Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 16/558 : не визначено.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 22.04.2010. Забезпечено надання загального доступу: 22.04.2010.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ 
		ПОСТАНОВА          
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          
		 
			 
			15 квітня 2010 р. № 16/558 
			Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
			 
			головуючого
			суддів:Є.Борденюк,
			С.Могил, С.Самусенко, 
			розглянувши у відкритому судовому засіданні 
			касаційну скаргуОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ) "Волинь" 
			на рішеннявід 05.11.2009 
			господарського суду міста Києва 
			у справі№ 16/558 
			за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Зарпан" 
			доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" 
			простягнення 53144,27 грн. 
			В судове засідання прибули представники сторін: 
			позивачаТовкун Т.К. (директор) 
			відповідачаПіддубна О.В. (дов. від 10.03.2010)
			Заслухавши суддю-доповідача –Є. Борденюк, пояснення представників сторін та перевіривши матеріали справи, Вищий господарський суд України
			ВСТАНОВИВ:
			Товариство з обмеженою відповідальністю "Зарпан" звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСББ "Волинь" суми 53144,27 грн. сплаченої за договором оренди нежилого приміщення № 11 від 01.09.2006.
			Позовні вимоги мотивовані тим, що даний договір є нікчемним, оскільки сторонами недодержано вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), який укладається на 3 роки. 
			Рішенням господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі №16/558 (суддя О.Ярмак) позовні вимоги задоволено повністю; присуджено до стягнення з ОСББ "Волинь" на користь ТОВ "3арпан" 53144, 27 грн. основного боргу та судові витрати.
			Рішення суду мотивовано наступним.
			01.09.2006 між сторонами укладений договір оренди нежилого приміщення № 11, відповідно до якого відповідач передає в строкову платну оренду позивачу нежиле приміщення, розташоване на першому поверсі в першій секції житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Волинська, 10. 
			Відповідно до п. 2.1. даного договору, договір вступає в силу 2 серпня 2006 року і діє протягом 3 років. 
			Згідно з п. 4 ст. 203 Цивільного кодексу України, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 
			Вiдповiдно до п. 2 ст. 793 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки i більше підлягає нотаріальному посвідченню. 
			Вiдповiдно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. 
			Вiдповiдно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. 
			Отже, на думку суду першої інстанції, договір від 01.09.2006, укладений між сторонами, строк найму нерухомого майна якого складає три роки (п. 2.1 договору) не посвідчений нотаріально, відповідно до вимог ст. 793 ЦК України, є нікчемним. 
			Позивачем сплачено відповідачу в період з 27.09.2006 по 01.04.2008 за нікчемним правочином 53144,27 грн. в якості орендної плати, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи, та розпискою Голови правління ОСББ "Волинь" від 27.09.2006. 
			Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. 
			Позивач звернувся з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину у відповідності до ч.5 ст. 216 ЦК України. 
			Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що орендодавець зобов'язаний повернути орендарю все отримане за нікчемним правочином - Договором оренди нежилого приміщення № 11 від 01.09.2006, а саме, коштів, сплачених в якості орендної плати в сумі 53144,27 грн. 
			Звертаючись до суду з касаційною скаргою, ОСББ "Волинь" посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування матеріальних норм, просить рішення скасувати, у позові відмовити.
			Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з такого.
			Дійсно, відповідно до ст. ст. 793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Згідно з ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору, такий договір є нікчемним, а відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
			Однак, суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідно до частини 3 статті 207 Господарського кодексу України, у разі, якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє. Фактичне користування майном на підставі договору оренди, унеможливлює, в разі його недійсності, проведення між сторонами реституції, так як використання майна - "річ" безповоротна, і відновити сторони в первісне положення практично неможливо. Тому такий договір повинен визнаватися недійсним (нікчемним) і припинятися лише на майбутнє, а не з моменту укладення.
			Виходячи викладеного, суд першої інстанції, прийнявши рішення про повернення орендарю суми сплаченої за договором оренди нежилого приміщення № 11 від 01.09.2006 на підставі ч. 1 ст. 216 ЦК України, припустився порушення наведених приписів щодо правової природи орендних відносин та не врахував, що дія такого договору припиняється на майбутнє, а не з моменту його укладення, а відтак рішення у справі підлягає до скасування, у задоволені позовних вимог слід відмовити.
			Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 -11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
			ПОСТАНОВИВ:
			Касаційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Волинь" задовольнити.
			Рішення господарського суду міста Києва від 05.11.2009 у справі №16/558 скасувати.
			У позові відмовити.
			У відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2010 року №8-рп/2010 рішення господарських судів не підлягають перегляду в порядку повторного касаційного провадження.
			 Головуючий, суддя           Є. Борденюк 
			 Судді :           С.Могил
			                                                                                                               С.Самусенко

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...