Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 166/224/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них; дорожнього руху.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: А/857/4489/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 166/224/20 пров. № А/857/4489/20
		Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
		головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
		суддів Пліша М.А., Шинкар Т.І. 
		за участі секретаря судового засідання Хітрень О.Ю.
		позивача: не з`явився
		відповідач: не з`явивcя 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України на рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 26 березня 2020 року у справі № 166/224/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України, інспектора управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України старшого сержанта поліції Чернюка Віктора Павловичапро скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
		суддя в 1-й інстанції  Свистун О.М.,
		час ухвалення рішення  не зазначено,
		місце ухвалення рішення - смт. Ратне,
		дата складання повного тексту рішення  не зазначено,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України (далі також  УПП у Волинській області ДПП, відповідач-1), інспектора управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України старшого сержанта поліції Чернюка Віктора Павловича (далі також  Інспектор УПП, відповідач-2), в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову Інспектора УПП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК № 2190063 від 03.03.2020 року та закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КпАП України за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
		В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувана постанова, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, складена і винесена із порушенням норм законодавства та його прав. Вказує, що 03.03.2020 керував власним транспортним засобом марки «Opel» моделі «Astra», д.н.з. НОМЕР_1 автомобільною дорогою М НОМЕР_2 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» з смт. Ратне до м.Луцьк. О 10 год. 29 хв. на в`їзді в с.Кременець Рожищенського району Волинської області його автомобіль зупинив Інспектор УПП. Підставою зупинки інспектор вказав здійснення перевищення встановленої швидкості руху в населеному пункті, на підтвердження чого надав для ознайомлення зображення на приладі «TruCam» із відміткою «89 км/год». Інших доказів вчинення адміністративного правопорушення надано не було. При цьому позивач заперечив, що в момент фіксації швидкості руху його автомобіля перебував у населеному пункті. Вважає, що відповідач не зазначив доказів його винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення. Також зазначив, що оскаржувана постанова не містить інформації про порядок її оскарження, технічний запис, яким здійснено фото- або відеозапис. Крім цього, зазначив, що інспектор не роз`яснив йому прав, передбачених ст.268 КУпАП, та Конституцією України, не встановив обставин, що пом`якшують та обтяжують стягнення.
		Рішенням Ратнівського районного суду Волинської області від 26 березня 2020 року позов задоволено. Скасовано оскаржувану постанову та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП закрито за відсутністю складу вказаного правопорушення.
		До такого висновку суд першої інстанції прийшов з урахуванням неконкретності визначеного в оскаржуваній постанові місця вчинення правопорушення та відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження керування позивачем транспортним засобом із перевищенням дозволеної швидкості в населеному пункті.
		Крім цього судом установлено, що відповідачем не надано доказів на підтвердження проходження пристроєм лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС001006 повірки, яким зафіксовано швидкість автомобіля, яким рухався позивач. Також, відповідачем не спростовані доводи позивача про використання інспектором під час вимірювання швидкості пристрою TruCam шляхом утримання в руці, що може свідчити про проведення моменту фіксації швидкості автомобіля з руки або обох рук з урахуванням вірогідної похибки, що ставить під сумнів зафіксовану швидкість руху керованого позивачем автомобіля.
		З урахуванням встановленого суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, правомірності свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не довів.
		Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, вважаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню за відсутності повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі та невірним застосуванням судом норм процесуального та матеріального права, його оскаржив відповідач - УПП у Волинській області ДПП, подавши апеляційну скаргу, в якій просять оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог позивача відмовити повністю.
		Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що факт вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення 03.03.2020, а саме порушення ним п. 12.4 ПДР України, підтверджується постановою серії ЕАК №2190063 від 03.03.2020, фотознімком з лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 №ТС001006, а також відеозаписом з даного приладу. Фотознімок приладу TruCam № 1583231332_kF000_0303_l02852 здійснений сертифікованим приладом TruCam LT1 20/20 №ТС001006, містить інформацію, що автомобіль позивача OPEL ASTRA з номерним знаком НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 89 км/год в населеному пункті, де дозволена максимальна швидкість руху 50 км/год. Таким чином, перевищення швидкості становить 39 км/год. Вказана обставина також підтверджується відповідним відеозаписом з приладу TruCam № 1583231332_kF000_0303_l02852 від 03.03.2020. Суду першої інстанції було надано фотознімок із приладу TruCam LT1 20/20 (серійний номер ТС001006), на якому зафіксовані географічні координати з кутовими величинами: географічна широта 50°55' 27,13"N і географічна довгота 25° 12 '11.83 "E - з місця події. Зазначивши вказані географічні координати в мережі інтернет на веб-сайті Coogle Maps слідує, що т/з позивача рухався в населеному пункті с. Кременець, Рожищенського району, Волинська область. Вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам ст.283 КУпАП, а покази приладу TruCam LTI 20/20 повинні оцінюватись судом як належний і достатній доказ в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки сам прилад сертифікований.
		Просить розгляд справи провести без участі апелянта.
		Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що апеляційна скарга відповідача не узгоджується із наявними та дослідженими судом першої інстанції доказами, котрі в своїй сукупності не дозволяють дійти однозначного та переконливого висновку про наявність в діях позивача складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, внаслідок чого вона до задоволення не підлягає і має бути відхилена, а оскаржуване рішення залишено без змін.
		Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання апеляційного суду не з`явились, що у відповідності до ч. 3 ст. 268 КАС України не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи, правильність їх юридичної оцінки, обговоривши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних мотивів.
		Судом першої інстанції встановлено і такі обставини підтверджуються матеріалами справи, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАК №2190063 від 03 березня 2020 року інспектор управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Чернюк В.П. притягнув до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст.122 КУпАП та наклав на нього штраф в розмірі 255 грн. за те, що він 03 березня 2020 року о 10 год. 29 хв. в с.Кременець на 125 км автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чсрнівці-Тереблече», керуючи транспортним засобом «Opel» моделі «Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався зі швидкістю 89 км/год, при цьому перевищивши встановлену швидкість руху в населеному пункті на 39 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР України. Швидкість вимірювалась приладом TruCam LTI 001006.
		Даючи правову оцінку рішенню суду першої інстанції, яким задоволено позовні вимоги, колегія суддів виходить з наступного.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.
		За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		Предметом судового дослідження за даними правовідносинами є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість прийнятої постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
		Таким чином, досліджуючи питання правомірності застосування адміністративної відповідальності до позивача у вказаних спірних правовідносинах, колегія суддів перевіряє, чи були у відповідача по справі підстави для про притягнення позивача до адміністративної відповідальності з прийняттям постанови про адміністративне правопорушення з визнанням його вини у вчиненні адміністративного правопорушення та накладення стягнення.
		Підставами для визнання протиправним дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є невідповідність їх вимогам чинного законодавства. При цьому, обов`язковою умовою для визнання таких дій/бездіяльності протиправними є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі. 
		Пунктом 1 ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) зазначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Частина 1 статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
		Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону України «Про дорожній рух» регулюються Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. 
		Згідно пункту 12.4 ПДР у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
		Відповідно до підпункту «ґ» п. 12.6 ПДР поза населеними пунктами на всіх дорогах дозволяється рух із швидкістю не більше 90 км/год.
		За змістом п. 1.10 ПДР населений пункт  забудована територія, в`їзди на яку і виїзди з якої позначаються дорожніми знаками 5.45, 5.46, 5.47 та 5.48.
		Наведені нижче інформаційно-вказівні знаки ПДР маю таке значення:
		5.45 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
		5.46 «Кінець населеного пункту». Місце, з якого на даній дорозі втрачають чинність вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
		Знаки 5.45 і 5.46 установлюються на фактичній межі забудови, яка прилягає до дороги.
		5.47 «Початок населеного пункту». Найменування і початок забудови населеного пункту, в якому на даній дорозі не діють вимоги цих Правил, що визначають порядок руху в населених пунктах.
		5.48 «Кінець населеного пункту». Кінець населеного пункту, позначеного знаком 5.47.
		5.49 «Покажчик загальних обмежень швидкості». Інформує про загальні обмеження швидкості на території України.
		5.70 «Фото-відеофіксування порушень Правил дорожнього руху» інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів.
		Заборонний знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» забороняє рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові.
		Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Провадження в справах про адміністративні правопорушення врегульовано розділом IV КУпАП.
		Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил паркування транспортних засобів, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів, серед переліку статей та їх частин, зокрема частини перша, друга, третя і п`ята статті 122.
		Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
		За приписами частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII) поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Згідно п. 8 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
		Згідно з п. 11 ч.1 ст. 23 Закону № 580-VIII поліція регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
		Згідно ст. 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати такі превентивні заходи: 1) перевірка документів особи; 2) опитування особи; 3) поверхнева перевірка і огляд;4) зупинення транспортного засобу; 5) вимога залишити місце і обмеження доступу до визначеної території; 6) обмеження пересування особи, транспортного засобу або фактичного володіння річчю; 7) проникнення до житла чи іншого володіння особи; 8) перевірка дотримання вимог дозвільної системи органів внутрішніх справ; 9) застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису; 10) перевірка дотримання обмежень, установлених законом стосовно осіб, які перебувають під адміністративним наглядом, та інших категорій осіб; 11) поліцейське піклування.
		Відповідно до ст.40 Закону № 580-VIII поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
		Тобто, положення Закону № 580-VIII надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення.
		У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
		Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (положення статей 72, 75,76 КАС України).
		Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		За таких обставин відповідачі у справі зобов`язані довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем порушення ПДР відповідними доказам, зокрема факт керування позивачем автомобілем у населеному пункті із швидкістю більше 70 км/год.
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення, яка доводиться шляхом надання доказів.
		На підтвердження даної обставини відповідачем надано фототаблицю із зображенням автомобіля з номерним знаком НОМЕР_1 і текстовою інформацією, згідно якої швидкість автомобіля із цим знаком станом на 10 год 28 хв 03.03.2020 на 125 км автодороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» становила 89 км/год та вимірювалася приладом із серійним номером ТС001006 з дистанції 202,1 м. Автомобіль із таким же номерним знаком, швидкістю руху, датою та часом зафіксовано в відеозаписі, що наданий відповідачем суду на носію інформації DVD-диску.
		Проте позивач, заперечуючи керування автомобілем із вказаною швидкістю в населеному пункті, додав до позову відеозапис від 18.03.2020, згідно з яким дорожній знак 5.60 «Кілометровий знак». Відстань від початку дороги (км) ПДР «125» розташований перед інформаційним дорожнім знаком, передбаченим п.5.45 ПДР, що інформує про початок населеного пункту «Кременець».
		Із врахуванням п.5.60 ПДР знак «125» вказує, що відстань від початку дороги до нього становить 125 км. 
		Дана обставина стверджується доданим до відзиву УПП у Волинській області ДПП листом Служби автомобільних доріг у Волинській області від 10.12.2019 №2416/2.5, згідно з яким населений пункт Кременець Рожищенського району розташований на км 125+880 та км 127+932, на 126 км автомобільної дороги М-19 «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече».
		Отже, населений пункт Кременець Рожищенського району розпочинається із ділянки автодороги М-19, що пролягає на 125 кілометрі + 880 метрів.
		Як вказано в оскаржуваній постанові Інспектора УПП, місце руху автомобіля під керуванням позивача із швидкістю 89 км/год визначено як 125 км автодороги М-19, що, як установлено вище, пролягає з урахуванням 880 м перед населеним пунктом «Кременець».
		Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.
		Матеріали справи свідчать про те, що зібрані докази повно та всебічно досліджені судом першої інстанції та підтверджені у суді апеляційної інстанції вказують, що позивач, рухаючись на автомобілі «Opel» моделі «Astra», д.н.з. НОМЕР_1 по автодорозі М-19 «Доманове-Ковель-Чсрнівці-Тереблече», під час фіксування його швидкості відповідачем-2 на 125 км перебував за межами населеного пункту, де дозволена швидкість руху легкових автомобілів з урахуванням положень пп. «ґ» п.12.6 ПДР 90 км/год, а отже не допустив порушення пункту п.12.4 ПДР, що виключає можливість притягнення його до адміністративної відповідальності на підставі ч. 1 ст.122 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Колегія суддів також звертає увагу, що контроль швидкості повинен відбуватися лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70), позаяк вказане обумовлено ч.2 ст. 40 Закону №580-VIII, згідно якої інформація про змонтовану/розміщену автоматичну фототехніку і відеотехніку фіксацію повинна бути розміщена на видному місці. Однак відповідач не надав суду доказів проведення контролю швидкості руху автомобіля, яким керував позивач, в межах дії дорожнього знаку 5.70 ПДР.
		Крім того, суд першої інстанції, розглядаючи доводи позивача про правові підстави застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС001006, встановив, що відповідач не надав доказів на підтвердження проходження зазначеним пристроєм повірки, оскільки додане відповідачем свідоцтво №22-01/16641 від 30.09.2019 посвідчує відповідність вимогам технічної документації лазерного вимірювача швидкості транспортних засобів TruCam LTI 20/20 №ТС000798, який у ході притягнення позивача до адміністративної відповідальності не використовувався.
		За правилами абзацу другого частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Наведені положення не дають переконливих доказів правомірності застосування відповідачем-2 лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 №ТС001006, а додане до апеляційної скарги свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/16640 від 30.09.2019 не було покладено в основу оскаржуваного рішення.
		Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей про відеозапис, яким зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення, а також не конкретизовано додане до неї фото про технічний засіб, яким здійснено фото, як то передбачено п. 3 ч. 3 ст. 283 КУпАП. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відсутність посилання на відповідні докази у постанові свідчить про необізнаність відповідача про їх наявність
		Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів також враховує, що позивач заперечував проти притягнення його до адміністративної відповідальності, не визнаючи факту допущення порушення вимог 12.4 ПДР, посилаючись на те, що в момент фіксації відповідачем швидкості автомобіля, яким він керував, рухався поза межами населеного пункту. Вказане не спростовано відповідачем в ході розгляду справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційній. 
		Також колегією суддів не приймаються до уваги покликання відповідача на зафіксовані у фотознімку географічні координати та роздруківку з сайту Google Maps, оскільки такі не місять відомостей про межі населеного пункту, а сама роздруківка не є офіційним документом, тому не доводять факт руху автомобіля, яким керував позивач в момент фіксації його швидкості, в межах населеного пункту с. Кременець.
		З огляду на все вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що в даному випадку відповідачем не надано належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2190063 від 03.03.2020 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатись правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає скасуванню.
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
		Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, проаналізувавши обставини справи та суть правопорушення, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
		Із встановленого не знаходять свого підтвердження доводи апеляційної скарги про визнання оскаржуваного рішення суду першої інстанції необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню за відсутності повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі та невірного застосуванням судом норм процесуального та матеріального права.
		Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування немає, а тому оскаржуване рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.
		Керуючись ч. 4 с. 229, ст. ст. 243, 272, 286, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст.ст. 322, 325 КАС України , суд, -
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції України залишити без задоволення, а рішення Ратнівського районного суду Волинської області від 26 березня 2020 року у справі № 166/224/20  без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
		Постанова є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає. (стаття 272 КАС).
		 
		Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді М. А. Пліш   Т. І. Шинкар

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...