Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/1071/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на доходи фізичних осіб.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2020. Зареєстровано: 10.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 07.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/41748/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		07 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа №806/1071/17
		касаційне провадження №К/9901/41748/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Шипуліної Т. М.,
		суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка   В. В.,
		розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 (головуючий суддя - Іваненко Т.В., судді: Кузьменко Л.В., Франовська   К.С) у справі №806/1071/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна"   до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області     про скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		УСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна" у квітні 2017 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.12.2016 №0008611302, №0008601302 та №0008621302.
		Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 24.05.2017 позовні вимоги залишив без задоволення.
		Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 11.07.2017 постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 скасував та прийняв нову постанову про задоволення позовних вимог.
		Новоград-Волинська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Житомирській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просила скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.05.2017.
		Доводи касаційної скарги відповідача зводяться до того, що позивач, як податковий агент, був зобов`язаний нарахувати та утримати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманих фізичними особами-нерезидентами послуг проживання в готелях, харчування та придбання авіаквитків, оскільки у розумінні норм Податкового кодексу України такі послуги вважаються додатковим благом. 
		Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір, встановили наступні обставини.
		Новоград-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області у період з 15.08.2016 по 26.09.2016 проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.
		За результатами перевірки податковим органом складено акт від 03.10.2016 №40/06-30-14-01/33063943.
		У зв`язку з непогодженням із висновками, які викладені в акті перевірки від 03.10.2016, позивачем було подано заперечення від 07.10.2016 №1411.
		Позивачем 19.10.2016 отримано лист від 17.10.2016 №1018/6/06-30-14-05-13 про розгляд заперечень.
		Новоград-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області у період з 01.11.2016 по 21.11.2016 проведена позапланова документальна виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об`єднання Техна" з питань, що стали предметом заперечення від 07.10.2016 №1411 до акту документальної перевірки від 03.10.2016 №40/06-30-14-01/33063942 в частині повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2014 по 30.06.2016.
		За результатами перевірки податковим органом складено акт від 28.11.2016 №907/03-208/20/13-02/45/33063942.
		За висновками акту перевірки від 28.11.2016 встановлено порушення:
		- підпункту  «г», «б», «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпункту 170.10.1 пункту 170.10 статті 170, статті 171,  підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом податок на доходи фізичних осіб під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 01.01.2014 по 30.06.2016 в сумі 51629,06грн.;
		- підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, абзацу 4 підпункту 3.11 пункту 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого     Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року N 4, а саме не вірне відображення у рядку «Військовий збір» розділу II податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку форми №1ДФ за II квартал 2015 року, IV квартал 2015 та I - II квартали 2016 року загальної суми нарахованого доходу, загальної суми виплаченого доходу, загальної суми нарахованого військового збору та загальної суми перерахованого до бюджету військового збору;
		- підпункту «г», «б», «е» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164, статті 171, підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, підпункту 1.4 та підпункту 1.6 пункту 16-1  підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого не сплачено (не перераховано) податковим агентом військовий збір під час виплати доходу на користь фізичних осіб за період з 03.08.2014 по 30.06.2016 в сумі 2430,42грн.
		На підставі акту перевірки 13.12.2016 Новоград-Волинською об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Житомирській області прийнято наступні податкові повідомлення-рішення.
		- №0008611302, яким збільшено суму податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 51629,06грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 38232,97грн.;
		- №0008601302, яким збільшено суму податкового зобов`язання з військового збору на 2430,42грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1728,09грн.;
		- №0008621302, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції з військового збору в сумі 510грн.
		Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивачем направлено скаргу на адресу Головного управління ДФС у Житомирській області, яка відповідно до рішення від 16.01.2017 №56/6/06-30-10-01-05 залишена без задоволення.
		Пізніше позивач звернувся із скаргою до Державної фіскальної служби України.
		Рішенням Державної фіскальної служби України від 28.03.2017 №6234/6/99-99-11-02-01-15 скарга позивача залишена без задоволення.
		Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом. 
		Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що послуги з проживання в готелях, харчування та придбання авіаквитків є додатковим благом фізичних осіб-нерезидентів (представників підприємств - іноземних партнерів), оскільки такі особи не перебували у трудових відносинах з позивачем і з ними не укладалися цивільно-правові договори (угоди). Позивач був зобов`язаний утримати та перерахувати до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з отриманих фізичними особами-нерезидентами доходів у вигляді додаткових благ, оскільки вважається податковим агентом зазначених осіб.
		Суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову суду першої інстанції, виходив з того, що витрати позивача   на оплату вартості проживання запрошених осіб-представників контрагентів, квитків, харчування тощо, понесені підприємством в представницьких цілях, з метою розширення ринку збуту власної продукції і залучення нових постачальників сировини, комплектуючих, тобто витрати здійснені в межах господарської діяльності та з рекламною спрямованістю.
		Зазначене підтверджується матеріалами справи та не оспорюється   відповідачем.
		Судом встановлено, що наведені представницькі витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а саме: 
		- запрошеннями представникам підприємств - іноземних партнерів на підприємство для проведення переговорів та презентації продукції;
		- наказами про організацію проведення переговорів та презентації продукції для представників підприємств - іноземних партнерів;
		- програмами проведення таких прийомів;
		- кошторисами витрат на проведення переговорів та презентації продукції для представників підприємств - іноземних партнерів;
		- звітами про виконання заходів на проведення переговорів та презентації продукції для представників підприємств - іноземних партнерів;
		-    протоколами з організації та проведення таких зустрічей;
		- звітами про використання коштів, виданих під звіт уповноваженим працівникам позивача;
		- фіскальними чеками про оплату відповідних послуг.
		Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що фізичні особи по яких відповідачем проведено нарахування податку на доходи фізичних осіб та військового збору є запрошеними партнерами підприємства, взаємовідносини з якими побудовано          виключно на договірних засадах. Такі особи є представниками підприємств покупців та постачальників позивача та відвідували підприємство виконуючи свої трудові обов`язки шляхом представлення інтересів своїх підприємств-роботодавців.
		Зазначені особи не здійснювали   іншої   діяльності, яка передбачає отримання будь-якого доходу,   в тому числі визначеного нормами   Податкового кодексу України.
		Судом зазначено, що оплата представницьких послуг здійснена позивачем у безготівковій формі, а також те, що проживання запрошених осіб   в готелі "Вісак" м.Київ, готелі "Баккара" м.Київ, готелі "Братіслава" м.Київ, готелі "Афіни" м.Нікополь на загальну суму 109110,96грн., отримання ними послуг з харчування та сервісного обслуговування на загальну суму 8620,86грн., з оплати авіаквитків (послуг з бронювання авіаквитків) на загальну суму 205732грн., здійснювалась позивачем шляхом сплати коштів на рахунки суб`єктів господарювання, які такі послуги надавали.
		Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що у спірних правовідносинах позивач не є податковим агентом, оскільки не здійснював нарахування та не виплачував доходів у вигляді вартості проживання, харчування та квитків безпосередньо фізичним особам-нерезидентам, які перелічені відповідачем в акті перевірки.
		З`ясувавши вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що податковим органом безпідставно віднесено оплачені позивачем послуги готелів, вартості квитків, харчування до таких, що надані фізичним особам-нерезидентам як додаткове благо.
		Переглядаючи оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Підпунктом 14.1.54 пункту 14.1 статті     14 Податкового кодексу України визначено, що дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.
		За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.47   пункту 14.1   статті 14 Податкового кодексу України     додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами     розділу IV цього Кодексу);
		Відповідно до підпункту 164.2.17   пункту   164.2   статті   164 Податкового кодексу України     до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених     статтею 165 цього Кодексу) зокрема у вигляді:
		б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.
		г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов`язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;
		е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни.
		Якщо додаткові блага надаються у негрошовій формі, сума податку об`єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.
		За приписами підпункту 170.10.1 пункту 170.10   статті 170 Податкового кодексу України доходи з джерелом їх походження в Україні, що нараховуються (виплачуються, надаються) на користь нерезидентів, оподатковуються за правилами та ставками, визначеними для резидентів (з урахуванням особливостей, визначених деякими нормами цього розділу для нерезидентів).
		У разі якщо доходи з джерелом їх походження в Україні виплачуються нерезиденту резидентом - юридичною або самозайнятою фізичною особою, такий резидент вважається податковим агентом нерезидента щодо таких доходів (підпункт 170.10.3     пункту 170.10     статті 170 Податкового кодексу України).
		У відповідності до абзацу "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.
		Відповідно до   підпункту "а" пункту 176.2 статті   176 Податкового кодексу України     особи, які відповідно до цього Кодексу   мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
		За таких обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відповідачем безпідставно віднесено послуги з проживання в готелі, харчування та придбання квитків до додаткових благ фізичних осіб-нерезидентів, оскільки, такі витрати пов`язані із господарською діяльністю позивача.
		Зазначені послуги зумовлені інтересами підприємства, що оплатило такі послуги, а не метою задоволення особистих потреб запрошених представників контрагентів, а відтак такі послуги не могли надаватися як додаткові блага.
		З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області без задоволення, а судового рішення суду апеляційної інстанції - без змін. 
		 
		Керуючись частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15.01.2020 № 460-IX, статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну Новоград-Волинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області залишити без задоволення.
		 
		Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 11.07.2017 у справі №806/1071/17 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                                                         Т.М. Шипуліна
		 
		                                                                                                               Л.І. Бившева
		                                                                                                    
		                                                                                                                                     В.В. Хохуляк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...