Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 826/24371/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 09.07.2020. Зареєстровано: 10.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 10.07.2020.
Дата набрання законної сили: 09.07.2020
Номер судового провадження: К/9901/34269/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 липня 2020 року 
		м. Київ
		справа № 826/24371/15
		адміністративне провадження № К/9901/34269/18
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		 
		головуючого судді: Губської О.А.,  
		суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/24371/15
		за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення коштів, провадження в якій відкрито
		за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року (колегія суддів: головуючий суддя: Качур І.А., судді: Данилишин В.М., Келеберда В.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Желтобрюх І.Л., судді: Горяйнов А.М., Бєлової Л.В.),  
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Суть спору
		 
		1.          Позивач звернувся до суду з позовом до Міністра внутрішніх справ України Авакова Арсена Борисовича , Міністерства внутрішніх справ України, в якому  просив:
		визнати протиправним та скасувати наказ № 483 о/с від 01 квітня 2014 року в частині звільнення позивача з посади заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації та контролю за розслідуванням злочинів Міністерства внутрішніх справ України та зарахування в розпорядження за цією посадою;
		стягнути з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача суми недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 12586,34 грн.
		1.1.          Позов обґрунтовано тим, що позивач не надавав рапорт про звільнення з посади начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації контролю за розслідуванням злочинів із зарахуванням в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України за цією посадою строком на дві місяці, який став підставою для його прийняття, а лише був поданий рапорт про надання чергової відпустки із подальшим звільненням з органів внутрішніх справ. 
		ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
		2.1.          Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 грудня 2016 року позов задоволено, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, позов задоволено.
		2.2.          Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства внутрішніх справ України від 01 квітня 2014 року № 483 о/с «По особовому складу» в частині звільнення підполковника міліції ОСОБА_1 з посади заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації та контролю за розслідуванням злочинів, зарахувавши його в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України за цією посадою строком на два місяці.
		2.3.          Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 суму недоплаченого грошового забезпечення у розмірі 12586,34 грн.
		2.4.          Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що Міністерством внутрішніх справ України не виконано покладений на нього процесуальним Законом обов`язок щодо доведення обґрунтованості оскаржуваного наказу, оскільки в наданих суду запереченнях проти позовних вимог не спростовано доводів позивача в частині питання правомірності прийнятого наказу від 01 квітня 2014 року № 483 о/с «По особовому складу», яким позивача звільнено з посади заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації та контролю за розслідуванням злочинів Міністерства внутрішніх справ України та зарахування в розпорядження за цією посадою. Також відповідачами не спростовано доводи позивача, які він наводить в обгрунтування поданого позову.
		ІІІ. Касаційне оскарження
		3.          Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Міністерство внутрішніх справ України звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
		3.1.          В обґрунтування касаційної скарги вказує, що суди безпідставно не звернули увагу на те, що підставою для зарахування позивача у розпорядження Міністерства внутрішніх справ став його рапорт, про що зазначено в спірному наказі. Оскільки в період з 02 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року він перебував у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ, тому, відповідно до пункту 3.4.3 Інструкції №499, відсутні підстави для нарахування йому в указаний період премії. Окрім цього, ОСОБА_1 в цей час не виконував функціональні обов`язки за посадою, не здійснював вклад у загальний результат служби.
		3.2.          Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення його позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
		IV. Встановлені судами фактичні обставини справи
		4.          14 серпня 1999 року ОСОБА_1 прийнято на службу в органи внутрішніх справ України.
		5.          На підставі рапорту ОСОБА_1 від 29 березня 2014 року, наказом Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 01 квітня 2014 року № 483 о/с «По особовому складу», відповідно до підпункту «г» пункту 40 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнено підполковника міліції ОСОБА_1, заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації контролю за розслідуванням злочинів, зарахувавши його в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України за цією посадою строком на два місяці, з 02 квітня 2014 року, надавши йому частину чергової відпустки за 2013 рік на 27 діб (з урахуванням 1 святкового дня), з 02 до 28 квітня 2014 року, та чергову відпустку за 2014 рік на 40 діб (з урахуванням 2 діб, необхідних на дорогу, та 3 святкових днів), з 29 квітня до 07 червня 2014 року. 
		6.          За рахунок періоду тимчасової непрацездатності вказані відпустки продовжені ОСОБА_1 на строк до 17 серпня 2014 року включно.
		7.          В подальшому, Наказом Міністра внутрішніх справ України Авакова А.Б. від 18 серпня 2014 року № 1589 о/с «По особовому складу», згідно з пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено з органів внутрішніх справ з 18 серпня 2014 року на підставі його рапорту від 05 серпня 2014 року.
		8.          Повивач, стверджуючи, що він не подавав рапорту про звільнення з посади та зарахування в розпорядження Міністерства внутрішніх справ України, що його не було ознайомлено з наказом від 01 квітня 2014 року № 483 о/с «По особовому складу» та він не отримував його копії, звернувся з цим адміністративним позовом до суду. 
		V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
		9.          Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		10.          Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що  завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		11.          У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		12.          За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		13.          Спірні правовідносини на момент їх виникнення були врегульовані Законом України «Про міліцію», Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України № 499 від 31 грудня 2007 року та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
		14.          Згідно з положеннями частини першої статті 18 Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом      Міністрів України.
		15.          Пунктом 40 Положення встановлено, що призначення на посади рядового і начальницького складу провадиться відповідними начальниками згідно з номенклатурою посад, що визначається Міністром внутрішніх справ відповідно до його компетенції.
		При цьому враховується таке:
		а) при призначенні на посади і переміщенні по службі осіб рядового і начальницького складу має забезпечуватися використання їх за основною чи спорідненою спеціальністю або згідно з набутим досвідом, а при необхідності використання на посадах за новою для них спеціальністю призначенню має передувати відповідна перепідготовка;
		б) безперервний строк тимчасового виконання обов`язків за вакантною посадою не повинен перевищувати двох місяців, а за невакантною - чотирьох місяців;
		в) при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу можуть зараховуватися в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
		У виняткових випадках, пов`язаних з особливими обставинами, перебування в розпорядженні органу внутрішніх справ понад 15 діб, але не більше двох місяців, допускається з дозволу Міністра внутрішніх справ. До цього строку не зараховуються періоди перебування в установлених цим Положенням відпустках (крім відпусток по вагітності, родах і догляду за дитиною), на лікуванні (обстеженні) у лікувальних закладах;
		г) переміщення по службі осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу має здійснюватися, як правило, без зарахування їх у розпорядження відповідного органу внутрішніх справ; призначення на посади осіб, які перебувають у розпорядженні відповідного органу, провадиться в найкоротший строк, але не пізніше двох місяців із дня звільнення їх з посади;
		д) при необхідності термінового заміщення вакантної посади дозволяється прямому начальникові - від начальника відділу внутрішніх справ району, йому рівних і вище, з дозволу начальника, який користується правом призначення на цю посаду, тимчасово призначити особу начальницького складу на вакантну посаду на строк не більше одного місяця;
		є) необхідність і терміновість переміщення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, що не досягли встановленого пунктом 7 цього Положення віку, на інші посади, на яких вони можуть виконувати обов`язки з урахуванням стану здоров`я, підготовки і досвіду служби, мають визначатися відповідними прямими начальниками на підставі висновку військово-лікарської комісії;
		ж) переміщення по службі в іншу місцевість у межах республіки осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли встановленого пунктами 5 і 7 цього Положення віку, визнані здатними до військової служби або здатними до нестройової служби в мирний час, але потребують за станом свого здоров`я чи здоров?я членів їх сімей зміни місця служби (проживання), провадиться за рішенням відповідного начальника на підставі висновку військово-лікарської комісії;
		з) особи рядового і начальницького складу не можуть перебувати з близькими особами, до яких належать особи, зазначені в абзаці другому частини першої статті 1 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», у відносинах прямої організаційної та правової залежності підлеглої особи від її керівника, в тому числі через вирішення (участь у вирішенні) питань прийняття на роботу, звільнення з роботи, застосування заохочень, дисциплінарних стягнень, надання вказівок, доручень, контролю за їх виконанням.
		16.          Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
		17.          Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 499, грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях Міністерства внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при Міністерстві внутрішніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ та які навчаються в навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
		18.          Пунктами 1.5 та 1.6 Інструкції № 499 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
		Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи Міністерства внутрішніх справ на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
		19.          Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №499, особам рядового і начальницького складу виплачуються оклади за спеціальними званнями в розмірах, затверджених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», крім курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, прийнятих на навчання з числа цивільних осіб.
		20.          Відповідно до підпункту 2.15.5 пункту 2.15 Інструкції №499, виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10 числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
		21.          Премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ:
		які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення;
		направленим за кордон для виконання обов`язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України (пп. 2.15.6 п. 2. 15 Інструкції).
		22.          Згідно з підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Інструкції, при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
		Керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.
		23.          Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пп. 3.4.3 п. 3.4 Інструкції).
		VI. Позиція Верховного Суду
		24.          Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.
		25.          Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		26.          Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку зі звільненням позивача наказом Міністра внутрішніх справ України Авакова А .Б . від 18 серпня 2014 року № 1589 о/с «По особовому складу», згідно з пунктом 64 «ж» (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ з 18 серпня 2014 року на підставі його рапорту від 05 серпня 2014 року.
		27.          Водночас, суди встановили, що підставою звернення позивача до суду з цим позовом слугувала та обставина, що позивач заперечує подання ним такого рапорту про звільнення за власним бажанням.
		28.          Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.
		29.          Виходячи з системного аналізу правових норм, що регулюють спірні правовідносини, Верховний Суд зауважує, що зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ осіб начальницького складу можливе при здійсненні організаційно-штатних заходів, пов?язаних з особливими обставинами. Інших підстав для зарахування осіб начальницького складу у розпорядження відповідного органу законом не передбачено.
		30.          Втім, суди попередніх інстанцій встановили зі змісту спірного наказу, що підставою для його прийняття став рапорт ОСОБА_1 від 29 березня 2014 року.
		31.          Водночас, позивач наполягає, що він не подавав рапорту про його звільнення з посади заступника начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації та контролю за розслідуванням злочинів Міністерства внутрішніх справ України та зарахування в розпорядження, а подав рапорт про надання йому чергової відпустки з подальшим звільненням з органів внутрішніх справ України.
		32.          Судом першої інстанції неодноразово витребовувались від Міністерства внутрішніх справ України належним чином засвідчені копії документів, на підставі яких прийнято цей наказ.
		33.          Однак, ані в ході розгляду справи судом першої інстанції, ані в ході апеляційного перегляду справи злочинів Міністерство внутрішніх справ України не надало суду рапорт позивача від 29 березня 2014 року, який значиться підставою для прийняття наказу від 01 квітня 2014 року № 483 о/с «По особовому складу».
		34.          Також відповідачами не надано суду належних та допустимих доказів, з яких можливо було б встановити проведення організаційно-штатних заходів в Міністерстві внутрішніх справ України, що слугували безпідставно для зарахування в розпорядження органу внутрішніх справ ОСОБА_1 як особи начальницького складу.
		35.          З огляду на це, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно врахували принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, встановлений частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за яким таке рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
		36.          Водночас, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов?язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
		37.          Враховуючи, що Міністерство внутрішніх справ України не виконано покладений на нього зазначеними процесуальними нормами обов`язок доведення обґрунтованості оскаржуваного наказу, Верховний Суд  погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність спірного наказу, у зв?язку з чим він підлягає скасуванню в оскаржуваній частині.
		38.          Вирішуючи питання щодо правильності вирішення судами вимог позову в частині стягнення на користь позивача недоотриманого грошового забезпечення у розмірі 12586,34 грн, колегія суддів враховує наступне.
		39.          Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 499, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.
		40.          Відповідно до пункту 1.4 Інструкції № 499, грошове забезпечення виплачується особам рядового, молодшого, середнього, старшого та вищого начальницького складу, які призначені на штатні посади в апараті Міністерства внутрішніх справ України, головних управліннях, управліннях Міністерства внутрішніх справ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, на залізницях, їм підпорядкованих органах, вищих навчальних закладах, науково-дослідних установах, Державній службі охорони при Міністерстві внутрішніх справ, на підприємствах, в установах, організаціях і підрозділах системи Міністерства внутрішніх справ та які навчаються в навчальних закладах системи Міністерства внутрішніх справ або зараховані в розпорядження відповідного органу внутрішніх справ.
		41.          Пунктами 1.5 та 1.6 Інструкції № 499 передбачено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ начальника органу внутрішніх справ про призначення на штатну посаду, яка входить у його номенклатуру, наказ ректора вищого навчального закладу про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат тощо.
		42.          Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ виплачується за місцем служби і виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисом доходів і видатків органу, підрозділу, закладу чи установи Міністерства внутрішніх справ на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ.
		43.          Згідно з підпунктом 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №499, особам рядового і начальницького складу виплачуються оклади за спеціальними званнями в розмірах, затверджених додатком 24 до постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», крім курсантів вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ, прийнятих на навчання з числа цивільних осіб.
		44.          Відповідно до підпункту 2.15.5 пункту 2.15 Інструкції №499, виплата премій особам рядового і начальницького складу, зменшення її розміру або позбавлення в повному розмірі здійснюються за наказами керівників органів і підрозділів, закладів та установ Міністерства внутрішніх справ України. Накази про преміювання осіб рядового і начальницького складу видаються до 10 числа кожного місяця на підставі мотивованих рапортів начальників структурних підрозділів, погоджених з фінансовим підрозділом у частині розміру фонду преміювання. У рапортах з клопотанням про позбавлення премії чи зменшення її розмірів зазначаються конкретні причини, які стали підставою для цього.
		45.          Премія не виплачується особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ:
		які звільняються зі служби за порушення дисципліни, за дискредитацію звання особи начальницького складу, через службову невідповідність або у зв`язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили в місяці звільнення;
		направленим за кордон для виконання обов`язків у складі миротворчих контингентів і миротворчого персоналу - за весь період перебування за кордоном, якщо інший порядок виплати не передбачений законодавством України (пп. 2.15.6 п. 2. 15 Інструкції).
		46.          Згідно з підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Інструкції, при здійсненні організаційно-штатних заходів особи начальницького складу зараховуються в розпорядження органу внутрішніх справ на строк не більше 15 діб.
		47.          Керівниками підрозділів здійснюється облік робочого часу осіб, які перебувають у розпорядженні за відповідними посадами.
		48.          Виплата грошового забезпечення вказаним особам проводиться з розрахунку посадового окладу за останньою основною штатною посадою, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру, крім премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, протягом строку, установленого Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (пп. 3.4.3 п. 3.4 Інструкції).
		49.          Зі змісту листа директора ДФОП Міністерства внутрішніх справ України Шевніна С.М. від 06 січня 2016 року № 15/4-32 суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у період з 02 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року перебував у розпорядженні Міністерства внутрішніх справ України, тому, відповідно до вимог пункту 3.4.3 Інструкції № 499, йому за вказаний період нараховувалось грошове забезпечення усіх складових забезпечення, окрім премії.
		50.          Втім, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що встановлена в судовому порядку протиправність прийнятого Міністерством внутрішніх справ України наказу про зарахування позивача у розпорядження Міністерства внутрішніх справ України свідчить і про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та наявність підстав для стягнення судом на користь ОСОБА_1 суми недоплаченого йому грошового забезпечення як заступнику начальника Головного слідчого управління - начальника управління з організації та контролю за розслідуванням злочинів Міністерства внутрішніх справ України за період з 02 квітня 2014 року по 18 серпня 2014 року, що становить 12586,34 грн.
		51.          Таким чином, Верховний Суд вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про обґрунтованість цього позову та наявність підстав для його задоволення.
		52.          З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій, а також рішення в цій справі є законними, обґрунтованими, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		53.          Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо  обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.
		54.          У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		55.          Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
		56.          За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		57.          Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій  залишити без змін.
		VIІ. Судові витрати
		З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.          Касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року залишити без задоволення.
		2.          Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 грудня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року в цій справі залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                 О. А. Губська
		 
		Судді                                                                                             М.В. Білак
		 
		                                                                                          Ж.М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...