтверджуючі документи пп.5.3.9. п. 5.39 ст.5 Закону № 283/97-ВР; 2009 - 1 кв. 2010 в сумі 471 579 грн. (віднесено до валових витрат різницю між курсом НБУ та курсом придбання валюти для погашення валютних кредитів пп.7.3.2 п.7.3. ст.7 Закону № 283/97-ВР. Таким чином, з викладеного випливає, що збитки, задекларовані позивачем за період 01.04.2010 по 31.03.2012 належним чином не підтверджені.
		Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
		Згідно пп.1.32. ст.1 Закону № 283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
		Зі змісту п. 1.25 Закону № 283/97-ВР вбачається, що безнадійна заборгованість - заборгованість, яка відповідає будь-якій з наведених нижче ознаку: заборгованість по зобов`язанням, за якою минув строк позовної давності.
		Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону № 283/97-ВР валовий дохід включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.
		Згідно ст.257 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.
		Порядок уточнення задекларованих раніше показників, визначений п.5.1 Закону № 2181 (що діяв до 01.01.2011) податкове зобов`язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов`язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.
		Строк давності, встановлений п.15.1.1.ст.15 Закону № 2181, за винятком випадків, визначених пп. 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.
		Заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов`язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування. ( п. 15.3.1. Закону України № 2181). 
		Із зазначеного вбачається, що якщо зміна суми компенсації вартості товарів чи повернення товарів відбувається після сплину 1095 днів з періоду, в якому були визначені податкові зобов`язання з ПДВ, то платник -продавець таких товарів не може застосовувати норми п.4.5 ст.4 Закону № 2181 і коригувати податкові зобов`язання з ПДВ, визначені 1095 днів і більше тому.
		Відповідно до п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2ст.5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
		Згідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону № 283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
		Частиною 2 статті 30 ЦК  України встановлено, що цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також нести відповідальність у разі їх невиконання.
		Юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ст.91 ЦК України). 
		Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
		Вказана підстава, відповідно до ст. 234 ЦК України є безумовною підставою для визнання вказаного правочину недійсним, адже відповідно до ст.42 підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. 
		Відповідно до п. 4 прикінцевих положень ЦК України, до господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ЦК України зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов`язків, які продовжують існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.
		Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 ЦК України). 
		Статтями 626, 629 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦК України).  
		За ст.662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
		Відповідно до ст.658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.
		Моментом виконання обов`язку продавця щодо передачі товару згідно     ст.664 ЦК України є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
		Згідно ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
		Відповідно до п.1. ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Згідно п.2. ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
		Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов`язані із його недійсністю.
		Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІV (із змінами та доповненнями) (надалі - Закон № 996)  зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
		Виходячи з вимог п. 2, ст. 3 Закону № 996 бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
		Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.1.2 ст. 1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (надалі - Наказ № 88). Первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.
		Статтею 9 Закону № 996 встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
		Згідно з п.2.4 Наказу № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
		Відповідно до п.2.15 та п.2.16 Наказу № 88  забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
		Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом № 996. 
		Однак, як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи позивач по взаєморозрахункам з контрагентами здійснювались поза межами правового поля.
		Стаття 17 ГК України передбачає, що система оподаткування в Україні, податки і збори встановлюються виключно законами України. Система оподаткування будується за принципами економічної доцільності, соціальної справедливості, поєднання інтересів суспільства, держави, територіальних громад, суб`єктів господарювання та громадян. Система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб`єктів господарювання. При цьому податки та інші обов`язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг) або відносяться на їх собівартість, сплачуються суб`єктами господарювання незалежно від результатів їх господарської діяльності. За твердженням податкового органу, ПАТ «Завод Укркабель», ТОВ «Сан Кор Трейд», ТОВ «Артеміса» здійснювали діяльність, спрямовану на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.
		Крім того, позивачем не надано товарно-транспортні накладні на підтвердження такого перевезення. Також в матеріалах справи відсутні документи, що підтверджують транспортування товару залізничним транспортом тощо.
		Згідно Наказу № 363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених договорів із замовниками згідно з заявками.
		Відповідно до пункту 11 Наказу № 363 основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.
		Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
		Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
		Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
		Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
		Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
		Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
		Також, пунктом 3.6 Наказу № 2 встановлено, що приймання та оприбуткування запасів, які надійшли від постачальника, оформляються товарно-транспортною накладною або прибутковим ордером.
		Як вбачається з приписів цієї норми як на підставі товарно-транспортної накладної, так і на підставі прибуткового ордеру може здійснюватися саме оприбуткування запасів.
		Тобто на підставі прибуткового ордеру у бухгалтерському обліку може відбуватися відображення надходження запасів.
		Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
		Згідно п.1.7.ст.1. Закону № 3168/97-ВР податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
		Відповідно до пп.7.4.1. п.7.4.ст.7 Закону № 3168/97-ВР і податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв`язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
		Згідно пп.7.4.5. п.7.4. ст. 7 Закону № 3168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
		Відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. Закону № 3168/97-ВР виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
		Аналогічні положення закріплені в ст.ст. 198, 138-139 ПК України. 
		Отже, законодавством передбачено правовий зв`язок між бюджетним відшкодуванням (визначенням податкового кредиту) та отриманням Державним бюджетом надмірно сплаченого податку.
		Як встановлено судом, первинні документи позивача виписані з порушенням законодавства, а відповідно, позивачем не було належним чином визначено податкового зобов`язання по правовідносинах контрагента із ним для сплати до державного бюджету.
		Також, згідно позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної оглядовому листі від 06.07.2009 № 982/13/13-09 та доведеної до адміністративних судів України з метою інформування і врахування під час розгляду справ за участю органів державної податкової служби, - правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв`язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.
		В інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
		З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, рух активів у процесі здійснення господарської операції.
		При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.
		Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-то: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.
		Відповідно до п.36.1. ст.36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
		Витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п. 14.1.27 ПК України).
		У відповідності до п.3 підрозділу 4 розділу ХХ Перехідних положень ПК України  у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками 1 кварталу 2011 року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат 2 календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками 2, 2 і 3 кварталів, 2-4 кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від`ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення. 
		Проаналізувавши наявні матеріали справи та норми зазначеного законодавства, суд вважає правомірними висновки відповідача, викладені в Акті. 
		Допустимих доказів, які б спростовували викладенні в Акті висновки відповідача позивачем до суду надано не було.
		Частиною 1 статті 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно із ч.2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень 
		В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень - рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому суд приходить до висновку щодо необґрунтованості позовних вимог позивача та відсутності підстав для їх задоволення.
		За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.  
		Як вбачається з наявних у матеріалах справи квитанцій №№ 100255077, 100255078, 100255079 на суму 2 146,00 грн. кожна, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 6438,00 грн. Оскільки у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до вимог ст. 139 КАС України. 
		На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 6, 72-77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, суд, - 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні адміністративного позову дочірнього підприємства «Строй-Маркет Груп»  - відмовити.
		 
		Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення. 
		 
		Суддя                                                                                                Н.В. Клочкова 
		Повний текст виготовлено та підписано 25.06.2020.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...