Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/18460/16-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 13.07.2020. Зареєстровано: 14.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 15.07.2020.
Дата набрання законної сили: 14.02.2022
Результат оскарження 14.02.2022 Харківський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/638/161/20
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12016220000001017

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/18460/16-к
		Провадження № 1-кп/638/161/20
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		13 липня 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого-судді                 ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів                 ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів                     ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого                 ОСОБА_8 ,
		захисника обвинуваченого            адвоката ОСОБА_9 ,
		потерпілої                     ОСОБА_10 ,
		представника потерпілої             ОСОБА_11 ,
		законного представника потерпілої     ОСОБА_12 ,
		перекладача                     ОСОБА_13 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дзержинського районного суду м.Харкова кримінальне провадження №12016220000001017 від 22.09.2016 року за обвинуваченням: 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Сумгаіт, республіка Азербайджан, з середньою освітою, неодружений, перебуває в цивільному шлюбі з ОСОБА_14 , неповнолітніх дітей на утриманні не має, останнє місце роботи: водій в ТОВ «Укравтотранс Плюс», на даний час не працює, не є особою, яка має інвалідність, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, 
		у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,
		 
		в с т а н о в и в :
		 
		22.09.2016р., о 08-30 год., ОСОБА_8 , керував технічно справним автобусом «БОГДАН А 601.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який по тимчасовому реєстраційному талону НОМЕР_2 належить ТОВ «Укравтотранс Плюс» та рухався по пр.Науки м.Харкова зі сторони вул.23 Серпня внапрямку вул.Тобольської зі швидкістю 40 км/год.
		В процесі руху по вказаній вулиці, при проїзді регульованого перехрестя з вул.Тобольською, ОСОБА_8 грубо порушив вимоги п.п.8.7.3 п/п «е» і 8.10 Правил дорожнього руху України, згідно з яким:
		-8.7.3. «Сигнали світлофора мають такі значення:
		е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух»,
		-8.10. «У разі подання світлофором (крім реверсивного) або регулювальником сигналу, що забороняє рух, водії повинні зупинитися перед дорожньою розміткою 1.12. (стоп-лінія), дорожнім знаком 5.62 «Місце зупинки», якщо їх немає - не ближче 10 м до найближчої рейки перед залізничним переїздом, перед світлофором, пішохідним переходом, а якщо і вони відсутні та в усіх інших випадках  перед перехрещуваною проїзною частиною, не створюючи перешкод для руху пішоходів»
		та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 ,, яка рухалась по пішохідному переходу справа наліво відносно руху автобусу.
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди згідно висновку судово-медичної експертизи №1173-А/16 від 12.10.2016р. потерпілій ОСОБА_10 спричинені тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя, а саме: закрита травма живота з розривом селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, забито-рвана рана лівої брови.
		Порушення п.п.8.7.3 п/п «е» і 8.10 Правил дорожнього руху України ОСОБА_8 , які згідно висновку судової автотехнічної експертизи №924/16 від 20.10.2016р. знаходяться в причинному зв`язку з подією та наслідками дорожньо-транспорної пригоди, виразилися в тому, що він, керуючи автобусом «БОГДАН А 601.10», при проїзді регульованого світлофором перехрестя проявив неуважність та, рухаючись на «червоний» сигнал світлофора, який забороняє рух, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_10 , яка перетинала проїжджу частину по пішохідному переходу на «зелений» сигнал світлофора справа наліво по ходу руху автобусу, що спричинило тяжкі наслідки. 
		В судовому засіданні 18.09.2019р. обвинувачений ОСОБА_8 після оголошення обвинувачення та роз`яснення його суті, заявив, що вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України не визнає.
		Допитаний всудому засіданні06.12.2019р.обвинувачений ОСОБА_8  свою провинуу вчиненніним кримінальногоправопорушення визнавповністю, підтвердив всіобставини викладенів обвинувальномуакті тапояснив,що працюєз 2013року водіємв ТОВ«Укравтотранс Плюс»та дійсно22.09.2016р.,приблизно о08-20год., керувававтобусом «БОГДАН»за міськиммаршрутом №119,рухався попр.Науким.Харковазі сторонивул.23Серпня внапрямкувул.Тобольськоїта здійснивпроїзд перехрестяз вул.Тобольськоюна червонийсигнал світлофора,внаслідок чогоздійснив наїздна потерпілу,яка переходиладорогу попішохідному переходу.Зупинив автобус,висадив пасажирів,хотів підійтидо дівчинипотерпілої,однак злякався,так якбуло багатолюдей іподзвонив нароботу директорупідприємства.Вказав,що бувнеуважний,запізнювався тадійсно порушив вимоги правилдорожнього руху. Змінусвоїх показаньпояснив тим,що ранішеслухався порадюристів такерівництва ТОВ «Укравтотранс Плюс» щодо невизнання вини, які також запевняли, що допоможуть потерпілій, однак ці поради, як він зараз зрозумів, були невірними. Розуміє, що потерпілій завдано шкоду та 06.12.2019р. в добровільному порядку, в рахунок відшкодування витрат на лікування, передав представнику потерпілої 20 000 грн. 
		Законний представник потерпілої в судовому засіданні підтвердив отримання відшкодування від обвинуваченого у розмірі 20000 грн.
		Не зважаючи на таку позицію обвинуваченого, винність ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується сукупністю досліджених у ході судового розгляду наступних доказів.
		Так,допитана вході судовогорозгляду потерпіла ОСОБА_10 пояснила,що 22.09.2016р.,о 08-30год.,коли йшладо школиїй необхіднобуло перейтиперехрестя вул.Тобольськоїта пр.Науки.Підійшла допішохідного переходубіля світлофору,загорівся зеленийсигнал світлофорадля пішоходів,подивилась посторонам тапочала йтипо переходу,хтось крикнув«Стой»,вона зупинилась,обернулась ів цеймомент автобусскоїв нанеї наїзд,від ударувпала,було важкодихати.Жінка якайшла поручвстигла відскочитив сторону.Перехожі надалипершу допомогу,викликали швидку,подзвонили батькам.Водій автобусапідійшов хвилинчерез 10,подивився щотрапилося,ніякої допомогине надавав.Потім їїдоставили долікарні,прооперували, тривалий часвона щепродовжувала лікування.Після операціїз`явились обмеженнящодо заняттяспортом,неможливість вступудо університетуМВС.Після ДТПвідчувала психологічністрахи. Будь яких спроб вибачення, відшкодування спричиненої шкоди, надання допомоги при лікуванні, обвинувачений не здійснював, у лікарні не відвідував.
		На питання учасників процесу додатково зазначила, що автобус скоїв наїзд правою передньою частиною, зі сторони, де знаходяться двері для пасажирів. 
		Для доведення факту вчинення ОСОБА_8 інкримінованого злочину сторона обвинувачення послалася та забезпечила присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 .
		Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні зазначив, що оскільки події відбувалися більше 3 років тому, точно назвати дату не може. Повідомив, що вранці їхав на автомобілі за маршрутним автобусом зеленого кольору, на перехресті пр.Науки та вул.Тобольської, на червоний сигнал світлофору він зупинився, а автобус продовжив рух, лінію стоп перетнув після забороняючого сигналу. В цей момент дівчина йшла по пішохідному переходу справа наліво на зелений сигнал світлофора для пішоходів. Автобус здійснив наїзд на дівчину, вона відлетіла до бордюру, після чого автобус зупинився. Свідки викликали швидку допомогу та поліцію. Уточнив, що автобус їхав не швидко, удар було здійснено передньою правою частиною автобусу, відстань від якої до правого краю дороги становила близько 1,5 м. Сторонніх речей, які б заважали водію автобуса побачити потерпілу, на пішохідному переході не було. 
		Свідок ОСОБА_17 , який є очевидцем ДТП та бачив момент удару, показав, що чекав зелений сигнал світлофору для пішоходів на іншому пішохідному переході, на відстані 20-30 метрів від місця події та чітко бачив, що автобус рухався на червоний сигнал світлофору та не змінював швидкість руху, для пішоходів в той момент горів зелений сигнал.
		Свідок ОСОБА_18 , учасник дорожнього руху, в судовому засіданні пояснив, що вранці, приблизно о 09-00 годині, точної дати не пам`ятає, керував автомобілем, проїхав пішохідний перехід на перехресті вул.Тобольської та пр.Науки в м.Харкові, чекав поворот наліво та побачив маршрутний автобус, що рухався на червоний сигнал світлофора, почув удар, побачив дівчину, яка лежала на дорозі. 
		Також в судовому засіданні допитано пасажирку маршрутного автобусу «119», водієм якого 22.09.2016р. був обвинувачений. Так, свідок ОСОБА_16 повідомила, що приблизно о 08-25 год. зайшла в автобус на зупинці «23 Серпня», передала оплату за проїзд та бачила момент ДТП крізь лобове скло. Вказала, що водій автобусу продовжував рухатись на миготливий жовтий сигнал світлофору, при перетині перехрестя вже горів красний сигнал, потім відчула сильний удар.
		На питання учасників процесу свідок ОСОБА_16 зазначила, що попереду автобусу ніяких перешкод не було, обвинувачений після наїзду на пішохода стояв в стороні, швидку для потерпілої та поліцію не викликав.
		Під час судового розгляду також були досліджені надані стороною обвинувачення наступні докази - документи.
		Витяг від 22.09.2016р. з ЄРДР по кримінальному провадженню №12016220000001017, з якого вбачається що відомості про ДТП, що сталася 22.09.2016р., в результаті якої пішохід ОСОБА_10 отримала тілесні ушкодження, внесені до ЄРДР за правовою кваліфікацією ч.2 ст.286 КК України, особою , яку повідомлено про підозру зазначено ОСОБА_8 . (т.2 а.с.135) 
		Протокол огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 22.08.2016р., згідно якого, в присутності двох понятих та водія ОСОБА_8 : оглянуто місце ДТП на перехресті вул.Тобольської та пр.Науки в м.Харкові, транспортний засіб - автобус «БОГДАН А 601.10» зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , встановлено зовнішні пошкодження вказаного транспортного засобу  деформація, тріщина на передньому бампері справа. (т.2 а.с.136-138)
		В процесі огляду проводилось фотографування та долучені до протоколу фототаблиці оглянуті в судовому засіданні. (т.2 а.с.140-142)
		Зі схеми, яка складена в процесі огляду місця ДТП та долучена до протоколу огляду, вбачається, що автобус рухався на відстані 1,7 м від правого краю проїжджої частини, місце наїзду на пішохода знаходилось на регульованому пішохідному переході (перехрестя вул.Тобольської та пр.Науки в м.Харкові) на відстані приблизно 2 м від правого краю проїжджої частини відносно руху автобуса, пішохід перетинав проїжджу частину справа наліво відносно напрямку руху автобусу, крім іншого зафіксовано також сліди гальмування, які залишені транспортним засобом. (т.2 а.с.139) 
		З висновкусудової автотехнічноїекспертизи ХарківськогоНДЕКЦ №924/16від 20.10.2016р. вбачається,що вданій дорожнійобстановці,водій автобуса«БОГДАН А601.10» ОСОБА_8 повинен бувдіяти відповіднодо вимогп.п.8.7.3п/п«е» і8.10Правил дорожньогоруху України.Дії водіяавтобуса «БОГДАНА 601.10» ОСОБА_8 ,в данійдорожній обстановці,не відповідаливимогам п.п.8.7.3п/п«е» і8.10Правил дорожньогоруху України і, з технічної точки зору, перебувають у причинному зв`язку з виникненням даної пригоди. (т.2 а.с.151-154)
		Згідно висновку судово-медичної експертизи ХОБСМЕ № 1173-А/16 від 12.10.2016р., у зв`язку із подією 22.09.2016р. у н/л ОСОБА_10 , мали місце ушкодження: забита рвана рана лівої брови, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, які призвели за собою короткочасний розлад здоров`я (п.2.3.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень); закрита травма живота з розривом селезінки, внутрішньочеревна кровотеча, що відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень по критерію небезпеки для життя (п.2.1.3 «к» Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень); вказані ушкодження утворились від дії тупих твердих предметів, індивідуальні особливості яких не відобразилися, могли утворитися в умовах дорожньо-транспортної події, при обставинах і в строк вказаних в постанові і медичній карті. (т.2 а.с. 149-150)
		За результатами медичного огляду 22.09.2016р., у ОСОБА_8 ознак алкогольного та наркотичного сп`яніння не виявлено. (висновок КЗОЗ «Обласний наркологічний диспансер» №2358 від 22.09.2016р.). (т.2 а.с.159)
		Відповідно допротоколу перевіркитехнічного станутранспортного засобу №00205-03578-16від 30.07.2016р. транспортнийзасіб - автобус «БОГДАН А 601.10», реєстраційний номер НОМЕР_1 , після технічного контролю визнано технічно справним. (т.2 а.с.148)
		На моментДТП ОСОБА_8 перебував утрудових відносинахз ТОВ«Укравтотранс плюс»на посадіводія та заним закріпленоавтобус «БОГДАНА 601.10»,д.н.  НОМЕР_1 . (наказ №142/ВК від 16.06.2016р. «Про призначення на посаду водіїв автотранспортних засобів категорії D (т.2 а.с.158), посвідчення водія серії НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_8 (т.2 а.с.144-145). 
		Між власником транспортного засобу «ТОВ «Укравтотранс плюс» та ПАТ СК «ПЗУ Україна» укладено договір обов`язкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. (поліс №АК/4676058 від 28.07.2016р. (т.2 а.с.147), тимчасовий реєстраційний талон ДАР №458710 на транспортний засіб автобус «БОГДАН А 601.10», зеленого кольору, д.н. НОМЕР_1 (т.2 а.с.146).
		Крім того, судом було досліджено матеріали, надані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог за цивільним позовом. (т.2 а.с.161-172). 
		Показання свідків є послідовними, узгоджуються з наведеними вище доказами у справі, а тому сумнівів у їх достовірності у суду не викликають.
		Здобуті у справі та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов`язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, передбачені як джерела доказування у КПК України, зібрані у відповідності з чинним кримінально-процесуальним законодавством та є такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим злочину, інкримінованого стороною обвинувачення.
		Аналізуючи первісну позицію обвинуваченого щодо невизнання вини у скоєні злочину, потім наступну про повне визнання своєї провини, суд на підставі встановлених фактичних даних та наданих прокурором доказів, їх аналізу у судовому засіданні, вважає, що вина ОСОБА_8 у скоєні інкримінованого злочину знайшла своє повне підтвердження в судовому засіданні, а позиція обвинуваченого є невдалою лінією захисту та повністю спростовується. 
		Судом були досліджені всі докази, які були надані учасниками судового провадження. Інші докази суду не надавались. Про необхідність дослідження інших доказів учасники судового провадження суд не повідомляли, зокрема з клопотаннями про виклик певних осіб до суду для допиту як свідків, про витребування та дослідження певних речей чи документів, до суду не звертались. 
		Суд вважає доведеною винність ОСОБА_8 у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжке тілесне ушкодження та кваліфікує його дії за ч.2 ст.286 КК України .
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, який відповідно до ст.12 КК України  є тяжким злочином, відомості про особу винного, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Згідно з роз`ясненнями, що містяться у п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання суд в кожному випадку і щодо кожного засудженого, який визнається винним у вчиненні злочину, повинен дотримуватися вимог ст. 65 КК України, а саме: враховувати характер і ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, оскільки саме через останні реалізується принцип законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначене судом покарання повинно бути достатнім, для виправлення засуджених і попередження здійснення ними нових злочинів".
		Вирішуючи відповідно до ст. 66 КК України питання наявності обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне зазначити, що незважаючи на визнання обвинувачем вини, у кримінальному провадженні відсутні дані, що вказують на наявність обставини, яка пом`якшує покарання засудженого, а саме його щире каяття у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. 
		Так, Верховний Суд неодноразово зазначав, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження (постанови Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №759/7784/15-к, від 18.09.2019 у справі №166/1065/18). 
		Суд не визнає в якості пом`якшуючої покарання ОСОБА_8 обставини щире каяття у вчиненому, оскільки обрана обвинуваченим позиція не свідчить про щире усвідомлення своєї провини, відсутні також відомості на підтвердження того, що він намагався будь-яким чином допомогти потерпілій оговтатись від пережитого, компенсував їй перенесені страждання, чи полегшив душевний біль, висловив щирі вибачення, чи вчинив інші позитивні дії, спрямовані на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації.
		Крім того суд звертає увагу, що з моменту ДТП, яка сталася 22.09.2016р. та протягом значного часу, обвинуваченим ОСОБА_8 не вживались достатні заходи на примирення з потерпілою та відшкодування останній заподіяної шкоди, у тому числі на термінове лікування, а тільки 06.12.2019р. ним було здійснено відшкодування витрат на лікування.
		Так, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає добровільне відшкодування шкоди потерпілій.
		Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
		Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що  ОСОБА_8 не судимий, на обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває, утриманців не має, не одружений, мешкає з цивільною дружиною ОСОБА_14 та її сином ОСОБА_19 , 2010 р.н., має середню освіту, працював водієм в ТОВ «Укравтотранс Плюс», де характеризувався задовільно, на даний час не працює, не є особою, яка має інвалідність, страждає рядом захворювань, отриманих внаслідок ЧМТ, постійно проживає в м.Харкові.
		Також, суд вважає за необхідне зазначити, що вироком Комінтернівського районного суду м.Харкова від 10.11.2016р. ОСОБА_8 засуджено за ч.1 ст.296 КК України, призначено покарання у виді штрафу у розмірі 8500,00 грн. (штраф сплачено 09.12.2016р. у розмірі 8500,00 грн.).
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. 
		Крім того, відповідно до роз`яснень, які містяться у п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_8 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до вчиненого, вищенаведені дані про особу обвинуваченого, наявність обставини, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання та поряд з цим, враховуючи те, що ОСОБА_8 вчинив злочин в сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, грубо порушив вимоги Правил дорожнього руху України, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода, на пішохідному переході, в денний час, керуючи технічно справним транспортним засобом, чим завдав потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, та приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде призначення основного покарання у виді позбавлення волі в межах санкції інкримінованої статті КК України, а також додаткового, що відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України. 
		Однак, з урахування даних про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, має постійне місце проживання, страждає рядом захворювань, отриманих внаслідок ЧМТ, суд вважає, що ОСОБА_8 не потребує обов`язкової ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
		Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у вигляді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.
		Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових злочинів.
		У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_8 обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
		Крім того, враховуючи тяжкість наслідків даної ДТП, характер небезпеки та грубість допущених порушень правил безпеки дорожнього руху, суд приходить до висновку, щодо необхідності призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортним засобом на певний строк, в межах санкції ч.2 ст.286 КК України та вважає, що призначення додаткового покарання стане дієвим для досягнення мети щодо виправлення обвинуваченого.
		У кримінальному провадженні представником потерпілої ОСОБА_10  ОСОБА_12 заявлено цивільний позов до ТОВ «Укравтотранс плюс», третя особа: ОСОБА_8 про відшкодування заподіяної внаслідок ДТП матеріальної шкоди у розмірі 5095,87 грн., моральної шкоди в сумі 500 000,00 грн.
		Ухвалою суду від 17.01.2020р. до участі в судовому провадженні, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено ПАТ СК «ПЗУ Україна».
		Цивільний відповідач ТОВ «Укравтотранс плюс» звернувся до суду із заявою, в якій просив слухати справу за відсутності представника ТОВ «Укравтотранс плюс», у задоволенні позовних вимог просить відмовити за їх необґрунтованістю.
		23.06.2020р. потерпіла ОСОБА_10 та її законний представник ОСОБА_12 звернулись до суду із заявами про залишення позову без розгляду, які були ними підтримані в судовому засіданні, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про необхідність залишення позовних вимог без розгляду.
		Процесуальні витрати,які пов`язанііз залученнямексперта підчас здійсненнядосудового розслідування підлягаютьстягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_8 не обирався.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 368-371, 373-374 КПК України, суд,-
		 
		у х в а л и в :
		 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення,передбаченого ч.2ст.286КК Україниі призначитийому покаранняу виді4(чотирьох)років позбавленняволі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
		На підставіст.75КК Українизвільнити  ОСОБА_8  від відбування основного покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку тривалістю 2(два)роки не скоїть нового злочину та виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно доп.п.1,2ч.1та п.2ч.3ст.76КК Українипокласти на  ОСОБА_8 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Цивільний позов представника потерпілої ОСОБА_10  ОСОБА_12  залишити без розгляду.
		Стягнути із  ОСОБА_8 в дохід держави 1055 (одну тисячу п`ятдесят п`ять) гривень 52 копійки на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової автотехнічної експертизи №924/16 від 20.10.2016 року.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий: суддя               ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...