Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 478/902/18 : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: 06.07.2020. Зареєстровано: 07.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 08.07.2020.
Дата набрання законної сили: 17.09.2020
Результат оскарження 17.09.2020 Миколаївський апеляційний суд: змінено судове рішення
Номер судового провадження: 2/469/89/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		06.07.20                                              Справа № 478/902/18
		                                                                                                                             2/469/89/20
		                                               З А О Ч Н Е      Р І Ш Е Н Н Я
		                                               І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И
		        06 липня 2020 року                                                                   смт.Березанка
		Березанський районний суд Миколаївської області у складі:
		головуючого судді                                                                            Гапоненко Н.О.,            
		за участю секретаря судового засідання                                       Якубець С.В., 
		учасники справи:
		представник позивача                            - не з`явився,   
		відповідач ОСОБА_1                         - не з`явився,  
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
		                                                       в с т а н о в и в: 
		Позивач 12 червня 2018 року звернувся до Казанківського районного суду Миколаївської області з вказаним позовом, у якому зазначав, що відповідач на підставі заяви б/н від 29 липня 2011 року, яка разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, викладеними на банківському сайті www.privatbank.ua, складають договір про надання банківських послуг, отримав кредит у розмірі 9600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок та зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, сплачувати комісії та штрафи.
		Банк свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит згідно з договором, відповідач, у свою чергу, не надав своєчасно банку кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим станом на 28 лютого 2018 року заборгованість відповідача склала 110563,04 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 9524,15 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 29 липня 2011 року по 30 липня 2017 року - 101038,89, тому позивач просив стягнути з відповідача вказану заборгованість та судовий збір.         
		Ухвалою судді Казанківського районного суду Миколаївської області від 04 липня 2018 року справу передано за підсудністю до Березанського районного суду Миколаївської області, яким 06 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного  позовного провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті. 
		                 
		У судове засідання представник позивача не з`явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання позовних вимог. 
		       Відповідач у судове засідання двічі не з`явився, причини неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином через оголошення на офіційній сторінці Березанського районного суду Миколаївської області веб-порталу судової влади України та шляхом направлення судової повістки за зареєстрованим місцем проживання, відзив на позовну заяву суду не надав.
		               Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних доказів, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
		Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Судом встановлено, що 29 липня 2011 року ОСОБА_1 підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.10,11), у якій погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, та що він ознайомився  та погодився  з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку,  які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
		      До Анкети-заяви позивачем надано Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.11) та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.12-35), розміщений на сайті https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини кредитного договору.
		Згідно з наданим Банком розрахунком (а.с.6-8), заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 28 лютого 2018 року заборгованість відповідача склала 110563,04 грн., у тому числі заборгованість за тілом кредиту - 9524,15 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з 29 липня 2011 по 30 липня 2017 року - 101038,89грн.
		У обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на укладення сторонами договору приєднання б/н від 29 липня 2011року, складовими якого є підписана відповідачем заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua.
		Відповідно до частин 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		       За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		       Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		       У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		       Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		       Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		       Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		       Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		       За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		       У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
		       Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		       Як вбачається з  матеріалів  справи, у підписаній відповідачем  Анкеті-заяві  від 29 липня 2011 року (а.с.10) відсутні умови договору про сплату відсотків по кредиту та штрафних санкцій, розміру кредитного ліміту.
		     За таких обставин суд вважає, що позивачем не надано належних доказів, які б підтверджували, що відповідач погодився з отриманням кредиту та що саме ці Тарифи та Умови і Правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в них розмірах і порядках нарахування, або в подальшому не змінювались, а тому такі Тарифи і Умови та Правила не можуть вважатися складовою частиною кредитного договору, укладеного банком з відповідачем. 
		       Такий висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131цс19, відповідно до якої до вказаних правовідносин неможливо застосувати правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		       У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду, з огляду на положення Закону України «Про захист прав споживачів», Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи захисту інтересів споживачів» прийняті 09 квітня 1985 року № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН та рішення Конституційного Суду України у справі № 1-12/2013 від 11 липня 2013 року та основні засади цивільного законодавства, звернула увагу на необхідність особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах та зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
		       З таких міркувань суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк.
		Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків задоволенню не підлягають у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу. 
		Укладений між сторонами кредитний договір від 29 липня 2011 року у вигляді анкети-заяви, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним), однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку повністю не повернуті, що вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.6-8, 61-63), а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої та неповернутої суми кредитних коштів у розмірі 1419,06 грн. (отримано відповідачем коштів відповідно до виписки з особового рахунку 22484,08 грн., сплачено 21065,02 грн.) , а тому вказана сума і підлягає стягненню з відповідача.        
		Відповідно до ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача сплачені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд -     
		                                                                   у х в а л и в:               
		Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. 
		Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", адреса: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1Д, адреса для листування: 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 50, ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором від 29 липня 2011 року, яка складається з фактично отриманих і неповернутих кредитних коштів в сумі 1419,06 грн., а також судовий збір в сумі 22,62 грн., всього стягнути 1441 (одну тисячу чотириста сорок одну) гривню 68 копійок. 
		       У задоволенні іншої частини вимог відмовити.
		       Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду. 
		       Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		       Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
		       Відповідно до пункту 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354, 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.
		       
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...