Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/52956/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 08.07.2020. Зареєстровано: 09.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.

Номер судового провадження: 1-кп-160/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016100120000804

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		      
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/52956/16-к 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		03.07.2020 рокуПечерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді      ОСОБА_1 ,
		при секретарі         ОСОБА_2 ,
		за участю прокурора     ОСОБА_3 
		захисника- адвоката ОСОБА_4 ,
		обвинуваченої     ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 ,  уродженки м. Києва, українки, громадянки України, тимчасово непрацюючої, розлученої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої 
		- вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.05.2016 року за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.185 КК УкраїниУкраїни,-
		ВСТАНОВИВ:
		24серпня 2016року,приблизно о22.20, ОСОБА_5 ,діючи спільноз ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ,маючи спільнийумисел наповторне таємневикрадення чужогомайна,за попередньоюзмовою групоюосіб,ввійшла довагону електропотяга,що знаходивсяна станціїметро Поштоваплоща КП«Київський метрополітен»у м.Києві.Діючи згіднорозподілених міжсобою ролей, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 стали зправої сторонипозаду ОСОБА_8 ,а ОСОБА_7 став злівої сторони,трохи позаду ОСОБА_8 .Потім ОСОБА_7 подивився на ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та подавїм умовнийсигнал,а самекивнув головою.Після цього, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ,почали створюватиштовханину зправої сторонипозаду ОСОБА_8 ,відволікаючи тимсамим їїувагу.Коли ОСОБА_8 повернула голову в бік ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , ОСОБА_7 витягнув гаманець з наплічної сумки потерпілої та поклав його до кишені свого піджака. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спостерігали за діями ОСОБА_7 , а саме за тим, як він таємно викрав гаманець з сумки ОСОБА_8 та поклав його до кишені свого піджака. Після чого, ОСОБА_7 подав умовний сигнал ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кивнувши головою, та вони втрьох наблизились до виходу з вагону. Приблизно о 22 год. 30 хв. потяг зупинився на станції метро Майдан Незалежності КП «Київський метрополітен» у м. Києві. ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 вийшли з вагону потягу та зайшли в наступні двері у вагоні, де, ставши осторонь від людей, розділили між собою майно викрадене у потерпілої ОСОБА_8 .
		В подальшому ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 було затримано працівниками поліції і викрадене майно було вилучено.
		Своїми діями, які виразились у повторному таємному викраденні чужого майна за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 заподіяли матеріальний збиток ОСОБА_8 на суму викраденого майна, а саме:
		- грошові кошти в сумі 186 гривень;
		- грошові кошти в сумі 100 доларів США, що еквівалентно 2530 гривням, згідно курсу НБУ на 24.08.2016;
		- банківську картку ПАТ Приватбанк, на баласні якої знаходились грошові кошти в сумі 150 гривень;
		Всього ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 викрали майна на загальну суму 2866 гривень.
		Ухвалою суду від 26 червня 2020 року матеріализа обвинувальним актом у кримінальному провадженні №12016100120000804від25серпня 2016 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Києва, громадянинаУкраїни, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уродженця м. Києва, громадянинаУкраїни, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , обвинувачених у вчиненнікримінальногоправопорушення, передбаченого ч.2ст.185КК України було виділено в окреме провадження. Обвинувачених ОСОБА_7 та ОСОБА_6 оголошено в розшук.
		В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала вищенаведені обставини і пояснила, що 24 серпня 2016 року, приблизно о 22.20 спільно з ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ввійшла до вагону електропотяга, що знаходився на станції метро Поштова площа КП «Київський метрополітен» у м. Києві та викрали гаманець з наплічної сумки ОСОБА_8 . Після чого вони втрьох вийшли на станції метро Майдан Незалежності КП «Київський метрополітен» у м. Києві та зайшли в наступні двері у вагоні, де, ставши осторонь від людей, розділили між собою майно викрадене у потерпілої ОСОБА_8 .
		Покази обвинуваченої ОСОБА_5 під час досудового слідства і в судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції, оскільки вони достатньо вагомі (переконливі), чіткі (точні), узгоджені між собою (без суперечностей), а тому достовірні і відповідають критеріям якості доказів, встановленим п.150 рішення ЄСПЛ в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» та п.57 рішення ЄСПЛ в справі «Яременко проти України».
		За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів у добровільності їх позицій, керуючись вимогами ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченої, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченої, в яких викладені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження. Учасникам судового провадження було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. 
		Враховуючи наведене, суд оцінивши докази - з точки зору достовірності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінальних правопорушень (злочину), приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_5 за ч. 2 ст.185 КК Українияк таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб. 
		Відповідно дост. 66 КК Україниобставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої, є її щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю злочину.
		Згідност. 67 КК Україниобставин, що обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.
		При обранні міри покарання обвинуваченій суд враховує наступні обставини справи:
		-ступінь тяжкості вчиненого злочину, передбаченого ч. 2 ст.185 КК України, який віднесений кримінальним законом до категорії злочинів середнього ступеня тяжкості, при цьому, суд звертає увагу на наслідки, які не є тяжкими та мотиви вчинення злочину, що значно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину;
		-особу обвинуваченої, яка має постійне місце проживання, тимчасово не працює, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, раніше судима 19.05.2016 року Солом`янським районним судом міста Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці.
		За таких обставин, відповідно до вимогст. 65 КК Українищодо законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, п. 2Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», згідно з яким суди повинні призначати покарання менш суворе - особам, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, тощо, з метою перевиховання та виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченій ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на певний строк із застосуванням ч. 1,4ст. 71 КК України.
		Згідно копії вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 19.05.2016 р., ОСОБА_5 була засуджена за ч. 2 ст. 185, 71 КК України до 5 років 2 місяців позбавлення волі.
		Згідно Ухвали Апеляційного суду міста Києва від 19 вересня 2016 року вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 19.05.2016 залишено без змін.
		Строк відбуття покарання визначено рахувати з 17.01.2017, з моменту взяття під варту.
		08.02.2017 ОСОБА_9 вибула до ДУ «Чернігівська ВК № 44». 
		Також, як слідує з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Печерського районного суду м. Києва обвинувачену ОСОБА_5 , яка утримувалась в ДУ «Чернігівська ВК № 44» було переведено до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для участі у судовому розгляді кримінального провадження по обвинуваченню за ч.2 ст.185 КК України.
		Тобто, засуджена ОСОБА_5 з 23.11.2017 (згідно довідки наданої стороною захисту в судовому засіданні) по день проголошення вироку утримується в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
		Частиною 5ст. 72 КК Українив редакції Закону від 26.11.2015 року, який діяв до 21.06.2017 року (Закон України №2046-VII від 18.05.2017 року), передбачено, що зарахування судом строку попереднього ув`язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув`язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
		Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
		Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переживаючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.
		Так, ОСОБА_5 вчинила злочини 24 серпня 2016 року.
		Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
		Часом вчинення злочину згідно із ч. 3 ст. 4 КК України визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.
		На той час діяв Закон в редакції № 838-VIII.
		У тих випадках, якщо після вчинення особою діяння, передбаченого КК України, закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів, зворотну дію в часі має той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи (ч. 4 ст. 5 КК України).
		Згідно із ч. 4 ст. 5 КК України коли закон про кримінальну відповідальність змінювався кілька разів і наступні його редакції в силу погіршення кримінально-правового становища особи зворотної дії не мають, до правовідносин застосовується той закон, що скасовує злочинність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
		У такому випадку йдеться про застосування так званого проміжного закону - закону, що набув чинності після вчинення злочину, але втратив чинність до моменту прийняття рішення у справі.
		Ці норми кореспондують з нормою ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
		Таким чином, положення ч. 5 ст. 72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч. 1 ст. 72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч. 2 ст. 4 КК України.
		Якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII).
		У строк попереднього ув`язнення включається строк, зокрема:
		а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду;
		в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження;
		ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.
		Відповідно до ст. 1 Закону України від 30 червня 1993 року № 3352-XII «Про попереднє ув`язнення» таке ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених КПК України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Проте у ст. 72 КК України йдеться не про застосування попереднього ув`язнення як кримінального процесуального заходу, а про зарахування його строку у строк покарання. Таким чином, у зазначеній нормі КК України йдеться про визначення кінцевої тривалості покарання, яке особа повинна відбувати
		Положення про правила складання покарань та зарахування попереднього ув`язнення, закріплені у ст. 72 КК України, є нормами матеріального кримінального права.
		Підстави, порядок та мета, а також законність попереднього ув`язнення є предметом дослідження на більш ранніх етапах кримінального провадження до моменту призначення покарання та зарахування в його строк строку попереднього ув`язнення.
		Вищенаведені та інші процесуальні аспекти випливають з правової природи самого попереднього ув`язнення, а не з порядку зарахування його строку у строк покарання на етапі призначення покарання.
		Вони жодним чином не впливають на визначений у КК України алгоритм зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання (день за день або ж день за два дні).
		Таким чином,у постанові від29серпня 2018року усправі №663/537/17,провадження №13-31кс18Велика ПалатаВерховного Суду констатує, що:
		-«попереднє ув`язнення» та «зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання» - не тотожні поняття.
		Зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання є кримінально-правовим наслідком діяння в розумінні ч. 2 ст. 4 КК України, який впливає на становище особи за ст. 5 КК України (поліпшує або погіршує його).
		Закон № 838-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином поліпшує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки передбачає коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Закон № 2046-VIII є законом про кримінальну відповідальність, який іншим чином погіршує становище особи у розумінні ст. 5 КК України, оскільки вводить (повертає) коефіцієнт зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Вирішуючи питання про те, якою редакцією ч. 5 ст. 72 КК України належить керуватися у конкретному випадку, варто враховувати час вчинення особою діяння, як це визначено у ч. 2 і 3 ст. 4 КК України, тобто застосовувати правила дії у часі закону України про кримінальну відповідальність, а не правила дії у часі кримінального процесуального закону.
		Виходячи з наведеного, з урахуванням вищезазначених вимог закону, а також того, що засуджена ОСОБА_5 з 23.11.2017 перебуває під попереднім ув`язненням в установі попереднього ув`язнення ДУ «Київський слідчий ізолятор» для участі у судовому розгляді кримінального провадження за ч.2 ст.185 КК України, тобто з моменту етапування в ДУ «Київський слідчий ізолятор», а саме 23.11.2017 по даний час, в силу п. Ґ ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції зі змінами 2016 року) суд, керуючисьст. 5 КК України, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченої ОСОБА_5 положення ч.5ст.72 КК Україниі зарахувати її строк попереднього ув`язнення в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
		Враховуючи, що ОСОБА_5 даний злочин скоїла після ухвалення вироку Солом`янського районного суду міста Києва від 19.05.2016 року, то покарання ОСОБА_5 необхідно призначити за правилами за ч.1ст. 71 КК Україниза сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання не відбутого покарання за попереднім вироком.
		Судові витрати по справі відсутні.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази вирішити за результатами розгляду кримінального провадження №757/27286/20-к за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Строк відбуванняпокарання ОСОБА_5 обраховувати змоменту взяттяпід вартуза вирокомСолом`янськогорайонного судуміста Києвавід 19.05.2016року  тобто з 17.01.2017 року.
		Підстав для обрання запобіжногозаходу ОСОБА_5 до вступу вироку в законну силу суд не вбачає.
		Враховуючи викладене, керуючись ст. ст.373,374 КПК України, суд, -
		ЗАСУДИВ:
		ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч. 2 ст.185КК України тапризначити покаранняувиді позбавленняволі строкомна 2(два)роки.
		На підставі ст. 71 КК Українидо призначеного покарання частковоприєднатине відбуте покарання за вироком Солом`янського районного суду міста Києва від 19.05.2016 рокуі за сукупністю вироків остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років 2 (два) місяці.
		Строк відбуванняпокарання ОСОБА_5 обраховуватиз моментувзяття підварту завироком Солом`янськогорайонного судуміста Києвавід 19.05.2016року  тобто з 17.01.2017 року.
		Відповідно до ст. 72 КК Українизарахувати ОСОБА_5 в строкпокарання,призначеного ОСОБА_5 строк попередньогоув`язненняза ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.10.2017 року, якою обвинувачену ОСОБА_5 , що утримувалась в ДУ «Чернігівська ВК № 44» було переведено до ДУ «Київський слідчий ізолятор» для участі у судовому розгляді кримінального провадження по обвинуваченню за ч.2 ст.185 КК України.
		Відповідно до положень ст.72 КК Українистрок попереднього ув`язнення, відбутий засудженою, вже перевищує фактично призначене їй основне покарання, тому ОСОБА_5 звільнити від відбування даного покарання, звільнивши її з під варти в залі суду негайно.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно вручити прокурору, адвокату та обвинуваченій.
		 
		 Суддя: ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...