Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/7674/18 : Господарські справи (до 01.01.2019); Корпоративних відносин.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 28.06.2020. Забезпечено надання загального доступу: 30.06.2020.
Дата набрання законної сили: 07.04.2020
Номер судового провадження: 12-112гс19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ОКРЕМА ДУМКА
		судді Великої Палати Верховного Суду Ситнік О. М. на постанову Великої  Палати  Верховного  Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 910/7674/18 (провадження № 12-112гс19)
		за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юридично-консалтінгова група «Тендервін» (далі - ТОВ «ЮКГ «Тендервін»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 , про зобов`язання вчинити дії
		 
		за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року у складі судді Картавцева Ю. В. та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року у складі колегії суддів Буравльова С. І., Мартюк А. І., Калатай Н. Ф.
		 
		У червні 2018 року  ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «ЮКГ «Тендервін» про:
		 
		- визнання його таким, що вийшов зі складу засновників (учасників) ТОВ «ЮКГ «Тендервін» з 28 грудня 2017 року;
		 
		- зобов`язання ТОВ «ЮКГ «Тендервін» внести зміни до відомостей про товариство, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Реєстр), у зв`язку зі зміною складу його учасників, а саме виходом ОСОБА_1 зі складу учасників.
		 
		Вимоги позивача обґрунтовані тим, що він як учасник ТОВ «ЮКГ «Тендервін» вийшов зі складу учасників товариства, однак відповідачем не були вчинені дії з реєстрації змін до Реєстру щодо складу його учасників, у зв`язку з чим позивач просив суд визнати його таким, що вийшов зі складу засновників (учасників) ТОВ «ЮКГ «Тендервін» з 28 грудня 2017 року.
		 
		19 червня 2018 року ухвалою Господарського суду міста Києва залучено до участі у справі ОСОБА_2 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
		 
		05 жовтня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року, позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині вимог про визнання ОСОБА_1 таким, що вийшов зі складу засновників (учасників) ТОВ «ЮКГ «Тендервін» з 28 грудня 2017 року, зобов`язано ТОВ «ЮКГ «Тендервін» внести зміни до відомостей про товариство, що містяться в Реєстрі, у зв`язку зі зміною складу його учасників, а саме виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін». Вирішено питання розподілу судових витрат.
		 
		07 квітня 2020 року Велика Палата Верховного Суду ухвалила постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнила, рішення Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року в частині задоволення позовних вимог щодо зобов`язання ТОВ «ЮКГ «Тендервін» внести зміни до відомостей про товариство, що містяться в Реєстрі, у зв`язку зі зміною складу його учасників, а саме виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін», скасувала та відмовила в цій частині позову.
		 
		При цьому Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що реєстрація внесених змін до статутних документів товариства здійснюється в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб, а не в межах зобов`язальних правовідносин між товариством та його колишнім учасником. 
		 
		Крім того, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що така реєстрація в державному реєстрі здійснюється (як товариством, так і учасником) з метою фіксації змін відомостей про юридичну особу, засвідчення державою змін у статутних документах товариства, що відбулися на підставі відповідних юридичних фактів.
		 
		Велика Палата також вважала, що учасник товариства мав право встановлювати фактичні обставини свого виходу з товариства у спорі з товариством про виконання обов`язків, пов`язаних з таким виходом, спростовуючи таким рішенням суду відомості, внесені до Реєстру, тому і підстав для виникнення в товариства перед його учасником обов`язку внести зміни до Реєстру немає.
		 
		З такими висновками Великої Палати Верховного Суду не погоджуюсь та відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) висловлюю окрему думку. 
		 
		Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач, на його думку, як учасник відповідача вийшов зі складу учасників цього товариства, однак останнім не вчинено дій з реєстрації змін до Реєстру щодо складу учасників товариства.
		 
		Для правильного вирішення вказаного спору необхідно з`ясувати правовий статус ТОВ «ЮКГ «Тендервін», процедуру виходу зі складу учасників товариства, належність цих спорів суду.
		 
		Спірні правовідносини виникли до внесення змін до Закону України від 19 вересня 1991 року № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі - Закон № 1576-XII) та до набрання чинності Законом України від 06 лютого 2018 року № 2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» (далі - Закон № 2275-VIII), оскільки останній закон був прийнятий 06 лютого 2018 року, набув чинності 17 червня 2018 року, а заяву про вихід зі складу учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» позивач подав 28 грудня 2017 року.
		 
		Відповідно до частини першої статті 140 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) (тут і далі - у редакції, чинній до 28 грудня 2017 року) та частини першої статті 1 Закону № 1576-XII господарським товариством є юридична особа, статутний (складений) капітал якої поділений на частки між учасниками.
		 
		Відповідно до статті 50 Закону № 1576-XII товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.
		 
		Згідно зі статтею 141 ЦК України та частиною першою статті 3 названого Закону засновниками та учасниками товариства можуть бути підприємства, установи, організації, а також громадяни, крім випадків, передбачених законодавчими актами України.
		 
		Відповідно до пункту «в» статті 10 Закону № 1576-XII учасники товариства мають право вийти в установленому порядку з товариства.
		 
		Згідно зі статтею 148 ЦК України учасник товариства має право вийти з товариства, заявивши про це не пізніше ніж за 3 місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом. Справжність підпису на заяві про вихід з товариства підлягає нотаріальному засвідченню.
		 
		Отже, на час звернення із заявою про вихід із ТОВ «ЮКГ «Тендервін» його учасник ОСОБА_1 діяв на підставі та в межах зазначених норм закону.
		 
		При цьому жодної згоди інших учасників не потребувало, оскільки сам факт виходу зі складу учасників товариства передбачав наявність нотаріально посвідченої заяви про вихід зі складу учасників товариства та її направлення іншим учасникам.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 148 ЦК України спори, що виникають у зв`язку з виходом учасника із товариства, вирішуються судом.
		 
		Можна зробити висновок, що на час звернення із заявою про вихід із ТОВ «ЮКГ «Тендервін» ОСОБА_1 виконав вимоги чинного на той час законодавства, засвідчивши нотаріально заяву про вихід та повідомивши про неї іншого учасника товариства.
		 
		Крім того, у разі виникнення спору, такий спір мав би вирішуватися у судовому порядку.
		 
		Згідно зі статтею 6 Закону № 1576-XII товариство набуває прав юридичної особи з дня його державної реєстрації.
		 
		Державна реєстрація товариств проводиться у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.
		 
		Згідно зі статтею 7 названого Закону зміни, які сталися в установчих документах товариства, підлягають державній реєстрації у порядку, визначеному Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (далі - Закон № 755-IV).
		 
		У частині першійстатті 9 Закону № 755-IV, у редакції до 17 червня 2018 року, зазначено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Реєстром та інформаційними системами державних органів.
		 
		Реєстр містить відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб. У пункті 8 частини другої статті 9 Закону № 755-IV зазначено перелік засновників (учасників) юридичної особи: прізвище, ім`я, по батькові (за наявності), дата народження, країна громадянства, місце проживання, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), серія та номер паспорта, якщо засновник - фізична особа; найменування, країна резидентства, місцезнаходження та ідентифікаційний код, якщо засновник - юридична особа; відмітка про закінчення повноважень засновника громадського формування у зв`язку з державною реєстрацією.
		 
		Відповідно до статті 10 Закону № 755-IV якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
		 
		У частині четвертій статті 17 названого Закону передбачалося, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються, зокрема, такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) реєстр осіб (громадян), які брали участь у засіданні уповноваженого органу управління юридичної особи, - у разі внесення змін до відомостей про громадські об`єднання, політичні партії; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 6) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 7) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта або розподільчого балансу - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 8) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід зі складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), справжність підпису на якій нотаріально засвідчена, та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення зі складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних зі зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.
		 
		Можна зробити висновок, що для державної реєстрації змін до статутних документів до 17 червня 2018 року з таким зверненням мала звернутися сама юридична особа, тобто її керівник, чи інший виконавчий орган відповідно до статуту та надати певний перелік документів. Сам учасник товариства правом на таке звернення до державного реєстратора наділений не був.
		 
		Після набрання чинності Законом № 2275-VIII змінився порядок вирішення питання про вихід зі складу учасників товариства та відповідно порядок внесення змін до державного реєстру.
		 
		Відповідно до статті 1 названого Закону він визначає правовий статус товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядок їх створення, діяльності та припинення, права та обов`язки їх учасників.
		 
		Згідно зі статтею 24 цього Закону учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить менше 50 %, може вийти з товариства у будь-який час без згоди інших учасників.
		 
		Учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників.
		 
		Рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом.
		 
		Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
		 
		Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється.
		 
		Тобто з набуттям чинності Законом № 2275-VIII 17 червня 2018 року внесено зміни до порядку виходу учасника з товариства: 1) без згоди інших учасників, якщо частка учасника у статутному капіталі товариства становить менше 50 відсотків; 2) з обов`язковою згодою інших учасників, якщо частка такого учасника у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків (частина перша, друга статті 24 Закону).
		 
		Вказане положення є імперативним, тобто учасники не можуть на власний розсуд установити в статуті інше.
		 
		Далі частина третя статті 24 Закону № 2275-VIII визначає, що для отримання такої згоди учасник, який має намір вийтизі складу товариства, подає іншим учасникам відповідну заяву. Після подання такої заяви, а не отримання її іншими учасниками протягом місяця кожен учасник приймає рішення щодо надання згоди на вихід цього учасника з товариства, при цьому вказаний строк (один місяць) може бути змінено за згодою учасників шляхом установлення іншого строку в статуті товариства.
		 
		Законом № 2275-VIII чітко визначено, що право на вихід виникає лише після надання згоди іншими учасниками, іншого законом не передбачено та учасникам не дозволено врегулювати це питання самостійно у статуті.
		 
		Отже, ігнорування іншими учасниками заяви учасника, який має намір вийти, не можна прирівнювати до надання ними згоди, оскільки відсутні підстави для застосування до вказаних правовідносин принципу «мовчазної згоди», адже встановлено обов`язок інших учасників прийняти рішення саме про надання згоди.
		 
		Згідно із частиною п`ятою статті 17 Закону № 755-IV (у новій редакції) для проведення реєстраційної дії про вихід учасника подається, зокрема, згода інших учасників, справжність підписів на якій має бути нотаріально засвідчена.
		 
		Крім того, і сам учасник може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 2275-VIII.
		 
		Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.
		 
		Для державної реєстрації виходу, такий учасник (його представник, правонаступник, спадкоємець) подає реєстратору документи, що передбачені у частині п`ятій статті 17 Закону № 755-IV: 1) заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Реєстрі; 2) документ про сплату адміністративного збору; 3) заяву про вихід з товариства, справжність підпису на якій засвідчено нотаріально; 4) згоду інших учасників (якщо її наявність вимагається відповідно до закону), справжність підписів на якій засвідчується нотаріально.
		 
		Отже, зазначені норми Законів № 1576-XII та № 2275-VIII або прямо передбачають, або свідчать про те, що спори, пов`язані з виходом учасника зі складу товариства, підлягають розгляду в судовому порядку, оскільки іншим чином учасник не може реалізувати своє право на вихід із товариства. У разі порушення права учасника на вихід із товариства він має право на судове вирішення вказаного спору. І такі вимоги не є вимогами про встановлення юридичного факту, оскільки іншим чином учасник не може реалізувати своє право на вихід із товариства, участь у якому не може бути примусовою.
		 
		Висновок про неможливість оскарження бездіяльності товариства стосовно невнесення ним змін до відомостей Реєстру про його засновників (учасників) суттєво обмежує право ОСОБА_1 захищати відповідно до статті 124 Конституції Українисвої порушені, невизнані та оспорені права, визначати межі заявлених вимог та способи захисту прав.
		 
		У статті 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Законом може бути визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору.
		 
		Можна зробити висновок, що у Конституції України не встановлено обмеження доступу до правосуддя, окрім випадків, коли законом визначено обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору. Інших обмежень доступу до правосуддя Конституція України не містить.
		 
		Винятковою компетенцією суду є правосуддя, тобто здійснювана в передбаченому законом процесуальному порядку правозастосовча діяльність суду з розгляду справ.
		 
		Суд зобов`язаний розглядати справу в межах заявлених вимог, а закриття провадження у справі в одній частині заявлених позовних вимог, а в іншій -відмова в позові, фактично є відмовою в судовому захисті та порушенням принципу доступу до правосуддя.
		 
		Суди установили, що ТОВ «ЮКГ «Тендервін» зареєстровано 16 грудня 2014 року, відомості про що внесені до Реєстру, номер запису 10671020000021298; ідентифікаційний код 39548892.
		 
		Одним з учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» був ОСОБА_1 (розмір внеску до статутного капіталу - 85 000,00 грн, тобто 50% статутного капіталу; розмір статутного капіталу товариства - 170 000,00 грн), що підтверджується відомостями з Реєстру та пунктами 5.1, 5.2 статуту товариства.
		 
		Другим з учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» є ОСОБА_2 (розмір внеску до статутного капіталу - 85 000,00 грн, тобто 50% статутного капіталу; розмір статутного капіталу товариства - 170 000,00 грн), що підтверджується відомостями з Реєстру та пунктами 5.1, 5.2 статуту товариства.
		 
		Відповідно до протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» від 03 березня 2015 року його учасниками прийнято рішення про обрання головою цього товариства ОСОБА_2
		 
		28 грудня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву, адресовану загальним зборам учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін», про припинення своєї участі у складі учасників товариства та вихід із його складу. Вказана заява посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шаповаленко А. І. 28 грудня 2017 року та зареєстрована в реєстрі за № 4574.
		 
		30 грудня 2017 року заяву надіслано на адресу ТОВ «ЮКГ «Тендервін» (02160, проспект Соборності, 15, офіс 505-А, м. Київ), що підтверджується описом вкладення у цінний лист з відміткою відділення поштового зв`язку, фіскальним чеком від 30 грудня 2017 року № 5656 та повідомленням про вручення № 0209506434323 з відміткою про дату отримання представником відповідача за довіреністю 09 січня 2018 року.
		 
		Станом на дату подання позову та розгляду справи судом у Реєстрі наявні відомості про те, що учасниками ТОВ «ЮКГ «Тендервін» є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зміни до відомостей про склад учасників юридичної особи не внесено.
		 
		04 січня 2018 року третя особа направила на адресу позивача та відповідача лист про розгляд заяви від 28 грудня 2017 року ОСОБА_2 щодо виходу зі складу учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» та вжиття відповідних заходів.
		 
		Згідно з пунктом 10.8 статуту ТОВ «ЮКГ «Тендервін» загальні збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (їх представники), які володіють у сукупності більш як 60 % голосів.
		 
		При цьому відповідно до пункту 10.11 статуту ТОВ «ЮКГ «Тендервін» учасники товариства, які володіють більш як 20 % голосів, можуть вимагати скликання загальних зборів у будь-який час і з будь-якого приводу, що стосується діяльності товариства. Якщо протягом 25 днів голова товариства не виконав зазначеної вимоги, вони вправі самі скликати загальні збори учасників.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу № 1/12-03/2018 загальних зборів учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін»  від 23 травня 2018 року предметом порядку денного загальних зборів були, зокрема, питання розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2017 року про вихід зі складу учасників товариства, про зменшення статутного капіталу товариства на суму вкладу учасника, який вийшов, про внесення відповідних змін до Реєстру.
		 
		Разом з цим присутнім на вказаних зборах був лише представник позивача, у зв`язку із чим жодне рішення з питань порядку денного не було прийняте.
		 
		05 жовтня 2018 року рішенням Господарського суду міста Києва, з висновком якого погодився Північний апеляційний господарський суд (постанова від 06 лютого 2019 року), позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині вимог про визнання ОСОБА_1 таким, що вийшов зі складу засновників (учасників) ТОВ «ЮКГ «Тендервін» з 28 грудня 2017 року, зобов`язано ТОВ «ЮКГ «Тендервін» внести зміни до відомостей про товариство, що містяться в Реєстрі, у зв`язку зі зміною складу його учасників, а саме виходом ОСОБА_1 зі складу учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін».
		 
		Суд першої інстанції керувався тим, що після отримання представником відповідача 09 січня 2018 року заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу товариства останнім не вчинено жодних дій, спрямованих на державну реєстрацію змін до відомостей про склад учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін».
		 
		Тому суд зробив обґрунтований висновок про зобов`язання товариства внести відомості до Реєстру, оскільки сам позивач позбавлений можливості звернутися до Реєстру про внесення змін, бо зміни до нього стосуються юридичної особи і саме юридична особа (ТОВ «ЮКГ «Тендервін») має подати відповідний пакет документів до уповноваженого органу.
		 
		З матеріалів справи та обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, вбачається, що позивач намагався реалізувати своє право виходу зі складу засновників (учасників) товариства, направивши відповідну заяву про вихід з нього, однак після отримання заяви ОСОБА_1 представником відповідача 09 січня 2018 року жодних дій, спрямованих на зміну правового статусу позивача як засновника (учасника) цього товариства, прийнято не було. Також відповідно до протоколу № 1/12-03/2018 загальних зборів учасників ТОВ «ЮКГ «Тендервін» від 23 травня 2018 року предметом порядку денного загальних зборів були, зокрема, питання розгляду заяви ОСОБА_1 від 28 грудня 2017 року, проте на зборах був присутній лише представник позивача із часткою 50 % у статутному фонді, що унеможливило прийняття будь-якого рішення.
		 
		Розгляд позовних вимог про визнання позивача таким, що вийшов зі складу засновників (учасників) товариства, і зобов`язання товариства внести зміни до відомостей Реєстру є нерозривно пов`язаними, бо якщо відповідач відмовляється визнавати позивача таким, що вийшов зі складу засновників (учасників), то жодних змін до відомостей у Реєстр не може бути внесено. Тому розгляд цих позовних вимог за правилами різних видів судочинства порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, що випливає, зокрема, зі змісту частини п`ятої статті 13 ГПК України (у редакції, чинній на момент звернення з позовом), оскільки дослідження одного і того ж предмета, а також одних і тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій, що не гарантує дотримання принципу правової визначеності.
		 
		Тому, на мою думку, якщо ці позовні вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог, то такі вимоги повинні розглядатися в одному провадженні.
		 
		Крім того, відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Саме у вказаній статті знайшла продовження і деталізація вимог статті 124 Конституції України.
		 
		При розгляді цієї справи Велика Палата зазначила, що вихід з товариства є одностороннім правочином його учасника, вчиненим у письмовій формі у вигляді заяви про вихід з товариства, підписаної учасником.
		 
		Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що в разі якщо всупереч законодавству, яке діяло на час звернення позивача до суду, товариство не вчиняло дій у зв`язку з виходом учасника товариства, у тому числі не вирішувало питання про внесення змін до установчих документів товариства, то підстави для виникнення в товариства перед учасником обов`язку внести до Реєстру такі зміни відсутні. А учасник товариства мав право встановлювати фактичні обставини свого виходу з товариства у спорі з товариством про виконання обов`язків, пов`заних з таким виходом, спростовуючи таким рішенням суду відомості, внесені до Реєстру.
		 
		Також Велика Палата зазначила, що реєстрація внесених змін до статутних документів товариства здійснюється в межах правовідносин з державної реєстрації юридичних осіб, а не в межах зобов`язальних правовідносин між товариством та його колишнім учасником.
		 
		З цими висновками не можу погодитися, оскільки зміни, що вносяться до Реєстру, стосуються юридичної особи, а також засновників (учасників) товариства. Сам позивач позбавлений можливості звертатися до Реєстру, оскільки законодавством передбачено його звернення із заявою до товариства, членом якого він є (був).
		 
		Відтак вважаю, що прийняття Великою Палатою Верховного Судупостанови про відмову в частині задоволених судами першої та апеляційної інстанцій позовних вимог поставило під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року права позивача на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту.
		 
		Непослідовність національного суду створила ОСОБА_1 перешкоди у реалізації права на судовий захист.
		 
		Висновок про право встановлювати фактичні обставини свого виходу з товариства у спорі з товариством про виконання обов`язків, пов`заних з таким виходом, спростовуючи таким рішенням суду відомості, внесені до Реєстру, є таким, що обмежує права особи на судовий захист, оскільки принцип диспозитивності є одним із принципів господарського процесу, згідно з яким підстави та предмет позову визначає лише позивач.
		 
		Позивач визначив предмет, підстави позову і спосіб захисту своїх прав. Цей спосіб захисту є ефективним, оскільки передбачає внесення змін до Реєстру в частині участі позивача у ТОВ «ЮКГ «Тендервін», які несуть для нього правові наслідки, передбачені Законом № 1576-XII. Звернення ОСОБА_1 до ТОВ «ЮКГ «Тендервін» про вихід зі складу засновників (учасників) товариства та зобов`язання його внести зміни до відомостей Реєстру є належним, оскільки відповідно до Закону № 755-IV такі зміни можливі за зверненням ТОВ «ЮКГ «Тендервін» до Реєстру в особі керуючих органів, а саме директора товариства, що передбачено пунктом 10.22.6 статуту ТОВ «ЮКГ «Тендервін».
		 
		При цьому варто зазначити, що постанова Великої Палати Верховного Суду у цій справі унеможливлює захист прав учасників товариств у контексті частини першої статті 10 Закону № 755-IV у редакції, чинній на час звернення до суду з цим позовом.
		 
		З огляду на викладене вважаю, що касаційну скаргу ОСОБА_2 необхідно було залишити без задоволення, а рішенням Господарського суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06 лютого 2019 року в частині їх оскарження - без змін, оскільки суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, законно та обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині зобов`язання ТОВ «ЮКГ «Тендервін» внести зміни до відомостей про товариство, що містяться в Реєстрі, у зв`язку зі зміною складу його учасників, а саме виходом ОСОБА_1 зі складу учасників.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                                            О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...