Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 572/2700/15-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 01.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 01.07.2020.
Дата набрання законної сили: 24.06.2020
Номер судового провадження: 51-1553км20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12014180200001600

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		іменем України
		 
		24 червня 2020 року
		м. Київ
		 
		справа № 572/2700/15-к
		провадження № 51-1553 км 20
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		 
		головуючого ОСОБА_1 , 
		суддів  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання   ОСОБА_4 , 
		прокурора ОСОБА_5 ,  
		в режимі відеоконференції:
		представника потерпілого 
		ПАТ КБ «ПриватБанк»  
		адвоката  ОСОБА_6 , 
		потерпілого  ОСОБА_7 , 
		і його представника
		адвоката ОСОБА_8 ,   
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6 на вирок Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014180200001600, щодо 
		ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 
		громадянина України, уродженця с. Люхча Сарненського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 190, частинами 3, 4 ст. 191 Кримінального кодексу України (далі  КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами 
		першої та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Кузнецовського міського суду Рівненської області від 17 травня 
		2018 року ОСОБА_9 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: 
		за ч. 2 ст. 190 КК  на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 191 КК  на строк 3 роки 
		з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 1 рік; ч. 3 
		ст. 191 КК  на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані 
		з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 3 роки, а на підставі ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 3 роки.
		Згідно з цим же вироком ОСОБА_9 виправдано:
		за ч. 3 ст. 191 КК за обвинуваченням у заволодінні грошима ОСОБА_10 у сумі 80 000 грн (на початку березня 2012 року), 70 000 грн (на початку грудня 
		2012 року), 15 000 грн (5 січня 2013 року), майном ОСОБА_11 ; коштами ОСОБА_7 із рахунку № НОМЕР_1 ; майном ОСОБА_12  через недоведеність того, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа;
		за ч. 3 ст. 191 КК за обвинуваченням у заволодінні майном ОСОБА_13  через недоведеність вчинення ним кримінального правопорушення;
		ч. 3 ст. 191 КК за обвинуваченням у заволодінні майном ОСОБА_14  через недоведеність у його діянні складу кримінального правопорушення;
		ч. 2 ст. 190 КК за обвинуваченням у заволодінні майном ОСОБА_15 , грошима ОСОБА_16 ; майном ОСОБА_17  через недоведеність у його діянні складу кримінального правопорушення.
		Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні. 
		Рівненський апеляційний суд 23 грудня 2019 року скасував вирок місцевого суду 
		і постановив новий вирок, яким визнав ОСОБА_9 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК, 
		і призначив йому покарання у виді обмеження волі: за ч. 2 ст. 190 КК  на строк 
		1 рік; за ч. 3 ст. 190 КК із застосуванням ст. 69 КК  на строк 2 роки; за ч. 3 
		ст. 191 КК  на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 3 роки, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначено остаточне покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з обліком, збереженням, управлінням та розпорядженням матеріальними цінностями, на строк 3 роки.
		ОСОБА_9 , працюючи на посаді керівника відділення  головного спеціаліста по продажу послуг клієнтам, менеджера  начальника відділення Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570), будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, заволодів чужим майном, шляхом зловживання своїм службовим становищем та шляхом шахрайства за ознакою повторності за таких обставин.
		На початку березня 2012 року приблизно о 09:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, для розміщення на депозитний рахунок № НОМЕР_2 отримав від клієнта цієї банківської установи ОСОБА_10 гроші в сумі 80 000 грн, які залишив у себе та надалі привласнив, заподіявши потерпілому значної матеріальної шкоди.
		На початку грудня 2012 року близько 09:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, для розміщення на депозитний рахунок № НОМЕР_3 отримав від клієнта банку 
		ОСОБА_10 гроші в сумі 70 000 грн, які привласнив, обернувши на свою користь.
		5 січня 2013 року приблизно о 09:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, для розміщення на депозитний рахунок № НОМЕР_4 отримав від ОСОБА_10 гроші в сумі 15 000 грн, які привласнив.
		У квітні 2014 року ОСОБА_9 , працюючи на посаді провідного менеджера Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк» та будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи умисно, з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні 
		ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Широкій у м. Сарнах, всупереч волі та без відома власника, оформив кредитну банківську картку та відкрив кредитний рахунок 
		№ НОМЕР_5 на ім`я ОСОБА_14 , з якого в період з 25 квітня по 28 липня 2014 року шляхом проведення банківських операцій із перерахунку коштів 
		з вказаного рахунку на його особисту картку-касира, здійснення платежів по біплану через термінали, здійснення оплати комунальних та інших платежів, здійснення оплати за покупку товару та оплати за послуги, зняв гроші у межах кредитного ліміту картки в сумі 5000 грн, які згодом привласнив, обернувши на свою користь.
		21травня 2014 року ОСОБА_9 ,працюючи на посаді провідного менеджера Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями,зловживаючи своїм службовим становищем,перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, для перерахування на належний ОСОБА_18 банківський рахунок 
		№ НОМЕР_6 отримав від клієнта банківської установи ОСОБА_11 гроші 
		в сумі 9207 грн, які привласнив.
		У кінці травня 2014 року ОСОБА_9 , працюючи на посаді провідного менеджера Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк», діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом зловживання довірою клієнта банківської установи ОСОБА_7 отримав від нього банківську кредитну картку під приводом її заміни, за допомогою якої з належного ОСОБА_7 кредитного рахунку № НОМЕР_1 без його відома в період з 20 червня по 30 вересня 2014 року шляхом проведення банківських операцій з оплати телеком послуг, оплати комунальних та інших платежів у касі, зняв гроші в сумі 19 061,13 грн, які потім привласнив та якими розпорядився на власний розсуд.
		15 липня 2014 року приблизно о 12:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом зловживання довірою ОСОБА_15 під приводом здійснення обміну доларів США на національну валюту України отримав у останнього 20 000 дол. США, що становило еквівалент 234 000 грн, обернувши їх на свою користь.
		9 серпня 2014 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Широкій в м. Сарнах, для поміщення на кредитний рахунок № НОМЕР_7 і закриття згодом вказаного кредитного рахунку отримав від клієнта вказаної банківської установи ОСОБА_13 91 грн та кредитну банківську картку для закриття кредитного рахунку і знищення картки. Однак усупереч постанові Правління НБУ від 30 січня 2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» кредитну картку ОСОБА_13 не знищив, отримані 91 грн на кредитну картку не помістив, привласнивши їх, та продовжив користуватися вказаною кредитною карткою від імені останнього. В період з 9 серпня по 31 жовтня 2014 року шляхом проведення банківських операцій з оплати телеком послуг ОСОБА_9 заволодів належними ОСОБА_13 грошима в межах кредитного ліміту картки у розмірі 7998,77 грн, що з урахуванням 91 грн складає 8089,77 грн.
		У вересні 2014 року ОСОБА_9 ,перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, для перевірки даних за кредитним рахунком отримав від клієнта вказаної банківської установи ОСОБА_12 належну їй кредитну банківську картку, за допомогою якої без відома власниці в період 
		з 12 вересня по 24 вересня 2014 року шляхом проведення банківських операцій 
		з оплати телеком послуг зняв з належного потерпілій кредитного рахунку 
		№ НОМЕР_8 гроші у межах кредитного ліміту в сумі 6045 грн, обернувши їх на свою користь.
		На початку квітня 2014 року приблизно о 13:00 ОСОБА_9 , будучи службовою особою ПАТ КБ «ПриватБанк», перебуваючи у відділенні вказаної банківської установи, що на вул. Суворова у м. Сарнах, діючи з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою ОСОБА_16 , під приводом здійснення обміну національної валюти України на долари США, отримав у останнього 6200 грн, якими розпорядився на власний розсуд.
		6 липня 2014 року ОСОБА_9 близько 19:00, перебуваючи поблизу магазину «Візит» на вул. Белгородській у м. Сарнах, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом зловживання довірою ОСОБА_17 , під приводом здійснення обміну національної валюти України на долари США отримав у потерпілого 34 000 грн, які обернув на свою користь.
		ОСОБА_9 , працюючи на посаді керівника відділення  головного спеціаліста по продажу послуг клієнтам, менеджера-начальника відділення Сарненського відділення № 1 ПАТ КБ «ПриватБанк» код ЄДРПОУ 14360570, будучи службовою особою, наділеною організаційно-розпорядчими функціями, діючи умисно, 
		з корисливих мотивів, перебуваючи в приміщенні вказаної установи, 
		що на вул. Суворова у м. Сарнах, всупереч волі ОСОБА_10 та не будучи уповноваженим останнім, зловживаючи своїм службовим становищем, шляхом перерахування грошових коштів на належні обвинуваченому банківські картки касира зняв з банківських рахунків ОСОБА_10 : № НОМЕР_4  
		18 листопада 2013 року 6786,30 грн; № НОМЕР_2  25 листопада 2013 року 19 438,36 та 568,21 грн і 13 грудня 2013 року  601,64 грн; № 26300610126561  
		10 грудня 2013 року 18 926,57 та 1078,35 грн; № 26354618375401  10 грудня 
		2013 року 6115,28 євро (еквівалент у гривні  67 072,36 грн), які обернув на свою користь, заподіявши потерпілому шкоду на загальну суму 114 471,79 грн.
		ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на 
		вул. Суворова у м. Сарнах, з кредитного банківського рахунку № НОМЕР_9 , оформленого на ім`я ОСОБА_10 використовуючи без відома потерпілого банківську картку до вказаного рахунку, в період з 18 листопада 2013 року по 
		25 червня 2014 року шляхом проведення банківських операцій щодо оплати послуг за користування своїм мобільним телефоном, зняття готівкових коштів за допомогою банкоматів зняв 24 908,89 грн, які обернув на свою користь.
		4 січня 2014 року близько 17:00 ОСОБА_9 , будучи службовою особою, перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова в м. Сарнах для поміщення на належний ОСОБА_19 депозитний рахунок № НОМЕР_10 , відкритий на підставі договору № SAMDNWFD0070051796000, отримав від 
		ОСОБА_20 100 000 грн, які привласнив.
		У кінці травня 2014 року ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, з метою особистого збагачення, повторно, шляхом зловживання довірою клієнта вказаної банківської установи ОСОБА_7 , під приводом погашення кредитної заборгованості та розміщення грошових коштів на належний потерпілому кредитний рахунок отримав від 
		ОСОБА_7 8900 грн, обернувши їх на свою користь.
		14 липня 2014 року приблизно о 15:00 ОСОБА_9 , перебуваючи в приміщенні ПАТ КБ «ПриватБанк», що на вул. Суворова у м. Сарнах, діючи з корисливих мотивів, повторно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_21 , під приводом здійснення обміну національної валюти України на долари США заволодів 32 000 грн.
		7 жовтня 2014 року близько 18:00 ОСОБА_9 , перебуваючи поблизу будинку на № 60 по вул. Широкій у м. Сарнах, повторно, шляхом зловживання довірою ОСОБА_22 , під приводом здійснення обміну національної валюти України на долари США заволодів 40 000 грн.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги 
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_9 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Зазначає про м`якість призначеного засудженому покарання та безпідставність застосуванняст. 69 КК. Вирок апеляційного суду вважає таким, що не відповідає вимогамст. 420 Кримінального процесуального кодексу України(далі КПК).
		Крім того, звертає увагу на те, що у мотивувальній частині вироку вказано, що за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_10 у сумі 114 471,79 грн суд першої інстанції дії обвинуваченого правильно перекваліфікував з ч. 4 на ч. 2 ст. 191 КК і з такою кваліфікацією погоджується прокурор та ОСОБА_9 . Однак у судовому засіданні ОСОБА_9 наполягав на кваліфікації його дій за цим епізодом за 
		ч. 3 ст. 191 КК, і аналогічною була позиція прокурора. І у резолютивній частині вироку, усупереч мотивувальній частині, зазначено про кваліфікацію дій ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 191 КК.
		У касаційній скарзі представник потерпілого  адвокат ОСОБА_6 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9  
		і залишити в силі вирок місцевого суду. Суть доводів скаржника зводиться до того, щосуд апеляційної інстанції здійснив провадження упереджено, неповно, з порушенням вимог статті 404 КПК, не дав належної оцінки зібраним у справі доказам і за відсутності достатніх фактичних даних для доведеності винуватості ОСОБА_9 незаконно визнав його винним. 
		Також представник потерпілого  адвокат ОСОБА_6 подала на касаційну скаргу прокурора заперечення в яких просила касаційну скаргу залишити без задоволення, скасувати вирок суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_9  
		і залишити в силі вирок місцевого суду
		Позиції учасників судового провадження
		У судовому засіданні представник потерпілого  адвокат ОСОБА_6 підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити, а касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення. Прокурор підтримав подану касаційну скаргу прокурора і заперечував щодо задоволення касаційної скарги представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6 . Потерпілий  ОСОБА_7 та його представник  адвокат ОСОБА_8 заперечили щодо задоволення касаційних скарг і просили залишити вирок щодо ОСОБА_9 без зміни. 
		Мотиви Суду
		Згідно з положеннямист. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Статтею 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції переглядає рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, а також правильності правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги.
		З урахуванням положеньст. 438 КПКневідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та неповнота судового розгляду не є предметом розгляду суду касаційної інстанції.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_9 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 2, 3 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК, щодо потерпілих ОСОБА_10 (епізоди 12, 13), ОСОБА_19 , 
		ОСОБА_7 (епізод 15), ОСОБА_21 та ОСОБА_22 за вказаних у цьому вироку обставин, в касаційних скаргах прокурора та представника потерпілого не піддаються сумніву.
		Під час перевірки матеріалів кримінального провадження касаційний суд установив, що висновки суду апеляційної інстанції про доведеність винуватості 
		ОСОБА_9  у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 190, 
		ч. 3 ст. 191 КК, та про кваліфікацію його дій саме за цими нормами кримінального закону цей суд зробив на підставі доказів, досліджених та оцінених у сукупності, з дотриманням вимог кримінального процесуального законодавства, що у вироку суду докладно мотивовано.
		Зокрема, винуватість ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих злочинів підтверджуєтьсяпоказаннями самого засудженого, який у судовому пояснив, за яких обставин вчинив злочини. Ці показання повністю узгоджуються між собою, є послідовними й підтверджуються матеріалами кримінального провадження, що були досліджені судом першої інстанції. 
		Усупереч доводам представника потерпілого під час здійснення кримінального провадження апеляційний суд не порушив загальних засад, закріплених уст. 7 КПК, а з огляду на положенняст. 404 вказаного Кодексуцей суд не був зобов`язаний повторно досліджувати всі зібрані у справі докази.
		Повторне дослідження доказів є правом, а не обов`язком суду. Відмова в задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів свідчить не про порушення кримінального процесуального закону та неповноту дослідження доказів, а про відсутність аргументованих доводів щодо необхідності цих дій. 
		Крім того, як убачається з аудіозапису судового засідання та журналу судового засідання, 10 та 16 грудня 2019 року в суді апеляційної інстанції суд з`ясував думку всіх учасників процесу про повторне дослідження та ухвалив частково провести судове слідство  допитати ОСОБА_9 . На дослідженні доказів в іншій частині учасники процесу не наполягали (т. 12, а.к.п. 262, 263, 275278, аудіозаписи судових засідань від 10 та 16 грудня 2019 року). 
		Щодо доводів у касаційній скарзі прокурора про те, що у мотивувальній частині вироку зазначено, що за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_10 у сумі 114 471,79 грн судом першої інстанції дії ОСОБА_9 правильно перекваліфіковані з ч. 4 на ч. 2 ст. 191 КК і з такою кваліфікацією погоджується прокурор та ОСОБА_9 , а в резолютивній частині вироку зазначено про кваліфікацію дій ОСОБА_9 за ч. 3 ст. 191 КК, на чому і наполягали обвинувачений та прокурор в судовому засіданні, Суд зазначає, що прокурор у касаційній скарзі не показав, яким чином це позначилося чи могло позначитися на обґрунтованості висновків суду про винуватість засудженого в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч. 3 ст. 191 КК. 
		Зокрема, аудіозапис та журнал судового засідання від 16 грудня 2019 року свідчать про те, що суд з`ясував позицію ОСОБА_9 , його захисника та прокурора щодо кваліфікації дій обвинуваченого за епізодом заволодіння грошима ОСОБА_10 у сумі 114 471,79 грн за ч. 3 ст. 191 КК.
		У мотивувальній частині вироку зазначено, що винуватість ОСОБА_9 у вчиненні злочинів, передбачених частинами 2, 3 ст. 190, ч. 3 ст. 191 КК, підтверджена сукупністю зібраних у кримінальному провадженні доказів і суд апеляційної інстанції вважає правильною кваліфікацію його дій за вказаними статтями.
		Неспроможними є твердження прокурора і про м`якість призначеного засудженому покарання та безпідставність застосуванняст. 69 КК. 
		Відповідно дост. 50 ККпокарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно зіст. 65 ККсуд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
		Положеннямист. 69 КК визначено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексуза цей злочин.
		Призначаючи ОСОБА_9 покарання суд апеляційної інстанції з достатньою повнотою врахував конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного, який позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні неповнолітню дитину, на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, обставини, які пом`якшують покарання,  визнання вини, щире каяття, часткове добровільне відшкодування завданої шкоди, позицію потерпілих, які просили не позбавляти ОСОБА_9 волі, відсутність обтяжуючих покарання обставин, та дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосуванняст. 69 ККі призначення ОСОБА_9 більш м`якого покарання, аніж передбачене ч. 3 ст. 190 КК,а також відсутність підстав для застосуванняст. 75 КК.
		Призначене ОСОБА_9  покарання відповідає вимогам статей 50, 65 КК і, на переконання колегії суддів, є необхідним та достатнім для виправлення засудженого й попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Вирок апеляційного суду узгоджується з приписами статей370, 374, 407, 420 КПК, 
		є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
		Оскільки закон України про кримінальну відповідальність застосовано правильно, 
		а істотних порушень норм права, які могли бути безумовними підставами 
		для скасування чи зміни оскаржуваного вироку, з наведених у скаргах підстав під час розгляду справи в суді касаційної інстанції не встановлено, Суд вважає 
		за необхідне залишити касаційні скарги прокурора і представника потерпілого 
		без задоволення. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Рівненського апеляційного суду від 23 грудня 2019 року щодо ОСОБА_9 залишити без зміни, а касаційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, та представника потерпілого  адвоката ОСОБА_6  без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною 
		та оскарженню не підлягає.  
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1    ОСОБА_2   ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...