Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 703/4840/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця.
Надіслано судом: 06.07.2020. Зареєстровано: 07.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 09.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп/703/184/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018250230002007

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 703/4840/18 
		1-кп/703/184/20 
		 
		 
		ВИРОК
		                ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		06 липня 2020 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:        
		головуючого-судді ОСОБА_1 ,     
		               з участю секретаря:     ОСОБА_2 ,
		 прокурорів: ОСОБА_3 ,
		 ОСОБА_4 ,
		 ОСОБА_5 ,
		 адвоката ОСОБА_6 ,
		 потерпілої ОСОБА_7 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла кримінальне провадження № 12018250230002007 про обвинувачення ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Городище Черкаської області, а жителя АДРЕСА_1 , (зареєстрований по АДРЕСА_2 ), українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, пенсіонера, несудимого,
		за ст. 118 КК України,
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		 
		Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 1 листопада 2018 року за № 12018250230002007, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він 31 жовтня 2018 року близько 21 год. 15 хв., перебуваючи на прибудинковій території будинків АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 , під час бійки з ОСОБА_9 , захищаючись від його ударів, які той наносив ногами в різні частини його тулубу, перевищив межі необхідної оборони та діставши з кишені куртки заздалегідь підготовлений ніж, яким хаотично розмахуючи з метою позбавлення життя, наніс один удар в область правого стегна, спричинивши ОСОБА_9 тілесні ушкодження у вигляді проникаючого поранення на переднє-внутрішній поверхні середньої третини правого стегна із ушкодженням всіх стінок його магістральної судини, а саме: глибокої стегнової артерії та поверхневого шару його стегнової кістки, з наявністю рани шкіри в даній області і просяканням кров`ю тканини стегна по ходу раньового каналу, які згідно висновку експерта №05-6-01/540 від 26 грудня 2018 року відносяться до категорії тяжких, від яких ОСОБА_9 о 22 год. 30 хв. цього ж дня помер в приймальному відділенні Смілянської міської лікарні ім. Семашко в м. Сміла.
		Дії ОСОБА_8  органом досудового слідства були кваліфіковані як умисне тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого за ч.2 ст. 121 КК України, а згодом його дії кваліфіковано за ст. 118 КК України за ознаками умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.
		На такій кваліфікації їх дій обвинувачення наполягало і під час судового розгляду кримінального провадження. 
		На підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, орган досудового слідства та сторона обвинувачення посилається на такі докази:
		- рапорт оперативного чергового Смілянського ВП ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 31 жовтня 2018 року;
		- протокол огляду місця події від 31 жовтня 2018 року та фототаблиця до нього, яким являється ділянка прибудинкової території по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ;
		- протокол огляду місця події від 1 листопада 2018 року та фототаблиця до нього, яким є квартира АДРЕСА_5 ;
		- протокол огляду місця події від 1 листопада 2018 року та фототаблиця до нього, згідно з яким на ділянці місцевості неподалік будинку по АДРЕСА_6 був виявлений і вилучений складний ніж;
		- протокол огляду трупа ОСОБА_9 від 2 листопада 2018 року;
		- висновок судово- медичної експертизи № 05-6-01/540 від 26 грудня 2018 року по Акту судово-медичного дослідження(обстеження ) трупа ОСОБА_9 ; 
		- показання свідків: ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ;
		- протокол огляду речових доказів від 21 грудня 2018 року, а саме: 4 листки берези, одяг трупа ОСОБА_9 , одяг підозрюваного ОСОБА_8 та ножа;
		- показання підозрюваного ОСОБА_8 ;
		- протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 ;
		-протокол проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_12 від 13 грудня 2018 року;
		-протокол проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_13 від 13 грудня 2018 року.
		Шляхом всебічного дослідження всіх обставин кримінального провадження та оцінки кожного наданого прокурором доказу з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупності наданих цією стороною доказів  з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, суд прийшов до висновку, що їх не можна покласти в основу обвинувачення, оскільки частина їх є сумнівними, а інші, як самі по собі, так і в їх сукупності, не підтверджують ні прямо, ні опосередковано існування обставин, про які зазначено в обвинувальному акті, тому суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_14 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав:
		Згідно положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		Відповідно до ст.ст.8,9 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права. Відповідно до якого, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У п. 274 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Нечипорук і Йонкало проти України зазначено: якість доказів також береться до уваги, а також те, чи породжують обставини, за яких вони були здобуті, будь-які сумніви щодо їхньої надійності й точності.
		У п. 65 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Коробов проти України, п. 43 рішення цього ж суду у справі Кобець проти України зазначено: при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
		Згідно ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі ж сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. 
		Одною із обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно ст. 91 КПК України є винуватість обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
		Відповідно до ст.ст. 85, 92 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Обов`язок доказування належності доказів покладається на сторону, що їх подає.
		Згідно вимог ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. 
		Оцінивши під час судового провадження всі докази, надані прокурором, суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному провадженні не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав:
		Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , категорично заперечуючи свою вину у інкримінованому йому злочину, передбаченого ст. 118 КК України, надав суду показання про те, що 31 жовтня 2018 року близько 21 год. він вийшов із під`їзду будинку АДРЕСА_3 де він проживає. В руках тримав невеличку сумку, ліхтарик і ключі від квартири і гаражного замка. В цей час до нього підійшов його сусід ОСОБА_15 . Вони разом спостерігали і обговорювали поведінку молодих людей, які проводили час на дитячому майданчику, один із хлопців (у порваних джинсах) демонстрував прийоми рукопашного бою, при цьому голосно висловлювалися нецензурними словами. Через декілька хвилин цей хлопець і ще двоє підійшли до них і той, що демонстрував навички «карате» без слів, неочікувано наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_16 , а два інших підбігли до ОСОБА_8 , але побачивши у нього в руці ключі, які прийняли за ніж, із словами: «Дивіться у нього ніж», зупинилися. В цей час хлопець, як потім з`ясувалося це був ОСОБА_17 , продовжував наносити удари ОСОБА_16 , а два інші: ОСОБА_18 і ОСОБА_19 , кидали по ОСОБА_8 каміння, один із яких влучив йому в шию, другий розбив скло у ліхтарику. Під час цього обвинувачений не побачив де подівся ОСОБА_16 і став його кликати і його розшукувати на прибудинковій території. 
		Не виявивши ОСОБА_16 , став повертатися в напрямку свого будинку по стежці, яка зовсім не освітлювалася, злякавшись, переклав із сумки перочинний складний ніж, який використовував на роботі, до кишені куртки. Пройшовши по стежці декілька метрів, він побачив перед собою темну тінь і отримав сильний удар в живіт, від якого він зігнувся і щоб не били, двічі крикнув, що у нього є ніж. Однак це не подіяло і хлопці, всі втрьох стали наносити удари в різні чатини тіла. Поки ОСОБА_20 розкривав ніж, і погрожував його застосувати, отримав близько десяти ударів. Більше ударів наносили ОСОБА_21 із Срічевським, вони були праворуч, ОСОБА_18 наніс менше ударів. Педько, відбиваючись від ударів, тримаючи в руці ніж, в якийсь момент відчув, що черговий удар ОСОБА_21 вцілив у руку з ножем і ойкнувши той відбіг від нього. За ним побігли ОСОБА_19 і ОСОБА_18 . Від пережитого нападу і душевного хвилювання, ходив по мікрорайоні, не міг заспокоїтись. Коли вийшов на освітлений участок місцевості, то побачив, що ніж у крові, подумав, що когось із нападників царапнув. Сівши біля стежки в траву, залишив ніж, ніяк не ховав, а просто забув про нього. Підійшовши до свого будинку, біля під`їзду зустрів знову ОСОБА_22 , який стояв із своїм кумом. Після чого піднявся до себе в квартиру, де став чекати сусіда ОСОБА_16 . Про те, що під час відбитя нападу він спричинив тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_23 , дізнався від працівників поліції, яким і повідомив про обставини та вказав місце де залишив ніж.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_24 надав суду показання про те, що 31 жовтня 2018 року близько 19 год. він разом із своїм кумом ОСОБА_25 , спускалися ліфтом в будинку АДРЕСА_4 , на 4 поверсі в ліфт зайшли двоє молодих хлопців, один із яких проживає на 9- поверсі, а другого він не знає, і оскільки в під`їзді часті крадіжки із кладочок мешканців, вони поцікавилися причиною їх перебування на 4-му поверсі. У відповідь почули грубість і нецензурну лайку. Десь через годину, цього ж дня, перебуваючи вже один біля під`їзду будинку із своїм сусідом ОСОБА_26 , який спустився ліфтом пізніше, до них підішли троє молодих хлопців, років по 16-17, серед яких був один із тих, що їхав у ліфті і зразу наніс ОСОБА_24 удар кулаком в обличчя і ногою в тулуб, після чого відбіг, а коли він став переслідувати нападника, то той йще декілька разів ударив його по обличчю. Інші двоє кидали по ньому і ОСОБА_20 , який продовжував стояти біля під`їзду, камінням. Прийшовши до тями після отриманих ушкоджень, став розшукувати нападавшого, але не виявив його, так-як було темно.
		Повернувшись через деякий час знову до під`їзду свого будинку, покликав ОСОБА_27 , з яким обговорював ситацію, що сталася. Через деякий час в під`їзд будинку зайшов ОСОБА_28 згодом з`явилися працівники поліції, яким він надав покази про обставини бійки. 
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 повідомив, що 31 жовтня 2018 року він разом зі своїми друзями ОСОБА_12 , ОСОБА_30 і ОСОБА_31 зустрілися на зупинці «Сріблянка» в м. Сміла, а згодом піши в центр міста Сміла, де перебували біля навчального закладу  гімназія, коли ОСОБА_32 зателефонував їх товариш ОСОБА_17 і повідомивши, що у нього виникли проблеми з якимись «мужиками», що він «ледве вирвався від них», попросив приїхати на мікрорайон «Богдана». 
		Маршрутним автобусом №30 вони приїхали на вул. Б.Хмельницького, а потім пішки пішли в сторону кафе «ЦК Партії», по дорозі підібрали каміння, яке мали намір застосовувати для «самозахисту». Біля кафе зустріли ОСОБА_33 та ще багато спільних знайомих. Лепетень розповів про суть конфлікту і просив дочекатися тих чоловіків. Свідок бачив, що ОСОБА_21 знаходився у стані сп`яніння, тому через деякий час йому пропонували їхати на свій мікрорайон, додому. З часом хтось поїхав додому, ОСОБА_34 і ОСОБА_35 знаходилися на дитячому майданчику, коли ОСОБА_19 зателефонував і повідомив про бійку і що ОСОБА_9 поранений. Самої бійки не бачив, присутнім при отриманні ОСОБА_36 тілесних ушкоджень не був.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомив, що числа місяця не пом`ятає, восени 2018 року він разом зі своїми друзями ОСОБА_29 , ОСОБА_30 і ОСОБА_31 зустрілися на зупинці «Сріблянка» в м. Сміла, а згодом піши в центр міста Сміла, де перебували біля навчального закладу  гімназія, коли ОСОБА_37  зателефонував їх товариш ОСОБА_17 і повідомивши, що у нього виникли проблеми з якимись «мужиками», що він «ледве вирвався від них», попросив приїхати на мікрорайон «Богдана». 
		Маршрутним автобусом №30 вони приїхали на вул. Б.Хмельницького, а потім пішки пішли в сторону кафе «ЦК Партії», по дорозі підібрали каміння, яке мали намір застосовувати під час «розбірки» з чоловіками, які образили ОСОБА_21 . Біля кафе зустріли ОСОБА_33 та ще багато спільних знайомих, який розповів про суть конфлікту і просив дочекатися тих чоловіків. Бачили, що ОСОБА_9 знаходився у стані сп`яніння, тому відговорювали його від «розбірок» і пропонували їхати додому, однак той наполягав і він, ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_18 залишилися, але коли ОСОБА_21 побачив чоловіка, який його образив, то біля нього були тільки свідок і ОСОБА_18 , оскільки ОСОБА_34 з ОСОБА_39 також пішли на зупинку автобуса, забравши на прохання ОСОБА_12 його спортивні речі. 
		ОСОБА_9 зразу підбіг до одного з чоловіків і став того бити, за ним зразу підійшли ОСОБА_19 і ОСОБА_18 , побачивши в руках у одного з чоловіків ніж вони розбіглися в різні строни при цьому ОСОБА_18 ще кинув у чоловіка камінь. Їх ніхто не переслідував. Як біля них появився обвинувачений свідок не бачив. Хто знову почав бійку не бачив. Лепетень наніс 3-4 удари ОСОБА_20 , той не відповідав, тобто, ударів по ОСОБА_21 не наносив, тільки захищався. Знаходився на відстані півтора метра від ОСОБА_21 і ОСОБА_20 , коли у того появився ніж. Отримавши ушкодження під час нанесення удару ногою, ОСОБА_21 крикнув: «тікаємо» і всі побігли в сторону гаражів, але згодом ОСОБА_21 впав ОСОБА_18 і ОСОБА_40 надавали йому допомогу та викликали швидку медичну допомогу.
		Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що 31 жовтня 2018 року він разом зі своїми друзями ОСОБА_29 , ОСОБА_12 і ОСОБА_31 зустрілися на зупинці «Сріблянка» в м. Сміла, а згодом піши в центр міста Сміла, де перебували біля навчального закладу  гімназія, коли ОСОБА_32 зателефонував їх товариш ОСОБА_17 і повідомивши, що у нього виникли проблеми з якимись «мужиками», що він «ледве вирвався від них», попросив приїхати на мікрорайон «Богдана». 
		Маршрутним автобусом №30 вони приїхали на вул. Б.Хмельницького, а потім пішки пішли в сторону кафе «ЦК Партії», по дорозі підібрали каміння, яке мали намір застосовувати під час «розбірки» з чоловіками, які образили ОСОБА_21 . Біля кафе зустріли ОСОБА_33 та ще багато спільних знайомих, який розповів про суть конфлікту і просив дочекатися тих чоловіків. Бачили, що ОСОБА_21 знаходився у стані сп`яніння, тому відговорювали його від «розбірок» і пропонували їхати додому, однак той наполягав і він, ОСОБА_38 , ОСОБА_35 та ОСОБА_18 залишилися, але коли ОСОБА_21 побачив чоловіка, який його образив, то біля нього були тільки свідок і ОСОБА_18 , оскільки ОСОБА_34 з ОСОБА_39 також пішли на зупинку автобуса, забравши на прохання ОСОБА_12 його спортивні речі. 
		Лепетень зразу підбіг до одного з чоловіків і зразу «вирубив» його, вдаривши кулаком по обличчю. Зибцев і ОСОБА_19 були за метрів 5 від них. У другого чоловіка вони, побачивши в руках ніж, розбіглися в різні сторони при цьому ОСОБА_18 ще кинув у чоловіка камінь. Їх ніхто не переслідував. Як біля них появився обвинувачений свідок не бачив. Хто знову почав бійку не бачив. Лепетень наніс 3-5 удари ОСОБА_20 , той не відповідав, тобто, ударів по ОСОБА_21 не наносив, тільки захищався. Моменту нанесення удару ОСОБА_21 ножем не бачив. Знаходився на відстані півтора метра від ОСОБА_21 і ОСОБА_20 , коли у того появився ніж. Отримавши ушкодження під час нанесення удару ногою (коліном збоку), Лепетень крикнув: «тікаємо» і всі побігли в сторону гаражів, але згодом ОСОБА_21 впав, ОСОБА_18 і ОСОБА_40 надавали йому допомогу та викликали швидку медичну допомогу.
		Також судом були досліджені, у порядку ст. 358 КПК України, у судовому засіданні документи, тобто спеціально створені з метою збереження інформації матеріальних об`єктів, які містять зафіксовані за допомогою письмових знаків, зображення, такі як:
		- рапорт оперативного чергового Смілянського ВП ОСОБА_10 про вчинення кримінального правопорушення від 31 жовтня 2018 року;
		- протокол огляду місця події від 31 жовтня 2018 року та фототаблиця до нього, яким являється ділянка прибудинкової території по АДРЕСА_3 та АДРЕСА_4 ;
		- протокол огляду місця події від 1 листопада 2018 року та фототаблиця до нього, яким є квартира АДРЕСА_5 ;
		- протокол огляду місця події від 1 листопада 2018 року та фототаблиця до нього, згідно з яким на ділянці місцевості неподалік будинку по АДРЕСА_6 був виявлений і вилучений складний ніж;
		- протокол огляду трупа ОСОБА_9 від 2 листопада 2018 року;
		- висновок судово- медичної експертизи № 05-6-01/540 від 26 грудня 2018 року по Акту судово-медичного дослідження(обстеження ) трупа ОСОБА_9 ; 
		- протокол огляду речових доказів від 21 грудня 2018 року, а саме: 4 листки берези, одяг трупа ОСОБА_9 , одяг підозрюваного ОСОБА_8 та ножа;
		- протокол проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_8 ;
		-протокол проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_12 від 13 грудня 2018 року;
		-протокол проведення одночасного допиту підозрюваного ОСОБА_8 і свідка ОСОБА_13 від 13 грудня 2018 року.
		Оцінюючи показання свідків обвинувачення ОСОБА_11 , ОСОБА_12 і ОСОБА_29 в їх совокупності з точки зору достовірності, суд не може покласти їх в основу обвинувачення, оскільки, їх показання в частині намірів «допомогти» ОСОБА_21 розібратися з чоловіками, які ніби-то образили його маму, самої мети перебування та поведінки на місці події (прибули в інший район міста, щоб допомогти товаришу «розібратися» з чоловіками, стояли, неподалік, на відстані 1,5 м. і спостерігали за діями ОСОБА_21 , однак хто розпочав бійку, яка закінчилася тяжкими наслідками не бачили), спростовуються, як свідком ОСОБА_16 , про те, що на них напали троє хлопців, років по 16-17, серед яких був один із тих, що їхав з ним у ліфті і зразу наніс ОСОБА_24 удар кулаком в обличчя і ногою в тулуб, обвинуваченим ОСОБА_8 : «…цей хлопець і ще двоє підійшли до них і той, що демонстував навички «карате», неочікувано наніс удар кулаком в обличчя ОСОБА_16 , а два інших підбігли до ОСОБА_8 , але побачивши в руці у нього ключі, які прийняли за ніж, із словами: «Дивіться у нього ніж», зупинилися, так і показаннями самих ОСОБА_18 і ОСОБА_12 в частині, що вони їхали на «розібратися з чоловіками, на прохання ОСОБА_21 , мали при собі каміння для «самозахисту», перебували там, щоб не залишати самого безпосередньо поряд з ОСОБА_36 , коли той наносив удари ОСОБА_16 , а потім ОСОБА_20 . 
		Суд критично оцінює показання безпосередніх свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11 в частині їх неучасті у нападі на ОСОБА_16 і ОСОБА_20 , однак показання надані ними в судовому засіданні, підтверджують свідчення обвинуваченого про те, що вони діяли разом із ОСОБА_36 в групі.
		Суд також не може дійти висновку, що інформація, яка зазначена в наданих стороною обвинувачення документах, містить докази на підтвердження вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому правопорушення, передбаченого ст. 118 КК України.
		Крім того суперечить обвинувальному акту, оскільки надані документи ніяким чином не підтверджують наявність неприязних стосунків і сварки між ОСОБА_36 і обвинуваченим та не містять доказів заздалегідь підготовленого розкладного ножа обвинуваченим.
		Тому, оцінивши під час судового провадження всі докази, надані прокурором, суд вважає, що сторона обвинувачення вину ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному провадженні не довела і він підлягає виправданню з наступних підстав:
		Об`єктивна сторона, інкримінованого ОСОБА_8  злочину характеризується: 
		1) діями у вигляді посягання на життя іншої людини; 
		2) наслідками у вигляді заподіяння їй смерті; 
		3) причинним зв`язком між зазначеними діями та наслідками;
		4) певною обстановкою.
		Суб`єктивна сторона злочину характеризується прямим або непрямим умислом. При цьому свідомістю винного має охоплюватись той факт, що він діє в умовах необхідної оборони.
		Вирішуючи питання правильності кваліфікації дій ОСОБА_8 за ст.118 КК України, суд бере до уваги ч. 3 ст. 27 Конституції України - кожен має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань, положення ст.36 КК України, відповідні роз`яснення Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26.04.2002 р., згідно яких право на необхідну оборону виникає не за будь-якого суспільно небезпечного посягання, а лише за такого, яке викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання. 
		Така необхідність виникає там і тоді, де і коли зволікання з боку того хто обороняється, в заподіянні шкоди посягаючому, загрожує негайною і невідворотною шкодою для правоохоронюваних інтересів. При цьому, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. 
		При з`ясуванні такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. 
		Перевищення меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
		В конкретній обстановці що склалася поведінка обвинуваченого ОСОБА_8 під час захисту від нападу на нього аж ніяк не свідчить, що його дії мали вигляд посягання на життя нападника ОСОБА_9 . 
		Визначальним у поведінці обвинуваченого було захистити своє житя та здоров`я, тобто особисті інтереси, він ніяк не бажав шкоди потерпілому, не мав наміру розправиться з ним, попереджав про наявність у нього ножа, демонстрував його нападнику і застосував його, отримавши щонайменше чотири удари по корпусу та кінцівках і лише захищаючись від п`ятого удару застосував перочинний ніж, відбиваючи напад.
		Така поведінка обвинуваченого під час нападу підтверджується, як його показаннями так і показаннями свідків обвинувачення - ОСОБА_11 і ОСОБА_12 .
		Крім основного елементу суб`єктивної сторони, інкримінованого ОСОБА_8 злочину  непрямого умислу, стороною обвинувачення не зазначено таких її ознак, як мотив, мета і емоційний стан, які також характеризують внутрішню сторона злочину, а саме психічну діяльність особи, що відображає ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється і до його наслідків.
		Особливістю злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони, є саме специфіка його мотиву.
		Саме така специфіка мотиву обвинуваченого, відповідно до правових позицій Верховного Суду України, викладених у постанові від 15 травня 2014 року у справі №5-12кс14 від 1 жовтня 2015 року, визначає особливість злочину, вчиненого з перевищенням меж необхідної оборони.
		З досліджених судом доказів слідує, що Лепетень, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, перший розпочав бійку, безпричинно застосував до Педька насильство.
		Відповідно до розяснень п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про необхідну оборону» від 26.04.2002 року №1 стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й уразі створення реальної загрози заподіяння шкоди. 
		При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну і з`ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання.
		Проаналізувавши надані стороною обвинувачення і досліджених під час судового провадження докази в їх сукупності, суд обґрунтовано дійшов до висновку, що ОСОБА_8 зазнав суспільно небезпечного посягання достатньої інтенсивності з боку ОСОБА_9 , яке було реальним, і враховуючи наявні обставини, співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників, їх вік і фізичні дані, вік, стан здоров`я особи, яка захищається (обвинувачений є інвалідом ІІ групи по захворюванню опорно-рухового апарату), в умовах що склалися на той час, ОСОБА_8 мав підстави побоюватися за своє життя та здоров`я і діяв у стані необхідної оборони. 
		З доказів, наданих стороною обвинувачення і досліджених під час судового провадження, встановлено, що в умовах що склалися на той час, ОСОБА_8 не мав іншого засобу для відбиття реального посягання і діяв у стані необхідної оборони.
		Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певних умов, визначених законом. Такими, відповідно до ч.1 ст. 36 КК України, є будь-які дії особи безпосередньо спрямовані на заподіяння негайного та невідворотної істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, і у зв`язку з цим вимагає свого негайного відвернення або припинення. 
		Згідно з ч. 5 ст. 36 КК, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає, не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення.
		ОСОБА_8 заподіяв шкоду, перебуваючи у стані необхідної оборони, оскільки він піддався нападу групи осіб, а тому кримінальній відповідальності не підлягає.
		Показання свідків ОСОБА_12 і ОСОБА_11  про те, що вони були присутні під час нанесення ударів ОСОБА_9 . ОСОБА_8 , але участі у нападі не приймали, на думку суду, є сумнівними і спростовуються, як показаннями обвинуваченого ОСОБА_8 так і їхніми ж показаннями в судовому засіданні ( кидали камінні, перебували на відстані 1,5 м) і, згідно ст. 17 КПК України, тлумачаться на користь обвинуваченого. 
		Згідно ч.1 ст.94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження в суді здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.
		При цьому суд зазначає, що ним протягом всього часу судового розгляду кримінального провадження сторонам були створені необхідні умови для реалізації їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Вони мали рівні права на збирання та надання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України. 
		Суд, відповідно до ст.62 Конституції України, ст.17 КПК України, тлумачить усі сумніви, щодо доведеності вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого 118 КК України на його користь.
		Європейський Суд з прав людини зазначає, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.(п.146 справи "Барбера, Мессегуз и Джабардо проти Іспанії" від 06.12.98 року).
		Коли зібрані по справі докази не підтверджують обвинувачення, і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов`язаний постановити виправдувальний вирок, а також, посилаючись на приписи ст. 62 Конституції України, суд дійшов висновку про недоведеність вини ОСОБА_41 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України.
		Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку що під час досудового розслідування згідно вимог ст. 91 КПК України не була доведена винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Тому суд зазначає про недостатність належних та допустимих доказів для постановлення обвинувального вироку щодо ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ст. 118 КК України і його вина у вчиненні цього злочину не доведена в судовому засіданні в межах висунутого обвинувачення, яке ґрунтується на припущеннях.
		За результатами судового розгляду суд прийшов до висновку, що відносно ОСОБА_8 слід ухвалити виправдувальний вирок, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального правопорушення, передбачений ст. 118 КК України.
		У відповідності до вимог ст. 373 КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення. 
		Проаналізувавши в сукупності всі докази, які досліджені в судовому засіданні, виходячи з положення презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, а саме того, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, та усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи, враховуючи положення ст. 62 Конституції України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на свободу та особисту недоторканість», а тому ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України, виправдати із-за відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення. 
		Відповідно до вимог ч. 3 ст. 129 КПК України, в разі виправдання обвинуваченого, суд залишає цивільний позов без розгляду, а тому цивільний позов ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_8 14295 грн. 40 коп. матеріальної та 150000 грн. моральної шкоди, слід залишити без розгяду. 
		Долю речових доказів слід вирішити в порядку ст.100 КПК України. 
		Керуючись ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (зі змінами та доповненнями внесеними Протоколом № 11 від 11травня 1994 року, протоколом № 14 від 13 травня 2004 року), ст. 62 Конституції України, ст.ст. 17, 284, 368, 369 - 371, 373, 374 КПК України суд, - 
		 З А С У Д И В :
		 
		ОСОБА_8  визнати невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 118 КК України та виправдати у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення. 
		Цивільний позов ОСОБА_7  про стягнення з ОСОБА_8  матеріальною та моральної шкоди, залишити без розгляду.
		Речові докази, які зберігаються в кімнаті зберігання речових доказів Смілянського ВП ГУНП в Черкаській області, знищити.
		Апеляція на вирок може бути подана до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайсуд протягом 30 днів.
		 
		 
		 
		 
		 
		       Головуючий:                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...