Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 923/1121/17 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Визнання договорів (правочинів) недійсними; зберігання.
Надіслано для оприлюднення: 16.07.2020. Зареєстровано: 16.07.2020. Забезпечено надання загального доступу: 17.07.2020.
Дата набрання законної сили: 15.07.2020
Результат оскарження 04.11.2020 Верховний Суд: скасовано повністю постанову суду апеляційної інстанції та залишено в силі рішення суду першої інстанції
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		_____________________________________________________________________________________________
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		15 липня 2020 рокум. ОдесаСправа № 923/1121/17м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
		Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
		головуючого судді Савицького Я.Ф.,
		суддів Лавриненко Л.В.,
		Ярош А.І.,
		секретар судового засідання  Соловйова Д.В.,
		за участю представників учасників судового процесу:
		від позивача: Кияшко О.О., за довіреністю;
		від відповідача: Соботник Р.В., за довіреністю;
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства Шато
		на рішення Господарського суду Херсонської області
		від 05 вересня 2019 року (повний текст складений 16.09.2019р.)
		по справі № 923/1121/17
		за позовом Приватного підприємства Шато 
		до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім 
		про визнання договорів недійсними,
		 
		суддя суду першої інстанції: Гридасов Ю.В.час та місце винесення рішення: 05.09.2019р., м. Херсон, вул. Театральна, 18, Господарський суд Херсонської області
		Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
		В судовому засіданні 15.07.2020р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У грудні 2017 року Приватне підприємство Шато (надалі за текстом рішення  ПП "Шато", Позивач) звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Тім (надалі за текстом рішення  ТОВ Грін Тім, Відповідач), в якому просило суд визнати Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та Договір оренди приміщення №30117ШОП від 30.01.2017р. Договором зберігання (товарного складу) сільськогосподарської продукції та, на підставі ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, через невідповідність вимогам ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, визнати ці Договори недійсними.
		В обґрунтування позовних вимог, ПП Шато зазначає, що вказані договори є удаваними. Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р., враховуючи його зміст та дії сторін при його виконанні, є змішаним договором, що включає умови зберігання (складського зберігання) та надання послуг, а через невідповідність вимогам ч.ч. 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, Договір №260816ОТ від 26.08.2016р. є недійсним на підставі ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України. Також, посилаючись на ці ж підстави, ПП Шато зазначає про недійсність Договору оренди приміщення №30117ШОП від 30.01.2017р., який фактично є додатковою угодою до Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та яким врегульовано надання послуг з утилізації продукції.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 11.05.2018р. у справі №923/1121/17 позовні вимоги задоволено частково. Визнано недійсним Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року, укладений між ПП Шато та ТОВ Грін Тім, в іншій частині позовних вимог відмовлено.
		Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018р. рішення Господарського суду Херсонської області від 11.05.2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийнято нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в іншій частині рішення залишено без змін.
		Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 12.12.2018р. постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.09.2018р. та рішення Господарського суду Херсонської області від 11.05.2018р. у справі №923/1121/17 скасовано. Справу направлено до Господарського суду Херсонської області на новий розгляд.
		При цьому, у своєї постанові Верховним Судом зазначено, що господарські суди визнаючи недійсними договори оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та оренди приміщення №30117ШОП від 30.01.2017р., не встановили, які вимоги недодержано сторонами в момент вчинення цих правочинів з урахуванням положень, що регулюють правовідносини за договором зберігання.
		Тому, суд касаційної інстанції зауважив, що при новому розгляді справи суду слід звернути увагу на підстави поданого позову; визначитись з правовою природою відносин сторін, встановити, чи розповсюджуються вимоги Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" на правовідносини сторін; з`ясувати, які вимоги закону недодержано сторонами в момент вчинення цих правочинів, та в залежності від встановленого та відповідно до вимог закону вирішити спір.
		Так, зокрема, Верховний Суд вказав, що господарським судам необхідно дослідити та встановити таке: на час укладення спірних договорів ТОВ "Грін Тім" було товарним складом у розумінні ч. 1 ст. 956 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва", чи було товарним складом загального користування у розумінні ч. 2 ст. 956 Цивільного кодексу України або сертифікованим товарним складом у розумінні ст. 1 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва".
		Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що при новому розгляді справи, слід встановити чи розповсюджується на правовідносини сторін дія Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва". У випадку, якщо господарський суд дійде висновку про те, що дія зазначеного закону розповсюджується на правовідносини сторін, то господарським судами необхідно також встановити термін придатності сільськогосподарської продукції, яка передавалась на зберігання відповідачу (відповідно до вимог держстандартів чи відповідно до звичайних умов зберігання продукції) і чи не перевищує цей термін 90 днів з дня прийняття продукції на зберігання відповідачем.
		Рішенням Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019р. по справі №923/1121/17 (суддя Гридасов Ю.В.) у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства Шато відмовлено повністю.
		Місцевий господарський суд дійшов висновку, що суть обґрунтування позовних вимог зводиться Позивачем до обставин неналежного виконання спірних договорів сторонами та до того, що в них не узгоджені всі істотні умови договору, які є необхідними для договорів даного виду. Суд першої інстанції зазначив, що серед підстав позову відсутнє посилання на конкретні вимоги закону, недодержання яких сторонами, в момент вчинення спірних правочинів щодо зберігання на товарному складі, свідчить про їх недійсність (нікчемність).
		Відмовляючи у задоволенні позову, Господарський суд Херсонської області вказав, що Закон України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» не поширюється на спірні правовідносини, оскільки Відповідачем не оформлювались складські свідоцтва і можливість їх оформлення (видачі) не передбачено умовами спірних договорів. Також суд зазначив, що для укладання спірних договорів у Відповідача не було необхідності отримання сертифікату про відповідність надання послуг із зберігання.
		Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство «Шато» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій Позивач просить скасувати рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019р. по справі №923/1121/17 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Приватного підприємства «Шато» у повному обсязі.
		Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ПП «Шато» зазначив, що між сторонами у 2012 році укладався Договір складського зберігання, що містив умови щодо порядку передачі продукції на зберігання, строків зберігання, порядку повернення продукції зі зберігання, відповідальності сторін в разі порушення умов щодо схоронності майна, та які відповідали умовам чинного законодавства щодо зберігання (складського зберігання) та надання послуг. Істотною умовою цього Договору було довгострокове зберігання понад 90 днів (з 02.11.2012р. - 01.04.2013р.) та повернення у належному стані збереженої продукції з врахуванням природних втрат.
		Однак, в подальшому (в 2013р.), Відповідачем було запропоновано укладати договори із фактично ідентичними Договору складського зберігання умовами (з дотриманням вимог діючого законодавства що регулюють довгостроково зберігання на сертифікованому товарному складі), однак із назвою «оренда тари для зберігання сільськогосподарської продукції». 
		За твердженням Позивача, ця зміна назви зазначалась як підстава для не застосування закону про сертифікацію товарних складів, оскільки в преамбулі Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», яким передбачено право сертифікованого складу видавати складські свідоцтва виключно після одержання відповідного сертифікату зазначено, що вказаний Закон не застосовується щодо оренди та товарів строк зберігання якого є менш ніж 90 днів.
		При цьому, як зазначалось Відповідачем, зберігання здійснювалось понад 90 днів, а сертифікатів про відповідність надання послуг із зберіганням товарів (і тільки на групи товарів, які зазначені у сертифікаті) у ТОВ «Грін Тім» не було 
		Позивач, враховуючи тривалу співпрацю із Відповідачем, та необхідність зберігати вирощену ними продукцію, погодився на запропоновану пропозицію ТОВ «Грін Тім», тому 26.08.2016 року між сторонами був укладений спірний Договір №260816ОТ, який, виходячи із умов, викладених у ньому, є не Договором оренди, а змішаним договором, який включає умови зберігання (складського зберігання) та надання послуг.
		Апелянт, зокрема, наполягає на тому, що даний Договір не відповідає вимогам ст.10 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», оскільки письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчується простим або подвійним складським свідоцтвом, яке відповідач  ТОВ «Грін Тім» не видавав.
		При цьому, скаржник вказує, що дія оскаржуваних договорів припадала на період з 26.08.2016р. по 30.06.2017р. У даний період (з 07.09.2015 року по 06.09.2018 року) діяв сертифікат №СН15/1175, що був виданий ТОВ «Грін Тім» 07.09.2015р. за заявкою останнього. На підставі цієї заявки, іноземною компанією «СЖС», яка має представництво в Україні, був проведений аудит відповідності овочесховища, розташованого за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7 на відповідність надання послуг зі зберігання. Позивач стверджує, що в 2016 році ТОВ «Грін Тім» пройшло успішно аудит на відповідність надання послуг у сфері зберігання, але в подальшому - 12.07.2017 року відмовилось від сертифікації.
		Отже, ПП «Шато» зазначає, що ТОВ «Грін Тім» є професійним зберігачем та надавав йому послуги як сертифікований товарний склад і мав на час укладання удаваних договорів сертифікат відповідності щодо надання послуг зі зберігання, обробки і пакування свіжих овочів згідно міжнародним стандартом 180 22000:2005.
		Разом з тим, апелянтом вказано, що пункти 4.1, 4.1.1-4.1.5. п.4.2. суперечать вимогам ст.ст. 957, 958 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.10 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва» щодо збереження товару та повернення його у схоронності; пункти 1.4, 1.6, 3.1.10 Договору суперечать вимогам ст.ст. 4, 14, 22 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», ст.ст. 962, 963, 966 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.574 Цивільного кодексу України, щодо застави майна, оскільки виникнення права на заставу виникає на підставі договору, закону або рішення суду та передбачена при виданні Зберігачем подвійного складського свідоцтва, яке останнім не видавалося.
		ПП «Шато» також звертає увагу, що п.8.3. Договору протирічить вимогам ст. 957 Цивільного кодексу України, щодо видачі складських документів, ст.ст. 961, 962, 965 Цивільного кодексу України, ст. 2 - 4 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва». Не зазначення у Договорі вимог ст.ст. 15, 19-28 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва» свідчить, на думку скаржника, про невідповідність Договору вимогам діючого законодавства.
		Крім того, апелянтом зауважено, що умови Договору щодо права Зберігача вимикати постачання електричної енергії до холодильних камер, вивезення і ввезення продукції до інших холодильних камер суперечить нормам ДСТУ стосовно підтримки температурно-вологістного режиму відповідного зберігання кожного виду продукції (п.4.2. Договору №260816ОТ), а також - Договір не містить умов підготовки продукції до відповідного зберігання ( очистка, охолодження, просушка та інші).
		З приводу недійсності Договору оренди приміщення № 30117ШОП від 30.01.2017 року, апелянт вказує, що цим Договором сторони врегулювали питання щодо утилізації продукції, яке не було врегульовано Договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року, і він, фактично є додатком до вказаного Договору та є Договором про надання послуг з утилізації, яка включалася у плату за зберігання за попередніми Договорами товарного складу та направлений на збільшення ціни за послуги ТОВ «Грін Тім». 
		Отже, апелянт вважає, що Договір оренди приміщення №300117ШОП, укладений в межах Договору № 260816ОТ, є фактично Договором надання послуг - утилізації зіпсованої продукції та оскільки даний Договір не відповідає положенням ст.ст. 901, 902. 904, 960, 958. 959 Цивільного кодексу України, укладений за відсутністю відповідності волевиявлення сторін та спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим Договором, що є підставою для визнання його недійсним в силу ст. 215 Цивільного кодексу України.
		Більш детально доводи Приватного підприємства «Шато» викладені в апеляційній скарзі.
		Разом з апеляційною скаргою ПП «Шато» заявлені клопотання:
		- про витребування у іноземного підприємства «СЖС Україна» договору №SSC/159-2015-L від 10.07.2015р., укладеного між іноземним підприємством «СЖС» та ТОВ «Грін Тім» на проведення аудиту щодо відповідності надання послуг зі зберігання, обробки та пакування свіжих овочів та документи сертифікації аудиту (заяви, протоколи, акти) проходження аудиту під час видачі сертифікату та у 2016 році.
		- про дослідження у судовому засіданні електронних доказів: веб-сайту ТОВ «Грін Тім» та відеофайлу за адресою: https://уоutu.be/LH3yiFxt4hk (карта пам`яті) - Том №9 а.с. 113, зі складанням відповідного протоколу.
		У задоволенні вказаних клопотань апеляційним судом відмовлено.
		Крім того, апелянтом заявлено клопотання про прийняття до розгляду письмового доказу, яким встановлено, що ТОВ «Грін Тім» є сертифікованим товарним складом, а саме: лист іноземного підприємства «СЖС Україна» від 10.09.2019р. №737; сертифікат №СН15/1175 відповідності надання послуг зі зберігання ТОВ «Грін Тім», виданий 07.09.2015 року, строком дії до 06.09.2018 року, на державної мові та на мові оригіналу; лист ТОВ «Грін Тім» від 12.07.2017 року про скасування зазначеного сертифікату (т. 12, а.с. 235-239).
		Судовою колегією зазначене клопотання задоволено, відповідні документи долучені до матеріалів справи.
		30.09.2019р. ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: головуючий суддя  Савицький Я.Ф. (доповідач), судді  Колоколов С.І., Разюк Г.П. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Шато» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019р. по справі №923/1121/17.
		Ухвалою суду апеляційної інстанції розгляд справи №923/1121/17 призначено на 30.10.2019р.
		18.10.2019р. до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ «Грін Тім» надійшов відзив на апеляційну скаргу ПП «Шато», яким відповідач не погоджується з її доводами та просить у задоволенні останньої відмовити повністю.
		30.10.2019р. суддя-член колегії Разюк Г.П. та суддя-член колегії Колоколов С.І. подали заяви про самовідвід від розгляду справи №923/1121/17 в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України, які були задоволені ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019р.
		В подальшому, ухвалами Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.11.2019р., від 16.12.2019р. та від 20.02.2020р. у даній справі в порядку статті 35 Господарського процесуального кодексу України були задоволені заяви про самовідвід від розгляду справи №923/1121/17 суддів-членів колегії: Діброви Г.І., Головея В.М., Принцевської Н.М., Аленіна О.Ю. 
		Провадження у справі неодноразово зупинялось судом апеляційної інстанції до розгляду відповідних заяв про самовідвід. 
		Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2020р. справу №923/1121/17 до свого провадження прийняла колегія суддів у складі: головуючий суддя  Савицький Я.Ф. (доповідач), судді  Лавриненко Л.В., Ярош А.І.
		Однак, у зв`язку зі встановленням з 12.03.2020р. постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020р. №211 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID-19" на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на короновірусу COVID-19, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.04.2020р. розгляд справи №923/1121/17 було відкладено до відміни обмежувальних протиепідемічних заходів.
		Після пом`якшення карантинних заходів та обмежень постановами Кабінету Міністрів України №343 від 04.05.2020р. та №392 від 20.05.2020р., ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2020р. учасники справи повідомлені про призначення судового засідання для розгляду справи №923/1121/17 на 15 червня 2020р. 
		Також, 12.05.2020р. до суду надійшла заява представника ПП «Шато» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів  через систему відеоконференцзв`язку EasyCon.
		Ухвалою суду від 14.05.2020р. вказане клопотання задоволено, але, враховуючи, що 15.06.2020р. в судове засідання у приміщення Південно-західного апеляційного господарського суду з`явились представники обох сторін, відповідне судове засідання здійснювалось у загальному порядку, за результатами якого ухвалою суду апеляційної інстанції від 15.06.2020р. у судовому засіданні оголошено перерву до 15.07.2020р.
		У судовому засіданні 15.07.2020р. у справі №923/1121/17 було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
		Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2016 року між ПП "Шато" (орендар) та ТОВ "Грін Тім" (орендодавець) укладено договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ (далі - Договір оренди тари).
		Пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 та 1.6 Договору оренди тари встановлено, що орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне (тимчасове) користування дерев`яні ящики для зберігання плодоовочевої продукції, далі "тара". Орендована тара на власний розсуд орендаря може розташовуватися в приміщенні Орендодавця при відповідних температурних умовах та умовах вологості за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7 ("приміщення"), або поза приміщенням. Тара передається в оренду для зберігання плодоовочевої продукції орендаря. Орендар засвідчує, що продукція належить йому на праві власності, не продана чи іншим способом відчужена третім особам, не перебуває під заставою чи арештом, відсутні будь-які права третіх осіб. Строк оренди обчислюється пропорційно з дня оренди тари згідно з цим договором і до дня повернення тари з оренди, але в будь-якому разі не може продовжуватися менше, ніж 3 місяці. Заставна вартість однієї одиниці тари (одного дерев`яного ящика) 2 200 грн, у тому числі ПДВ.
		Відповідно до п.п. 2.2, 2.3, 2.4.1, 2.4.2 та 2.5 Договору оренди тари орендна плата за користування тарою нараховується починаючи з дати передачі тари орендарю та закінчується днем повернення тари за актами приймання-передачі. У випадку, якщо сторони не підписували акти приймання-передачі, орендна плата нараховується на загальну кількість тари, зазначену в специфікаціях, протягом строку дії відповідних специфікацій. Вартість оренди тари (ящик) складає 220 грн., у тому числі ПДВ за один місяць оренди, якщо інша вартість не зазначена в специфікаціях. Орендна плата сплачується наступним чином: 100% вартості орендної плати за перший місяць оренди орендар сплачує протягом 3 календарних днів з моменту підписання договору з розрахунку загальної кількості тари, зазначеної в специфікаціях. Наступні платежі здійснюються орендарем до 4 числа поточного місяця за попередній місяць оренди. За результатами кожного місяця, до 5-го числа наступного місяця за попередній, орендодавець готує та надає/направляє орендарю акти наданих послуг. До 14-го числа кожного місяця орендар повинен надати/направити орендодавцю підписаний акт наданих послуг або мотивовані заперечення до акта або щодо факту неотримання акта. Неотримання орендодавцем до 20-числа наступного місяця за місяцем видання акта підписаного акта або мотивованих заперечень, або листа орендаря щодо факту неотримання акта сторони сприймають як згоду орендаря з даними наведеними в акті наданих послуг орендодавця. У такому випадку орендар не має права посилатися на ненадання/не надсилання акта орендодавцем, а акти, односторонньо підписані орендодавцем є належними та допустимими доказами надання послуг у відповідності до всіх умов договору, прийнятими орендарем без зауважень, та підлягають оплаті орендарем в повному обсязі в строки, передбачені договором.
		Пунктом 3.2 Договору оренди тари визначено права орендаря, зокрема, орендар має право користуватися тарою протягом строку оренди в порядку, передбаченому цим Договором та за її цільовим призначенням (п.3.2.1); вільного проходу до тари, що розташована в приміщенні, у порядку, визначеному п.3.3.3 Договору (п.3.2.2); в період оренди, на власний розсуд переміщати тару власними силами та за власний рахунок за межі приміщення, за виключенням одноразового переміщення орендодавцем відповідно до п.3.3.4 Договору (п.3.2.3).
		Зобов`язання орендодавця визначені у п.3.3 Договору оренди тари, зокрема, орендодавець зобов`язаний протягом строку оренди у робочий час забезпечувати орендарю, уповноваженим представникам разом з відвідувачами та клієнтами доступ до тари, що розташована у приміщенні у супроводі робітника орендодавця з попереднім повідомленням орендодавця за один робочий день (п.3.3.3); одноразово за весь період дії Договору завантажити продукцію на території орендодавця в тару та перемістити в приміщення, а також вивезти тару орендаря з приміщення орендодавця на рампу власними силами та за власний рахунок, за умови попереднього отримання орендодавцем письмової заявки про завантаження/видачу не менш, ніж за три банківські дні до дня завантаження/видачі тари орендаря. Видача тари орендодавцем здійснюється при умові відсутності заборгованості орендаря перед орендодавцем (п.3.3.4); до моменту завантаження тари, зробити лабораторний аналіз продукції орендаря (п.3.3.5).
		Права орендодавця передбачені у п.3.4 Договору оренди тари, зокрема, орендодавець має право переміщати тару у приміщення, з попереднім повідомленням орендаря за 5 календарних днів (п.3.4.3); у випадку не звільнення тари після закінчення строку дії Договору за власний рахунок провести очищення тари (утилізацію продукції) без жодних компенсацій орендарю, у тому числі, але не виключно прямих/непрямих збитків, втраченої вигоди, вартості продукції, тощо, в свою чергу орендар зобов`язується компенсувати орендодавцю вартість понесених витрат, що включають в себе: вартість очищення тари, вивезення та утилізація продукції орендаря, вартість оренди, штрафні санкції (п.3.4.4).
		За п.4.1 Договору оренди тари, орендодавець докладає максимум зусиль для забезпечення виконання наступних умов: забезпечення приміщення електроенергією та електричними з`єднаннями для постачання електроенергії до приміщення, в якому знаходиться тара; забезпечення належної роботи охолоджувального обладнання в приміщенні; підтримання оптимальних кліматичних умов в приміщенні, які узгоджуються сторонами в специфікаціях; догляд та прибирання зовнішньої території, що безпосередньо знаходиться біля площі приміщення, в якому знаходиться тара, включаючи прибирання побутового сміття; консультування орендаря з приводу технології та режимів зберігання продукції (п.п. 4.1.1, 4.1.2, 4.1.3, 4.1.4 та 4.1.5).
		Пунктом 4.2 Договору оренди тари сторони погодили, що на час дії пікових коефіцієнтів диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів, постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщення буде зупинятись.
		У відповідності до п.8.2 Договору оренди тари повернення тари (передача від орендаря орендодавцю) має відбуватися не пізніше строку, вказаного в специфікаціях за місцезнаходженням приміщення орендодавця. Під час передачі в оренду/повернення з оренди тари сторони зобов`язуються підписувати акти про прийняття/повернення тари з обов`язковим зазначенням кількості тари, номерів тари, ваги кожного окремого ящика. У випадку не підписання вищезазначених актів, орендодавець має право нараховувати орендну плату, виходячи із загальної кількості тари, зазначеної у специфікаціях впродовж строку дії цього договору, а виведення з оренди тари відбувається на підставі підписання сторонами додаткової угоди, або після закінчення строку дії договору та/або специфікації. Право власності на тару не змінюється під час будь-яких операцій орендаря (п.8.3 Договору оренди тари).
		Пунктом 6.6 Договору оренди тари сторони погодили, що орендодавець не несе будь-якої відповідальності за цим Договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватись в орендованій тарі.
		Матеріали справи свідчать, що в межах цього Договору оренди тари сторонами було підписано відповідні специфікації, у яких сторони узгодили кількість ящиків, що передаються в оренду для зберігання сільськогосподарської продукції, належної ПП "Шато", для зберігання у приміщеннях, належних ТОВ "Грін Тім". Крім кількості ящиків, що передаються в оренду, у вказаних специфікаціях сторонами узгоджено питання щодо оптимальних та рекомендованих температурних режимів. 
		Так, специфікацією №1 від 26.08.2016р. сторони узгодили передачу ПП "Шато" 507 одиниць тари (ящиків) для зберігання належної йому сільськогосподарської продукції у приміщеннях ТОВ "Грін Тім", визначивши у п. 2 оптимальну температуру зберігання в приміщенні при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 4±1С°, рівень вологості - 80±5С;
		- специфікацією №2 від 11.10.2016р. сторони узгодили передачу ПП "Шато" 2 060 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 2±1С°, рівень вологості - 85±5С°;
		- специфікацією №3 від 11.10.2016р. сторони узгодили передачу ПП "Шато" 3 300 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 1±1С°, рівень вологості - 90±5С°;
		- специфікацією №4 від 11.10.2016р. сторони узгодили передачу ПП "Шато" 476 одиниць тари (ящиків) із визначенням оптимальної температури в приміщенні для зберігання при цілодобовому режимі роботи охолоджувального обладнання 3±1С°, рівень вологості - 90±5С°.
		При цьому, п. 3 вищевказаних специфікацій сторони, виходячи із умов, викладених у п.4.2 Договору оренди тари, погодили, що температура і рівень вологості, зазначені у п.2, встановлені в налаштуваннях охолоджувального обладнання, є орієнтовними, та у зв`язку із тим, що на час дії пікових коефіцієнтів, диференційованих за періодами часу, встановлених НКРЕКП для тризонних тарифів постачання електроенергії до приміщення та робота охолоджувального обладнання в приміщенні буде зупинятися, орендована тара буде ввозитись/вивозитися тощо, фактична температура та рівень вологості можуть відрізнятися, що не може бути порушенням умов Договору.
		Пунктами 6, 7 специфікацій сторонами погоджено рекомендовану температуру продукції, що передається при завантаженні та рекомендовані температурно-вологісні режими зберігання. Так, рекомендована температура продукції, що передається для завантаження: для картоплі - 12 С°, для буряка - не вище 12 С°, для моркви - не вище 12 С°, для цибулі - не вище 35 С°, для капусти - не вище 12 С°. Рекомендовані температурно-вологісні режими зберігання: для моркви та капусти - 1 ±1С°, вологість 90±5С°, для цибулі - 2±1С°, вологість 85±5С°, для буряка - 3±1С°, вологість 90±5С°, для картоплі - 4±1С°, вологість 80±5С°.
		Судом першої інстанції встановлено, що протягом серпня-листопада 2016 року доставка сільськогосподарської продукції (цибуля, морква, капуста, буряк, картопля) на територію ТОВ "Грін Тім" за адресою Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7 здійснювалася транспортом ПП "Шато" із земель Щасливської сільської ради (с. Привільне) за товарно-транспортними накладними.
		Перевезення сільськогосподарської продукції на територію ТОВ «Грін Тім» здійснювалось у ящиках, переданих за актами приймання-передавання коробів у користування ПП "Шато", на підставі договору оренди №170816ОР від 17.08.2016 року та додаткових угод до нього, від 25.08.2016 року та від 15.09.2016 року.
		Як передбачено умовами Договору оренди тари, перед завантаженням тари представниками ТОВ "Грін Тім" здійснено лабораторний аналіз продукції для підтвердження відповідності нормативним показникам, про що складено відповідні акти лабораторного аналізу продукції.
		Після проведення лабораторного аналізу, відповідно до п.п. 3.3.4 Договору оренди тари, продукція завантажувалась в тару, передача в оренду якої обумовлена у специфікаціях до договору оренди тари, та переміщалась до холодильних камер відповідача, за виключенням картоплі, зберігання якої не потребує спеціальних умов, про що протягом серпня-листопада 2016 року складено та підписано акти прийняття-передачі тари в оренду, в яких зазначено вид та вагу продукції.
		Також місцевим господарським судом встановлено, що 19.01.2017р. ТОВ «Грін Тім» електронним листом повідомило ПП «Шато» про стан продукції (цибулі, капусти) з додатками - фотографіями та висновками технолога і фітопатолога. У період з 09.12.2016 року по 02.05.2017 року стан продукції Позивача контролювався Відповідачем, про що складено відповідні акти.
		Листом від 05.12.2016 року ПП «Шато» повідомило орендодавця про необхідність сортувати продукцію власними силами в складських приміщеннях ТОВ "Грін Тім".
		Крім того, 30.01.2017 року між ПП "Шато" (орендар) та ТОВ "Грін Тім" (орендодавець) укладено договір оренди приміщення №300117ШОП (далі - договір оренди приміщення) для організації складського приміщення, фасування, сортування продукції орендаря.
		За умовами цього договору ТОВ "Грін Тім" зобов`язалося передати ПП "Шато" в оплатне користування частину приміщення складського корпусу площею 200 м2, розташоване за адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, перший поверх, на строк до 31.05.2017 року, а ПП "Шато" зобов`язалося сплачувати орендну плату в розмірі 58 000 грн на місяць не пізніше 10 числа наступного за звітним місяця (п.п. 1.1, 1.6, 2.1, 4.1 та 5.3 договору оренди приміщення).
		Пунктами 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.4 договору оренди приміщення визначено обов`язок орендаря використовувати приміщення відповідно до умов цього договору та мети оренди; дотримуватися правил використання приміщення, встановлених орендодавцем, техніки безпеки, правил санітарно-епідеміологічної безпеки та правил пожежної безпеки, а також правил користування тепловою та електричною енергією. Не допускати перевантаження електромереж; відповідно до вимог чинного законодавства, проводити інструктажі робітників та відвідувачів, що проходять на/через територію орендодавця до орендованого приміщення, забезпечити дотримання та нести відповідальність за виконання вимог охорони праці та протипожежної безпеки.
		В свою чергу, орендар зобов`язався не перешкоджати орендареві у користуванні приміщенням, окрім випадків, коли внаслідок порушення цього договору орендарем орендодавцю завдається шкода, протягом строку оренди забезпечувати орендарю, його посадовим особам, співробітникам, відвідувачам, клієнтам, доступ до приміщення, що закріплено у п.п. 6.4.2 та 6.4.3 договору оренди приміщення.
		01.02.2017 року частина приміщення, що є предметом вищевказаного договору, було передано у користування ПП "Шато", про що складений акт приймання-передачі, підписаний сторонами.
		Як встановлено судом першої інстанції, у період з 25.11.2016 року по 19.05.2017 року Позивач (орендар) передавав орендовану тару, в якій знаходилась сільськогосподарська продукція позивача (картопля, морква, цибуля, буряк, капуста) відповідачу (орендодавцю), про що складено акти приймання-передання тари з оренди із зазначенням виду продукції та її ваги.
		При огляді продукції Позивачем складено акти сортування, акти утилізації, акти списання та встановлено, що втрати продукції через псування перевищують природні. Акти сортування не підписані представником Відповідача.
		Збитки Позивача від псування сільськогосподарської продукції, яка знаходилась в орендованій тарі в приміщеннях Відповідача, при визначених температурних та вологісних умовах, які не відповідали вимогам технічних умов ДСТУ та умовам Договору оренди тари, склали 7 480 375,24 грн., що підтверджено розрахунком Позивача, висновками експертів Херсонської ТПП, технічними умовами ДСТУ.
		Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
		Правова природа договору не залежить від його назви, а визначається з огляду на зміст (умови, права та обов`язки сторін) спрямованість як дій сторін, так і певних правових наслідків.
		Удаваність оспорюванних правочинів: Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та Договору оренди приміщення №30117ШОП від 30.01.2017р. встановлено Верховним Судом як у даній справі так і у справах №923/559/17 та №923/560/17. До аналогічних висновків дійшов і суд першої інстанції при даному розгляді цієї справи, який зазначив, що вказані два договори оренди тари та оренди приміщення слід розглядати у сукупності їх умов та визначати їх єдину направленість на приховування іншого правочину щодо зберігання сільськогосподарської продукції позивача.
		Судова колегія погоджується з тим, що під час укладення Договору оренди тари зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та Договору оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017р. у сторін були відсутні наміри на встановлення правовідносин з оренди, оскільки вищезазначені умови договору оренди тари відповідають загальним положенням про зберігання, які наведені у Главі 66 Цивільного кодексу України.
		З огляду на те, що Договір оренди приміщення №300117ШОП, який укладено 30.01.2017р. між тими ж сторонами, не може самостійно існувати без наявності укладеного Договору оренди тари, оскільки він має на меті доповнити інший договір оренди положеннями стосовно знаходження орендованої тари з продукцією Позивача саме у приміщеннях Відповідача, направленість його укладання полягає у зберіганні тари з продукцією в складському приміщенні на відповідних умовах. 
		Таким чином, судова колегія зазначає про факт визнання Договору оренди тари зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016р. та Договору оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017р. Договором зберігання (товарного складу) сільськогосподарської продукції, який вже був встановлений при попередньому розгляді даної справи, а також, при розгляді справ №923/559/17 та №923/560/17.
		З урахуванням висновків, викладених у судових рішеннях вищенаведених справ, до Договору оренди тари №260816ОТ від 26.08.2016р. та Договору оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017р слід застосовувати положення, передбачені для Договору зберігання.
		Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
		Таким чином, апеляційна колегія зазначає, що при даному розгляді справи для вирішення питання щодо визнання недійсності спірних Договорів, слід встановити наявність або відсутність в умовах наведених правочинів суперечливості діючому Законодавству. 
		За приписами ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
		Зберігання товару на товарному складі врегульовано ст.ст. 956-966 Цивільного кодексу України.
		Так, статтею 956 Цивільного кодексу України передбачено, що товарним складом є організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані зі зберіганням, на засадах підприємницької діяльності. Товарний склад є складом загального користування, якщо відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або дозволу (ліцензії) він зобов`язаний приймати на зберігання товари від будь-якої особи. 
		За договором складського зберігання товарний склад зобов`язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Договір складського зберігання, укладений складом загального користування, є публічним договором. Договір складського зберігання укладається у письмовій формі. Письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчене складським документом (ст. 957 Цивільного кодексу України).
		Відповідно до ст. 958 Цивільного кодексу України якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір позики, а час та місце повернення товарів визначаються загальними положеннями про зберігання.
		Приписами ст. 959 Цивільного кодексу України встановлено, що товарний склад зобов`язаний: за свій рахунок оглянути товар при прийнятті його на зберігання для визначення його кількості та зовнішнього стану; надавати поклажодавцеві можливість оглянути товар або його зразки протягом усього часу зберігання, а якщо предметом зберігання є речі, визначені родовими ознаками, - взяти проби та вжити заходів, необхідних для забезпечення його схоронності. При цьому, товарний склад або поклажодавець при поверненні товару має право вимагати його огляду та перевірки якості. Витрати, пов`язані з оглядом речей, несе сторона, яка вимагала огляду та перевірки.
		Якщо при поверненні товару він не був спільно оглянутий або перевірений товарним складом та поклажодавцем, поклажодавець має заявити про нестачу або пошкодження товару у письмовій формі одночасно з його одержанням, а щодо нестачі та пошкодження, які не могли бути виявлені при звичайному способі прийняття товару, - протягом трьох днів після його одержання. У разі відсутності заяви поклажодавця вважається, що товарний склад повернув товар відповідно до умов договору.
		Якщо для забезпечення схоронності товару потрібна негайна зміна умов його зберігання, товарний склад зобов`язаний самостійно вжити відповідних невідкладних заходів та повідомити про них поклажодавця. У разі виявлення пошкоджень товару склад зобов`язаний негайно скласти акт і того ж дня повідомити про це поклажодавця (ст. 960 Цивільного кодексу України).
		Таким чином, судова колегія зазначає, що договір зберігання укладається в інтересах поклажодавця з метою забезпечення схоронності майна, в тому вигляді, у якому його передали на зберігання. Правова природа зберігання полягає у спрямуванні волі та волевиявленні сторін на зберігання речі, при цьому послугу надає Зберігач, а оплачує поклажодавець, а у договорі майнового найму послугу оплачує наймач, який користується майном. При цьому, у відносинах зберігання товару на товарному складі зберігачем виступає спеціальний суб`єкт, який надає послуги зберігання на засадах підприємницької діяльності.
		Положеннями ч. 1 ст. 961 Цивільного кодексу України передбачено, що товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво.
		Складські свідоцтва - товаророзпорядчі складські документи на пред`явника або іменні, що посвідчують право власності на товар, який зберігається на сертифікованому складі.
		Правовідносини, пов`язані з оформленням, видачею, погашенням простих і подвійних складських свідоцтв регулюються Законом України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва». Даний закон визначає порядок реєстрації зазначених свідоцтв та спрямований на створення правових, економічних, організаційних умов функціонування цих документів під час зберігання товарів на товарних складах.
		При цьому, дія цього закону поширюється на зберігання товарів, термін придатності яких з дня прийняття на зберігання перевищує 90 днів.
		Частиною першою ст. 2 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», яка кореспондується зі статтями 962, 965 Цивільного кодексу України» визначено, що складські свідоцтва бувають двох видів - прості складські свідоцтва і подвійні складські свідоцтва.
		Складські свідоцтва видаються лише сертифікованими складами, які отримали сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання (ч.2 ст.2 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва»).
		При цьому, за приписами ст.1 зазначеного Закону товарний склад - організація, яка зберігає товар та надає послуги, пов`язані із зберіганням, на засадах підприємницької діяльності; сертифікований товарний склад (далі - сертифікований склад) - товарний склад, який отримав сертифікат про відповідність надання послуг із зберігання, що дає право видавати прості і подвійні складські свідоцтва на окремі групи товарів, зазначені в сертифікаті про відповідність надання послуг із зберігання;
		Це узгоджується зі статтею 9 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», якою зазначено, що Сертифікований склад згідно із цим Законом має право видавати складські свідоцтва виключно після одержання сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, одним із видів діяльності відповідача - ТОВ «Грін Тім» є складське господарство (система складів, обладнання, технологічних транспортних мереж та засобів, людських та інших ресурсів, які задіяні в процесі переробки та зберігання часто різнорідних запасів). Матеріали інвентарної справи об`єкта нерухомості відповідача комплексу за адресою Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, б.7 містять експлікацію приміщень першого поверху овочесховища Е, які включають складські та холодильні приміщення.
		Відповідачем пропонуються та надаються послуги із складського зберігання, що підтверджується умовами комерційної пропозиції ТОВ «Грін Тім», копіями електронних доказів (т. 1, а.с. 82-84, т. 9, а.с. 93-113).
		Відповідно до комерційної пропозиції ТОВ «Грін Тім»: мінімальний строк зберігання - 3 місяці.
		З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Грін Тім» надавало послуги ПП «Шато» зі зберігання картоплі, буряку моркви, капусти.
		У відповідності до Національних стандартів України належний спосіб довгострокового зберігання овочів передбачає наступні умови:
		1.ДСТУ 7037:2009, капуста білоголова свіжа п.2 передбачено, що капуста підпадає під визначення овочі у відповідності до ДСТУ 2175-93 та ДСТУ ISO 874-2002 Фрукти та овочі свіжі. Відбирання проб. П. 10.2.2. капусту зберігають за температурою від 0оС до 1оС і відносної вологості повітря 90%-98% не більш ніж 7 місяців.
		2.ДСТУ 7033:2009, буряк столовий свіжий, п.2 передбачено, що буряк підпадає під визначення ДСТУ 2175-93 овочі, ДСТУ 2177-93 корнеплоди, ДСТУ ISO 874-2002 фрукти та овочі свіжі. П. 10.2.2 зазначено, що буряк зберігають у холодильних камерах при температурі від 0оС до 2оС і відносної вологості повітря 90%-95% не більш ніж 7 місяців.
		3.ДСТУ 7035:2009 морква свіжа. п.2 передбачено, що морква підпадає під визначення ДСТУ 2175-93 овочі, ДСТУ 2177-93 корнеплоди, ДСТУ ISO 874-2002 фрукти та овочі свіжі; ДСТУ ISO 2166-2002. П. 10.2.2. зазначено, що моркву свіжу зберігають у холодильних камерах з регульованим газовим середовищем за температури від 0оС до 1оС і відносної вологості повітря 90%-98% не більш ніж 6 місяців. П.10.3 зазначено, що зберігання моркви в тарі насипом висотою не більше ніж 3 метри.
		4.ДСТУ ISO 1673-2002 цибуля ріпчаста, п. 2 зазначено, що цибуля підпадає під визначення ISO 2169:1981 Фрукти та овочі. Фізичні умови в охолоджувальних сховищах. Визначення та вимірювання. П.3.4. передбачено, що піж час зберігання перед завантаженням до холодильної камери цибулю потрібно обробити, перебрати та остудити та просушити. Від 4-х до 8 днів. П.3.5 передбачено методика закладання на зберігання. П.3.67 передбачений спосіб зберігання. Згідно з п.4.2.-4.5 передбачено, що після просушки та охолодження цибулю зберігають при температурі 0 +/-1ОС та відносної вологості від70%-75% не більш ніж 3-7місяців; при температурі -1 до -2,5оС для сортів із гарною витримкою до холоду та відносною вологістю 70%-75% до 9 місяців.
		Беручі до уваги термін придатності вищезазначеної продукції, який є понад 90 днів (капуста, буряк-до 7 місяців; цибуля  до 9 місяців; морква до 6 місяців), судова колегія приходить до висновку, що до правовідносин сторін застосовуються вимоги спеціального Закону, а саме Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», дія якого поширюється на зберігання товарів, термін придатності яких з дня прийняття на зберігання перевищує 90 днів.
		Матеріали справи свідчать, що 07.09.2015р. за заявкою ТОВ «Грін Тім» та за результатами сертифікаційного аудиту, для здійснення відповідного напрямку діяльності, відповідачу був виданий сертифікат відповідності №СН15/1175 строком дії з 07.09.2015 року по 06.09.2018 року за стандартом ISO22000:2005 (ISO 22000:2005 - Первый стандарт серии ISO 22000, ISO 22000:2005 «Системы менеджмента в области безопасности продовольствия и пищевой продукции  Требования для любых организаций в цепи поставок») щодо зберігання, перероблення та пакування свіжих овочів (т.12, а.с. 235-238). 
		Отже, ТОВ «Грін Тім» пройшло успішно аудит на відповідність надання послуг у сфері зберігання, але в подальшому - 12.07.2017 року відмовилось від сертифікації.
		Таким чином, ТОВ «Грін Тім» є професійним зберігачем та на час виникнення спірних правовідносин надавав послуги як сертифікований товарний склад і мав на час укладання удаваних договорів сертифікат відповідності щодо надання послуг зі зберігання, обробки і пакування свіжих овочів згідно міжнародним стандартом 180 22000:2005.
		Однак, умови удаваних Договорів суперечать вимогам ст.ст. 1, 9 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», ч. 1 ст. 961, 962, 965 Цивільного кодексу України, оскільки не передбачають видачу жодного відповідного складського документу при прийнятті сільськогосподарської продукції на зберігання. У зв`язку з чим, складські документи ПП «Шато» видані не були, що не спростовується ТОВ «Грін Тім». Передбачені Договорами акти, складені між сторонами, не є складськими документами у відповідності до вимог ст.ст. 961, 962, 965 Цивільного кодексу України.
		Крім того, за приписами Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», документ, що визначає порядок приймання на зберігання, процес зберігання та видачі із зберігання товару має назву «регламент сертифікованого складу». Регламент сертифікованого складу розробляється відповідно до чинного законодавства.
		Матеріали справи свідчать, що до укладення удаваних Договорів ТОВ «Грін Тім» надавало послуги ПП «Шато» як поклажодавцю відповідно до регламенту, зокрема, в пункті приймання Зберігач з кожного контейнера здійснював лабораторні дослідження власною лабораторією щодо відповідності наданої продукції довгостроковому зберіганню згідно Національним стандартам України ДСТУ та дані норми відображав як в актах лабораторних досліджень, так і в самих специфікаціях. 
		Окремо, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до умов Договору №260816ОТ та вимог діючого цивільного та господарського законодавства України, які регулюють правовідносини щодо оренди майна, останні не передбачають умов надання послуг та зберігання щодо предмету оренди, оскільки вони є взаємовиключними.
		Разом з тим, Договір оренди тари №260816ОТ містить в собі умови властиві саме Договору зберігання. Зокрема, підпунктом 3.3.5 встановлено обов`язок орендодавця зробити лабораторний аналіз продукції орендаря.
		Матеріалами справи не спростовується інформація, надана позивачем про те, що під час здійснення зберігання, працівниками складу самостійно, без допуску сторонніх осіб, проводиться очистка зіпсованої продукції від товарної та виміряються показники температури, вологості та стану продукції. Відсутність регламенту свідчить про суперечливість спірних Договорів з ст. 9 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», в якому зазначено, що сертифікований товарний склад повинен затвердити регламент своєї роботи і не може становити комерційну таємницю. 
		Також, враховуючи, що позивачу не було видане просте або подвійне складське свідоцтво, можна дійти висновку, що удавані Договори не відповідають ст. 10 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва» з огляду на те, що письмова форма договору складського зберігання вважається дотриманою, якщо прийняття товару на товарний склад посвідчується саме простим або подвійним складським свідоцтвом, а не актами, як зазначено у спірних Договорах.
		Разом з цим, судова колегія вказує, що пункти 1.4, 1.6, 3.1.10 Договору №260816ОТ від 26.08.2016р. також протирічать вимогам ст.ст. 4, 14, 22 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», ст.ст. 962, 963, 966 Цивільного кодексу України, ч.1 ст.574 Цивільного кодексу України, щодо застави майна, оскільки виникнення права на заставу виникає на підставі договору, закону або рішення суду та передбачена при виданні Зберігачем подвійного складського свідоцтва, яке останнім ПП «Шато» не видавалось.
		Як вже було зазначено вище, довгострокове зберігання овочів здійснюється відповідно до умов Національних стандартів України.
		Проте, умови договору щодо права вимикати постачання електричної енергії до холодильних камер, вивезення і ввезення продукції до інших холодильних камер Зберігачем суперечить нормам ДСТУ щодо підтримки відповідних температурно-вологістного режиму зберігання кожного виду продукції (п.4.2. Договору №260816ОТ, п. 3 Специфікацій 1-4). Крім того, договір не містить умов підготовки продукції до відповідного зберігання (очистка, охолодження, просушка та інші).
		Тобто, Розділ 4 удаваного Договору №260816ОТ протирічить вимогам ст.ст. 957, 958 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.10 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва» щодо збереження товару та повернення його у схоронності.
		Крім того, ст. 27 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», ст.ст. 950-951 Цивільного кодексу України передбачено відповідальність Зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі та відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються Зберігачем.
		Як вбачається з умов Договору оренди тари, а саме пункту 6.6. Договору оренди тари, орендодавець не несе будь-якої відповідальності за цим Договором, у тому числі, але не виключно відносно потенційних втрат, псування, якісних показників продукції, що буде розташовуватись в орендованій тарі.
		Таким чином, пункт 6.6. Договору оренди тари щодо звільнення Відповідача від відповідальності за потенційні втрати, псування, якісні показники продукції Позивача, що завантажена у орендовану тару, суперечить нормам ст.ст 950-951 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва».
		Статтею 938 Цивільного кодексу України та статтею 11 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва» встановлені вимоги щодо строку зберігання. Зокрема, такий строк визначається за домовленістю сторін; Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання; якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення; якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.
		Аналізуючи п. 5.1. Договору №260816ОТ, в якому зазначено про можливість односторонньої відмови Зберігача від Договору, з урахуванням попередження про це за 20 днів поклажодавця, судова колегія зазначає, що даний пункт суперечить вимогами ст. 938 Цивільного кодексу України та ст.11 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва».
		Водночас, в удаваному Договорі не передбачені вимоги ст. 15 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», якою встановлена обов`язковість Зберігача застрахувати товар, прийнятий на зберігання, від ризиків втрати, загибелі, нестачі або пошкодження в порядку, встановленому Законом України "Про страхування". Якщо договір не передбачає страхування товару, на складському свідоцтві робиться напис "Без страхування".
		Крім того, пунктом 8.3. вищевказаного Договору встановлено, що прийняття та повернення предмету договору здійснюється за відповідними Актами, що суперечить вимогам ст.ст. 957, 961, 962, 965 Цивільного кодексу України та ст.ст. 2-4 Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні свідоцтва», щодо видачі визначених законом складських документів.
		Таким чином, з огляду на те, що Договір оренди тари не відповідає положенням ст.ст. 938, 950, 951, 957, 961 ,962, 963, 965, 966 Цивільного кодексу України та вимогам Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва», а також враховуючи, що він укладений за відсутністю відповідності волевиявлення сторін внутрішній волі та спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим Договором, судова колегія вважає, що наявні підстави для визнання його недійсним, згідно зі ст.ст. в порядку ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.
		Щодо наявності підстав для визнання недійсним Договору оренди приміщення №30117ШОП від 30.01.2017 року, колегія суддів зазначає наступне.
		Як правильно вказує Позивач та підтверджується матеріалами справи, зазначений Договір оренди приміщення фактично є додатком до Договору №260816ОТ від 26.08.2016р., оскільки він доповнює Договір №260816ОТ положеннями щодо знаходження орендованої тари з продукцією Позивача саме у приміщеннях Відповідача, а також, регулює питання щодо утилізації зіпсованої продукції, яке не було врегульовано Договором оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ. Тобто, Договір №30117ШОП є Договором про надання послуг з утилізації, яка включалась у плату за зберігання за попередніми Договорами товарного складу, та не може самостійно існувати без наявності укладеного Договору оренди тари. 
		Будь-якої іншої мети укладання з ПП «Шато» Договору №30117ШОП з ТОВ «Грін Тім» не довело належними та допустимими доказами ані під час розгляду позову в суді першої інстанції, ані під час розгляду апеляційної скарги. Жодної дії, пов`язаної з використанням орендованого приміщення, окрім зберігання своєї продукції в тарі Відповідача та сортування цієї продукції, позивач на об`єкті оренди за Договором №300117ШОП не здійснював, що в повній мірі підтверджено матеріалами даної справи.
		Відповідно до умов Договору №300117ШОП та вимог діючого цивільного та господарського законодавства України, які регулюють правовідносини щодо оренди майна, останні не передбачають умов надання послуг та зберігання щодо предмету оренди, оскільки вони є взаємовиключними. 
		Також, апеляційний суд вказує, що Договір №300117ШОП не відповідає вимогам ч. 3 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки укладений за відсутністю відповідності волевиявлення сторін та спрямування на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цим Договором.
		Крім того, дослідивши умови спірного Договору №300117ШОП, колегія суддів зазначає, що останні не відповідають загальним положенням чинного законодавства України щодо зберігання, а саме: з питань домовленості між сторонами Договору про дотримання схоронності продукції, огляду товару, перевірки якості, зміни умов зберігання, видачу складських документів, з аналогічних обґрунтувань, що були наведені вище, при дослідженні умов Договору №260816ОТ.
		Договір за своїм змістом не містить положень, які б відповідали ст.ст. 950, 951, 959, 960, 961 Цивільного кодексу України та Закону України «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва».
		Як вбачається з умов спірного Договору, останній взагалі не містить будь-якої відповідальності орендодавця за потенційні втрати, псування, якісні показники продукції позивача, яка передана на зберігання.
		Крім того, Договір оренди приміщення не передбачав вільного доступу ПП «Шато» до складських приміщень ТОВ «Грін Тім» та їх використання, в межах спірного Договору №300117ШОП.
		Більш того, при розгляді цієї справи Одеським апеляційним господарським судом було встановлено, що приміщення, яке нібито передано в оренду ПП «Шато», загальною площею 200 м2, на підставі спірного Договору оренди приміщення, неможливо ідентифікувати згідно інвентарної документації, оскільки відсутні будь-які розпізнавальні позначення, зокрема, номер приміщення або літера. Відповідно до інвентарної документації за даною адресою: Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7, не існує приміщень, як частини складського комплексу, а існують певні приміщення з різним призначенням, з відповідною назвою, інвентарним номером, літерою, площею та розміром. Всі приміщення розташовані в літері «Е» овочесховища та призначені для падання послуг зі зберіганням, а не для оренди, що також виключає вільне використання предмета оренди. За зазначеною адресою та розміром окрім овочесховища під літ. «Е» першого поверху є велика кількість приміщень, які мають свої родові ознаки: назву, літеру, розмір та призначення, про що не було зазначено у спірному Договору оренди приміщення, про що зазначено у постанові від 17.09.2018р.
		Вказані обставини також свідчать про те, що Договір оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017 року фактично має на меті правовідносини щодо зберігання продукції на товарному складі, проте, та умови якого не відповідають вимогам діючого законодавства про зберігання.
		Згідно вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. 
		Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
		Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
		Згідно із ст. ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
		Стаття 79 Господарського процесуального кодексу України визначає, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
		Разом з тим, відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції не були досліджені вищенаведені суперечливості умов спірних Договорів з приписами відповідного діючого законодавства України, судова колегія зазначає, що висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Крім того, з огляду на те, що місцевий господарський суд при розгляді справи по суті не звернув уваги на докази, що свідчили про те, що ТОВ «Грін Тім» є професійним зберігачем та на час виникнення спірних правовідносин надавав послуги як сертифікований товарний склад, суд першої інстанції дійшов до хибного висновку, що до правовідносин сторін не застосовуються вимоги спеціального Закону «Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва».
		Підсумовуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції було порушено норми діючого законодавства, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
		Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Приватного підприємства «Шато» на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 року у справі №923/1121/17 підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.
		Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 277, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В:
		 
		1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства Шато на рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 року у справі №923/1121/17 задовольнити.
		2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 05.09.2019 року у справі №923/1121/17 скасувати.
		3. Позовні вимоги Приватного підприємства «Шато» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» про визнання Договору оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ від 26.08.2016 року та Договору оренди приміщення №300117ШОП від 30.01.2017 року недійсними задовольнити.
		Визнати недійсним Договір оренди тари для зберігання сільськогосподарської продукції №260816ОТ, укладений 26.08.2016 року між Приватним підприємством «Шато» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім».
		Визнати недійсним Договір оренди приміщення №300117ШОП, укладений 30.01.2017 року між Приватним підприємством «Шато» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Грін Тім».
		4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Грін Тім» (74800, Херсонська область, м. Каховка, Чаплинське шосе, 7; код ЄДРПОУ: 37249019) на користь Приватного підприємства «Шато» (74900, Херсонська область, м. Нова Каховка, пр. Дніпровський, 97, код ЄДРПОУ: 30593533) 4 800, 00 (чотири тисячі вісімсот) гривень судового збору за подачу апеляційної скарги.
		5. Доручити Господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.
		Постанова відповідно до вимог ст. 284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
		Повний текст постанови підписаний 16.07.2020 року.
		 
		 
		Головуючий суддяСавицький Я.Ф.
		СуддяЛавриненко Л.В.
		СуддяЯрош А.І.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...