Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/35926/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано судом: 30.06.2020. Зареєстровано: 01.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2020.

Номер судового провадження: 2/761/627/2020

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 761/35926/18
		Провадження № 2/761/627/2020
		 
		РІШЕННЯ 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       02 червня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
		 
		головуючого:                                        судді - Притули Н.Г.
		при секретарі:                                         Бондар О.Д.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Шевченківського районного суду м. Києва 18 вересня 2018 року надійшла вказана позовна заява.
		В позовній заяві позивач просить: стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором від 17.12.2010 року в сумі 68776,58 грн.
		Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі договору від 17.12.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 було надано кредит у розмірі 5000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
		Як зазначає позивач, з його боку були виконані умови договору та перераховані кошти, а відповідач їх отримав. Але відповідач свої зобов`язання за кредитним договором порушив та кошти згідно умов договору не повернув. 
		А тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, яка утворилась станом на 31.08.2018 року по кредитному договору в розмірі: 4902,78 грн. - заборгованість за кредитом, 57022,53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (фіксована частина), 3251,27 грн. (процентна складова), а всього заборгованість становить 68776,58 грн.
		В судове засідання представник позивача не з`явився направив на адресу суду клопотання про розгляд справи у його відсутність, зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. 
		Відповідач в судове засідання не з`явився про час та місце слухання справи, повідомлений належним чином. Разом з тим, до суду надійшов відзив відповідача на дану позовну заяву, в якій він просить відмовити в задоволенні зазначених позовних вимог, з тих підстав, що вказаний кредитний договір, згідно якого позивач просить стягнути кошти на свою користь - є нікчемним, адже не укладений в письмовій формі. При цьому, як зазначає відповідач, позивачем пропущено строк позовної давності для подання даного позову, оскільки останній платіж на погашення зазначеної заборгованості був здійснений ним 13.01.2015 року. При цьому, у своєму відзиві відповідач посилається на те, що подані позивачем розрахунки заборгованості містять суттєві недоліки та не є допустимим доказом існування заборгованості за кредитним договором у вказаній справі.
		Водночас, до суду надійшла відповідь на відзив позивача, в якій він зазначає, що в даному випадку, відповідно до положень ЦК України, договір вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в одному або кількох документах, а отже, як зазначає позивач, анкета-заява, яка підписана відповідачем є кредитним договором, укладеним між двома сторонами правочину. Крім того, у своїй відповіді позивач посилається на те, що відповідач користувався наданими йому кредитними коштами, використовуючи їх у власних цілях, здійснюючи розрахунки через термінал, що прослідковується з виписки по рахунку відповідача. Крім того, позивач зазначає, що ним не було пропущено строків позовної давності при зверненні до суду з даним позовом, а відсотки нараховані на прострочену суму заборгованості здійснювались, згідно відповідної формули.
		Заперечення на відповідь на відзив до суду не надходили.
		Дослідивши матеріали справи, врахувавши заяви сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
		В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.
		Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.
		Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.
		Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.
		Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
		Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.
		Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
		У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
		Судом встановлено, що 17.12.2010 року між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» (далі - Банк) та ОСОБА_1 (далі - Позичальник) було укладено кредитний договір у вигляді Анкети-Заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За даною заявою Банк надав Позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн., зі сплатою за користування кредитом у розмірі 30,00 %, які у вигляді встановленого кредитного ліміту перераховані на картковий рахунок, а позичальник зобов`язувався повернути отримані кошти.
		Дана заява, що фактично є кредитним договором підписана ОСОБА_1 , що підтверджує те, що він погодився на умови, викладені в заяві. 
		Крім того в заяві зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг. В той же час зазначені Умови та Правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, а тому суд не може їх прийняти до уваги як належні докази домовленості сторін про істотні умови договору.
		Крім того, Тарифи банку, які були надані позивачем до позовної заяви також не містять підпису відповідача. 
		Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 31.08.2018 року становить: 4902,78 грн. - заборгованість за кредитом, 57022,53 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом, 3100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією, штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг - 500,00 грн. (фіксована частина), 3251,27 грн. (процентна складова), а всього заборгованість становить 68776,58 грн.
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		У Анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 17.12.2010 року процентна ставка не зазначена.
		Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальником), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами.
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23.08.2011 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору.
		Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин 17.12.2010 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (18.09.2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		При цьому, згідно з ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17.12.2010 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.
		А тому з врахуванням встановленого в судовому засіданні суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача на користь позивача процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів.
		Також варто зауважити, що безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір від 17.12.2010 року у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним).
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, суд приходить до висновку про наявність обгрунтованих підстав для стягнення в примусовому порядку з відповідача на користь позивача суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 4902,78 грн.
		Крім того, варто зазначити, що у відповідності до розрахунку заборгованості, що міститься в матеріалах справи, відповідачем, в даному випадку востаннє було внесено останній платіж на погашення кредиту 31.01.2016 року, тобто, з врахуванням, зазначеного суд не може взяти уваги пояснення відповідача щодо застосування строків позовної давності до заявлених вимог, так як відповідач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того, що останній платіж та погашення боргу відбулось саме 13.01.2015 року.
		Крім того, як вбачається з вищенаведеного, в даному випадку, відповідач не заперечує факт користування ним кредитними коштами, про що також, свідчить виписка по рахунку відповідача.
		При цьому, враховуючи, що із виписки по рахунку вбачається, що саме відповідач активно користувався карткою, суду не було надано доказів на підтвердження повної сплати заборгованості та закриття рахунку в зв`язку із цим, а тому суд позбавлений можливості встановити, що заборгованість за тілом кредиту відсутня у вказаному розмірі.
		Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
		На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.525,526,549 ЦК України, ст.ст.4, 77-81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570, адреса: м.Київ, вул. Грушевського, буд.1-Д) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 17.12.2010 року в сумі 4902 (чотири тисячі дев`ятсот дві) гривни 78 копійок та судовий збір в сумі 125,63 грн.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
		У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		 
		Суддя:                                                        Н.Г. Притула

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...