Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 488/3753/17 : Окремі процесуальні питання; Інші скарги та заяви в процесі виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 05.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 06.07.2020.
Дата набрання законної сили: 01.07.2020
Номер судового провадження: 61-17011ск19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова 
		Іменем України 
		 
		01 липня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 488/3753/17-ц
		 
		провадження № 61-17011сво19
		 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Гулька Б. І. (суддя-доповідач),
		суддів: Висоцької В. С., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Синельникова Є. В., Сімоненко В. М., Червинської М. Є., 
		 
		учасники справи:
		заявник - приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Дмитро Олександрович,
		заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну 
		скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича на ухвалу Корабельного районного 
		м. Миколаєва у складі судді Лазарева Г. М. від 01 жовтня 2019 року 
		та постанову Миколаївського апеляційного суду у складі колегії суддів: 
		Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О., від 13 листопада 
		2019 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		1.    Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог 
		У серпні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. звернувся до суду із поданням 
		про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності 
		на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, та просив звернути стягнення на житловий будинок 
		АДРЕСА_1 , який належить боржнику ОСОБА_1 , але право власності на який нею не зареєстровано у встановленому законом порядку.
		Подання обґрунтовано тим, що у нього на виконанні перебуває виконавче провадження № 59293437 з примусового виконання виконавчого листа, виданого 14 березня 2019 року Корабельним районним судом м. Миколаєва у справі № 488/3753/17 на виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2019 року про стягнення з ОСОБА_1         на користь ОСОБА_2 456 281 грн. Рішення суду набрало законної сили 14 березня 2019 року.
		Боржник ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , але відповідно до інформації з сайту Укрпошти рекомендована кореспонденція (постанова про відкриття виконавчого провадження, інші документи виконавчого провадження) під час доставки боржником не отримана. Згідно з даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нерухоме майно за боржником не зареєстроване. Крім того, належне боржнику на праві власності інше майно та кошти, на яке можливо звернути стягнення, відсутнє. 
		Відповідно до довідки Комунального підприємства «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 07 червня 2019 року житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований за ОСОБА_1 .
		Оскільки боржник свідомо не зареєструвала право власності 
		на житловий будинок в установленому законом порядку з метою унеможливлення звернення стягнення на вказане майно для примусового виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва 
		від 11 лютого 2019 року у справі № 488/3753/17, приватний виконавець просив подання задовольнити.
		Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій 
		Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 01 жовтня 
		2019 року, залишеною без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року, у відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області 
		Куліченка Д. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, відмовлено.
		Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. у серпні 2019 року повторно звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на житловий будинок АДРЕСА_1 , право власності 
		на який не зареєстровано в установленому законом порядку, у зв`язку неможливістю виконання рішення про стягнення з ОСОБА_1 боргу, так як відсутні відомості про право власності на нього у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, яке є аналогічним з поданням 
		від 19 липня 2019 року, за наслідками розгляду якого було відмовлено 
		у відкритті провадження і вказана ухвала набрала законної сили. Враховуючи наведене, суд першої інстанції на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України відмовив у відкритті провадження за поданням приватного виконавця.
		При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений 
		у судовому рішенні Верховного Суду від 24 вересня 2019 року. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		У грудні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. звернувся до Верховного Суду з касаційною 
		скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, а його подання задовольнити.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали 
		з Корабельного районного суду м. Миколаєва.
		У березні 2020 року справа надійшла на Верховного Суду.
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 квітня 2020 року справу за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області 
		Куліченка Д. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом 
		порядку за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. на ухвалу Корабельного районного 
		м. Миколаєва від 01 жовтня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року призначено до судового розгляду. 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року у задоволенні клопотання приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовлено, справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		18 травня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вищевказану справу прийнято до розгляду 
		та призначено її розгляд Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
		Аргументи учасників справи 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. мотивована тим, що висновки суду про те, що приватний виконавець звернувся до суду з поданням про той самий предмет та з тих самих підстав є безпідставними, оскільки у серпні 
		2019 року він звернувся до суду з поданням іншого змісту та усунув його недоліки.
		Суд першої інстанції в оскарженій ухвалі послався на положення 
		статті 186 ЦПК України, однак вона регулює порядок відкриття позовного провадження і не може бути застосована при розгляді процесуальних питань, пов`язаних з розглядом подання державного чи приватного виконавця у порядку, передбаченому розділом VI ЦПК України.
		Питання звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстроване у встановленому законом порядку, врегульовано статтею 440 ЦПК України, якою не передбачено відмову у відкритті провадження 
		у справі за поданням державного чи правильного виконавця.
		Боржник свідомо не зареєструвала право власності на спірний житловий будинок з метою невиконання рішення Корабельного районного суду 
		м. Миколаєва у справі № 488/3753/17.
		Відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про право власності на житловий будинок 
		АДРЕСА_1 унеможливлює звернення стягнення на майно боржника шляхом реалізації з прилюдних торгів та обмежує право стягувача на своєчасне виконання рішення у розумний строк.
		Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. перебуває виконавчий лист, виданий Корабельним районним судом м. Миколаєва 14 березня 2019 року на виконання рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 лютого 2019 року,про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 боргу в загальному розмірі 456 281 грн на виконання заочного рішення у справі № 488/3753/17.
		01 липня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку.
		Ухвалою Корабельного районного суду від 02 липня 2019 року у цій самій справі, провадження № 6/488/159/19, у задоволенні подання було відмовлено. Ухвала районного суду в апеляційному порядку не оскаржувалась.
		19 липня 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. повторно звернувся до суду 
		з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, у тому самому виконавчому провадженні щодо того самого об`єкта нерухомого майна.
		Ухвалою Корабельного районного суду від 26 липня 2019 року у цій самій справі, провадження № 6/488/171/19, у відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області     Куліченка Д. О. про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено.
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року ухвалу суду від 26 липня 2019 року залишено без змін.
		Ухвалою Верховного Суду від 24 вересня 2019 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. на ухвалу Корабельного районного суду м. Миколаєва від 26 липня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 10 вересня 2019 року у справі за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено. 
		У серпні 2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. втретє звернувся до суду з поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке 
		не зареєстровано в установленому законом порядку, у тому самому виконавчому провадженні щодо того самого об`єкта нерухомого майна.
		Ухвалою Корабельного районного суду від 01 жовтня 2019 року у цій самій справі, провадження № 6/488/187/19, у відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області     Куліченка Д. О. про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, відмовлено.
		Постановою Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року ухвалу суду від 01 жовтня 2019 року залишено без змін.
		Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що приватний виконавець втретє звернувся до суду з поданням про той самий предмет         і з тих самих підстав, а тому у відкритті провадження за поданням необхідно відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України.
		При цьому суд апеляційної інстанції послався на висновок, викладений          у наведеному вище судовому рішенні Верховного Суду від 24 вересня      2019 року. 
		2.    Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		Касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. підлягає частковому задоволенню. 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
		Необхідність передачі справи, яка переглядається, на розгляд 
		Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду 
		з посиланням на частину другу статті 403 ЦПК України колегія суддів 
		Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного 
		Суду обґрунтовувала тим, що для належного розгляду касаційної скарги 
		та формулювання власного правового висновку виявлено процесуальні перешкоди, пов`язані з існуванням іншого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у раніше прийнятій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 488/3753/17-ц, провадження № 61-17011ск19, з яким колегія суддів не згідна. 
		У зазначеній постанові Верховного Суду від 24 вересня 2019 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, відмовляючи 
		у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою приватного виконавця на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за поданням приватного виконавця, яка залишена без змін постановою апеляційного суду, дійшла висновку про правомірність висновку судів про відмову у відкритті провадження з огляду на таке.
		Суд першої інстанції розглянув подання приватного виконавця про звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, що належить боржнику, та відмовив у його задоволенні. Оскільки приватний виконавець звернувся 
		з аналогічним поданням повторно, суд обґрунтовано відмовив у відкритті провадження за поданням на підставі імперативної норми закону (пункт 2 частини першої статті 186 ЦПК України), яка забороняє двічі звертатися        з питанням про той самий предмет і з тих самих підстав. 
		На переконання колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у вищевказаній постанові Верховного Суду, викликана наступним.
		Відмовляючи у відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано у встановленому законом порядку, з підстав, передбачених пунктом 2 частини першої статті 186 ЦПК України, суд першої інстанції, 
		з висновками якого погодився апеляційний суд, вдався до неправильного тлумачення вказаної норми, оскільки статтею 186 ЦПК України 
		не передбачено такої підстави для відмови у відкритті провадження за поданням приватного виконавця, як наявність ухвали суду, яка набрала законної сили, та якою вирішено питання у спорі між тими самими особами 
		і з тих самих підстав, оскільки тотожність спору передбачена тільки для позовного провадження.
		Порядок вирішення процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), визначений у розділі VI ЦПК України.
		За правилами частин десятої-одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
		У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
		Системний аналіз норм ЦПК України свідчить про те, що при надходженні заяв, подань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), суд має постановити ухвалу про прийняття заяви, подання до свого провадження та призначення судового засідання.
		На думку колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду зазначене свідчить про застосування судом касаційної інстанції у різних складах принципово різного підходу до вирішення питання щодо відмови у відкритті провадження за поданнями державного виконавця, приватного виконавця про звернення стягнення 
		на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано 
		в установленому законом порядку, розгляд яких передбачено Розділом VI ЦПК України, що викликає необхідність усунення виявлених розбіжностей 
		у практиці їх розгляду Верховним Судом.
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Згідно із частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. підлягає частковому задоволенню. 
		За правилами частин десятої-одинадцятої статті 440 ЦПК України питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, під час виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішуються судом за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.
		У частині першій статті 446 ЦПК України встановлено, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.
		Постановляючи 01 жовтня 2019 року оскаржувану ухвалу про відмову 
		у відкритті провадження за поданням приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Д. О. про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що приватний виконавець вчергове звернувся до суду з поданням про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому у відкритті провадження за поданням необхідно відмовити на підставі пункту 2 частини першої статті 186 ЦПК України. 
		Тотожними судовими рішеннями суд визнав наведені вище ухвали районного суду від 02 липня 2019 року та від 26 липня 2019 року. 
		Разом з тим, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу від 01 жовтня 2019 року, не звернув уваги на те, що приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. звернувся у серпні 2019 року до суду із поданням про звернення стягнення на майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, 
		у тому самому виконавчому провадженні щодо того самого об'єкта нерухомого майна, проте з інших підстав з додаванням нових доказів належності боржнику ОСОБА_1 , а тому висновки суду першої інстанції про те, що відсутні підстави для розгляду нового подання виконавця є помилковими.
		Таким чином, суди, встановивши, що 01 липня 2019 року та 23 липня 
		2019 року приватний виконавець виконавчого округу Миколаївської області Куліченко Д. О. вже звертався до суду із поданнями про той самий предмет   і з тих самих підстав та ухвалами суду від 02 липня 2019 року і від 26 липня 2019 року у задоволенні цих подань йому було відмовлено, не дослідив усіх обставин, так як приватний виконавець звернувся у серпні 2019 року до суду з новим поданням, іншого змісту, з інших підстав, 
		з додаванням нових доказів. 
		Верховний Суд вважає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя,    у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини: від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).  
		Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що висновок колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду про те, що вимоги статті 186 ЦПК України (тотожність вимог/спору) передбачена тільки для позовного провадження є неправильним, оскільки зазначена норма права застосовується і в інших видах судового провадження та стадіях процесу,        а саме у наказаному провадженні, в окремому провадженні, а також при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, підтвердженням чого є численна судова практика і відповідні роз`яснення постанов пленумів Верховного Суду України та вищих спеціалізованих судів, які, незважаючи на набрання чинності нової редакції ЦПК України, не втратили своєї актуальності та релевантності. 
		Зокрема, відповідні роз`яснення надані судам: у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України у період дії ЦПК України 1963 року від 26 грудня 2003 року № 14 «Про практику розгляду судами скарг  на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження»;              у пункті 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6            (з відповідними змінами) «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»; у пункті 11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 грудня 2020 року № 3 (з відповідними змінами) «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби»; у пунктах 6-1, 9.7, 9.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 9 (з відповідними змінами) «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України»; у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України         від 31 березня 1995 року № 5 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення»; у пунктах 5, 6, 11 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня       2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження». Разом з тим, слід звернути увагу на те, що розділ VI ЦПК України, який врегульовує розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), не є окремим видом судового провадження, не є окремою стадією цивільного процесу, а є виконанням судових рішень, як заключного етапу        у процесі реалізації захисту цивільних прав.     
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду,        що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. 
		Отже, розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень, є триваючими правовідносинами до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. Тому державний/приватний виконавець має право звертатися до суду з відповідним поданням, направленим на виконання статті 129 Конституції України щодо обов`язковості судового рішення стільки раз, скільки для цього необхідно, аби виконати судове рішення. Проте це не повинні бути тотожні й аналогічні подання (заяви), які вже судом вирішені.  
		При цьому згідно з частиною одинадцятою статті 440 ЦПК України суд негайно розглядає подання державного виконавця, приватного виконавця без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця, приватного виконавця.   
		Тлумачення наведеної норми процесуального права свідчить про те, що норми ЦПК України, які врегульовують питання відкриття/відмови у відкритті провадження у справі, у таких справах, зокрема, яка переглядається, не застосовуються, так як подання державного чи приватного виконавця негайно призначається до розгляду.  
		Висновки про застосування норм права 
		1. Розгляд процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) є виконанням судових рішень, як заключного етапу у процесі реалізації захисту цивільних прав. 
		Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права 
		на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини 
		і основоположних свобод 1950 року.
		Правовідносини з виконання судових рішень є триваючими до тих пір, поки судове рішення не буде виконане у порядку, передбаченому законом. 
		2. Заява (подання державного/приватного виконавця) з процесуальних питань, пов`язаних з виконанням судових рішень у цивільних справах, зокрема, про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстровано в установленому законом порядку, підлягає негайному розгляду без відкриття провадження у справі. 
		Отже, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції на новий розгляд. 
		Прохання касаційної скарги про задоволення подання не може бути задоволено, оскільки суд першої інстанції не розглянув таке подання по суті, а з формальних і невірних підстав відмовив у відкритті провадження 
		у справі. 
		Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. 
		Керуючись статтями 400, 402, 403, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Миколаївської області Куліченка Дмитра Олександровича задовольнити частково.
		Ухвалу Корабельного районного м. Миколаєва від 01 жовтня 2019 року 
		та постанову Миколаївського апеляційного суду від 13 листопада 2019 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Б. І. Гулько
		 
		Судді:                                                                                              В. С. Висоцька
		 
		В. І. Крат
		 
		Д. Л. Луспеник 
		 
		Є. В. Синельников
		 
		В. М. Сімоненко 
		 
		                                                                                                          М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...