Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/17583/19 : Господарські справи (до 01.01.2019); Інтелектуальна власність; Авторське право і суміжні права.
Надіслано для оприлюднення: 01.07.2020. Зареєстровано: 01.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2020.
Дата набрання законної сили: 07.08.2020
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		19.06.2020Справа №  910/17583/19
		За позовом до третя особа,Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав"   Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Хаус" яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс"про стягнення паушальної суми 187 785, 00 грн. Суддя Підченко Ю.О.   Секретар судового засідання Лемішко Д.А.                                                               
		Представники сторін: від позивача:Сербуль О.Ю. - представник за довіреністю; Хлєбніков С.Г. - представник за довіреністю; від відповідача: від третьої особи:Власенко О.С. - представник за довіреністю; не з`явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		В грудні 2019 року Громадська спілка "Українська ліга авторських та суміжних прав" (надалі - позивач) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Хаус" (надалі - відповідач) про стягнення паушальної суми в розмірі 187 785, 00 грн.
		Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.10.2019, а також 28.11.2020, у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а, у якому здійснює власну господарську діяльність відповідач, представниками позивача було встановлено факт використання відповідачем ряду фонограм музичних творів без укладання відповідного договору про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, обов`язок укладення якого покладений на відповідача в силу приписів ч. 3 ст. 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (надалі за текстом - Закон № 2415-VIII).
		При цьому позивач зазначає, що він є єдиною в Україні акредитованою організацією у сфері розширеного колективного управління щодо права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, відповідно до п. 3) абз. 3 ч. 5 ст. 12 Закону № 2415-VIII та виступає в інтересах правовласників творів, що визначені у означеній вище статті Закону № 2415-VIII.
		З урахуванням вищевикладеного та з огляду на неправомірне використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів без укладання із позивачем відповідного договору, відповідач, в силу приписів ст. 240 "Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони" (надалі також - Угода про Асоціацію) має сплатити позивачеві компенсацію, розмір якої визначений згідно з тарифами позивача, що встановлені ним відповідно до положень ч. 2 ст. 20 Закону № 2415-VIII, у розмірі 45 мінімальних місячних заробітних плат станом на початок 2019 року. При цьому позивач також вказує на те, що зазначена сума компенсації є збитками позивача у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України, які позивач мав би отримати, якби відповідач уклав-би з позивачем відповідний договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 відкрито провадження у справі № 910/17583/19 та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без  повідомлення учасників справи.
		13.01.2020 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано заяву, у якій він просив повідомити про те, чи надходив до суду від відповідача відзив на позовну заяву, а також заяву, у якій позивач повідомив про те, що заявлятиме до стягнення з відповідача судові витрати після прийняття рішення у даній справі, а окрім того позивач надав заяву, у якій просив суд прийняти до уваги лист Вищого господарського суду України від 05.10.2017 за № 01-06/147/17.
		15.01.2020 відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано пояснення щодо відеозвукозапису фіксації позивачем музичних творів від 28.10.2019 та пояснення щодо відеозвукозапису фіксації позивачем музичних творів від 28.11.2019 та окрім того відповідачем надано заяву із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, заяву про залучення до у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс" та відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог вказуючи при цьому на наступні обставини:
		- виходячи із системного аналізу положень статей 1, 12 та 20 Закону № 2415-VIII, а також статей 45 та 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права", позивач є єдиною з існуючих в Україні організацій колективного управління з якою користувач був би зобов`язаний укласти договір у разі необхідності використання найбільшої кількості фонограм (наскільки це можливо, враховуючи право суб`єкта суміжних прав на їх вилучення) способом публічного виконання (якби не набрало законної сили рішення у справі № 640/6326/19 про скасування наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України за № 8 від 04.01.2019, яким було затверджено Положення про комісію акредитації організацій колективного управління) та при цьому позивач не є єдиним в Україні суб`єктом (а лише одним з трьох), на підставі договору з яким користувач отримує можливість законного використання фонограми способом публічного виконання, оскільки такими суб`єктами також є суб`єкт суміжних прав особисто або через свого повіреного, а відтак, для законного використання фонограми способом публічного виконання, відповідач не зобов`язаний був укладати договір виключно з позивачем;
		- відповідач, в силу приписів статей 421, 424, 426, 433, 435, 440, 443, 449, 450, 452, 454 та 1107 Цивільного кодексу України, мав законні підстави для використання об`єктів авторського права і об`єктів суміжних прав (в тому числі й фонограм) шляхом їх публічного виконання на підставі відповідного субліцензійного договору № 270818-5 від 01.10.2019, що був укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс";
		- позивачем не обґрунтовано того, яке саме право позивача було порушено відповідачем, позаяк відповідно до визначень, що містяться у ст. 1 Закону № 2415-VIII "дохід від прав" не належить позивачеві, а є власністю правовласників, а отже - неотримання позивачем "доходу від прав" не є порушенням прав позивача;
		- з огляду на те, що позивач в позовній заяві не зазначив яке саме його право було порушено відповідачем, той факт, що між сторонами не укладався відповідний договір, свідчить про те, що між сторонами відсутні договірні зобов`язання які могли-б бути порушені. При цьому відповідач не зобов`язаний укладати договір для законного використання фонограм способом публічного виконання виключно з позивачем та законодавством не встановлено відповідальності користувача за початок і продовження використання фонограм способом публічного виконання без укладення договору з акредитованою організацією та водночас, як зазначалося вище, відповідачем було укладено відповідний ліцензійний договір, а отже, "дохід від прав", на який вказує позивач, йому не належить, а є в даному випадку власністю відповідного ліцензіара, а відтак, з урахуванням вищевикладеного, відповідачем спростовується презумпція винного у заподіянні шкоди, що встановлена приписом ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України;
		- щодо обраного позивачем способу захисту власних порушених прав відповідач зауважив, що мотивуючи позовні вимоги позивач посилається також і на приписи статті 22 Цивільного кодексу України та поряд із тим - зазначає, що необхідно застосовувати положення статті 240 "Угоди про Асоціацію, а отже посилання позивача на приписи статті 22 Цивільного кодексу України є необґрунтованими;
		- виходячи з тарифів, на які посилається позивач мотивуючи позовні вимоги, ціна договору для користувача, якщо він розпочав використовувати фонограми до підписання договору, дорівнюватиме 50 мінімальним місячним заробітним платам, за умови, що користувач не надасть позивачеві "показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок" та натомість протягом якого часу користувач зобов`язаний, або може надати "показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок" тарифами не встановлено та при цьому доказів на підтвердження наявності такої відмови з боку відповідача матеріали справи не містять;
		- з наданих позивачем відеозвукозаписів неможливо встановити джерело звуку, а також той факт, що відеозвукозаписи було здійснено комплексно та без їх монтажу та при цьому якість відеозвукозапису не дає можливості визначити аранжування, виконавця, студію звукозапису та будь-які інші дані для з`ясування власника фонограми та її ідентифікуючих ознак. Окрім того відеозвукозаписи здійснені невідомими особами, на відеозаписах не демонструється довіреність або інші ідентифікуючі дані автора, надані позивачем акти містять неправдиві відомості, зазначається про відмову представника від підписання актів. В той же час, на відеозвукозаписі відсутні дані, які б засвідчували звернення до представника закладу взагалі, зокрема щодо надання документів на використання творів або участь у фіксації.
		Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 17.01.2020 року відмовлено у задоволенні раніше поданої відповідачем заяви із запереченням щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та натомість - вирішено призначити судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження на 14.02.2020, а також вирішено залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс" (надалі - третя особа), що відображено у відповідній ухвалі суду від 17.01.2020.
		23.01.2020 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано відповідь на відзив, у якому він зазначив, що викладені відповідачем у своєму відзиві аргументи жодним чином не спростовують позицію позивача, викладену у позові, зокрема позивач додатково вказує на наступні обставини:
		- позивач перебуває у відповідному реєстрі організацій колективного управління, в якому він значиться зараз як акредитована організація колективного управління, при тому, що відповідне рішення про акредитацію позивача не скасовувався, позаяк рішенням суду у справі №640/6326/19 скасований лише наказ про затвердження Положення про комісію з акредитації та дана обставина не стосується тих організацій, які до того часу вже отримали відповідну акредитацію, а стосується тільки майбутніх конкурсів;
		- Товариство з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс", в силу положень статті 13 Закону № 2415-VIII наділене правом вилучити свої майнові суміжні права з управління позивача та натомість відповідного звернення щодо вилучення належних даному товариству прав до позивача не надходило:
		- в силу приписів статті 12 Закону № 2415-VIII позивач наділений правом збирати, розподіляти та виплачувати дохід від прав правовласник в інтересах таких правовласників, а відповідач, як користувач прав, має укласти із позивачем належний договір та виплачувати кошти відповідно до розміру тарифів і в цьому процесі позивач діє від власного імені, а тому заявлена у позові компенсація - це дохід позивача, який в подальшому має бути розподілений між правовласниками;
		- відповідач здійснював використання об`єктів суміжних прав (фонограм та зафіксованих у них виконань) саме в сфері публічного виконання, в якій передбачена акредитація єдиної організації колективного управління, якою є позивач, тому відповідач не мав альтернативи щодо укладання відповідного договору на виплату роялті, а отже відповідачем не спростовано презумпцію винного у заподіянні шкоди відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України;
		- при розрахунку розміру збитків позивач користувався затвердженими ним в установленому законом порядку тарифами та при цьому позивач не зобов`язаний доводити, факт направлення відповідачем "показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і систем знижок";
		- виходячи з предмету спору у даній справі, підтвердженню підлягає сам факт використання відповідачем будь-яких фонограм та зафіксованих у них виконань та при цьому надані позивачем акти фіксації, відеозвукозаписи та фіскальні чеки є належними доказами.
		07.02.2020 відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано заперечення на відповідь на відзив, у якому він, з посиланням на норми права, що були  вказані у відзиві, додатково зазначив, що з метою законного використання об`єктів суміжних прав відповідач має право отримати відповідний дозвіл безпосередньо у правовласника, або у особи, наділеної повноваженнями щодо розпорядженням такими правами та при цьому відповідачем було укладено відповідний ліцензійний договір щодо розпорядженнями об`єктами суміжних прав. Також відповідач звертає увагу на відсутність доручення правовласників на здійснення позивачем захисту їх прав, а тому останній позбавлений права на звернення із даним позовом. При цьому стосовно обраного позивачем способу захисту порушених прав, відповідач додатково зазначає, що з огляду на положення Угоди про асоціацію з ЄС, тарифи позивача та з урахуванням вимог ст. 52 Закону № 3792-ХІІ, розмір заявлених позивачем збитків (компенсації) є необґрунтованим, оскільки, з позову не вбачається методики обчислення заявленого до стягнення розміру грошових коштів.
		Також, 10.02.2020 через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) від третьої особи надійшли письмові пояснення стосовно позову на виконання вимог ухвали суду, у яких третя особа зазначила про укладений між нею та компанією Ріптайд Мьюзік Груп ліцензійний договір від 01.01.2018, відповідно до умов якого, вказана компанія передає третій особі ліцензію на використання авторських та суміжних правам на музичні композиції, які розміщені у музичних каталогах компанії за адресами https://explore.riptidemusic.com та https://explore.pacificamusic.com для подальшого комерційного використання з правом на передачу такого права третім особам.
		12.02.2020 відповідачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) долучено до матеріалів справи додаткові докази, а саме  - CD-диски із записами виконань музичних творів, на підставі використання яких позивачем заявлено даний позов.
		14.02.2020 позивачем через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярія) надано докази на підтвердження понесених ним витрат на правову допомогу адвоката.
		Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 14.02.2020 було вирішено розглядати дану справу в порядку загального позовного провадження, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та призначено підготовче засідання у справі на 20.03.2020.
		Разом із тим, підготовче судове засідання призначене на 20.03.2020 о 12:30 год не відбулося з метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, зважаючи на період карантину, визначений постановою КМУ "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19" від 11.03.2020 № 211, з урахуванням рішення Уряду про заборону пасажирських перевезень та обмеження кількості учасників масових заходів, а також листа Ради суддів України від 16.03.2020 9/рс-186/20, у зв`язку із чим судом винесено ухвалу від 07.04.2020, відповідно до якої було призначено наступне судове засідання у справі на 15.05.2020.
		05.05.2020 від позивача до суду надійшли заява, у якій позивач повідомив про те, що заявлятиме судові витрати після прийняття рішення у даній справі, заява щодо роз`яснення повноважень акредитованої організації колективного управління, яке наявне на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства, заява (пояснення щодо виду позову), а також заява щодо пояснень третьої особи, у якій йшлося щодо наданого третьою особою ліцензійного договору від 01.01.2018, а також зазначено про необхідність вилучення прав з управління позивача відповідно до приписів ч. ч. 8-9 ст. 13 Закону № 2415-VIII.
		12.05.2020 від позивача до суду надійшла заява про надання можливості участі в підготовчому засіданні призначеному на 15.05.2020 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, у задоволенні якого судом відмовлено, про що відображено у відповідній ухвалі суду від 13.05.2020.
		14.05.2020 від позивача до суду надійшли додаткові пояснення щодо підстав позову, а також методики розрахунку заявленої суми компенсації з урахуванням затверджених позивачем тарифів.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 19.06.2020.
		17.06.2020 від позивача до суду надійшли додаткові письмові пояснення щодо необхідності дослідження фонограм музичних творів та їх ідентифікації при дослідженні обставин у даній справі.
		19.06.2020 позивачем в судовому засіданні надано заяву з процесуальних питань, у якій позивач посилається на правову позицію, що викладена у постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі № 910/7164/19, в якості обґрунтування правомірності звернення позивача до суду із даним позовом.
		У судове засідання, що відбулось 19.06.2020, представник третьої особи не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.
		Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
		Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
		Так, ухвали суду були надіслані за адресою третьої особи, що міститься у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
		Окрім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
		Таким чином, оскільки третю особу було належним чином повідомлено про судове засідання та останньою, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.
		У судовому засіданні, що відбулось 19.06.2020 було досліджено електронні докази - СD-диски, на яких містяться відеозвукозаписи фіксацій представником позивача використання фонограм музичних творів у закладі, в якому відповідач здійснює комерційну діяльність, а також СD-диски, що були надані відповідачем 14.02.2020.
		Відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України, в судовому засіданні, що відбулось 19.06.2020 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
		ВСТАНОВИВ:
		Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов`язані із створенням та використанням творів науки, літератури і мистецтва - авторське право, і права виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій мовлення - суміжні права охороняються положеннями Закону України "Про авторське право і суміжні права" (надалі по тексту - Закон № 3792-XII).
		Стаття 1 Закону № 3792-XII визначає наступні поняття:
		- фонограма - це звукозапис на відповідному носії (магнітній стрічці чи магнітному диску, грамофонній платівці, компакт-диску тощо) виконання або будь-яких звуків, крім звуків у формі запису, що входить до аудіовізуального твору. Фонограма є вихідним матеріалом для виготовлення її примірників (копій);
		- виключне право - це майнове право особи, яка має щодо твору, виконання, постановки, передачі організації мовлення, фонограми чи відеограми авторське право і (або) суміжні права, на використання цих об`єктів авторського права і (або) суміжних прав лише нею і на видачу лише цією особою дозволу чи заборону їх використання іншим особам у межах строку, встановленого цим Законом;
		- публічне виконання - це подання творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім`ї або близьких знайомих цієї сім`ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час;
		- організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - це організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.
		Відповідно до пункту "б" статті 35 вказаного Закону - об`єктами суміжних прав, незалежно від призначення, змісту, оцінки, способу і форми вираження, є фонограми, відеограми.
		Згідно з пунктами "а" і "б" частини першої статті 36 Закону № 3792-XII - суб`єктами суміжних прав є: виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо виконань; виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм.
		Частиною першою статті 37 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що первинними суб`єктами суміжних прав є виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.
		Відповідно до пункту "а" частини першої статті 40 Закону № 3792-XII, до майнових прав виробників фонограм і виробників відеограм належить їх виключне право на використання своїх фонограм, відеограм і виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам відтворення (пряме і (або) опосередковане) своїх фонограм і відеограм у будь-якій формі і будь-яким способом.
		Поряд із тим, суд приймає до уваги директиви статті 240 Угоди про Асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (згадувана вище Угода про Асоціацію), яка визначає, що сторони гарантують, що коли судові органи встановлюють збитки:
		а) вони беруть до уваги всі відповідні аспекти, зокрема негативні економічні наслідки, у тому числі втрачені прибутки, які понесла потерпіла сторона, будь-які недобросовісні доходи, одержані порушником і, у відповідних випадках, інші фактори, відмінні від економічних, зокрема моральна шкода, спричинена правовласнику порушником; або
		b) як альтернативний варіант до підпункту (a) цього пункту, вони можуть у відповідних випадках встановити збитки як паушальну суму на базі таких елементів, як принаймні сума роялті або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного права інтелектуальної власності.
		Із зазначеною нормою кореспондуються приписи частини 2 статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у які були внесені змін відповідно до частини 6 Прикінцевих положень  Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (Закон № 2415-VIII) та відповідно до яких суд має право постановити рішення чи ухвалу про:
		г) виплату компенсації, що визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
		Також суд приймає до уваги визначення, що міститься в п. 3 Загальної частини Національного стандарту N 4 "Оцінка майнових прав інтелектуальної власності", що затверджений постановою Кабінету Міністрів від 03.10.2007 за N 1185, що є чинною станом на момент розгляду даної справи, у якому зазначено, що паушальний платіж - це одноразовий платіж, який становить фіксовану суму і не залежить від обсягів виробництва продажу) продукції (товарів, робіт, послуг) з використанням об`єкта права інтелектуальної власності.
		Окрім того, статтею 1 Закону № 2415-VIII надано визначення розширеному колективному управлінню, яке є колективним управлінням майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав незалежно від їх наявності в каталозі організації колективного управління (крім випадків, коли відповідні права вилучені правовласником з колективного управління в порядку, встановленому цим Законом), у визначених цим Законом сферах, що здійснюється акредитованими Установою організаціями у визначених цим Законом сферах.
		Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 2415-VIII, організація колективного управління є неприбутковою організацією, утворюється в організаційно-правовій формі громадського об`єднання (громадська організація або громадська спілка) зі статусом юридичної особи, єдиним видом діяльності якої є виконання завдань і функцій, визначених статтею 12 цього Закону.
		Згідно з положеннями ст. 5 Закону № 2415-VIII, принципами діяльності організацій колективного управління є ефективне управління - організації колективного управління забезпечують збирання, розподіл та виплату доходу від прав правовласникам у найбільш швидкий, ефективний і точний спосіб та лише з обґрунтованими витратами. Правовласники мають право вилучати свої майнові права з управління організації колективного управління, крім випадків, передбачених цим Законом.
		Колективне управління майновими правами на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав здійснюється у виді добровільного, розширеного та обов`язкового колективного управління.
		Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII, організації колективного управління від свого імені та в інтересах правовласників здійснюють такі функції:
		1) укладають із користувачами договори про надання дозволу на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав та договори про виплату винагороди (відрахувань) за використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав;
		3) збирають, розподіляють та виплачують дохід від прав правовласникам;
		4) звертаються до суду від імені правовласників за захистом їхніх майнових прав відповідно до статутних повноважень та доручення правовласників, вчиняють інші дії, передбачені законодавством та дорученням правовласників, необхідні для захисту майнових прав правовласників, в інтересах яких діє організація;
		5) забезпечують ведення реєстру правовласників, реєстру об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майновими правами щодо яких управляє організація;
		6) здійснюють моніторинг правомірності використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав згідно зі сферами управління правами, щодо яких зареєстровано організацію, та щодо об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, майнові права на які передані їй в управління.
		Організації колективного управління не мають права провадити підприємницьку діяльність і здійснюють лише господарську діяльність, що не має на меті одержання прибутку, з метою досягнення своїх статутних цілей (ч. ч. 3, 5 ст. 12 Закону № 2415-VIII).
		Зокрема зі змісту ч. 5 ст. 12 Закону № 2415-VIII вбачається, що розширене колективне управління:
		- поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами;
		- передбачає право правовласників вилучати повністю або частково належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав з управління акредитованої організації колективного управління в порядку, передбаченому цим Законом.
		- здійснюється виключно в таких сферах, зокрема: право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою.
		Перелік сфер колективного управління, за якими здійснюється розширене колективне управління, визначений цією частиною, є вичерпним.
		За кожною сферою розширеного колективного управління визначається одна акредитована організація за умови відсутності будь-яких конфліктів інтересів між основною категорією правовласників, в інтересах якої діє така організація, та іншими категоріями правовласників, на користь яких має збиратись дохід від прав у відповідній сфері розширеного колективного управління. 
		При цьому положення ч. 6 ст. 16 Закону № 2415-VIII визначають, що організація колективного управління може бути акредитована у відповідній сфері, якщо вона є репрезентативною, тобто:
		- має договори з істотною кількістю правовласників - резидентів України, які в порядку, передбаченому цим Законом, задекларували належні їм права на об`єкти авторського права і (або) суміжних прав (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які фактично використовуються в Україні;
		- має договори про представництво з аналогічними іноземними організаціями, договори з іноземними правовласниками (відповідно до категорії прав відповідної категорії правовласників, якими має намір управляти організація), які передбачають управління найбільшою кількістю належних правовласникам - нерезидентам України прав на об`єкти авторських і (або) суміжних прав, які фактично використовуються в Україні.
		Поряд із тим, частина 1 статті 20 Закону № 2415-VIII встановлює, що організації колективного управління повинні будувати відносини з користувачами на засадах неупередженості, справедливості, обґрунтованості тарифів, вільного доступу до інформації. Умови надання дозволів на використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав повинні базуватися на об`єктивних і недискримінаційних критеріях.
		Збирання організаціями колективного управління винагороди з користувачів здійснюється згідно із сферою, за якою організація зареєстрована і (або) акредитована та внесена до Реєстру організацій колективного управління, а також на підставі та в межах повноважень, отриманих від правовласників і (або) організацій колективного управління, і (або) аналогічних іноземних організацій на підставі договорів, укладених у письмовій (електронній) формі, або встановлених цим Законом.
		За змістом частини 2 статті 20 Закону № 2415-VIII, тарифи, що пропонуються для застосування у договорах з користувачами, мають бути об`єктивними та обґрунтованими, зокрема, з урахуванням економічної вигоди використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав у господарській діяльності, характеру та обсягів використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, виду діяльності користувача, фінансово-економічних показників ринку, на якому здійснюється використання зазначених об`єктів. Проекти попередніх тарифів визначаються на загальних зборах організації колективного управління та встановлюються у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від надходжень користувачів, отриманих безпосередньо від використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав за вирахуванням витрат платежів, пов`язаних з придбанням (набуттям) прав на такі об`єкти авторського права і (або) суміжних прав, чи відсотки від вартості обладнання і матеріальних носіїв, за допомогою яких можна здійснити відтворення об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, окремо для кожної категорії користувачів. Протягом 10 робочих днів з моменту затвердження попереднього проекту тарифів організація колективного управління зобов`язана оприлюднити проект попередніх тарифів шляхом, зокрема, опублікування на своєму веб-сайті.
		При цьому, за вимогами частини 3 статті 20 Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", користувачі зобов`язані до початку використання у своїй діяльності об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, крім випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про авторське право і суміжні права", укласти з організацією колективного управління, яка здійснює управління майновими правами у відповідній сфері, договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. Процедура оскарження у судовому порядку тимчасових тарифів чи затверджених тарифів, опублікованих Установою, не може бути підставою для ухиляння користувачів від укладення договору. У разі якщо договір між користувачем та організацією колективного управління укладено на основі тимчасового тарифу, він має бути переукладений (шляхом підписання нового договору або укладення сторонами додаткової угоди) після оприлюднення Установою затвердженого тарифу.
		Таким чином, організація колективного управління, відповідно до акредитації, отриманої в порядку, що встановлений чинним законодавством здійснює, зокрема, розширене колективне управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав в сфері права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, тобто має право на збір доходу (винагороди) від використання фонограм іншими особами в інтересах їх виконавців та виробників, а особи, що здійснюють використання таких фонограм, у свою чергу, зобов`язані укласти з акредитованою організацією колективного управління відповідний договір про використання об`єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до приписів частини 3 статті 20 Закону №2415-VIII.
		Так, як вбачається із витягу із реєстру організацій колективного управління (додаток № 3 до Порядку ведення Реєстру організацій колективного управління, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1741 від 20.11.2018), копія витягу з якого міститься в матеріалах справи, позивач є акредитованою організацією колективного управління, у сфері розширеного колективного управління "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою" (наказ Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912); строк акредитації - 3 роки, з 29.05.2019; дата включення до реєстру - 06.02.2019. 
		Водночас, відповідач посилається на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2019, що залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного від 07.10.2019 у справі №640/6326/19 за позовом Громадської організації "Об`єднання Кінематографістів "Кіно-Логос" до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Міністерства юстиції України, яким визнано протиправним та нечинним наказ Міністерства від 04.01.2019 № 8, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.01.2019 за № 77/33048, яким у свою чергу затверджено Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління.
		З цього приводу, суд зауважує, що наказом Мінекономрозвитку від 29.05.2019 № 912 позивача, як організацію колективного управління, акредитовано у сфері розширеного колективного управління, а саме - права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою, строком на три роки.
		Разом з тим, матеріали справи не містять доказів втрати чинності чи визнання недійсним наказу від 29.05.2019 № 912, а натомість, втрата чинності наказом Мінекономрозвитку від 04.01.2019 № 8 свідчить про іншу обставину - що Положення про комісію з акредитації організацій колективного управління вже не діє.
		А відтак, слід дійти висновку, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а саме - використання відповідачем 28.10.2019 та 28.11.2020 фонограм музичних творів, у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а, в якому відповідач здійснює власну господарську діяльність, позивач був єдиною в Україні акредитованою організацією колективного управління, діяльність якої стосується, зокрема, надання дозволів у сфері публічного виконання фонограм та зафіксованих в них виконань.
		При цьому, як зазначалося вище, відповідно до абзацу 1 ч. 5 ст. 12 Закону №2415-VIII визначено, що розширене колективне управління поширюється на всю територію України та здійснюється щодо майнових прав усіх правовласників за відповідною категорією у сферах, щодо яких акредитовано організацію, у тому числі тих, що не укладали договір про управління об`єктами авторського права і (або) суміжних прав з акредитованою організацією, незалежно від обраного такими правовласниками способу управління належними їм правами
		Поряд із тим, в матеріалах справи міститься витяг із затверджених позивачем відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Закону №2415-VIII тарифів щодо сфери "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою", які також розміщені на офіційному сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України http://me.gov.ua/ (надалі - Тарифи), із преамбули яких вбачається наступне:
		- тарифи зазначені нижче застосовуються акредитованою організацією колективного управління щодо сфери: "право на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконані, чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою. " (надалі - Сфера публічного виконання фонограм та зафіксованих у них виконань);
		- тарифи зазначені нижче сплачуються на підставі Закону за кожне використання об`єкти-правового захисту. Оформлення тарифів зазначених в п. 1 та п. 2 (нижче), здійснюється в межах, договору, який укладається, за заявою користувача па строк 12 місяців (з можливістю автоматичної пролонгації). За відсутності ініціативи на укладення такого договору ті сторони користувача, акредитована організація колективного управління звертається до нього щодо укладення договору за вчасною ініціативою;
		- користувач самостійно визначне, окремо від звернення, необхідність подання ним показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок;
		- у разі якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 (п`ятдесяти) мінімальним місячним заробітним платам в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.
		Разом пунктом 3 Тарифів визначено, що при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення. Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.
		На підставі зазначених тарифів та з урахуванням неправомірного використання відповідачем у власній господарській діяльності фонограм музичних творів, розширене управління правами власників яких здійснює позивач, як кредитована організація колективного управління, позивач і просить стягнути з відповідача недоотриману ним суму грошових коштів (роялті) в розмірі 45 мінімальних місячних заробітних плат станом на початок 2019 року, тобто 187 785, 00 грн, що є паушальною сумою у розумінні приписів ст. 240 Угоди про Асоціацію та статті 22 Цивільного кодексу України. 
		Між тим, щодо обраного позивачем способу захисту його порушених прав, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
		Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		За змістом статті 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу.
		Суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
		При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
		Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України.
		Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.
		Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
		Поряд із цим, суд, на виконання приписів ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовує положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
		Так, у відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Разом з тим, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. 
		Також, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
		В рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
		При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права
		Таким чином, суть статті 13 Конвенції зводиться до вимоги надати особі такі засоби правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.
		Окрім того, Європейський суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.
		Відтак, аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України, а також статті 13 Конвенції, які закріплюють, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
		Отже, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
		На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
		Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
		При цьому вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.
		Таким чином, виходячи із системного аналізу наведених вище приписів законодавства, слід дійти висновку, що винагорода за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань в інтересах їх виконавців та виробників, збирання якої забезпечує організація колективного управління в межах відповідної акредитації та шляхом укладання відповідних договорів згідно вимог ч. 3 ст. 20 Закону № 2415-VIII, що є належним засобом захисту прав, зокрема, авторів та виконавців фонограм і зафіксованих у них виконань.
		При цьому, у разі порушення таких прав, а саме - використання користувачами фонограм і зафіксованих у них виконань без укладання відповідного договору із акредитованою організацією колективного управління, якою у даному випадку є позивач, останній в силу приписів п. b) статті 240 Угоди про Асоціацію, має право на стягнення із користувача, яким є у даному разі відповідач, компенсації у вигляді паушальної суми, яка являє собою суму комісійних платежів, що обраховуються відповідно до Тарифів, затверджених позивачем з урахуванням вимог ч. 2 ст. 20 Закону № 2415-VIII, що є у даному разі, належним механізмом захисту охоронюваних законом прав та інтересів правовласників, в інтересах яких та від свого імені наділений правом виступати позивач, як акредитована організація колективного управління у відповідній сфері, в силу ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII.
		Поряд із тим, суд вважає безпідставними посилання позивача на приписи статті 22 Цивільного кодексу України, що визначають поняття збитків, а також відповідні роз`яснення, що містяться у Вищого господарського суду України від 05.10.2017 за № 01-06/147/17, оскільки в даному випадку позивач, як організація колективного управління не є суб`єктом, який поніс збитки, але, натомість, як зазначено вище, є особою, яка виступає на захист прав правовласників - виробників фонограм і зафіксованих у них виконань.
		Як зазначалося вище, мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що 28.10.2019, а також 28.11.2020, у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а, в якому здійснює власну господарську діяльність відповідач, представниками позивача було встановлено факт використання відповідачем ряду фонограм музичних творів, а саме:
		- "The Sims Social Theme", виконавець "Junkie XL"; 
		- "Rebels", виконавець "Eriel Indigo";
		- "Just a Game", виконавець "Eugene Kulikov"; 
		- "Sky Below 60s", виконавець "Eugene Kulikov"; 
		- "Sky Below", виконавець "Eugene Kulikov";
		- "Close Your Eyes", виконавець "F.Codega"; 
		- "Excuse Me", виконавець "Faceless Arctic Hare"; 
		- "Saturday", виконавець "Faceless Arctic Hare";
		- "Make Up Your Mind", виконавець "Final State"; 
		- "Island of Love", виконавець "Gianluca Cacucciolo";
		- "Journey to the sun", виконавець "Stellardrone";
		- "Ryo", виконавець "Joris Voorn";
		- "No End In Sight / Outro ", виконавець " Lane 8";
		- "Tribermen", виконавець "George McFarlane, Nick Clow"; 
		- "KREO", виконавець "Giovanni Vecchino";
		Надалі по тексту разом - спірні музичні твори.
		Відповідач, у свою чергу, вказує на те, що фонограми музичних творів відповідачем використовувались правомірно, на підставі субліцензійного договору № 270818-5 від 01.10.2019, що був укладений між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Мьюзік Лабс", яка, у свою чергу, уклала з компанією Ріптайд Мьюзік Груп ліцензійний договір від 01.01.2018, відповідно до якого, вказана компанія передає третій особі ліцензію на використання авторськими та суміжними правами на музичні композиції, які розташовані у музичних каталогах Компанії за адресами https://explore.riptidemusic.com та https://explore.pacificamusic.com.
		Дійсно, приписами ст. 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права", передбачені права суб`єктів авторського права і суміжних прав щодо управління своїми правами, зокрема, особисто, або через організацію колективного управління.
		При цьому виходячи зі змісту статей 426, 1107, 1109 Цивільного кодексу України, особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, може використовувати цей об`єкт на власний розсуд, з додержанням при цьому прав інших осіб та при цьому розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності може здійснюватися на підставі, зокрема, ліцензійного договору.
		В матеріалах справи міститься копія субліцензійного договору № 270818-5 від 01.10.2019, що був укладений між відповідачем (Субліцензіат) та третьою особою (Ліцензіат), за умовами якого (п. 1.1 та 1.2. даного договору) Ліцензіат надає Субліцензіату на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на використання способами визначеними у договорі об`єктів авторського права і (або) об`єктів суміжних прав з репертуару Ліцензіата, а Субліцензіат зобов`язується виплатити на користь Ліцензіата винагороду (роялті). Ліцензіат також приймає на себе зобов`язання із надання Субліцензіату послуг з підборки та формування за його замовленням плейлиста з переліку тих об`єктів авторського права (музичних творів з текстом і без звуку) і (або) об`єктів суміжних прав , які входять до репертуару Ліцензіата у порядку, визначеному цим договором.
		Як вбачається із акту приймання передачі від 01.10.2019 (додаток № 3 до субліцензійного договору № 270818-5 від 01.10.2019), третя особа передала, а відповідач прийняв плейлист, у якому міститься, між інших, частина спірних музичних творів, а саме: "Rebels", виконавець "Eriel Indigo"; Close Your Eyes", виконавець "F.Codega"; "Excuse Me", виконавець "Faceless Arctic Hare"; "Saturday", виконавець "Faceless Arctic Hare"; "Make Up Your Mind", виконавець "Final State"; "Island of Love", виконавець "Gianluca Cacucciolo"; "Tribermen", виконавець "George McFarlane, Nick Clow"; "KREO", виконавець "Giovanni Vecchino". Натомість, доказів передачі решти спірних музичних творів відповідно до субліцензійного договору № 270818-5 від 01.10.2019 суду не надано.
		Поряд із тим, судом досліджено зміст ліцензійного договору від 01.01.2018, що був укладений між третьою особою (Ліцензіар) та компанією Ріптайд Мьюзік Груп (Компанія), копії якого були також долучені відповідачем і третьою особою до матеріалів справи.
		Так, відповідно до п. 1.1. ліцензійного договору від 01.01.2018, в порядку і на умовах, визначених даним Договором, Ліцензіар надає Компанії невиключну (просту) ліцензію (дозвіл) на використання Прав на музичні композиції відповідно до каталогу Ліцензіара, розташованого у https://explore.riptidemusic.com та https://explore.pacificamusic.com (далі - Музичний твір) для подальшого комерційного використання Музичного твору у складі рекламних роликів в телевізійних програмах, в фільмах та в якості фонової музики у місцях продажу товарів або надання послуг, а саме:
		- право на використання Музичного твору, в тому числі право здійснювати синхронізацію любих окремих частин (фрагментів) музичного твору з аудіовізуальним/аудіо рядом у вигляді зафіксованої серії послідовних кадрів (зображень) та або звуку для створення Продукту;
		- право на відтворення Музичного твору, в тому числі право відтворювати частини (фрагменти) Музичного твору виключно у складі Продукту в любій формі, у тому числі з використанням будь-яких технічних засобів та приладів;
		- право на публічне виконання і публічне сповіщення Музичного твору;
		- право на переробку, адаптацію, аранжування Музичного твору та інші подібні видозміни;
		- право на використання у якості фонової музики у місцях продажу.
		Разом із тим, суду не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження того факту, що спірні музичні твори містяться в означених вище каталогах https://explore.riptidemusic.com та https://explore.pacificamusic.com.
		Поряд із тим, суд приймає до уваги той факт, що частинами 8, 9, 11 та 12 статті 13 Закону №2415-VIII передбачено, що правовласники мають право на підставі письмової заяви вимагати вилучення своїх майнових прав з управління організації колективного управління, припинення дій щодо надання дозволів на використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дій щодо збирання винагороди за використання їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (далі - заява про вилучення). У заяві про вилучення зазначаються майнові права, які вилучаються з управління організації, та перелік об`єктів авторського права і (або) суміжних прав. У заяві про вилучення правовласники зазначають перелік об`єктів, щодо яких подається заява, та правові підстави набуття майнових прав на ці об`єкти. У разі подання правовласниками до організації колективного управління заяви про вилучення щодо їхніх об`єктів авторського права і (або) суміжних прав організація зобов`язана протягом шести місяців з дня отримання таких заяв виплатити правовласникам, які звернулися із заявою про вилучення, належну їм винагороду, внести відповідні зміни до договорів із користувачами, припинити управління щодо відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав (припинити дії щодо надання дозволів на використання відповідних об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, дії щодо збирання винагороди за їх використання, дії щодо звернень до суду за захистом прав правовласників щодо цих об`єктів тощо) та розмістити на своєму веб-сайті інформацію про таке вилучення із списком правовласників, які здійснили вилучення, та переліком об`єктів авторського права і (або) суміжних прав, щодо яких здійснено вилучення. Організація колективного управління не має права відмовляти правовласникам у вилученні майнових прав з управління, за умови дотримання ними порядку вилучення, передбаченого цією статтею. Правовласники можуть також вилучити свої майнові права з управління організації, що акредитована для здійснення розширеного колективного управління правами. У такому разі на території України управління майновими правами, вилученими з колективного управління, може здійснюватися правовласником.
		З наведеного випливає, що організація колективного управління, в рамках розширеного колективного управління щодо збирання винагороди на користь виробників фонограм та зафіксованих у них виконань, незалежно від обраного такими виробниками способу управління належними їм правами (в тому числі шляхом укладення відповідних ліцензійних договорів щодо  передачі прав на використання фонограм та зафіксованих у них виконань) наділена правами на збирання винагороди, до моменту виключення правовласником своїх майнових прав щодо фонограм та зафіксованих у них виконань із управління організації колективного управління, в порядку та відповідно до приписів ч. ч. 8, 9, 11,12 ст. 13 Закону №2415-VIII.
		При цьому, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того факту, що правовласниками фонограм та зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, на підставі вказаних вище приписів законодавства відповідні права щодо збирання винагороди за використання фонограм та зафіксованих у них виконань спірних музичних творів були вилучені з управління позивача.
		Таким чином, укладення зазначених ліцензійних договорів не спростовує наявності у позивача, як організації колективного управління, права на збирання винагороди до моменту виключення прав на спірні музичні твори із розпорядження позивачем, як організації колективного управління.
		Відтак, розглядаючи дану справу по суті та надаючи оцінку доказам, наданих суду на підтвердження факту виконання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів, суд зазначає наступне.
		На підтвердження факту використання відповідачем фонограм спірних музичних творів у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а, в якому здійснює власну господарську діяльність відповідач, позивачем надано акт фіксації № 28/10/19 від 28.10.2019, у додатку № 2 до якого зазначені наступні спірні музичні твори: The Sims Social Theme", виконавець "Junkie XL"; "Rebels", виконавець "Eriel Indigo"; "Just a Game", виконавець "Eugene Kulikov"; "Sky Below 60s", виконавець "Eugene Kulikov"; "Sky Below", виконавець "Eugene Kulikov"; "Close Your Eyes", виконавець "F.Codega"; "Excuse Me", виконавець "Faceless Arctic Hare" та "Saturday", виконавець "Faceless Arctic Hare", а також акт фіксації №22/11/19 від 28.11.2019, у додатку № 2 до якого зазначені наступні спірні музичні твори: "Make Up Your Mind", виконавець "Final State"; "Island of Love", виконавець "Gianluca Cacucciolo"; "Journey to the sun", виконавець "Stellardrone"; "Ryo", виконавець "Joris Voorn"; "No End In Sight / Outro ", виконавець " Lane 8"; "Tribermen", виконавець "George McFarlane, Nick Clow" та "KREO", виконавець "Giovanni Vecchino".
		Також позивачем надано копії фіскальних чеків, що були видані відповідачем 20.10.2019 об 12:43 хв та 20.11.2019 об 14:52 відповідно, які також зазначені у актах фіксації № 28/10/2019 від 28.10.2019 та №22/11/19 від 28.11.2019.
		Частина 1 ст. 73 ГПК України визначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		При цьому ч. 1 ст. 74 ГПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
		За приписом ч. 1 ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
		Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
		Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ч. 1 ст. 78 ГПК України).
		За приписами ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
		Поряд із тим, використанням твору в силу статті 441 Цивільного кодексу України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання, в тому числі з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення) у місці, відкритому для публічного відвідування. Відповідальність за публічне виконання твору несе, зокрема, юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.
		При цьому, суд зазначає, що позивач має право провести відеофіксацію, з огляду на положення пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 N 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань", за яким, суб`єкти комерційного використання повинні, зокрема, не перешкоджати представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.
		Відтак, позивач наділений правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення.
		При цьому суд критично ставиться до тверджень позивача з приводу того, що неідентифікована фонограма не перестає бути фонограмою, позаяк у спірних правовідносинах до предмету доказування входить доведення факту використання фонограми, позаяк захисту підлягає право правовласників на музичні твори, розширене управління якими здійснює позивач відповідно до наданої йому акредитації, а не на неідентифіковану сукупність звуків, що у свою чергу не є об`єктом охорони авторських та суміжних прав. 
		Водночас, суд приймає до уваги доводи позивача з приводу того, що такі програми як "SHAZAM" в певних випадках не ідентифікують фонограми, з огляду на певні особливості функціонування даної програми, а також наявність відповідної фонограми у мережі Інтернет.
		Разом із тим, суд зауважує, що оцінка доказів, які стосуються спору на предмет їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності здійснюється судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України і, при цьому, перелік доказів та засобів доказування не є вичерпним та обмежується лише необхідністю дотримання вимог закону при їх збиранні (ч. 2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України), а також сформульованого Європейським Судом із прав людини принципу "рівності зброї", який знайшов своє відображення, зокрема, у постанові по справі "Рожков проти РФ" від 31.10.2013 та який передбачає, що кожній зі сторін повинна бути надана розумна можливість представляти свою правову позицію, включаючи свої докази таким чином, щоб вона не була поставлена в значно менш вигідне становище, ніж інша сторона. 
		Так, в судовому засіданні, що відбулось 19.06.2020 відбулось дослідження СD-дисків, на яких містяться відеозвукозаписи, здійснені представником позивача 28.10.2019 та 28.11.2019 та на які останній посилається в якості підтвердження факту використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів з комерційною метою у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а. 
		Під час дослідження відеозвукозаписів з фіксацією використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, судом встановлено факт використання відповідачем у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а фонограм і зафіксованих у них виконань наступних  музичних творів:
		- "Rebels", виконавець "Eriel Indigo" (03:40 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019);
		- "Just a Game", виконавець "Eugene Kulikov" (04:50 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019); 
		- "Sky Below", виконавець "Eugene Kulikov" (07:60 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019);
		- "Close Your Eyes", виконавець "F.Codega" (09:30 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019); 
		- "Excuse Me", виконавець "Faceless Arctic Hare" (14:00 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019); 
		- "Saturday", виконавець "Faceless Arctic Hare" (16:40 хв. відеозвукозапису від 28.10.2019);
		- "Make Up Your Mind", виконавець "Final State" (01:50 хв. відеозвукозапису від 28.11.2019); 
		- "Island of Love", виконавець "Gianluca Cacucciolo" (07:20 хв. відеозвукозапису від 28.11.2019);
		- "Tribermen", виконавець "George McFarlane, Nick Clow" (23:40 хв. відеозвукозапису від 28.11.2019); 
		- "KREO", виконавець "Giovanni Vecchino" (26:00 хв. відеозвукозапису від 28.11.2019).
		При цьому на означених відеозвукозаписах представником позивача зафіксовано адресу закладу - вул. Спаська, 8-а (на початку кожного із відеозвукозаписів), а також факт потрапляння представника позивача до закладу, джерело звуку, за допомогою якого здійснюється відтворення спірних творів - колонки (02:20 хв - на відеозвукозаписі від 28.10.2019 та 04:30 хв - на відеозвукозаписі від 28.11.2019), а також фіскальні чеки, на яких засвідчено час і дата їх видачі, що, у свою чергу, кореспондується із часом та датою здійснення відеозвукозаписів та якими також підтверджується той факт, що саме відповідач здійснює господарську діяльність у приміщенні  ресторану "TEQUILA HAUSE", що також додатково підтверджується зафіксованою на відеозвукозаписах печаткою відповідача (на меню, що надається у ресторані).
		Разом із тим, зі змісту відеозвукозаписів від 28.10.2020 та 28.11.2020 не вбачається за можливе встановити факт виконання фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів: "The Sims Social Theme", виконавець "Junkie XL"; "Sky Below 60s", виконавець "Eugene Kulikov"; "Journey to the sun", виконавець "Stellardrone"; "Ryo", виконавець "Joris Voorn"; "No End In Sight / Outro ", виконавець " Lane 8", про які зазначає позивач у актах фіксації № 28/10/2019 від 28.10.2019 та №22/11/19 від 28.11.2019.
		Так, за змістом приписів статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Відтак, суд приходить до висновку, що СD-диски із відеозвукозаписами, акти фіксації № № 28/10/2019 від 28.10.2019 та №22/11/19 від 28.11.2019, а також фіскальні чеки, в сукупності дозволяють встановити факт публічного використання відповідачем з комерційною метою фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів "Rebels", виконавець "Eriel Indigo", "Just a Game", виконавець "Eugene Kulikov", "Sky Below", виконавець "Eugene Kulikov", "Close Your Eyes", виконавець "F.Codega", "Excuse Me", виконавець "Faceless Arctic Hare", "Saturday", виконавець "Faceless Arctic Hare", "Make Up Your Mind", виконавець "Final State" (01:50 хв. відеозвукозапису від 28.11.2019), "Island of Love", виконавець "Gianluca Cacucciolo" та "Tribermen", виконавець "George McFarlane, Nick Clow", тобто у загальній кількості 10 фонограм і зафіксованих у них виконань музичних творів.
		Поряд із тим, судом на прохання відповідача, також було досліджено СD-диски із записом музичних творів, що були надані відповідачем 14.02.2020. 
		Водночас, суд зауважує, що з огляду на предмет спору, до предмету доказування у даній справі належить ідентифікація фонограм спірних музичних творів та становлення факту їх відтворення відповідачем у приміщенні ресторану "TEQUILA HAUSE", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Спаська, 8-а.
		Натомість відповідачем не обґрунтовано того, яким чином надані ним СD-диски із записом спірних музичних творів підтверджують чи спростовують обставини, що входять до предмету доказування у даній справі, а відтак, в силу приписів чт. 76 ГПК України, дані СD-диски не слід вважати належними доказами у даній справі, на підставі яких можливо встановити обставини, які входять до предмету доказування у даній справі. 
		Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що права виконавців та виробників фонограм і зафіксованих у них виконань десяти означених вище спірних музичних творів - порушені з боку відповідача, а тому позивач, як організація колективного управління, що у свою чергу, в силу припису ч. 1 ст. 12 Закону № 2415-VIII, виступила від свого імені та в інтересах виробників фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, набуває права стягнення з відповідача, компенсації (винагороди), що визначена судом як паушальна сума, розрахована відповідно до Тарифів, встановлених позивачем, як організацією колективного управління, що акредитована у сфері розширеного колективного управління щодо права на справедливу винагороду, спільну для виконавців та виробників фонограм (відеограм), за публічне виконання фонограм і зафіксованих у них виконань чи публічну демонстрацію відеограм і зафіксованих у них виконань, опублікованих для використання з комерційною метою.
		Між тим, як зазначалося вище, згідно преамбули Тарифів, в разі якщо користувач вже розпочав використовувати фонограму (фонограми) та/або виконання (певну кількість виконань), то неподання користувачем акредитованій організації колективного управління показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок свідчитиме про те, що договір мав би бути укладеним за базовим тарифом, який дорівнює 50 (п`ятдесяти) мінімальним місячним заробітним платам в розмірі передбаченому законом на початок календарного року, в якому користувач розпочав зазначене використання.
		Разом із тим, пунктом 3 Тарифів (Тарифи щодо використання фонограм та/або виконань без дозволу акредитованої організації колективного управління) визначено, що при використанні особою у своїй господарській діяльності фонограм та/або виконань без дозволу (без договору з акредитованою організацією колективного управління) застосовуються наступні тарифи для їх подальшого закріплення у договорі із акредитованою організацією колективного управління щодо періоду в якому такою організацією було зафіксоване зазначене порушення. Тариф за використання однієї фонограми та/або одного виконання без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) складає: 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось бездозвільне (бездоговірне) використання.
		Відтак, з аналізу вказаних положень Тарифів вбачається, що положення, які викладені у преамбулі стосуються правовідносин позивача, як акредитованої організації колективного управління та користувачів фонограм, в процесі узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок та визначає відповідальність у вигляді 50 (п`ятдесяти) мінімальних місячних заробітних платам, як базовий тариф для користувача, який підлягає застосуванню у разі неподання користувачем означених показників. 
		При цьому п. 3 Тарифів містить вказівку на відповідальність користувача за використання фонограми без дозволу (укладання договору із позивачем) у розмірі 10 мінімальних місячних заробітних плат, що є характерним для спірних правовідносин сторін, позаяк, суду не надано доказів на підтвердження того факту, що між сторонами виникли правовідносини щодо узгодження показників розрахунку, понижуючих коефіцієнтів і системи знижок, про які йде мова у преамбулі Тарифів, а відтак, слід дійти висновку, що при розрахунку паушальної суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача підлягає застосуванню саме п. 3 Тарифів.
		Так, судом встановлено, що розмір мінімальної заробітної плати з січня 2019 року становить 4 173, 00 грн. (відповідно до статті 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік").
		Водночас, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
		Так, виплата згаданої винагороди підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у наведеному приписі Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, тобто розмір мінімальної заробітної плати, визначений цим Законом, на даний час не підлягає застосуванню як розрахункова величина при визначені винагороди, пов`язаної з порушенням авторського права і (або) суміжних прав.
		Відповідно до ст. 8 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік", у 2019 році прожитковий мінімум працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1 921, 00 гривні.
		Отже, при визначенні розміру відповідної винагороди слід виходити з приписів пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1 921,00 грн.
		Так, позивачем заявлено до відшкодування з відповідача 187 785, 00 грн паушальної суми (виходячи з розрахунку 45 мінімальних заробітних плат). А відтак, слід дійти висновку, що позивачем під час визначення суми винагороди застосовано невірну розрахункову величину, а саме мінімальну заробітну плату замість прожиткового мінімуму працездатних осіб.
		Натомість, за розрахунком суду згідно тарифів позивача за використання однієї фонограми без дозволу (без укладення договору з акредитованою організацією колективного управління) підлягає відшкодуванню 10 (десять) мінімальних місячних заробітних плат в розмірі передбаченому законом на початок календарного року в якому сталось неправомірне використання Спірних музичних творів, що розраховується за наступною формулою: 1 921, 00 грн (прожитковий мінімум)*10*15 (фонограм), що становить 192 100,00 грн.
		За таких обставин, враховуючи доведення факту неправомірного використання відповідачем фонограм і зафіксованих у них виконань спірних музичних творів, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача паушальної суми в розмірі 187 785, 00 грн є обґрунтованими, у зв`язку із чим позов підлягає задоволенню.
		Поряд із тим, позивач просить суд покласти на відповідача понесені ним витрати на правову допомогу в сумі 30 000, 00 грн.
		Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. 
		Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). 
		До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
		Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України  витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 
		1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 
		2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
		Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3  ст. 126 ГПК України).
		Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (за договором - Клієнт) та Адвокатським об`єднанням "ІНТЕЛКРАФТС" (за договором - Адвокатське об`єднання) було укладено договір № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020, відповідно до п. 1.1 якого, Адвокатське об`єднання зобов`язується надавати Клієнту професійну правничу допомогу в обсязі і на умовах, що визначені цим Договором, а Клієнт зобов`язується прийняти і оплатити надану йому правову допомогу. 
		При цьому, як вбачається  п. 21. п. 2 додатку до договору № 01/2020 про надання професійної правничої допомоги від 14.01.2020, за надання професійної правничої допомоги Клієнт сплачує Адвокатському об`єднанню винагороду за підготовку позовної заяви, представництво інтересів Клієнта та складання необхідних документів с суді першої інстанції в розмірі 30   000,00 грн. 
		Суд приймає до уваги, що за змістом п. 1 ч. 2 ст. 126 та ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Так, в матеріалах справи міститься долучений позивачем акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції від 14.02.2020, що засвідчує факт надання позивачеві послуг з правової допомоги пов`язаної із розглядом даної справи.
		З урахуванням вищенаведеного, перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 30 000, 00 грн.
		Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
		Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, ст. 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		1. Позовні вимоги Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" задовольнити повністю.
		2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Текіла Хаус" (04070, м. Київ, вул. Спаська, буд. 8-А; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 25636354) на користь Громадської спілки "Українська ліга авторських та суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група прим. 57, офіс 7; ідентифікаційний код ЄДРПОУ: 42502769) паушальну суму в розмірі 187 785, 00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 816, 77 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 30 000, 00 грн. Видати наказ.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Зазначені строки обчислюються з урахуванням ч. 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України. 
		 
		 
		Дата складання та підписання повного тексту рішення: 01.07.2020 року.
		 
		Суддя                                                                                         Ю.О. Підченко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...