Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/5556/14-ц : Інші.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 02.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 02.07.2020.
Дата набрання законної сили: 18.05.2020
Номер судового провадження: 61-11131ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		18 травня  2020 року 
		м. Київ
		справа № 643/5556/14-ц
		провадження № 61-11131сво19
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Сімоненко В. М. ,
		суддів: Гулька Б. І., Висоцької В. С. Крата В. І., Луспеника Д. Д.,                      Синельникова Є. В., Червинської М. Є.,
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		суб`єкт оскарження - державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Довгаль Денис Олександрович,
		заінтересовані особи: Московський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, акціонерна компанія «Харківобленерго»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року у складі колегії суддів: Кіся П. В., Хорошевського О. М., Яцини В. Б.,
		 
		ОПИСОВА ЧАСТИНА
		Короткий зміст позовних вимог
		У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила визнати неправомірними дії державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - Московський ВДВС м. Харкова ГТУЮ у Харківській області) Довгаля Д. О. щодо винесення постанови 
		від 25 липня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду міста Харкова у справі                     № 643/5556/14-ц та зобов`язати Московський ВДВС м. Харкова ГТУЮ 
		у Харківській області 
		Просила скасувати постанову державного виконавця Довгаля Д. О. від 25 липня 2017 року про відкриття виконавчого провадження № 54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду міста Харкова  № 643/5556/14-ц, виданого на виконання рішення цього суду про зобов`язання ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушених прав та законних інтересів акціонерної компанії «Харківобленерго» (далі - АК «Харківобленерго»), а саме: про звільнення охоронної зони повітряної лінії електропередачі 35 кв ТЕЦ № 3-ХПИ шляхом знесення будівлі (кафе), що знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії 35 кв ТЕЦ №3-ХПИ у межах опор № 29-30 на просп. Московському, 181 у м. Харкові .
		Скарга мотивована тим, що рішенням Апеляційного суду Харківської області 
		від 21 січня 2015 року зобов`язано ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме: звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 кв ТЕЦ № 3-ХПИ шляхом знесення будівлі (кафе), що знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії 35 кв ТЕЦ 
		№ 3-ХПИ у межах опор № 29-30 на просп. Московському, 181 в м. Харкові . 
		Для виконання вказаного рішення 21 лютого 2017 року Московським районним судом м. Харкова видано виконавчий лист, а 25 липня 2017 року постановою державного виконавця Московського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області Довгаля Д .О. відкрито виконавче провадження № 54379429. 
		ОСОБА_1 вважала вказану постанову незаконною, оскільки згідно зі статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, строк пред`явлення виконавчого документа до виконання становив один рік, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили. Рішення суду у цій справі набрало законної сили 21 січня 2015 року, а тому кінцевим строком пред`явлення його до примусового виконання є 21 січня 2016 року. У виконавчому листі неправильно зазначено, що строк його пред`явлення до виконання спливає 21 січня                       2018 року, оскільки такий строк встановлено у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження», який набрав законної сили 05 жовтня 2016 року, тобто, вже після спливу строку для примусового виконання рішення суду у справі № 643/5556/14-ц. Стягувач не звертався із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, будь-які рішення суду з цього приводу відсутні. Тобто державний виконавець повинен був відмовити стягувачу у відкритті виконавчого провадження за виконавчим листом у зв`язку із закінченням строку його пред`явлення до виконання.
		Посилаючись на зазначене, просила суд скаргу задовольнити.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року скаргу ОСОБА_1 задоволено. 
		Визнано неправомірними дії державного виконавця Московського ВДВС 
		м. Харкова ГТУЮ у Харківській області Довгаля Д. О. щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду міста Харкова № 643/5556/14-ц. 
		Зобов`язано Московський ВДВС міста Харкова ГТУЮ у Харківській області скасувати постанову державного виконавця Довгаля Д. О. про відкриття виконавчого провадження № 54379429 на підставі виконавчого листа Московського районного суду міста Харкова № 643/5556/14-ц про зобов`язання ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушених прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме - звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 Кв ТЕЦ № 3-ХПИ шляхом знесення будівлі (кафе), що знаходиться в охоронній зоні повітряної лінії 35 Кв ТЕЦ № 3-ХПИ у межах опор 
		№ 29-30 на просп. Московському, 181 в м. Харкові .
		Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що рішення суду у цій справі набрало законної сили 21 січня 2015 року, а тому кінцевим строком пред`явлення його до примусового виконання є 21 січня 2016 року. Визначений у виконавчому листі строк пред`явлення його до виконання до 21 січня 2018 року не має юридичної сили, оскільки п.2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», який діяв як на момент вступу рішення суду у законну силу, так і на момент закінчення строку для його примусового виконання , та втратив чинність у зв`язку з прийняттям іншої редакції з 15 жовтня 2016 року,  передбачено строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання в один рік. Стягувач не звертався із заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання, будь-які рішення суду з цього приводу відсутні, а тому державний виконавець неправомірно відкрив виконавче провадження.
		Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
		Постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 06 листопада 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд не вирішував питання щодо недотримання ОСОБА_1 та її представником встановленого процесуальним законом десятиденного строку на подачу скарги, як і не з`ясував обставини, на які посилається представник АК «Харківобленерго», стверджуючи про своєчасне звернення до суду із заявою про видачу виконавчого листа 
		та неможливістю його отримання протягом 2015-2016 років у зв`язку 
		із знаходженням матеріалів цивільної справи в суді касаційної інстанції. 
		Посилаючись на положення пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню 
		з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду 
		і вирішення зазначених питань у відповідності із законом.
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
		У червні 2019 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
		02 липня 2019 року справа № 643/5556/14-ц надійшла до Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 серпня 2019 року справу призначено 
		до судового розгляду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 30 березня 2020 року прийнято та призначено до розгляду справу Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		Аргументи учасників справи
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд зробив помилковий висновок про те, що судом першої інстанції повно та всебічно не досліджено поважності причин не дотримання стягувачем строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки ці обставини не були предметом скарги та не впливають на правильність і законність ухвали місцевого суду. 
		Апеляційний суд вийшов за межі апеляційних скарг, неправильно застосував положення пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України та, скасувавши ухвалу місцевого суду, безпідставно направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки ухвала Московського районного суду м. Харкова від 06 листопада 2018 року не перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		Доводи інших учасників справи:
		У липні 2019 року АК «Харківобленерго» подало відзив на касаційну скаргу, 
		в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.
		При цьому посилається на безпідставність доводів касаційної скарги та законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Висновок суду про направлення справи для продовження розгляду до місцевого суду є вмотивованим, оскільки апеляційний суд переглядає лише ухвалені судом першої інстанції судові рішення, а питання щодо строків звернення до суду учасника виконавчого провадження судом першої інстанції не було вирішено.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		Судами встановлено, що рішенням Московського районного суду м. Харкова 
		від 05 грудня 2014 року у справі № 643/5556/14-ц за позовом 
		АК «Харківобленерго» до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити певні дії, 
		у задоволенні позову відмовлено.
		Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 21 січня 2015 року скасовано рішенням Московського районного суду м. Харкова від 05 грудня 2014 року та зобов`язано ОСОБА_1 відновити становище, яке існувало до порушення прав та законних інтересів АК «Харківобленерго», а саме: звільнити охоронну зону повітряної лінії 35 кв ТЕЦ №3-ХПИ у межах опор № 29-30 на просп . Московському, 181 у м. Харкові . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		На виконання рішення Апеляційного суду Харківської області 21 лютого 
		2017 року Московським районним судом видано виконавчий лист у справі 
		№ 643/5556/14-ц, в якому зазначено, що рішення набрало законної сили 21 січня 2015 року, строк пред`явлення виконавчого листа до виконання до 21 січня 
		2018 року.
		25 липня 2017 року постановою державного виконавця Московського ВДВС міста Харків ГТУЮ у Харківській області Довгаля Д. О. відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 643/5556/14.
		Мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		У частині другій статті 403 ЦПК України встановлено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходила із того, що у справі, яка переглядається, постановою Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року ухвалу Московського районного суду міста Харкова від 06 листопада 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції з посиланням на положення пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 521/8746/18                                      (провадження 61-6960св19) (предметом судового розгляду було питання про забезпечення позову) дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції має право скасовувати лише ухвали, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, якою заяву про забезпечення позову задоволено частково і накладено арешт на квартиру, та, направивши справу на новий розгляд до суду першої інстанції, порушив вимоги статті 374 ЦПК України.
		Разом із тим, Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 19 квітня 2019 року у справі                                                              № 398/3248/18 (провадження 61-7185ск19) (предметом судового розгляду було питання про забезпечення позову) дійшов висновку про те, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу до районного суду для продовження розгляду питання щодо забезпечення позову, апеляційний суд правильно виходив із того, що суд першої інстанції у порушення вимог цивільно-процесуального законодавства належно не обґрунтував необхідність вжиття заходів забезпечення позову, у наведений вище спосіб, і не встановив, чи є обраний вид забезпечення співмірним із заявленими позовними вимогами, що призвело до ухвалення судового рішення з порушенням норм процесуального права.
		Верховний Суд у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 02 листопада 2018 року у справі № 752/7812/16-ц (провадження               № 61-35214ск18) (предметом судового розгляду було питання про оскарження дій державного виконавця щодо повернення виконавчого документа стягувачеві) відмовляючи у відкритті касаційного провадження виходив з того, що суд апеляційної інстанцій, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, дійшов обґрунтованого висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції належним чином не з`ясовано фактичні обставини справи щодо відмови у виконання судового рішення добровільною та наявності підстав вважати дії  боржника такими, що перешкоджають здійсненню виконавчих дій.
		Верховний Суд у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в ухвалі від 12 червня 2019 року у справі № 161/7459/15-ц                                              (провадження № 61-7933ск19) (предметом судового розгляду було питання про заміну сторони виконавчого провадження) відмовляючи у відкритті касаційного провадження дійшов висновку, що скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 379 ЦПК України порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для розгляду до суду першої інстанції. Встановивши, що вказаний процесуальним законом порядок розгляду питання про заміну сторони виконавчого провадження судом додержано не було, що призвело до постановлення помилкової ухвали, без з`ясування питання про виникнення у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» права вимоги до ОСОБА_2 як боржника, відповідно до укладеного договору поруки та постановленого у справі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 травня 2010 року, апеляційний суд обґрунтовано направив справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, мотивована існуванням різного підходу до розуміння та застосування положень пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України  між судовими колегіями різних судових палат Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду щодо можливості скасування апеляційним судом ухвал місцевого суду, та у зв`язку з цим, направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що вирішення цих правових питань викликає необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, що підлягає вирішенню Об`єднаною судовою палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Питання судового контролю за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України.
		Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
		Згідно зі статтею 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
		Відповідно до частини першої статті 351 ЦПК України судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
		Частиною першою статті 381 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами статті 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у статті 382 цього Кодексу.
		Судові рішення - це правозастосовчі акти суду, пов`язані із розглядом конкретної справи.
		Види судових рішень передбачені частиною першою статті 258 ЦПК України, у якій зазначено, що судовими рішеннями є:
		1) ухвали;
		2) рішення;
		3) постанови;
		4) судові накази.
		Аналіз вказаної норми свідчить про те, що узагальнюючий термін «судові рішення» розрізняє такі поняття, як ухвала та рішення суду, та які є складовими терміну «судові рішення».
		Відповідно до положень пункту 27 частини першої статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, зокрема, щодо розгляду скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця.
		Стаття 374 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік повноважень суду апеляційної інстанції.
		Відповідно до змісту частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; 3) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 4) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; 7) скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 8) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.
		Отже, відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		Тлумачення частини першої статті 374 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. 
		Повноваження суду апеляційної інстанції скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, кореспондуються зі статтею 379 ЦПК України, якою передбачено підстави для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		За змістом розділів II, III, IV ЦПК України, першої-другої глав розділу V ЦПК України термін «провадження» застосовується до наказного, позовного та окремого провадження, а також до апеляційного і касаційного провадження.
		Разом з тим, термін «провадження» також застосовується при визначені комплексу певних процесуальних дій у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів (розділ 8 ЦПК України); у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів ( глава 4 розділу 9 ЦПК України); провадження у справах з участю іноземних осіб ( розділ 11 ЦПК України), а також термін «провадження» застосовується до судового провадження, зокрема у розділі 10 щодо відновлення втраченого судового провадження.
		Термін «провадження застосовується також до виконавчого провадження.
		Аналіз терміну «провадження» у контексті цивільного процесуального законодавства дає підстави для висновку про те, що зазначений термін у цивільному законодавстві означає як зібрання певних документів, які були предметом судового розгляду ( справа), так и комплекс певних процесуальних дій у їх системі.
		При цьому, процесуальне законодавство також застосовує такі терміни як «судочинство» та «судовий процес», які за своїм змістом є ширшими ніж судове провадження, оскільки означають увесь комплекс процесуальних дій, прав та обов`язків учасників при здійснення правосуддя та принципів правосуддя                               ( судочинство) та судовий розгляд ( судовий процес).
		Виконання судових рішень є завершальною стадією судового процесу. Саме такий принцип застосовує Європейський суд з прав людини у своїй сталій практиці, зазначаючи, що виконання судових рішень є невід`ємною частиною судового процесу, оскільки без цієї стадії судового процесу сам факт прийняття будь якого рішення суду втрачає сенс. Саме на цій стадії судового процесу завершується відновлення порушених прав особи.
		Питання, пов`язані із судовим контролем за виконанням судових рішень передбачено розділом VII ЦПК України, відповідно до якого скарга на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, подається до суду першої інстанції, що розглянув справу, і такий розгляд не є окремим провадженням в окремій справі. 
		Однак розгляд скарги на дії державного або приватного виконавця має наслідком виконання або не виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу; такий розгляд є комплексом певних процесуальних дій  його учасників, а тому такий розгляд підпадає під термін «провадження у справі»
		Судові рішення, ухвалені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних або приватних виконавців підлягають оскарженню у апеляційному та касаційному порядку ( статті 353 та 389 ЦПК України).
		За наслідками розгляду такої скарги суд постановляє ухвалу, яка за своєю суттю не є ухвалою суто з процесуальних питань, а має наслідком виконання або не виконання судового рішення, тому має суттєве значення для руху справи та судового процесу у цілому.
		Розділ Цивільного процесуального Кодексу «Перегляд судових рішень», зокрема глава 1 «Апеляційне провадження», визначаючи повноваження суду апеляційної інстанції, застосовує такі терміни як «рішення суду», «судове рішення» та «ухвала суду».
		Стаття 379 ЦПК України передбачає підстави для скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду справи, що означає, що розгляд справи не було завершено, а ухвала, якою такий розгляд завершено, не відповідає нормам процесуального права та розгляд справи потрібно продовжити по суті.
		Разом з тим, за змістом розділу 7 ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» скарга на дії судових виконавців розглядається по суті шляхом постановлення ухвали, а тому при її перевірці у апеляційному порядку апеляційний суд, визначаючи свої повноваження, повинен керуватись положеннями статей 375-378 ЦПК України, які містять термін «судове рішення», до складу якого включаються й ухвали суду, зокрема ухвали постановлені за наслідками розгляду скарг на дії або бездіяльність державних виконавців.
		Таким чином, системний аналіз указаних норм процесуального права дає підстави для висновку, що апеляційний суд не має повноваження на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої  за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції 
		Тому Об`єднана палата не вбачає підстав для відступу від правового висновку, викладеного Верховним Судом у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 серпня 2019 року у справі № 521/8746/18 (провадження 61-6960св19). Натомість в ухвалах Верховного Суду у складі: Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 квітня 2019 року у справі № 398/3248/18 (провадження 61-7185ск19), Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2019 року у справі № 161/7459/15-ц (провадження № 61-7933ск19) Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2018 року у справі № 752/7812/16-ц                                                  (провадження № 61-35214ск18) відсутні висновки щодо застосування норм права.
		Висновки щодо касаційної скарги та судових рішень
		У справі, що переглядається, апеляційний суд, посилаючись на положення пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, вважав, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду і вирішення питання щодо недотримання                  ОСОБА_1 встановленого процесуальним законом десятиденного строку на подачу скарги, з`ясування обставин своєчасного звернення до суду                                  АК «Харківобленерго» із заявою про видачу виконавчого листа та неможливість його отримання протягом 2015-2016 року у зв`язку із знаходженням матеріалів справи в суді касаційної інстанції. 
		З такими висновками суду апеляційної інстанції частково не можна погодитись з огляду на наступне.
		Направляючи справу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався положеннями пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України у поєднанні з положеннями статті 379 ЦПК України.
		Разом з тим, з огляду на правову природу ухвали суду, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця, така ухвала не ухвалою у сенсі положення зазначених норми права, а є судовим рішенням, яке ухвалюється по суті скарги.
		За таких умов нормами процесуального права, які визначають повноваження суду апеляційної інстанції при розгляду такої ухвали є  статті 375-378 ЦПК України.
		Положення зазначених норм не передбачають право апеляційного суду на скасування таких ухвал з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи з підстав статті 379 ЦПК України.
		Встановивши, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, апеляційний суд у відповідності до положень статті 376 ЦПК України мав підстави для скасування судового рішення частково або повністю та ухвалення нового судового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, розглянувши справу по суті.
		Всупереч зазначеним вимогам процесуального закону, апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, постановлену за наслідками розгляду скарги на дії державного виконавця по суті цієї скарги, направив справу для продовження розгляду, а не розглянув скаргу по суті, усунувши в межах повноважень недоліки судового рішення.
		Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
		Отже, в силу наданих процесуальним законом повноважень, суд касаційної інстанції позбавлений права встановлювати, або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, надавати оцінку доказам, що не були предметом їх перевірки, чи робити їх переоцінку.
		Відповідно до пунктів 1, 2 і 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
		Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		Апеляційний  суд, скасовуючи судове рішення суду першої інстанції, виходив з того, що судом не встановлено фактичні обставини справи щодо причин пропуску строку звернення виконавчого листа до виконання.
		Визнаючи значення цих обставин для розгляду справи, Верховний Суд позбавлений можливості встановлення цих фактичних обставин самостійно.
		Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що судове рішення апеляційного суду не може вважатися законним і обґрунтованим та в силу                   п. 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Доводи касаційної скарги щодо дотримання строків звернення до суду, підстав порушення стягувачем строків пред`явлення виконавчого листа до виконання підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді справи.
		Висновки про правильне застосування норм права
		Відповідно до частини другої статті 416 ЦПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.
		На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду висловлює такий висновок про застосування норми права.
		Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості скасовувати ухвалу, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі та направляти справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. У кожному випадку суд апеляційної інстанції повинен перевіряти чи перешкоджає ухвала суду першої інстанції подальшому провадженню у справі. Суд апеляційної інстанції не має повноважень на скасування ухвали суду першої інстанції, постановленої за наслідками розгляду скарги на дії державного або приватного виконавця та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції на підставі положень пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України, оскільки така ухвала не є ухвалою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі. 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Постанову Харківського апеляційного суду від 08 травня 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                           В. М. Сімоненко 
		 
		Судді:                                                                            Б. І. Гулько
		 
		В. С. Висоцька 
		 
		Д. Д. Луспеник
		 
		Є. В. Синельников 
		 
		В. І. Крат
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...