Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/26785/14-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; охорони здоров’я, з них; медико-соціальної експертизи.
Надіслано для оприлюднення: 26.06.2020. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 26.06.2020
Номер судового провадження: К/9901/6655/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		26 червня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 127/26785/14-а
		адміністративне провадження № К/9901/6655/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів третьої палати Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Єресько Л.О.,
		суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М.
		розглянувши у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи адміністративну справу № 127/26785/14-а
		за позовом  ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльність протиправними та незаконними
		за касаційною скаргою   ОСОБА_1 
		на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, постановлену під головуванням судді Саблука С.А.
		на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, постановлену під головуванням судді Саблука С.А
		на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, ухвалену під головуванням судді Саблука С.А.
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року та закриття провадження у справі)
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у відкритті апеляційного провадження в частині скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року та скасування окремої ухвали)
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у задоволенні клопотання   ОСОБА_1 про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги забезпечити  представництво її інтересів в суді адвокатом)
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Д.Б.)
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А.
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року та закриття провадження у справі)
		на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, постановлені колегією у складі головуючого судді: Матохнюка Д.Б., суддів: Сапальової Т.В. Боровицького О. А. (про задоволення апеляційної скарги Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги) 
		 
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
		1. В грудні 2014 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Вінницького міського суду із позовом до Вінницької обласної МСЕК № 1, Вінницького обласного центру МСЕ (залучено до участі в справі в якості співвідповідача ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 22 травня 2015 року), ОСОБА_4 (далі - відповідач 1, ОСОБА_4 ), ОСОБА_3 (далі - відповідач 2, ОСОБА_3 ), в якому просила з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
		2. визнати протиправними та незаконними щодо неї дії та бездіяльність кожного з відповідачів, а саме:
		2.1. відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;
		2.2. відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу її лише після попередження позивача про оскарження таких дій;
		2.3. прострочку на дві доби у видачі позивачу довідки МСЕК про інвалідність;
		2.4. видачу позивачу довідки МСЕК про інвалідність зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;
		2.5. відмову 10 червня 2015 року у видачі позивачу індивідуальної програми реабілітації (ІПР);
		2.6. відмову 12 червня 2014 року у видачі позивачу ІПР до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ і видачу позивачу лише після її попередження про оскарження таких дій;
		2.7. прострочку на дві доби у видачі позивачу ІПР;
		2.8. видачу позивачу ІПР зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року;
		2.9. включення до ІПР позивача сфальсифікованих даних про повторне складання ІПР, в той час як такий факт мав місце вперше 12 червня 2014 року;
		2.10.  включення до ІПР позивача не встановлених в ході МСЕК та недостовірних даних про наявність у позивача обмежень до самообслуговування помірно вираженого І ступеня;
		2.11.  не включення до ІПР позивача даних про наявність у неї обмежень до самообслуговування вираженого ІІ ступеня;
		2.12. не включення до ІПР позивача засобів реабілітації інваліда: Окуляри, Тонометр, Протези зубів та щелеп, Ортопедичний матрац;
		2.13.  не розгляд до сьогодні та де-факто відмову у заяві позивача від 12 червня 2014 року про довключення потрібних їй засобів реабілітації до ІПР;
		2.14.  направлення позивача на медичне обстеження до Вінницького НДІ реабілітації інвалідів.
		3. зобов`язати відповідачів внести зміни до ІПР позивача, а саме:
		3.1. у пункті 10 слово «повторно» замінити на «вперше»;
		3.2. у пункті 11 слова «Захворювання внутрішніх органів» замінити на слова «Захворювання опорно-рухового апарату»;
		3.3. доповнити пункт 11 наступним текстом: (зазначити діагноз позивача, який на її думку є вірним); 
		3.4. доповнити пункт 12 усіма наявними у позивача діагностованими супутніми захворюваннями з кодами за МКХ-10;
		3.5. включити до ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування ІІ ступеню; для цього включити позначку наявності у п. 13 «Обмеження життєдіяльності» в підпункті 13.1 «до самообслуговування» в графі «Ступінь обмежень» в підграфі «до виконання ІПР» у відповідній клітині підграфи ІІ цього пункту;
		3.6. вилучити з ІПР дані про наявність у позивача обмежень до самообслуговування І ступеню; для цього вилучити позначку наявну у пункті 13 «Обмеження життєдіяльності» в підпункті 13.1 «до самообслуговування» в графі «Ступінь обмежень» в підграфі «до виконання ІПР» у відповідній клітині підграфи І та включити таку позначку у відповідній клітині підграфи ІІ цього ж пункту;
		4. визнати порушення за кожним з відповідачів щодо позивача статтей 3, 8 в сукупності зі статті 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод;
		5. стягнути на користь позивача з усіх відповідачів солідарно вартість майнової шкоди в сумі 21106 грн та вартість моральної шкоди в сумі 10 387 грн.
		6. зобов`язати відповідачів відповідно до статті 267 КАС України в 10-денний строк подати суду звіт про виконання судового рішення.
		7. Позовні вимоги мотивувала протиправністю та незаконністю дій та бездіяльності кожного з відповідачів, а саме: в частині відмови 12 червня 2016 року в видачі їй довідки про інвалідність до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ PІ; в частині відмови видачі довідки про інвалідність лише після її попередження про оскарження таких дій, в частині прострочки на дві доби у видачі довідки про інвалідність; в частині видачі довідки МСЕК зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року; в частині відмови 12 червня 2016 року у видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда до закінчення експертизи після проходження обстеження в НДІ РІ, і видачу її лише після попередження про оскарження таких дій; в частині прострочки на дві доби у видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда; в частині видачі індивідуальної програми реабілітації інваліда зі сфальсифікованою датою 10 червня 2014 року замість 12 червня 2014 року; в частині не включення до індивідуальної програми реабілітації інваліда засобів реабілітації інваліда: окуляри, тонометр, протези зубів та щелеп, ортопедичний матрац; в частині не розгляду та відмови в заяві від 12 червня 2016 року про до включення потрібних позивачці засобів реабілітації до індивідуальної програми реабілітації інваліда. 
		7.1. Крім того посилалася на порушення кожним з відповідачів щодо неї статті 8 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		8. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року відмовлено в задоволення клопотання ОСОБА_1 про недопуск до участі у справі представника відповідача Покотило В.М. 
		9. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року відмовлено в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідача ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обов`язковою. 
		10. Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльність протиправними та незаконними - відмовлено.
		11. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що строки видачі довідок МСЕК не врегульовані чинними нормативно-правовими актами, а видача особі, яку визнано інвалідом або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, виписки з акту огляду комісії на руки забороняється. Як вбачається із наданого до суду оригіналу акту огляду МСЕК ОСОБА_1 , жодна із дат, на які посилається позивач, не виходить за межі передбачуваного законодавством часового інтервалу.
		11.1. Крім того, суд зауважив, що позивач отримала індивідуальну програму реабілітації у визначеному законодавством порядку, а саме згідно пункту 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0З грудня 2009 року № 1317, відповідно до якого комісія видає особі, яку визнано інвалідом індивідуальну програму реабілітації.
		11.2. Також суд дійшов висновку, що оскільки згідно з наказом МОЗ України від 08 жовтня 2007 року № 623 «Про затвердження форм індивідуальної програми реабілітації інваліда, дитини-інваліда та Порядку їх складання», ІПР (її відповідні розділи) заповнюється в точній відповідності із записами в акті огляду МСЕК (форма №157/о), а позивач оглядалась МСЕК повторно, то в пункті 10. ІПР відповідно правомірно вказано «повторно». Cуд дійшов висновку, що оскільки відповідачі діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, то похідні вимоги про стягнення недоотриманої пенсії та моральної шкоди відхилено судом як безпідставні.
		12. Надалі дана справа скерована до Вінницького апеляційного адміністративного суду для розгляду апеляційних скарг позивача.
		13. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, якою відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про не допуск до участі у справі представника відповідача Покотило В.М.
		14. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження в частині вимог про скасування ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, якою відмовлено в задоволені клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обов`язковою.
		15. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги забезпечити представництво її інтересів в суді адвокатом - відмовлено. 
		16. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Дмитра Борисовича - відмовлено.
		17. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі № 127/26785/14-а. 
		18. За результатами апеляційного провадження ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі № 127/26785/14-а скасовано, а провадження у даній справі - закрито. Роз`яснено ОСОБА_1 право звернутися до суду в порядку цивільного судочинства.
		19. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства та покладених функціональних обов`язків медико - соціально експертна комісія є колегіальним дорадчим органом, не наділеним владними управлінськими функціями, а тому не є суб`єктом владних повноважень.
		19.1. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що оскільки відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів» громадянин має право в судовому порядку оскаржити рішення органів медико - соціальної експертизи про визнання або не визнання його інвалідом, то вказаний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства. Порушуючи питання про визнання неправомірними дій посадових осіб  відповідача, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного факту, який не пов`язаний із вимогою вирішити публічно - правовий спір. На думку суду апеляційної інстанції, між сторонами існує спір, який має приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
		20. Також ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року апеляційну скаргу Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги задоволено, а окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасовано. 
		21. Скасовуючи окрему ухвалу, суд апеляційної інстанції вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що Вінницьким міським центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги не виконано ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року про надання ОСОБА_1 правової допомоги. Суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до наказу Вінницького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 27 липня 2015 року № 24/04 ОСОБА_1 неодноразово надано правову допомогу у іншій справі № 127/3809/13-а. 
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції
		22. У травні 2016 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року; на ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року.
		23. У червні 2016 року від скаржниці надійшли доповнення до касаційної скарги.
		24. В обґрунтування касаційної скарги, з урахуванням доповнень до касаційної скарги, скаржниця зазначає таке.
		25. Скаржниця вказала на те, що не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, викладених в ухвалі від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі та постанові від 12 лютого 2016 року. На думку скаржниці висновки суду апеляційної інстанції про непідсудність даної справи адміністративному суду є помилковими, адже спір з приводу статутної діяльності органів МСЕК та їх посадових (службових) осіб за визначенням є публічно-правовим. Вінницький обласний центр медико-соціальної експертизи та Вінницька обласна МСЕК № 1 не є органами державної (публічної) влади, а належать до закладів охорони здоров`я, тобто за приписами пункту 1 частини першої статті 3 КАС України, тобто є іншим суб`єктом, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства. За приписами Закону України «Про реабілітацію інвалідів в Україні», Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317, органи та посадові (службові) особи МСЕК України ухвалюють рішення, які створюють правові наслідки для пацієнта і є обов`язковим для усіх органів влади та інших осіб та мають повноваження з контролю за виконанням своїх рішень. 
		26. Відповідно до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року № 8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» рішення МСЕК спрямовані на забезпечення реалізації державної політики у сфері реабілітації інвалідів, створення правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров`я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадянській діяльності, а тому вони мають публічний характер та підлягають оскарженню в порядку адміністративного судочинства. 
		27. Зазначена позиція викладена в усталеній судовій практиці, зокрема, у постанові Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року № 802/3892/14-а, у постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року у справі № 802/3892/14-а, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року у справі № 802/3892/14-а тощо. З огляду на зазначене скаржниця вважає, що провадження у даній справі не могло бути закрите у зв`язку з неможливістю його розгляду в порядку адміністративного судочинства. 
		28. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця вказала на те, що дана справа не підсудна цивільному суду, оскільки у даному випадку відсутній приватний інтерес. Тому на її думку такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, а закриття провадження у даній справі з огляду на неможливість розгляду даної справи за правилами адміністративного судочинства є порушенням, визначеного статтею 55 Конституції України, права на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Позиція щодо окресленої проблеми викладалася і Європейським судом з прав людини у рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії», в рішення від 17 січня 1970 року у справі Delcout v.Delgium та у справі Bellet v.France.      
		29. Згідно з нормами міжнародного права, ця справа не може бути закрита провадженням взагалі. Така правова позиція в цілій низці рішень Європейського Суду з прав людини. А саме у рішенні по справі «Мірагаль Есколанто та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року, у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, у справі «Шаповалов проти України» від 31 липня 2012 року, у справі «Мельник проти України». З огляду на приписи статті 9 КАС України суд під час вирішення справи має застосовувати принцип законності, зокрема враховувати, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Такий припис є імперативний, обов`язковий до застосування. Крім того, за правилами статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують під час розгляду справи Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		30. На думку скаржниці у даному випадку суд мав повноваження на розгляд цієї справи навіть як цивільної. За приписами статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди загальної юрисдикції спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. У судах загальної юрисдикції за рішенням зборів суддів відповідного суду може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ. Даний позов подано Вінницького міського суду, і розглянутий цим судом як судом загальної юрисдикції. Усі судді Вінницького міського суду цивільної юрисдикції наділені повноваженнями з розгляду адміністративних та цивільних справ. 
		31. Скаржниця вказала на те, що суди попередніх інстанцій порушили її право на захист персональних даних, оскільки включили до тексту оскаржуваних судових рішень перелік її хвороб, хоча це прямо заборонено усіма існуючими в Україні дотичними законами та нею особисто. Обидва оскаржувані судові рішення, від 12 лютого 2016 року та від 21 квітня 2016 року, не захистили її право на приватне життя інваліда в частині права на медичне та соціальне забезпечення, порушили в такий спосіб статті 6.1, 8 Конвенції в сукупності з її статтею 14.
		32. Щодо ухвали Вінницького апеляційного адміністратвиного суду від 31 березня 2016 року про відмову в задоволенні клопотання позивачки про забезпечення судом надання їх правової допомоги скаржниця зазначила таке. 
		33. Висновки суду апеляційної інстанції, викладені у даному судовому рішенні, не базуються на законі, і суперечать йому. Закон взагалі не передбачає подання заяви про правову допомогу у справі. Людина звертається за правовою допомогою одного виду, і має право об`єднати в одній заяві кілька звернень про надання кількох видів допомоги, що вона і зробила. Адвокат за законом, призначається не у справі, а для надання певного виду запитуваної правової допомоги, наприклад, для представництва інтересів в судах (чи позасудових інституціях). ЇЇ заява від 17 липня 2015 року про надання публічної правової допомоги, наявна в справі, до сьогодні залишилась де-факто без задоволення, і цей факт проігноровано судом. Скаржниця звернула увагу, що суд апеляційної інстанції, відмовивши їй в забезпеченні надання публічної правової допомоги, порушив її право на справедливий суд, яке включає у себе реалізацію принципу рівності сторін перед законом та судом. На думку скаржниці суд у даному випадку зобов`язаний власним судовим рішенням покласти на уповноважений орган обов`язок забезпечити надання їй реальної правової допомоги у цій справі. Скаржницею до суду апеляційної інстанції надано два преюдиційних судових рішень щодо зазначеного питання, однак не зважаючи на це, суд апеляційної інстанції відмовив їй у наданні правової допомоги. З огляду на зазначене скаржниця вважає зазначені судові рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
		34. Щодо ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року про відкриття провадження у справі та 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали від 12 лютого 2016 року скаржниця вказує на таке.
		35. Суд апеляційної інстанції ухвалою від 14 квітня 2016 року відкрив провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, відстрочивши йому сплату судового збору. Однак, Вінницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги не подавав апеляційну скаргу на окрему ухвалу. Вже тільки через це ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року є протиправною та підлягає скасуванню.
		36. Крім того, на думку скаржника, суд апеляційної інстанції протиправно прийняв рішення про необхідність відстрочення. Такі гарантії прав людини не надаються агентам держави, до яких відноситься і Вінницький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги, вони поширюються лише на осіб приватного права. Це означає, що апеляційний суд неправомірно застосував до Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги неналежну йому конвенційну гарантію. Крім того, ухвала суду апеляційної інстанції від 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали суду першої інстанції винесена без відкриття провадження за апеляційною скаргою з відповідною вимогою. Зазначене є підставою для скасування цього судового рішення. При цьому скаржниця звернула увагу на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги наявну в матеріалах справи її заяву від 17 липня 2015 року за повноаспектною правовою допомогою без зазначення якоїсь конкретної справи та відсутність у центру повноважень визначати обсяг потрібної клієнту публічної правову допомогу, центри визначають лише наявність права на таку допомогу, а визначення обсягу потрібної допомоги відноситься до виключного права клієнта. Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена судом з порушенням норм частини другої статті 224 КАС України, відповідно до яких не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
		37. Скаржниця вказала на те, що вона в порядку частини третьої статті 31 КАС України включає свої заперечення стосовно двох ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року про відмову у відкритті проваджень до касаційної скарги на постанову суду апеляційної інстанції. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця вказує на те, що ані Кодекс адміністративного судочинства України, ані жодним іншим законом не встановлено заборони на оскарження ухвал про прийняття справи до провадження, про відмову в забезпеченні судом надання безоплатної правової допомоги інваліду, про відмову в забезпеченні судом надання безоплатної допомоги інваліду, про відмову в усуненні дискримінації. Отже, на її думку, у неї наявне право на оскарження таких ухвал.
		38. Скаржниця зауважує. що зазначена нею позиція сформована Конституційним Судом України у рішеннях від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010, від 28 квітня 2010 року № 12-рп/2010. У цих рішеннях викладено системний підхід до правозастосовної практики, уніфікації права. З огляду на ці рішення не можливо по іншому, ніж зазначає скаржниця, трактувати норму Конституції України щодо касаційного оскарження ухвал суду в адміністративних справах, заборона оскарження яких відсутня в законі. Це означає, що оскарженню підлягають, усі ухвали, які зачіпають права особи.
		39. При цьому скаржниця просить Верховний Суд застосувати частину другу статті 129 Конституції України як норму прямої дії, прийняти, розглянути та задовольнити в повному обсязі цю касаційну скаргу про незаконність оскаржуваних ухвал суду апеляційної інстанції від 09 березня 2016 року про відмову у відкриття апеляційного провадження. Також скаржниця зауважила, що оскарження ухвал, можливість якого прямо не передбачено законом, підтверджуються існуючою судовою практикою (ухвала Вищого адміністративного суду від 31 липня 2012 року у справі № К/9991/24726/12). Право на оскарження таких ухвал гарантовано і частиною першою статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та знайшло своє відображення у судовій практиці Європейського суду з прав людини.
		40. На думку скаржниці, ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року про відмову у задоволенні заяви про відвід є такою, що суперечить вимогам Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційний суд проігнорував наявність конфлікту інтересів у судді Матохнюка Д .П. та розглядом, на той час, її скарги на порушення ним присяги судді, докази чого подані до справи. Більше того, суд навіть не згадав про цей факт і ніяк його не спростував. Скаржниця звернула увагу на те, що її заяви взагалі не розглянуті навіть на час подання касаційної скарги.
		41. У доповненнях до касаційної скарги скаржниця просить залучити до участі у справі відповідний орган чи особу, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інвалідів. 
		42. Скаржниця у доповненнях до касаційної скарги також просить винести окрему ухвалу про порушення Закону України «Про безоплатну правову допомогу» і направити її до Міністерства юстиції України для усунення порушень, вчинених Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги» щодо неї та до Міністерства внутрішніх справ України для проведення перевірки на предмет наявності ознак злочину в діях посадових осіб Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та притягнення винних осіб до встановленої законом кримінальної відповідальності.
		43. З огляду на викладене скаржниця у касаційній скарзі просила скасувати усі оскаржені нею судові рішення, а позов задовольнити в повному обсязі. 
		43.1. Визнати порушення щодо неї Вінницьким апеляційним адміністративним судом - два факти порушення частини першої статті 6 в сукупності зі статтею 14 та один факт порушення частини першої статті 8 в сукупності зі статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод.
		44. Ураховуючи доповнення до касаційної скарги скаржниця просить:
		44.1. скасувати як помилкову ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року ;
		44.2. залишити в силі окрему ухвалу Вінницького міського суду від 12 лютого 2016 року;
		44.3. змінити окрему ухвалу Вінницького міського суду від 12 лютого 2016 року вилучивши в ній посилання на норми частини першої статті 211 ЦПК України та замінивши їх на застосовні норми частини першої статті 166 КАС України;
		44.5. визнати порушення щодо неї Вінницьким міським судом та суддею суду Саблуком С.А. частини першої статті 8 в сукупності зі статтею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у формі протиправного поширення таємної (конференційної) інформації про неї як інваліда медичні діагнози в тексті постанови суду від 12 лютого 2016 року № 127/26785/14-а;
		44.7. ухвалити рішення суду, яким зобов`язати Вінницький міський суд та суддю цього суду Саблука С.А. вилучити з тексту постанови суду від 12 лютий 2016 року у справі № 127/26785/14-а усі її включені діагнози;
		44.8. визнати порушення щодо неї Вінницьким апеляційним адміністративним судом та суддями цього суду Матохнюком Д.Б., Сапальовою Т.В., Боровицьким О.А. частини першої статті 8 в сукупності зі статею 14 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, у формі протиправного поширення таємної (конфіденційної) інформації про її як інваліда медичні діагнози в тесті ухвали суду від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі № 127/26785/14-а;
		44.9. ухвалити рішення суду, яким зобов`язати Вінницький апеляційний адміністративний суд та суддів цього суду Матохнюка Д.Б., Сапальову Т.В. та Боровицького О.А. вилучити з тексту ухвали суду від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі № 127/26785/14-а усі її включені діагнози. 
		45. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 травня 2016 року відкрито касаційне провадження за даною касаційною скаргою.
		46. 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017року №2147-VІІІ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VІІІ).
		47. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції вищевказаного Закону, обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
		48. 22 січня 2018 року вказана касаційна скарга передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах.
		49. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 лютого 2018 року визначено склад колегії: Берназюк Я.О., (головуючий суддя, суддя - доповідач), Гриців М.І., Коваленко Н.В.
		50. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи, у зв`язку з обранням судді Гриціва М.І. до Великої Палати Верховного Суду (Рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 13), вказану скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В. та Коваленко Н.В., про що складено протокол від 11 вересня 2019 року.
		51. Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2019 року задоволено заяви суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. про самовідвід та відведено суддів Берназюка Я.О., Желєзного І.В. та Коваленко Н.В. від участі у розгляді касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року, ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 04 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.
		52. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 20 вересня 2019 року № 1545/0/78-19 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 16 вересня 2019 року ухвали про відведення судді - доповідача Берназюк Я.О. та суддів Желєзного І.В., Коваленка Н.В. від розгляду касаційної скарги, визначено новий склад колегії суддів: Єресько Л.О. (головуючий суддя, суддя - доповідач), судді Загороднюк А.Г., Соколов В.М.
		53. Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2019 року у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою.
		54. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 25 червня 2020 року у даній касаційній скарзі було закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду у попередньому судовому засіданні без повідомлення учасників справи відповідно до частини першої статті 343 КАС України.
		Позиція інших учасників справи 
		55. Відповідач ОСОБА_4 заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вказувала, що ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року про закриття провадження у справі № 127/26785/14-а, на її думку відповідає положенням КАС України, оскільки даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного, а не адміністративного суду та у відповідності із пунктом 1 частини першої статті 157 КАС України справа підлягає закриттю.
		56. Від інших учасників справи відзиви не надходили, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
		Установлені судами фактичні обставини справи
		57. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач звернулася до суду із даним позовом, позовні вимоги якого мотивувала наступним.
		58. Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №1, за поданням дільничної лікарні ЦПМСД №2, було запрошено позивача для проходження медико-соціальної експертизи. 
		59. 10 червня 2014 року було проведено експертний огляд позивача.
		60. Після завершення експертизи Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією № 1 позивачці не було видано довідку про інвалідність, індивідуальну програму реабілітації інваліда, складену разом з інвалідом на підставі поданого дільничною лікарнею плану реабілітації та з урахуванням додаткових потреб, висловлених інвалідом. 
		61. Натомість керівник Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 ОСОБА_4 провела бесіду з ОСОБА_1 , з`ясовувала її потреби в реабілітаційних послугах, та повідомила, що експертиза ще не закінчена, лікарі-експерти потребують додаткових консультацій, а тому призначила ОСОБА_1 наступну дату для явки на експертизу 12 червня 2014 року.
		62. ОСОБА_1 подала до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 письмову заяву, у якій зазначила свої потреби в реабілітаційних заходах для їх включення до індивідуальної програми реабілітації інваліда. 
		63. 12 червня 2014 року ОСОБА_1 прибула до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1, однак ОСОБА_4 на роботі не було. ОСОБА_3 повідомила позивачці про те, що експертизу продовжено на невизначений час, а також те, що остання спочатку повинна пройти додаткове обстеження в Вінницькому НДІ реабілітації інвалідів, і лише після отримання висновків цього інституту їй буде видано документальні результати медико-соціальної експертизи. 
		64. Для проходження додаткового обстеження у Вінницькому НДІ реабілітації інвалідів, ОСОБА_1 було видано направлення на медичне обстеження. 
		65. За посиланням позивача вона дізналась, що медико-соціальна експертиза завершена та їй призначено другу групу інвалідності. 
		66. Зважаючи на завершення медико-соціальної експертизи, позивач вважає, що правові підстави для відмови у видачі їй довідки про інвалідність були відсутні. Крім того, ОСОБА_1 було з`ясовано, що Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісією №1 її було направлено на обстеження до НДІ у зв`язку із сумнівами експертів щодо потреби позивачки в заявлених засобах реабілітації, а не у зв`язку зі складнощами при визначенні групи інвалідності. Вважаючи дії експертів протиправними, ОСОБА_1 повідомила про протиправність їх дій та про її наміри їх оскаржити, в зв`язку з чим попросила видати їй копію експертної справи. 
		67. Оскільки у видачі копії експертної справи ОСОБА_1 було відмовлено, вона звернулася до Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 з усним інформаційним запитом, прийнятим, задокументованим та зареєстрованим секретарем Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 КовальчукІ.Ю . в книзі реєстрації вхідної кореспонденції за вх. №411 від 12 червня 2014 року, в якому просила, серед іншого, повідомити правові підстави відмови в видачі їй довідки МСЕК та ІПР. Після цього за посиланням позивача ОСОБА_3 запропонувала позивачці зачекати керівника Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1 ОСОБА_4 для вирішення її вимог, яка в подальшому розпорядилася видати ОСОБА_1 довідку МСЕК, що і було зроблено у її присутності. Довідка була датована 10 червня 2014 року.
		68. Після видачі довідки, ОСОБА_4 склала ОСОБА_1 індивідуальну програму реабілітації інваліда та близько 16 год 00 хв в присутності позивача разом з ОСОБА_3 її підписали та видали. При ознайомлені з індивідуальною програмою реабілітації інваліда, ОСОБА_1 було виявлено, що частину її потреб проігноровано та не включено до програми. 
		69. Так, окремі вироби медичного призначення, яких, як вважає ОСОБА_1 , вона потребує за станом здоров`я і які вона вказувала в своїй заяві, фахівцями МСЕК визнано не потрібними, зокрема не потрібними визнано наступні вироби: Окуляри, тонометр, протези зубів та щелеп, ортопедичний матрац. 
		70. Підписуючи індивідуальну програму реабілітації інваліда, ОСОБА_1 вказано дату її складання та отримання 12 червня 2014 року, а також додано заяву з проханням включити до індивідуальної програми потрібні, на її думку засоби реабілітації, вказані в її заяві від 10 червня 2014 року № 2. 
		71. Вважаючи, що жодних дій на виконання заяви позивача Вінницькою обласною медико-соціальною експертною комісію №1 не вчинено, жодних пояснень чи будь-якої відповіді з цього приводу не надіслано, не надано запитаної позивачкою інформації щодо описаних подій та документів Вінницької обласної медико-соціальної експертної комісії №1, ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом. 
		Джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		72. 08 лютого 2020 року набув чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ).
		73. Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 460-ІХ, касаційний розгляд справи буде здійснюватися в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		74. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із  того, що з метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підставі позову у суді касаційної інстанції не допускається. 
		75. Згідно з нормою частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.
		76. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень на момент їх ухвалення визначалися статтею 242 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року), відповідно до яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справ, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		77. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		78. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
		79. Відповідно до частини другої статті 185 КАС України, в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій (стаття 294 КАС України в чинній редакції), ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Заперечення на інші ухвали можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.
		80. Колегія суддів зазначає, право на апеляційне оскарження ухвал суду учасники справи можуть реалізувати у порядку, визначеному процесуальним законом, не зловживаючи процесуальними правами у спосіб подання апеляційної скарги на ухвалу, що не може бути оскаржена до ухвалення рішення щодо суті спору й окремо від такого рішення. 
		81. Аргументи учасників процесу стосовно наявності підстав для залучення третіх осіб до участі у справі, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, мають розглядатися судом, якому такі аргументи заявлені.
		82. Встановлення у процесуальному законі переліку ухвал суду першої інстанції, що можуть бути оскаржені окремо від рішення суду стосовно суті спору, та відтермінування реалізації права на апеляційне оскарження з питань, які не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору є розумним обмеженням, що має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду. Тому означена мета є легітимною.
		83. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 19 вересня 2019 року у справі 360/267/19.
		84. Обмеження права на апеляційне оскарження окремо від рішення суду щодо суті спору ухвал, не вказаних у КАС України, є передбачуваним, оскільки чітко регламентоване процесуальним законом. 
		85. Звертаючись з апеляційною скаргою на ухвалу суду, що за законом не може бути окремо оскаржена в апеляційному порядку, учасник справи може спрогнозувати юридичні наслідки такого оскарження.
		86. Щодо ухвал Вінницького міського суду Вінницької області від 28 грудня 2015 року в задоволені клопотання ОСОБА_1 про не допуск до участі у справі представника відповідача Покотило В.М., ухвали від 04 лютого 2016 року про відмову в задоволені клопотання ОСОБА_1 про визнання явки відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_3 обов`язковою.
		87. Право на касаційне оскарження на момент звернення позивачки із цією касаційною скаргою регулювалося статтею 211 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якої сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку. При цьому частиною другою статті 211 КАС України встановлено, що ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження.
		88. Оскаржувані ухвали суду першої інстанції від 28 грудня 2015 року та від 04 лютого 2016 року не були переглянуті в апеляційному порядку, а тому не можуть бути предметом розгляду у суді касаційної інстанції, у зв`язку з чим судом касаційної інстанції оцінка їм не надається.
		89. Щодо ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 09 березня 2016 року, якими відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на вищевказані ухвали суду першої інстанції.
		90. Право на апеляційне оскарження на момент звернення позивачки із апеляційною скаргою на вищевказані ухвали суду першої інстанції регулювалося статтею 185 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), відповідно до якої ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково у випадках, встановлених цим Кодексом. Діючі на той час норми КАС України не встановлювали, що ухвали про вирішення питання допуску до участі у справі представника сторони та визнання явки сторони обов`язковою оскаржуються окремо від постанови суду.
		91. Колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду, що такі ухвали не перешкоджають подальшому розгляду справи та не позбавляють можливості реалізовувати позивачем права на доступ до суду, а тому порушень судом апеляційної інстанції норм процесуального права, які б надавали підстави для скасування оскаржуваних рішень в касаційному порядку, колегією суддів не встановлено.
		92. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Тому касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
		93. Щодо ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відвід судді Матохнюка Д.Б. відмовлено.
		94. Відповідно до частини третьої статті 31 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
		95. З матеріалів справи слідує, що заява позивача щодо відводу судді Матохнюка Д.Б. у розгляді апеляційної скарги ОСОБА_1 на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року були розглянуті в порядку, передбаченому КАС України та з прийнятих рішень вбачається, що підстави відводу судді в зазначеній заяві позивача не передбачені у статтях 27 КАС України (в редакції чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій), а тому така ухвала є законною та обґрунтованою.
		96. Стосовно доводів ОСОБА_1 про наявність конфлікту інтересів у судді Матохнюка Д.П. та розглядом, на той час, її скарги на порушення ним присяги судді, докази чого подані до справи, колегія суддів зазначає таке.
		97. Аналогчне питання було предметом розгляду Ради суддів України, яка згідно з пунктом 6 частини 8 статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII здійснює контроль за додержанням вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності суддів та приймає рішення про врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів (якщо такий конфлікт не може бути врегульований у порядку, визначеному процесуальним законодавством).
		98. У пункті 2 рішення Ради суддів України від 08 червня 2017 року № 34 Радою суддів України роз`яснено, що наявність скарги щодо судді у провадженні Вищої ради правосуддя, відкриття дисциплінарного провадження за такою скаргою не породжує конфлікту інтересів у діяльності судді щодо розгляду конкретної судової справи. Подання учасником такого судового провадження скарги на дії судді до Вищої ради правосуддя до закінчення судового розгляду справи має ознаки впливу на суд, що передбачає кримінальну відповідальність за статтею 376 Кримінального кодексу України.
		99. За наведених обставин касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
		100. Щодо ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2016 року, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги забезпечити представництво її інтересів в суді адвокатом відмовлено.
		101. Верховний Суд зауважує, що діючі на той час норми КАС України не встановлювали, що така ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена окремо від постанови суду.
		102. Рішення, дії чи бездіяльність Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги не були предметом позову у цьому провадженні, тож вимога про зобов`язання вчинити дії вказану особу виходили за межі позовних вимог.
		103. Позивачка у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги має право оскаржити їх в порядку адміністративного судочинства, визначеному КАС України.
		104. За наведених обставин касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
		105. Щодо ухвал Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року та від 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року.
		106. Так, ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі 127/26785/14-а постановлено направити прокурору Вінницької області окрему ухвалу суду для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, які сприяли не виконанню наказу директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги Льовкіна Л.П. № 24/04 від 27 серпня 2015 року та ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року.
		107. 08 квітня 2016 року до Вінницького апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі 127/26785/14-а, в якій просив відкрити апеляційне провадження та скасувати вказане судове рішення.
		108. Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року суддя - доповідач Матохнюк Д.Б., перевіривши матеріали апеляційної скарги Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі 127/26785/14-а, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року у справі 127/26785/14-а.
		109. Колегія суддів Верховного Суду погоджується, що судами попередніх інстанції в оскаржуваних рішеннях дійсно допущена описка в частині зазначення виду рішення суду, за яким відкрито апеляційне провадження. В той же час, допущення судами описки в оскаржуваних рішеннях не є підставою для їх скасування або зміни. Виправлення допущеної описки здійснюється судом, який постановив судове рішення у порядку статті 169 КАС України (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), що кореспондує приписам статті 253 КАС України у чинній редакції.
		110. Надалі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року задоволено апеляційну скаргу Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги задоволено, а окрему ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року - скасовано.
		111. Скасовуючи оскаржувану окрему ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що підставою для винесення окремої ухвали були ті обставини, що наказ директора Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги №24/04 від 27 липня 2015 року, ані ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2015 року не виконані Вінницьким місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
		112. Зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції слідує, що в ході апеляційного перегляду окремої ухвали з відповіді Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги будь-яких звернень ОСОБА_1 про надання їй вторинної правової допомоги у справі №127/26785/14-а за позовом до Вінницької обласної МСЕК №1, Вінницького обласного центру МСЕ, ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про визнання дій та бездіяльність протиправними та незаконними до місцевого центру не надходило. Водночас указано про те, що посилання ОСОБА_1 на наказ місцевого центру № 24/04 від 27 липня 2015 року є неправильним, оскільки згідно цього наказу їй надано правову допомогу у іншій справі №127/3809/13-а.
		113. У відповіді Вінницького місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги зазначено про те, що оскільки ОСОБА_1 неодноразово використовувала наказ місцевого центру № 24/04 від 27 липня 2015 року у інших справах, з посиланням на його невиконання та незабезпечення представництва її інтересів у суді, а суд у зв`язку з цим порушив її право на правову допомогу, то у наказ №24/04 від 27 липня 2015 року внесені зміни наказом від 17 березня 2016 року №81/04 з метою конкретизувати справу у якій він виданий.
		114. Вказані обставини судом першої інстанції при постановленні окремої ухвали не з`ясовувались.
		115. Водночас суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що судом при постановленні окремої ухвали порушено норми процесуального права, оскільки здійснено посилання на норми частини перешої статті 211 ЦПК України, тоді як справа розглядалась в порядку адміністративного судочинства.
		116. Верховний Суд погоджується із висновками суду апеляційної інстанції, що за наведених обставин оскаржувана окрема ухвала підлягала скасуванню. Отже касаційна скарга в цій частині не підлягає задоволенню.
		117. Верховний Суд повторно наголошує, що позивачка у випадку незгоди з рішеннями, діями чи бездіяльністю Вінницького місцевого центру з надання безоплатної правової допомоги має право оскаржити їх в порядку адміністративного судочинства, визначеному КАС України.
		118. Постанові Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року на предмет дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права не було надано оцінку в апеляційному порядку, оскільки судом апеляційної інстанції ухвалою від 21 квітня 2016 року провадження закрито на підставі пункту першого статті 157 КАС України із висновком, що цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, а тому постанова суду першої інстанції не може бути предметом перегляду в суді касаційної інстанції. Тож вимоги в касаційній скарзі про скасування цієї постанови з одночасним ухваленням нової постанови про задоволення позову є передчасними. 
		119. Щодо ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, якою постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасовано, а провадження у даній справі, - закрито. 
		120. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідно до норм чинного законодавства та покладених функціональних обов`язків медико - соціально експертна комісія є колегіальним дорадчим органом, не наділений владними управлінськими функціями, тобто не є суб`єктом владних повноважень, а вказаний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
		121. Суд апеляційної інстанції вказав, що, порушуючи питання про визнання неправомірними дій посадових осіб  відповідача, позивач має на меті вирішення спору приватного характеру щодо встановлення певного факту, який не пов`язаний із вимогою вирішити публічно - правовий спір, а відтак між сторонами існує спір, який має приватноправовий характер, що виключає можливість розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства.
		122. В касаційній скарзі позивач, не погоджуючись із доводами суду апеляційної інстанції, зазначала, що повноваження МСЕК є виключно владними, оскільки їх реалізація не залежить від інваліда і не може застосовуватися чи не застосовуватися на договірних засадах, ухвалені рішення МСЕК встановлюють правові наслідки для інвалідів у вигляді конкретних обов`язків держави.
		123. Колегія суддів погоджується із доводами касаційної скарги в цій частині з огляду на таке.
		124. Цивільний процесуальний кодекс (далі - ЦПК) України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, передбачав, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають, із цивільних, трудових, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (частина перша статті 15). 
		125. Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 19 ЦПК України у редакції, чинній на час розгляду справи Судом.
		126. Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України у редакції, чинній на час вирішення питання про відкриття провадження у справі, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
		127. Пункт 1 частини першої статті 3 КАС України у вказаній редакції визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
		128. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини другої статті 17 КАС України у вказаній редакції).
		129. Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
		130. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.
		131. Відтак, вирішуючи питання про наявність або відсутність юрисдикції суду, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.
		132. У цій справі спірні правовідносини виникли через незгоду позивача, зокрема, із діями та бездіяльністю відповідачів Вінницької обласної МСЕК № 1, Вінницького обласного центру МСЕ, пов`язаними із видачою довідки МСЕК про інвалідність, індивідуальної програми реабілітації позивача. 
		133. Відповідно до статті 2 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) інвалідом є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.
		134. Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (стаття 3 зазначеного Закону).
		135. Згідно зі статтею 7 Закону України від 06 жовтня 2005 року № 2961-IV «Про реабілітацію інвалідів в Україні» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) медико-соціальна експертиза повнолітніх осіб проводиться медико-соціальними експертними комісіями. Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній інвалідом, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності. Також визначається причина інвалідності та час її настання.
		136. Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2009 року № 1317 (далі - Положення, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
		137. Згідно з пунктом 3 Положення медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
		138. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій (абзац 1 пункту 4 Положення).
		139. Комісії перебувають у віданні Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ) і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у містах Києві та Севастополі; міські, міжрайонні, районні (абзац 3 пункт 4 Положення).
		140. Відповідно до пункту 6 Положення висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов`язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
		141. Відповідно до пункту 25 Положення рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.
		142. Згідно з пунктом 1 Положення про МОЗ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 267, МОЗ є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
		143. Відповідачі перебувають у віданні МОЗ, що є органом державної влади.
		144. Отже, у спірних правовідносинах відповідач, який перебуває у віданні МОЗ, у межах та у порядку, встановленому Положенням, наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем її права на встановлення групи інвалідності та отримання реабілітаційних заходів, визначених в індивідуальній програмі реабілітації і мають обов`язковий характер для інших суб`єктів владних повноважень.
		145. З огляду на вказане спір про оскарження рішень, дій чи бездіяльності, вчинених МСЕК, є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
		146. Крім того, колегія суддів зауважує, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 19 КАС України у редакції, що набрала чинності з 15 грудня 2017 року, юрисдикція адміністративних судів поширена на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спори щодо оскарження рішень медико-соціальних експертних комісій.
		147. Такі правові висновки сформульовані, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі 490/9823/16-ц, підстав відступати від яких Верховний Суд не знаходить.
		148. Таким чином, суд апеляційної інстанції, встановивши, що предметом спору по суті є оскарження дій та бездіяльності органу МСЕК, на чому наполягає сам позивач, не дотримався вимог процесуального законодавства та дійшов помилкового висновку про неможливість розгляду спору в порядку адміністративного судочинства.
		149. Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про закриття провадження у справі, чим допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Наведене з огляду на приписи частини третьої статті 353 КАС України є обов`язковою підставою для скасування ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, та направлення справи для продовження розгляду.
		150. Посилання скаржниці на втручання суду у її приватне життя за статтею 8  у сукупності зі статтею 14 цієї Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у формі протиправного поширення таємної (конфеденційної) інформаціх про її як інваліда медичні діагнози в тексті постанови суду від 12 лютого 2016 року у цій справі не застуговують на увагу, оскільки суди в оскаржуваних рішеннях фактично відтворили зміст матеріальної вимоги, з якою позивачка звернулася до суду. Клопотань про здійснення розгляду справи у закритому судовому засіданні від ОСОБА_1 не надходило.    
		151. Клопотання ОСОБА_1  про забезпечення її права про надання правової допомоги та винесення ухвали про зобов`язання Вінницького місцевого центру з надання вторинної безоплатної правової допомоги призначити їй адвоката для представництва інтересів у даній справі для участі у розгляді цієї справи у суді касаційної інстанції не підлягає задоволенню, оскільки дана справа вирішується у попередньому судовому засіданні. За правилами частини першої статті 343 КАС України попереднє судове засідання проводиться без повідомлення учасників справи.
		152. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про залучення до участі у справі відповідних органів чи осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інвалідів, Верховний Суд виходить із того, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. 
		153. При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		154. Виходячи із наданих Кодексом адміністративного судочинства України обсягу повноважень суду касаційної інстанції, Верховний Суд позбавлений можливості вирішувати питання про залучення до участі у справі будь-яких осіб.
		155. За приписами статті 358 КАС України суд касаційної інстанції у випадках і порядку, встановлених статтею 249 цього Кодексу, може постановити окрему ухвалу. 
		156. Відповідно до частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення припичн та умов, що сприяли порушенню закону.
		157. Окрема ухвала суду є процесуальним засобом судового впливу на виявлені під час судового розгляду грубі порушення законності, а також причини та умови, що цьому сприяли. Правовими підставами постановлення окремої ухвали є виявлені під час розгляду справи порушення матеріального або процесуального права, встановлення причин та умов, що сприяли вчиненню таких порушень. Окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів.
		158. Вирішення питання щодо постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду. Адміністративний суд наділений диспозитивним правом постановляти окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, чи діяння яких визнаються протиправними.
		159. З огляду на висновки Суду в частині надання оцінки висновкам суду апеляціної в ухвалі про скасування окремої ухвали, викладені у пунктах 111-116 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що у даному випадку відсутні правові підстави для винесення судом касаційної інстанції окремої ухвали. 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги
		160. Відповідно до частини другої статті 343 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) у попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення, а відповідно до частини четвертої статті 343 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за особою обов`язкове скасування судового рішення.
		161. За приписами частини третьої статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 КАС України. 
		162. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
		163. За правилами статті 353 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.
		164. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України (в редакції до 08 лютого 2020 року) справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		165. Враховуючи наведене, Верховний Суд приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції було допущено порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв`язку з чим касаційна скарга в цій частині, з огляду на її вимоги, підлягає частковому задоволенню, а ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, якою постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасовано, а провадження у даній справі, - закрито, скасуванню з направленням справи до апеляційного суду для продовження розгляду.
		166. Одночасно Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 частини першої, пункту 7 частини другої Указу Президента «Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах» від 29 грудня 2017 року № 455/2017 ліквідовано Вінницький апеляційний адміністративний суд та утворено Сьомий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Вінницьку, Житомирську, Хмельницьку та Чернівецьку області, з місцезнаходженням у місті Вінниці.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		167. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, Суд не вирішує питання про розподіл судових витрат.
		Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 353, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
		2. Ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року про скасування окремої ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21 квітня 2016 року, якою постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2016 року скасовано, а провадження у даній справі, закрито, - скасувати, а справу № 127/26785/14-а в цій частині направити до Сьомого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.
		3. В іншій частині касаційна скарга ОСОБА_1 із доповненнями до неї задоволенню не підлягає.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк                                                                                          В.М. Соколов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...