Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 314/5407/16-ц : Цивільні справи (до 01.01.2019); Позовне провадження; Спори, що виникають із договорів; Спори, що виникають із договорів позики, кредиту, банківського вкладу.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 16.07.2020.
Дата набрання законної сили: 08.07.2020
Номер судового провадження: 61-40290ск18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова                                                   
		Іменем України                                                  
		        
		08 липня 2020 року 
		м. Київ
		 
		справа № 314/5407/16-ц
		провадження № 61-40290св18
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		головуючого - Сімоненко В. М.,
		суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Петрова Є. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,
		 
		учасники справи: 
		позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
		відповідач - ОСОБА_1 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року в складі судді Кіяшко В. О. та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року в складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості  за кредитним договором.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що 25 квітня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти в розмірі 26 508,00 доларів США, терміном до 25 квітня 2013 року. Відповідач не виконав взяті на себе договірні зобов`язання з погашення кредиту, внаслідок чого станом на липень 2016 року виникла заборгованість за кредитним договором в розмірі 140 548,34 доларів США, яка складається з: 24 401,18 доларів - заборгованості за кредитом;                  9 953,47 доларів США - процентів за користування кредитом; 1 200,40 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом; 104 993,29 доларів США - пені за несвоєчасне виконання зобов`язання. 
		 
		Разом із тим, у заявлених позовних вимогах, АТ КБ «Приватбанк» просив стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 35 555,55 доларів США, яка складається з 24 401,18 доларів - заборгованості за кредитом; 9 953,47 доларів США - процентів за користування кредитом та                  1 200,40 доларів США - заборгованості по комісії за користування кредитом.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня                   2018 року в задоволенні позову відмовлено.
		Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем документально не підтверджено операції за кредитним договором та не доведено наявність підстав для стягнення заборгованості, крім того, пропущений строк позовної давності, про застосування якого заявив відповідач. У березні 2010 року банк вже звертався до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, з цим позовом АТ КБ «ПриватБанк» звернувся у липні 2016 року, тобто після спливу збільшеного за умовами договору до п`яти років строку позовної давності.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції 
		Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня                   2018 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 24 401,18 доларів США. Разом із тим,  звертаючись до суду з цим позовом банк пропустив строк позовної давності. При цьому, суд відхилив доводи АТ КБ «ПриватБанк» про те, що строк позовної давності не пропущений, з тих підстав, що судове рішення про дострокове стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки набрало законної сили у 2012 році.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду,                         АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		У січні 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
		 
		Відповідно до розпорядження Верховного Суду від 15 квітня 2020 року призначений повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи.
		 
		У квітні 2020 року справу розподілено судді-доповідачу. 
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		Касаційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів на спростування заборгованості за кредитним договором, її розміру. Оскільки за умовами договору позичальник повинен здійснювати погашення кредиту щомісяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з момент невиконання позичальником кожного платежу, при цьому, банк посилається на висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду України від 19 березня 2014 року № 6-20цс14. Судом апеляційної інстанції не застосовано положення статей 526, 527, 530, 1050, частини другої статті 1054 ЦК України; відмова у стягненні заборгованості за кредитом при її наявності не ґрунтується на законі. Банк не пропустив строк позовної давності для звернення до суду з цим позовом, оскільки має таке право до 25 квітня 2018 року, з урахуванням дії договору до 25 квітня 2013 року та збільшеного строку позовної давності, крім того, у 2012 році за судовим рішенням було звернено стягнення на предмет іпотеки, у 2014 році боржнику направлялися претензія щодо невиконання зобов`язань за кредитним договором.  
		У відзиві, поданому у листопаді 2018 року, ОСОБА_1 просить касаційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року - без змін, мотивуючи це тим, що банк звернувся до суду з пропуском строку позовної давності; крім того, посилається на постанови Верховного Суду від       14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 06 лютого 2018 року у справі                                          № 752/7453/13-ц; постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня                  2018 року у справі № 310/11534/13-ц.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		25 квітня 2008 року між закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № ZPVLGA0000000994, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 26 508,00 доларів США, на строк до 25 квітня 2013 року.
		З листопада 2008 року ОСОБА_2 припинив сплачувати кошти в погашення кредиту. 
		У квітні 2010 року банк звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
		Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 жовтня                   2011 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 14 лютого 2012 року, в рахунок погашення за кредитним договором від        25 квітня 2008 року № ZPVLGA0000000994 заборгованості в розмірі          50 913,30 доларів США звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок та земельну ділянку, що розташовані на АДРЕСА_1 . 
		Станом на 07 липня 2016 року ОСОБА_2 не виконав зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого, як вбачається з наданого банком розрахунку, виникла заборгованість: за тілом кредиту у розмірі                  24 401,18 доларів США, по відсоткам за користування кредитом -              9 953,47 доларів США та по комісії - 1 200,40 доларів США. 
		 
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
		 
		Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах  здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		Відповідно до статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		 
		За правилом статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
		 
		Згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
		 
		Тобто, звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
		 
		Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
		 
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) дійшла висновоку, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.
		 
		На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі.
		 
		Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
		 
		Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
		 
		Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
		 
		Отже, у справі, яка переглядається, кредитор, звернувшись у квітні 2010 року  із позовом про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, у зв`язку із чим право кредитора нараховувати передбачені договором проценти припинилось.
		Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 жовтня        2011 року про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки засвідчили такі зміни.
		 
		За таких обставин позовні вимоги про сплату процентів, які нараховані поза межами строку кредитного договору є безпідставними, оскільки право Банку нараховувати проценти припинилось зі спливом строку дії кредитного договору.
		 
		Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, оскільки зобов`язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК України.
		 
		Після закінчення строку дії кредитного договору кредитор має право на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, якщо зобов`язання залишається невиконаним, разом із тим таких вимог в контексті цього позову не заявлено.
		 
		Таким чином, право Банку нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, тому позовні вимоги про стягнення відсотків за таким кредитним договором за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором подані ним поза межами строку дії кредитного договору є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, що узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження №14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), підстав відступати від яких колегія суддів не вбачає.
		 
		Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанцій на вказані норми законодавства уваги не звернули, у зв`язку з чим помилково застосували до вказаних позовних вимог Банку позовну давність, оскільки наслідки пропуску позовної давності підлягають застосуванню лише до обґрунтованих позовних вимог, а вимоги Банку про стягнення процентів після закінчення строку кредитування є необґрунтованими, тому оскаржувані судові рішення підлягають зміні в частині обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позовних вимог Банку.
		 
		Доводи касаційної скарги, що строк дії кредитного договору не було змінено Банком шляхом звернення до суду з позовом про дострокове стягнення всієї суми кредитної заборгованості є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеними нормами матеріального права.
		Стосовно вимог банку щодо стягнення тіла кредиту, процентів за кредитом та комісії, які банк мав право нараховувати до квітня 2010 року (звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки), Верховний Суд виходить з наступного.
		Відповідно до частин другої, третьої статті 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
		АТ КБ «ПриватБанк» у квітні 2010 року зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 04 жовтня 2011 року у справі № 2-0805-36/2011 позов банку було задоволено.
		Таким чином, у квітні 2010 року збільшений за умовами договору строк позовної давності (до п`яти років) переривався та починався відраховуватися спочатку.
		Із даним позовом АК КБ «ПриватБанк» звернулося у липні 2016 року, що свідчить про те, що банк пропустив строк позовної давності для заявлення вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості, що рахувалася за кредитним договором станом на квітень 2010 року.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		 
		У частині першій статті 412 ЦПК України вказано, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		 
		Згідно із частиною четвертою статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
		 
		Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину у редакції цієї постанови, в іншій частині судові рішення залишити без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суду складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» задовольнити частково.
		 
		Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 квітня         2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 червня 2018 року змінити, виклавши їх мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в іншій частині -залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                            В. М. Сімоненко 
		 
		С. Ю. Мартєв
		 
		Є. В. Петров
		 
		І. М. Фаловська
		 
		С. П. Штелик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...