Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/194/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; прийняття громадян на публічну службу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 08.07.2020. Зареєстровано: 09.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 854/4282/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		 
		 
		 
		________________________________________________________________________________
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		07 липня 2020 р. Категорія 106010000м.ОдесаСправа № 420/194/20Головуючий в 1 інстанції: Токмілова Л.М.
		час і місце ухвалення: письмове провадження, 
		м. Одеса
		 
		 
		П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: 
		судді-доповідача: Семенюка Г.В.
		суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. 
		 
		 
		 
		при секретаріВишневській А.В.
		за участю сторін: представник позивачаБогуцька Л.П. (адвокат, ордер)представник ООДАЧайка І.О. (довіреність)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
		 
		встановиВ:
		 
		Позивач, звернувся до суду з позовом до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, мотивуючи його тим, що з моменту завершення спеціальної перевірки та отримання ОДА погодження Міністерства охорони здоров`я України щодо призначення минуло більш ніж 2 місяці, тому позивач вважає, що відсутність відповідних розпорядчих актів про призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації є протиправною бездіяльністю з боку посадових осіб суб`єкта призначення, а саме - голови ООДА ОСОБА_2 .
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено.
		Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції не врахував, що 04.09.2019 року позивач звернувся із заявою про призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації. Саме з цього моменту розпочалась процедура реалізації права позивача на призначення на посаду.
		Одеською обласною державною адміністрацією було надано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що доводи, викладені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року винесено законно та обґрунтовано, а тому підстави для його скасування відсутні. Крім того, відповідач вказує, що чинним законодавством не встановлено строків, протягом яких мало бути прийнято рішення про призначення на посаду згідно з відкладним правом другого за результатами конкурсу кандидата. 
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав:
		Судом першої інстанції встановлено, що 07.08.2018 року Розпорядженням Голови обласної державної адміністрації № 890/А- 2018 оголошено конкурс на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації (далі - Департамент).
		Результати конкурсу оприлюднено 11.09.2018 р., переможцем конкурсу визначено ОСОБА_3 , другим за результатами конкурсу  ОСОБА_1 
		21.08.2019 року Розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації № 98/к-2019 ОСОБА_3 звільнено з посади директора Департаменту.
		23.08.2019 року ОСОБА_1 повідомлений про відкриття вакансії на посаду директора Департаменту (а.с. 13).
		ОСОБА_1 подано до Одеської обласної державної адміністрації заяву про призначення та документи передбачені приписами Закону України «Про очищення влади».
		08.10.2019 року обласною державною адміністрацією направлено до Міністерства охорони здоров`я України документи щодо погодження призначення ОСОБА_1 на посаду Директора (а.с. 16-17).
		25.10.2019 року листом Міністерства охорони здоров`я України № 11.3-14/43446/2-1930.10.2019 року відповідача повідомлено про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я ООДА за умови дотримання вимог законодавства (а.с. 18).
		12.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Одеської обласної державної адміністрації із заявою від 06.11.2019 року, до якої додавалась заява від 01.11.2019 про призначення його на посаду директора Департаменту (а.с. 19).
		10.12.2019 року листом № Т-25253-1.1-2538 відповідачем надано відповідь за результатами розгляду заяви, згідно якої вказано, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки. (а.с.14)
		19.12.2019 р. позивач звернувся до обласної державної адміністрації із заявою від 16.12.2019 р., до якої додавалась заява від 06.12.2019 р. та копія листа НАДС від 11.12.2019 р. №9164/13/19 (а.с. 21-23).
		08.01.2020 року листом Одеської обласної державної адміністрації № Т-25640-1.1-44 надано позивачу відповідь за результатами розгляду цих заяв, відповідно до якої зазначено, що відповідно до розпорядження голови ООДА від 09.12.2019 р. №1462/А-2019 та керуючись ст.5 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та ст.104 ЦК України головою обласної державної адміністрації прийнято рішення про припинення Департаменту охорони здоров`я Одеської ОДА та утворення Департаменту охорони здоров`я та розвитку спорту Одеської ОДА як самостійного структурного підрозділу облдержадміністрації із статусом юридичної особи публічного права. Розпорядженням в.о. голови облдержадміністрації від 21.12.2019 р. №1563/А-2019 «Про утворення комісій з припинення» утворена комісія з припинення Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.
		Не погоджуючись з бездіяльністю відповідачів щодо відсутності відповідних розпорядчих актів про призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації позивач звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
		Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволені позовних вимог, виходив з того, що відсутнє порушення відповідачами «правової процедури», зокрема, щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду погоджується з означеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
		Частиною 2 статті 19 Конституції України (тут і далі по тексту всі нормативно правові акти наведені в редакції, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу» (далі також - Закон).
		Положеннями статті 5 Закону визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
		Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
		Порядок проведення конкурсу на зайняття вакантної посади державної служби визначений у Главі 2 Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 р. № 889-VIII.
		Приписами ст. 29 (в редакції станом на 28.08.2018 р.) встановлено, що другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, якщо посада стане вакантною, а також у разі, якщо переможець конкурсу відмовився від зайняття посади або йому відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки.
		Інформація про те, що відповідна посада стала вакантною, повідомляється другому за результатами конкурсу кандидату протягом п`яти календарних днів.
		Порядок призначення на посаду державно служби встановлений Главою 3 Закону України «Про державну службу», зокрема визначено умови та порядок призначення на посади державної служби, які мають застосовуватись і щодо призначення відповідно до абзацу першого частини першої статті 29 Закону України «Про державну службу» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).
		Частиною четвертою ст. 31 встановлено, що Рішення про призначення або про відмову у призначенні на посаду державної служби приймається за результатами спеціальної перевірки відповідно до Закону України "Про запобігання корупції" та за результатами перевірки відповідно до Закону України "Про очищення влади". Вказана норма є імперативною.
		Загальні засади проведення спеціальної перевірки осіб, що претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, визначено ст. 56 - 58 Закону.
		Процедури проведення спеціальної перевірки деталізовані в Порядку № 171.
		Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону та п. 1 Порядку № 171 спеціальна перевірка проводиться лише щодо осіб, які претендують на зайняття певних посад.
		Зокрема, в місцевих державних адміністраціях та їх структурних підрозділах це посади:
		- голови обласної державної адміністрації, його першого заступника та заступників, голови районної державної адміністрації;
		- державних службовців, які обіймають посади категорії «Б».
		Відповідно до п. 3 Порядку № 171 організація проведення спеціальної перевірки покладається на керівника (заступника керівника) органу державної влади або його апарату. Для забезпечення організації проведення спеціальної перевірки керівник державного органу може визначити відповідальний структурний підрозділ.
		Зокрема, Типовим положенням про службу управління персоналом державного органу, затвердженим наказом Нацдержслужби від 03.03.2016 р. № 47, на службу управління персоналом (або на особу, яка її представляє) покладена функція проведення спеціальної перевірки.
		Згідно п. 6 Порядку № 171, спеціальна перевірка проводиться за письмовою згодою претендента на посаду на її проведення за формою згідно з додатком 1, яка подається разом із заявою про призначення.
		У разі конкурсного добору згода подається протягом трьох днів з дати одержання кандидатом повідомлення про результати конкурсу.
		У разі ненадання згоди претендента на посаду спеціальна перевірка не проводиться і питання про призначення на відповідну посаду не розглядається.
		Згідно п. 7 Порядку № 171, спеціальна перевірка проводиться у строк, що не перевищує 25 календарних днів з дати надання згоди на її проведення.
		Згідно п. 8 Порядку № 171, для проведення спеціальної перевірки претендент на посаду подає до відповідного органу:
		1) письмову згоду на проведення спеціальної перевірки;
		2) автобіографію;
		3) копію паспорта громадянина України;
		4) копії документів про освіту, вчені звання та наукові ступені;
		5) медичну довідку про стан здоров`я за формою, затвердженою МОЗ, щодо перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я;
		6) копію військово-облікового документа: для призовника - посвідчення про приписку до призовної дільниці; для військовозобов`язаного - військового квитка або тимчасового посвідчення військовозобов`язаного; для військовослужбовця - посвідчення особи військовослужбовця;
		7) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);
		8) заяву, передбачену частиною першою статті 6 Закону України Про очищення влади.
		Претендент на посаду в новоутвореному державному органі до моменту утворення у такому органі структурного підрозділу, відповідального за проведення спеціальної перевірки, для проведення перевірки подає документи, зазначені у підпунктах 1-8 цього пункту, до Нацдержслужби.
		Претендент на посаду подає декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в порядку, визначеному частиною першою статті 45 Закону України Про запобігання корупції, до Національного агентства.
		Згідно п. 9 Порядку № 171, перевірка відомостей щодо претендента на посаду під час проведення спеціальної перевірки проводиться:
		1) ДСА - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі судових рішень відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності;
		2) МВС - щодо наявності судимості, її зняття, погашення;
		3) Мін`юстом і НКЦПФР - щодо наявності в особи корпоративних прав;
		4) Мін`юстом - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, щодо яких застосовано положення Закону України Про очищення влади, відомостей про претендента на посаду;
		5) Національним агентством - щодо наявності в Єдиному державному реєстрі осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, відомостей про претендента на посаду, а також щодо достовірності відомостей, зазначених особою у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік;
		6) МОЗ, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації - щодо відомостей про стан здоров`я претендента на посаду (в частині перебування на обліку в психоневрологічних або наркологічних закладах охорони здоров`я);
		7) МОН, відповідним органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим, структурним підрозділом обласної, Київської та Севастопольської міської держадміністрації, центральним органом виконавчої влади, якому підпорядкований навчальний заклад, керівником навчального закладу - щодо освіти, наявності у претендента на посаду наукового ступеня, вченого звання;
		8) СБУ - щодо наявності в особи допуску до державної таємниці, а також щодо відношення особи до військового обов`язку (в частині персонально-якісного обліку військовозобов`язаних СБУ);
		9) Міноборони - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (стосовно військовослужбовців Збройних Сил), військовими комісаріатами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (крім випадків персонально-якісного обліку військовозобов`язаних СБУ, Служби зовнішньої розвідки);
		10) Служба зовнішньої розвідки - щодо відношення особи до виконання військового обов`язку (у разі перебування військовозобов`язаного на персонально-якісному обліку в Службі зовнішньої розвідки).
		З метою проведення перевірки відомостей про особу або достовірності поданих документів до проведення спеціальної перевірки можуть залучатися інші центральні органи виконавчої влади або спеціально уповноважені суб`єкти у сфері протидії корупції.
		Згідно з п. 10 Порядку № 171 не пізніше наступного дня після одержання письмової згоди претендента на посаду на проведення спеціальної перевірки державний орган надсилає до відповідних державних органів або до їх територіальних органів (за наявності) запит про перевірку відомостей щодо претендента на посаду за формою, затвердженою додатком 2 до Порядку № 171.
		Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 , яка виявилась в непризначенні ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, колегія суддів зазначає наступне.
		Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.
		Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи Постанова ВС у справі № 342/158/17 від 17.04.2019 року).
		Як зазначалось вище, 21.08.2019 року Розпорядженням виконуючого обов`язки голови обласної державної адміністрації від. № 98/к-2019 ОСОБА_3 звільнено з посади директора Департаменту.
		Приписами ст. 29 Закону України «Про державну службу» встановлено, що другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу.
		Пунктом 62 Порядку проведення конкурсу на зайняття посад державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №246, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачено, що другий за результатами конкурсу кандидат має право на призначення на посаду протягом одного року з дня проведення відповідного конкурсу, якщо така посада стане вакантною, а також у разі, коли переможець конкурсу відмовився від зайняття посади, складення Присяги державного службовця, коли буде виявлено обмеження щодо призначення на посаду, визначені статтею 32 Закону України «Про державну службу», або йому буде відмовлено у призначенні на посаду за результатами спеціальної перевірки. Спеціальний структурний підрозділ НАДС або служба управління персоналом державного органу, в якому проводився конкурс, повідомляє другому за результатами конкурсу кандидату про те, що відповідна посада стала вакантною, протягом п`яти календарних днів з дня відкриття відповідної вакансії. Зазначене повідомлення може здійснюватись одним із доступних способів, обраним кандидатом у заяві, зазначеній у підпункті 2 пункту 19 цього Порядку, а також надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
		23.08.2019 року Управлінням персоналу ООДА направлено повідомлення ОСОБА_1 про відкриття вакансії на посаду директора Департаменту.
		04.09.2019 року позивач подав заяву про призначення на посаду, як такого, що пройшов конкурсний відбір та визнаний другим за результатами конкурсу.
		Приписами ст. 31 Закону № 889 - VІІІ встановлено, що рішення про призначення на посаду державної служби приймається суб`єктом призначення не пізніше п`яти календарних днів з дня надходження результатів спеціальної перевірки у випадку та порядку, передбачених законодавством у сфері запобігання корупції.
		Суб`єктом визначеним Законом у спірних правовідносинах, проведені заходи спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» та перевірки відповідно до Закону України «Про очищення влади».
		Також, спеціальні вимоги щодо призначення на посади керівників структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій встановлено Законом України «Про місцеві державні адміністрації».
		Відповідно до частини другої статті 11 зазначеного Закону керівники структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду та звільняються з посади головами відповідних державних адміністрацій за погодженням з органами виконавчої влади вищого рівня в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.
		Міністерство охорони здоров`я України є органом вищого рівня (у сфері охорони здоров`я), який обов`язково надає погодження щодо призначення на посаду директора Департаменту.
		30.10.2019 року Міністерство охорони здоров`я України повідомило про погодження призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я ООДА за умови дотримання вимог законодавства.
		З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що підставою для прийняття рішення про призначення на посаду державної служби є зокрема, отримання результатів спеціальної перевірки.
		Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду по справі № 824/76/16-а від 16.05.2018 року.
		При цьому, встановлений приписами ст. 29 Закону №889 - VІІІ строк призначення на посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу сплинув 12.09.2019 року. З огляду, на те, що результати конкурсу оприлюднено 11.09.2018 року.
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що 04.09.2019 року позивач звернувся із заявою про призначення на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації и саме з цього моменту розпочалась процедура реалізації права позивача на призначення на посаду, оскільки норми ст. 29 Закону № 889 чітко регламентують, що другий за результатами конкурсу кандидат на зайняття вакантної посади державної служби має право на призначення на таку посаду протягом одного року з дня проведення конкурсу, а не з дня звернення із заявою про призначення на посаду, як на це вказує апелянт. 
		Отже, відповідачами фактично виконано визначені процедурою дії, а отже, підстави для визнання протиправною бездіяльності відсутні.
		Питання дотримання процедури при прийняті рішення суб`єктом владних повноважень знаходить свої відображення у судових рішеннях Верховного суду.
		Крім того, розпорядженням голови ООДА від 09.12.2019 р. №1462/А-2019 прийнято рішення про припинення роботи Департаменту охорони здоров`я Одеської ОДА та утворення Департаменту охорони здоров`я та розвитку спорту Одеської ОДА як самостійного структурного підрозділу облдержадміністрації із статусом юридичної особи публічного права. 
		Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що Департамент охорони здоров`я Одеської ОДА не перебуває в процесі припинення, а отже розпорядження голови ООДА від 09.12.2019 р. №1462/А-2019 є фактично нереалізованим, оскільки вказане розпорядження є чинним та не скасовано.
		Принципи правової процедури вже стали універсальними через рішення Європейського суду з прав людини і поширюються як на процесуальне судочинство, так і на правові процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень під час прийняття відповідних актів стосовно прав, свобод та законних інтересів людини.
		Втім, вказана доктрина правової процедури по суті була використана в практиці Конституційного Суду України. У рішеннях від 28 лютого 2018 року про визнання неконституційним закону про мову та від 26 квітня 2018 року про визнання неконституційним закону про референдум Конституційний Суд України, вказавши на прямий зв`язок дотримання «належної процедури» та гарантій прав і законних інтересів людини і громадянина, фактично надав процедурним принципам владного обов`язкового значення. Тобто, якщо було порушено належну правову процедуру в парламенті чи в іншому органі публічної влади немає сенсу перевіряти змістову частину відповідного акта, оскільки він є нікчемним.
		Саме поняття «право» (англ. law) охоплює не лише конституції, міжнародне право, статутне право та підзаконні акти, а й також де доречно суддєстворене право (judge-made law), як-то норми загального права (всі вони зобов`язальної природи). Як зазначено в пункті 46 коментаря до документа Європейської комісії «За демократію через право» (Венеційська комісія) «Мірило правовладдя» (ухвалений Венеційською комісією на 106 пленарному засіданні 11-12 березня 2016 року), будь-який припис права має бути приступним і передбачуваними. (2017 року)
		Викладене дозволяє вжити поняття «правова процедура», що цілком охоплюється розумінням rule of law принципом верховенства права (або мірилом правовладдя). Про це йдеться в зазначеному коментарі до документа Венеційської комісії «Мірило правовладдя».
		Засаднича вимога правовладдя полягає в тому, що повноваження органів публічної влади має бути визначено приписами права. Позаяк законність висунуто щодо дій посадовців публічної влади, вона так само вимагає, щоб посадовці мали дозвіл на вчинення дії і надалі діяли в межах наданих їм повноважень і, як наслідок дотримувалися процесових і матеріальних приписів права (пункт 45 згаданого коментаря).
		Таким чином, дотримання процесових, у тому числі, процедурних норм, є юридичною вимогою, згідно з якою держава, яка керується принципом верховенства права (мірило правовладдя), повинна поважати і враховувати права особи, а також визначати процедурні межі здійснення повноважень органами публічної влади.
		Як зазначено в Рішенні Конституційного Суду України від 13 червня 2019 року №5-р/2019, Конституція України містить низку фундаментальних положень щодо здійснення державної влади, передбачених статтями 3, 5, 6, 8, 19 Основного Закону. Названі конституційні приписи перебувають у взаємозв`язку, відображають фундаментальне положення конституціоналізму щодо необхідності обмеження державної влади з метою забезпечення прав і свобод людини та зобов`язують наділених державною владою суб`єктів діяти виключно відповідно до усталених Конституцією України цілей їх утворення.
		У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16495/17, потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Зокрема, Верховний Суд зазначив, що не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, щоб особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій.
		Отже, повноваження на здійснення дискреції для органу, по суті, дуже часто перетворюється на свавілля, потребує унормованого визначення правової процедури ним самим.
		У постанові Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі №826/13000/18 зазначено, що правова процедура (fair procedure справедлива процедура) є складовою принципу законності та принципу верховенства права і передбачає правові вимоги до належного прийняття актів органами публічної влади. Правова процедура встановлює чітку послідовність дій проведення такої перевірки із зазначенням способів та методів її здійснення, підстав, порядку, форми та строків такої діяльності.
		Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органом публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження таких дій особою, чиї інтереси вона зачіпає, до суду.
		Верховний Суд у цій постанові також вказав, що встановлена правова процедура як складова принципу законності та принципу верховенства права є важливою гарантією недопущення зловживання з боку органів публічної влади під час прийняття рішень.
		З огляду на зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність порушення відповідачами «правової процедури», зокрема, щодо не призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.
		Відповідно до ст. 4 КАС України, похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
		Отже, вимоги про зобов`язання Одеської обласної державної адміністрації та Голови Одеської обласної державної адміністрації ОСОБА_2 видати відповідний розпорядчий акт про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації як такого, що пройшов конкурсний відбір на цю посаду, та застосувати наслідки такого призначення до умов проходження державної служби; зобов`язання ООДА та Голови ООДА ОСОБА_2 укласти з ОСОБА_1 трудовий договір на посаду директора Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації з 25 жовтня 2019 року; стягнення заподіяної бездіяльністю моральної шкоди; стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з урахуванням правової оцінки, наданої судом, задоволенню не підлягає, оскільки є похідними від першої вимоги, в задоволенні якої відмовлено.
		Згідно із ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
		З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		Під час слухання справи у суді апеляційної інстанції надійшла заява представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, у якій остання просила суд стягнути з Одеської обласної державної адміністрації витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 400 грн. на користь позивача, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. 
		Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Статтею 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Як встановлено судом, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Одеської обласної державної адміністрації, Голови Одеської обласної державної адміністрації Куцого Максима Васильовича про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання видати відповідний розпорядчий документ про призначення на посаду, зобов`язання укласти трудовий договір, відшкодування моральної шкоди, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено. Під час слухання справи у суді апеляційної інстанції суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
		Тобто, позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, а відтак, відсутні підстави для задоволення заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу. 
		Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , - залишити без задоволення.
		Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2020 року по справі № 420/194/20, - залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. 
		Повний текст Постанови складено  08 липня 2020 року.
		 
		 
		 
		 
		Суддя-доповідач  Семенюк Г.В.Судді    Домусчі С.Д.   Шляхтицький О.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...