Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 802/2084/17-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 25.06.2020. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 25.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/46226/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 червня 2020 року 
		Київ
		справа №802/2084/17-а
		адміністративне провадження №К/9901/46226/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
		суддів - Єресько Л.О., Соколова В.М.,
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (суддя Жданкіна Н. В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року (судді: Ватаманюк Р.В., Сторчак В. Ю., Мельник-Томенко Ж. М.)у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області, третя особа - Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області, про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
		ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області (далі - відповідач, ТУ ДСА у Вінницькій області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Мурованокуриловецький районний суд про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.
		Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що з 26 березня 1993 року по 10 жовтня 2016 року працював суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області. Його стаж роботи на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
		Наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області від 04 жовтня 2016 року № 36-к, на підставі постанови Верховної Ради України від 22.09.2016 № 1600-VIII "Про звільнення суддів", позивача виведено зі штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку. Проте, вихідна допомога судді, який вийшов у відставку позивачу виплачена не була. З метою реалізації свого права на отримання вихідної допомоги судді, ОСОБА_1 звернувся із відповідною заяваю до ТУ ДСА України в Вінницькій області. Листом відповідача №04-36/2585 від 30 жовтня 2017 року ОСОБА_1 відмовлено у виплаті вихідної допомоги, посилаючись на відсутність підстав для її виплати. Позивач не погоджується з такими діями ТУ ДСА у Вінницькій області, в зв`язку з чим звернувся з цим позовом     
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
		Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року позов задоволено. Визнано протиправною відмову Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області у виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у зв`язку з виходом у відставку в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою у розмірі 73 950,00 грн.
		Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано тим, що на момент прийняття наказу про звільнення позивача з посади судді від 04 жовтня 2016 року діяла норма частини першої статті 143 Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, що передбачала виплату вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою судді, який вийшов у відставку. Суди дійшли висновку, що станом на 30 вересня 2016 року позивач перебував на посаді судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, а тому на нього поширюється дія норми частини першої статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII щодо виплати вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги.
		Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, ТУ ДСА України в Вінницькій області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило рішення судів попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. На обґрунтування вимог скарги відповідач зазначив, що реалізація права позивача на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення судді з посади, тобто 22 вересня 2016 року, тому до спірних правовідносин необхідно застосовувати ті положення нормативно-правових актів, які діяли на час прийняття такої постанови.
		Позиція інших учасників справи.
		Від позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідача та залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.
		Рух касаційної скарги.
		Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року.
		Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, визначено колегію суддів для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: суддя - доповідач Желтобрюх І.Л., судді: Білоус О.     В., Стрелець     Т.     Г.
		Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 11 червня 2019 року № 707/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І.Л.
		Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: суддя - доповідач Загороднюк А.     Г., судді: Єресько     Л.     О., Соколов     В.     М.
		Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 16 червня 2020 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи.
		06 березня 1993 року ОСОБА_1 обрано суддею Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області.
		22 вересня 2016 року Верховною Радою України прийнято Постанову № 1600-VIII "Про звільнення суддів", відповідно до якої ОСОБА_1 звільнено з посади судді Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області, у зв`язку з поданням заяви про відставку.
		04 жовтня 2016 року наказом в.о. голови Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області № 36-к,     відповідно до Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII "Про звільнення суддів", ОСОБА_1 відраховано із штату суддів Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області з 10 жовтня 2016 року, у зв`язку із виходом у відставку.
		Таким чином, стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді складає 25 років 8 місяців 11 днів.
		27 жовтня 2017 року позивач звернувся до Мурованокуриловецького районного суду Вінницької області із заявою в якій просив видати наказ про виплату йому вихідної допомоги судді, який вийшов у відставку.     
		31 жовтня 2017 року листом №6/1681/2017 Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області повідомив     позивача про те, що функції розпорядника бюджетних коштів щодо забезпечення діяльності місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації, та запропонував щодо окресленого вище питання про виплату вихідної допомоги звернутись безпосередньо до ТУ ДСА України в Вінницькій області.
		З метою реалізації, встановленого частиною першою статті 143 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402-VIII від 02 червня 2016 року, права на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою в зв`язку із виходом у відставку позивач звернувся до ТУ ДСА у Вінницькій області із заявою, в якій просив про виплатити йому вихідну допомогу.     
		30 жовтня 2017 року листом №04-36/2585, ТУ ДСА України в Вінницькій області повідомило позивача про те, що виплату вихідної допомоги у зв`язку з виходом судді у відставку не передбачено Законом України "Про судоустрій і статус суддів" в редакції чинній на момент звільнення ОСОБА_1 . Крім того ТУ ДСА України в Вінницькій області зазначило, що територіальне управління при розгляді звернення позивача не може застосовувати положення Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", адже вказаний Закон набув чинності після його звільнення. За таких обставин територіальне управління не вправі здійснити ОСОБА_1 виплату вихідної допомоги.
		Не погодившись з таким рішенням позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Релевантні джерела права й акти їх застосування.
		Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX), який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		Статтею 19 Конституції України     встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені     Конституцією     та законами України.
		Відповідно до пункту 9 частини п`ятої     статті 126 Конституції України     (у редакції, яка діяла від 02 березня 2014 року), суддя звільняється з посади органом, що його обрав або призначив, у разі подання суддею заяви про відставку.
		Згідно пунктів 1-5     статті 120 Закону України від 07 липня 2010 року №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів»     (в редакції, чинній на момент прийняття Постанови Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року №1600-VIII «Про звільнення суддів»; далі -     Закон №2453-VІ) суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до     статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Суддя має право у будь-який час перебування на посаді незалежно від мотивів подати заяву про звільнення з посади за власним бажанням. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення. За суддею, звільненим за його заявою про відставку, зберігається звання судді та гарантії недоторканості, встановлені для судді до його виходу у відставку.
		Частиною першою     статті 136 Закону №2453-VI     було передбачено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.
		Стаття 136 Закону № 2453-VI     була виключена відповідно до положень     Закону України від 27 березня 2014 року №1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні»     (далі - Закон     №1166-VII).
		Згідно приписів Прикінцевих положень     Закону №1166-VII     зміни, передбачені Розділом II, набирають чинності з 01 квітня 2014 року.
		У     рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99     у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої     статті 58 Конституції України     (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той     закон     або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
		Внесені     Законом №1166-VII     зміни до     Закону №2453-VI     в частині скасування положень     статті 136 цього Закону     є чинними, неконституційними не визнавались.
		За приписами абзацу 3 пункту 7     Указу Президента України від 10 червня 1997 року №503/97 «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності», акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.
		Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.
		Суд наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, згідно зі     статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України     (далі -     КАС України), здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга     статті 341 КАС України).
		Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Суд керується таким.
		Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді. Наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності.
		Чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.
		Отже, чинним законодавством визначений порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.
		Зважаючи на те, що датою звільнення судді у разі подання заяви про відставку є дата прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади, а не дата відрахування судді зі штату, то у позивача відсутнє право на отримання вихідної допомоги в розмірі 3-х місячних суддівських винагород за останньою посадою, передбачене частиною третьою     статті 143 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності з 30 вересня 2016 року.
		Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки відповідач при розгляді заяви про виплату вихідної допомоги позивачу діяв з дотриманням вимог, передбачених     Конституцією     та законами України.
		Щодо доводів позивача про віднесення Конституційним Судом України (рішення від 19 листопада 2013 року № 10-рп/2013) вихідної допомоги до конституційних гарантій незалежності суддів та її неспіврозмірність з такими конституційними гарантіями незалежності суддів як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, Суд зазначає таке.
		Дані доводи є необґрунтованими та спростовуються приписами абзацу 6 п. 3.2 того ж таки Рішення Конституційного Суду України, згідно з якими, Конституційний Суд України зазначив, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю.
		На підставі викладеного та відповідно до змісту вказаних положень чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
		Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду, а саме у постанові від 23 травня 2018 року у справі №802/1490/17-а (адміністративне провадження №К/9901/119/18), у постанові від 21 лютого 2020 року у справі №642/6354/17 (адміністративне провадження №К/9901/57267/18).
		Слід зазначити, що рішення Конституційного Суду України від 15 квітня 2020 року №2-р(ІІ)/2020, яким визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України „Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 року № 1166-VII було прийнято після судових рішень першої та апеляційної інстанції, а тому не може бути враховано при касаційному розгляді цієї справи.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
		На наведені обставини суди попередніх інстанцій уваги не звернули, у зв`язку з чим дійшли помилкового висновку про задоволення позовних вимог.
		Таким чином, доводи касаційної скарги спростовують висновки суду першої та апеляційної інстанцій та приймаються Судом в якості належних.
		Стаття 351 КАС України визначає підстави для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Отже, зважаючи на приписи статті 351 КАС України, касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області необхідно задовольнити, скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року та прийняти нову про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.     
		Судові витрати.
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України у Вінницькій області задовольнити.
		Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року скасувати.
		Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач:                                                                                А.Г. Загороднюк
		Судді                                                                                                     Л.О. Єресько 
		                                                                                                    В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...