Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/7537/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2020. Зареєстровано: 10.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/27462/19

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		 
		08 липня 2020 року 
		Київ
		справа №640/7537/19
		адміністративне провадження №К/9901/27462/19
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:           Кравчука В.М., Шарапи В.М., 
		 
		розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Національного банку України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 (головуючий суддя: Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 (головуючий суддя: Костюк Л.О., судді:     Бєлова Л.В., Пилипенко О.Є.) у справі №640/7537/19 за розглядом заяви Акціонерного товариства «АЛЬПАРІ БАНК» про забезпечення позову до подання позовної заяви Акціонерного товариства «АЛЬПАРІ БАНК» до Національного банку України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби України Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення НБУ № 161/БТ від 22.04.2019 ,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		02.05.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» із заявою про забезпечення позову, в якій зазначило про те, що товариство має намір звернутись у строк, передбачений Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України) до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національного банку України, Міністерства юстиції України в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування рішення   НБУ «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» № 161/БТ від 22.04.2019.
		У поданій заяві АТ «АЛЬПАРІ БАНК» просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
		- зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» № 161/БТ від 22.04.2019;
		- заборони Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, іншим органам державної виконавчої служби вчиняти дії з примусового виконання рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» № 161/БТ від 22.04.2019.
		Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019, яка залишена без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019, заяву Акціонерного товариства «АЛЬПАРІ БАНК» задоволено:
		до вирішення спору по суті вжито заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України «Про накладення штрафу на Акціонерне товариство «АЛЬПАРІ БАНК» №161/БТ від 22.04.2019;
		до вирішення спору по суті вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, іншим органам державної виконавчої служби вчиняти дії з примусового виконання рішення Національного банку України "Про накладення штрафу на Акціонерне товариство "АЛЬПАРІ БАНК" №161/БТ від 22.04.2019.
		Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що АТ «АЛЬПАРІ БАНК» було обґрунтовано та доведено перед судом наявність очевидної небезпеки істотного ускладнення для відновлення прав заявника у разі задоволення позовних вимог та невжиття заходів забезпечення, оскільки у такому випадку АТ «АЛЬПАРІ БАНК» буде змушене застосовувати додаткові процесуальні інструменти для захисту власних прав, а обраний заявником спосіб захисту не у повній мірі відновлюватиме порушені АТ «АЛЬПАРІ БАНК» права та інтереси, що має бути досліджено, оцінено та встановлено судом під час розгляду цього спору по суті. 
		Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що зупинення рішення Національного банку України як вид забезпечення позову підпадає під ознаки зупинення дії індивідуального акта (пункт 1 частини 1 статті 151 КАС України), проте судом першої інстанції було застосовано такий вид забезпечення позову як зупинення стягнення на підставі виконавчого документа (пункт 5 частини 1статті 151 КАС України).
		Також суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції застосовано співмірний із позовними вимогами вид забезпечення позову, який був спрямований на зупинення вчинення виконавчих дій (пункт 2 частини 1 статті 34 Закону України «Про виконавче провадження») та ніяким чином не впливав на дію рішення Національного банку України.
		За позицією судів попередніх інстанцій, забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу не порушуватиме прав та інтересів Національного банку України, а також будь-яких третіх осіб, а натомість становитиме необхідний, співмірний та достатній рівень балансу інтересів сторін до вирішення справи по суті, та набрання судовим рішенням законної сили внаслідок всебічного розгляду всіх обставин справи, що мають істотне значення для вирішення цього спору.
		Не погоджуючись із такими рішеннями судів попередніх інстанцій, Національний банк України звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви про забезпечення позову АТ «АЛЬПАРІ БАНК» відмовити.
		Касаційна скарга мотивована порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку скаржника, невірно застосовані вимоги пункту 4 частини третьої статті 151 КАС України та частини другої статті 74 Закону України «Про Національний банк України».
		Скаржник стверджує, що застосовуючи заходи забезпечення позову у вигляді зупинення стягнення на підставі рішення Національного банку України №161/БТ від 22.04.2019, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, фактично зупинив дію зазначеного рішення. Також звертає увагу на безпідставність твердження позивача щодо неможливості захисту прав та законних інтересів позивача у разі стягнення Національним банком України коштів, оскільки законодавство містить механізм повернення коштів у такому випадку.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.10.2019 відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.
		У відзиві на касаційну скаргу, який надійшов на адресу Верховного Суду 28.10.2019 , заявник зазначає, що скаржником ототожнюється зупинення рішення та зупинення стягнення на підставі рішення, як виконавчого документу. Стверджує, що судами попередніх інстанцій не було зупинено рішення Національного банку України, а виключно зупинено стягнення в рамках виконавчого провадження. Враховуючи зазначене, просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.
		В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України, у зв`язку зі звільненням ОСОБА_1 з посади судді, за результатом автоматизованого розподілу справи визначено наступний склад суду: головуючий суддя - Чиркін С.М., судді: Шарапа В.М., Кравчук В.М.
		Ухвалою Верховного Суду від 07.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.
		При розгляді касаційної скарги Верховний Суд враховує вимоги статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Водночас суд застосовує процесуальний закон, який діяв на момент подання касаційної скарги, оскільки розгляд касаційного провадження не був завершений до набрання чинності змін до КАС України ( 08.02.2020).
		Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд зазначає таке.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.01.2019 Національним банком України складено Акт про результати безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу за №В/25-0015/5722/БТ за темою: дотримання АТ «АЛЬПАРІ БАНК» вимог законодавства, що регулює відносини у сфері запобігання і протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.
		За результатами безвиїзного нагляду з питань фінансового моніторингу Національним банком України було виявлено ознаки здійснення АТ «АЛЬПАРІ БАНК» ризикової діяльності у сфері фінансового моніторингу та порушення вимог частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
		22.04.2019 Національним банком України ухвалено рішення «Про накладення штрафу на АТ «АЛЬПАРІ БАНК» за №161/БТ (надалі за текстом - рішення №161/БТ), яке 24.04.2019 було направлено АТ «Альпарі Банк» із супровідним листом.
		Як вбачається зі змісту рішення №161/БТ, на АТ «Альпарі Банк» було накладено штраф у загальному розмірі 2 000 000,00 грн та зобов`язано АТ «АЛЬПАРІ БАНК» протягом п`яти робочих днів з дня його отримання останнім сплатити штраф у наведеному вище розмірі.
		Також у рішенні №161/БТ зазначено, що у разі не надходження від АТ «АЛЬПАРІ БАНК» на адресу Національного банку України у строк, визначений вище, документів, які підтверджують сплату штрафу, буде направлено Департаментом фінансового моніторингу Національного банку України до відповідного органу державної виконавчої служби України для примусового виконання.
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
		Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.
		Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
		Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.
		Згідно із частиною 2 статті 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
		Зміст вищенаведених норм свідчить, що передумовою для вжиття таких заходів з урахуванням положень частини 2 статті 151 КАС України є існування та встановлення судом обставин, визначених частиною 2 статті 150 КАС України.
		При розгляді заяв про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
		Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.
		Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
		Відповідно до частини першої статті 73 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі - Закон № 2121-III) у разі порушення банками або іншими особами, які можуть бути об`єктом перевірки Національного банку України відповідно до цього Закону, банківського, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, нормативно-правових актів Національного банку України, його вимог, встановлених відповідно до статті 66 цього Закону, або здійснення ризикової діяльності, яка загрожує інтересам вкладників чи інших кредиторів банку, застосування іноземними державами або міждержавними об`єднаннями або міжнародними організаціями санкцій до банків чи власників істотної участі у банках, що становлять загрозу інтересам вкладників чи інших кредиторів банку та/або стабільності банківської системи, Національний банк України адекватно вчиненому порушенню або рівню такої загрози має право застосувати заходи впливу, до яких належать зокрема накладення штрафів.
		Частина п`ята статті 74 Закону № 2121-III встановлює, що рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом та набирає законної сили з дня його прийняття. У разі невиконання такого рішення воно передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.
		Отже, рішення Національного банку України від 22.04.2019 за №161/БТ про накладення штрафу на АТ «АЛЬПАРІ БАНК», яке позивач оскаржує, є виконавчим документом та набрало законної сили з дня його прийняття, і, в разі його невиконання, передається Національним банком України до органів державної виконавчої служби для примусового виконання.
		У свою чергу відповідно до положень статті 27 Закону України від 02.06.2016    №1404-VIII «Про виконавче провадження» за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби справляється виконавчий збір; виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
		Враховуючи викладене вбачається, що АТ «АЛЬПАРІ БАНК має сплатити накладений на нього штраф добровільно або у порядку примусового стягнення органами державної виконавчої служби.
		За змістом статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;                  4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Водночас частина 3 статті 151 КАС України містить заборону вжиття заходів забезпечення позову, а саме шляхом зупинення актів, рішень, заборони або обов`язку вчиняти певні дії чітко визначених суб`єктів владних повноважень.
		Так, згідно з пунктом 4 частини третьої статті 151 КАС України, який є спеціальним відносно частини 1 статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення рішень Національного банку України, актів Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України заборони або обов`язку вчиняти певні дії.
		Отже, Верховний Суд зазначає, що до рішення Національного банку України не можуть бути застосовані види (шляхи) забезпечення позову, передбачені частиною першою статті 151 КАС України, зокрема і пункт 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
		Водночас Верховний Суд звертає увагу, що в розумінні 74 Закону №2121-III рішення Національного банку України про застосування заходу впливу у вигляді накладення штрафу є виконавчим документом, проте стягнення за таким виконавчим документом не здійснюється у безспірному порядку.
		З урахуванням зазначеного, враховуючи, що КАС України містить пряму вказівку щодо недопущення забезпечення позову шляхом зупинення рішення Національного банку України, а також зважаючи на те, що оскаржуване рішення не є документом, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, Суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у зазначений спосіб.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Вищевикладене свідчить про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому їх слід скасувати і у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Національного банку України задовольнити.
		Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.05.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.09.2019 у справі №640/7537/19     -скасувати, ухвалити нову постанову.
		У задоволенні заяви Акціонерного товариства «АЛЬПАРІ БАНК» про забезпечення позову відмовити повністю.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                            С.М. Чиркін 
		                                                                                          В.М. Кравчук
		                                                                                          В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...